Як Зеленський до Вашингтона "деолігархізацію" повіз
Перед тим, як летіти до США, президент України підписав рішення РНБО про нейтралізацію загроз в енергетиці. Документ з грізною назвою нібито передбачає рішучу боротьбу з монополією на енергоринку і "деолігархізацію" цієї сфери.🍝
Формулювання у документі є такими, що не залишають іншого варіанту: Зеленський рішуче взявся за олігарха №1 - Ріната Ахметова. Саме про нього це рішення СНБО.
В першу чергу цікавість викликає час підписання документа і терміни на реалізацію всіх цих заходів. Потрібно розуміти, що Указ не просто так підписаний якраз перед вильотом Зеленського до Сполучених Штатів. А більшість термінів виконання рішення вкладаються в один аркуш календаря, частина з них взагалі повинна бути реалізована буквально сьогодні-завтра.⏱
При цьому зрозуміло, що у дводенний термін неможливо перебалансувати Енергоринок і розробити норми, за якими він має працювати. На пошук ідеальної моделі вже витрачені роки, а тут - два дні. ⏳Ще менш можливо за два дні створити дієвий механізм запровадження тимчасової адміністрації на енергопостачальних компаніях та тотальний анбандлінг (відділення постачальників енергії від її виробників) на енергоринку.
Отже, одне з двох:
- або ці документи вже були розроблені, і таким кроком влада лише легалізує їх; а надвисокі темпи пояснюються тим, що хотіли влаштувати несподіванку для Ахметова – отже, на олігарха чекають важкі часи;
- або ніхто і нічого не збирається робити, в тому числі з Ахметовим; просто цей крок зроблений спеціально для візиту Зеленського до США.
Власне я схиляюся до другого варіанту: що йдеться про черговий хайп, який не матиме жодних наслідків. Такий собі яскравий грим борця з олігархами, який Зеленський накладає, щоб сподобатись у Вашингтоні.
Скоріше за все, ми з вами спостерігаємо черговий випуск серіалу "деолігархізація від Зеленського". Тільки цього разу в глядацькому залі повинні сидіти не ми — цей показ для одного глядача в Білому домі. І в цій серії антагоністом головного героя виступає Рінат Ахметов, хоча всі ми знаємо як на ньому позначається "зелена деолігархізація" — за останній рік його статки збільшилися у 2,7 разів. Такими темпами Ахметов скоро сам буде агітувати за посилення боротьби з олігархами.
☝Насправді, буде навіть добре, якщо мій прогноз справдиться. Україні ще не вистачало напередодні зими ставити експерименти з енергосистемою. Я неодноразово казав, що не треба боротися з олігархами, треба будувати міцну систему з потужним державним контролем правил гри. Тоді олігархи перетворяться просто на великий бізнес, і перестануть справляти такий вплив на політику.
Щодо українців... на Банковій в черговий раз сподіваються на коротку пам'ять своїх громадян. Незабаром вийде наступне рішення РНБО, нові випуски серіалу і про рішучу боротьбу з олігархами в енергетиці всі забудуть. Як забули мільярд дерев та обіцянки, що тарифи не зростуть.
Але ми – пам'ятаємо все.
Перед тим, як летіти до США, президент України підписав рішення РНБО про нейтралізацію загроз в енергетиці. Документ з грізною назвою нібито передбачає рішучу боротьбу з монополією на енергоринку і "деолігархізацію" цієї сфери.🍝
Формулювання у документі є такими, що не залишають іншого варіанту: Зеленський рішуче взявся за олігарха №1 - Ріната Ахметова. Саме про нього це рішення СНБО.
В першу чергу цікавість викликає час підписання документа і терміни на реалізацію всіх цих заходів. Потрібно розуміти, що Указ не просто так підписаний якраз перед вильотом Зеленського до Сполучених Штатів. А більшість термінів виконання рішення вкладаються в один аркуш календаря, частина з них взагалі повинна бути реалізована буквально сьогодні-завтра.⏱
При цьому зрозуміло, що у дводенний термін неможливо перебалансувати Енергоринок і розробити норми, за якими він має працювати. На пошук ідеальної моделі вже витрачені роки, а тут - два дні. ⏳Ще менш можливо за два дні створити дієвий механізм запровадження тимчасової адміністрації на енергопостачальних компаніях та тотальний анбандлінг (відділення постачальників енергії від її виробників) на енергоринку.
Отже, одне з двох:
- або ці документи вже були розроблені, і таким кроком влада лише легалізує їх; а надвисокі темпи пояснюються тим, що хотіли влаштувати несподіванку для Ахметова – отже, на олігарха чекають важкі часи;
- або ніхто і нічого не збирається робити, в тому числі з Ахметовим; просто цей крок зроблений спеціально для візиту Зеленського до США.
Власне я схиляюся до другого варіанту: що йдеться про черговий хайп, який не матиме жодних наслідків. Такий собі яскравий грим борця з олігархами, який Зеленський накладає, щоб сподобатись у Вашингтоні.
Скоріше за все, ми з вами спостерігаємо черговий випуск серіалу "деолігархізація від Зеленського". Тільки цього разу в глядацькому залі повинні сидіти не ми — цей показ для одного глядача в Білому домі. І в цій серії антагоністом головного героя виступає Рінат Ахметов, хоча всі ми знаємо як на ньому позначається "зелена деолігархізація" — за останній рік його статки збільшилися у 2,7 разів. Такими темпами Ахметов скоро сам буде агітувати за посилення боротьби з олігархами.
☝Насправді, буде навіть добре, якщо мій прогноз справдиться. Україні ще не вистачало напередодні зими ставити експерименти з енергосистемою. Я неодноразово казав, що не треба боротися з олігархами, треба будувати міцну систему з потужним державним контролем правил гри. Тоді олігархи перетворяться просто на великий бізнес, і перестануть справляти такий вплив на політику.
Щодо українців... на Банковій в черговий раз сподіваються на коротку пам'ять своїх громадян. Незабаром вийде наступне рішення РНБО, нові випуски серіалу і про рішучу боротьбу з олігархами в енергетиці всі забудуть. Як забули мільярд дерев та обіцянки, що тарифи не зростуть.
Але ми – пам'ятаємо все.
Тіньові можливості України
Інститут економіко-правових досліджень ім. Валентина Мамутова повідомив, що держбюджет у 2020 році недоотримав близько 280 млрд грн через контрабандні потоки на митниці. ‼️ Це майже вчетверо більше, ніж нещодавнє отримання Україною СПЗ від МВФ.
За підрахунками інституту, у 2020 році розмір тіньової економіки склав 30,8% валового внутрішнього продукту, а в грошовому вимірі – 1,86 трлн грн. Існують інші оцінки, зокрема Міністерства економіки та Національного Банку, які визначають навіть більші розміри "тіні" - до 50-60% ВВП. ⛔
Це означає, що лише половина економіки працює на утримання соціальної сфери, доріг, медицини та освіти. Але і ця, нібито "біла" частина економіки уражена корупцією. Зокрема, я чимало казав про зловживання у податковій та митній сферах.
Тобто ми впевнено не потрапляємо в перелік країн з ринковою економікою, копирсаючись в болоті держав з економікою перехідною. 🆘️ Х'юстон, в нас проблеми!
Які висновки ми маємо зробити з цих цифр?
🔸️Перше. У країні, навіть в такому жалюгідному економічному стані, є резерв фінансових можливостей розміром у третину (або навіть половину) національної економіки. Питання полягає в тому, як до цього резерву підступитися. Можна спробувати побудувати систему імені Гетьманцева по витрушуванню цих грошей з кишень українців. А можна низкою законодавчих змін простимулювати громадян і бізнес виходити з тіні. Українці повинні відчути, що це безпечно і вигідно. У боротьбі з "тінню" виключно силові методи не працюють.
🔸️Друге. Правоохоронна та судова системи мають працювати. Зараз вони є складовою "тіньової" економіки та корупції. Не так легко змінити звички тих правоохоронців та суддів, які вже відчули смак легких грошей. Але це треба зробити, паралельно із створенням стимулів для детінізації економіки.
🔸️Третє. Державні фінанси потребують вмілого керування. За умови вмілого керівництва та ефективної боротьби з контрабандою, Україна може нарешті злізти з нескінченної кредитної голки. Навіть більше, ми можемо реінвестувати цей прибуток у свій же розвиток. Але поки при владі дилетанти, про це можна забути.
☝Україна потребує фахових та доброчесних керівників. Саме вони дадуть мільйонам людей впевненість у тому, що податки будуть йти не в люксові авто та заміські резиденції корумпованих чиновників, а в інфраструктуру, медицину та освіту.
А без цього українську економіку все щільніше буде накривати "тінню".
Інститут економіко-правових досліджень ім. Валентина Мамутова повідомив, що держбюджет у 2020 році недоотримав близько 280 млрд грн через контрабандні потоки на митниці. ‼️ Це майже вчетверо більше, ніж нещодавнє отримання Україною СПЗ від МВФ.
За підрахунками інституту, у 2020 році розмір тіньової економіки склав 30,8% валового внутрішнього продукту, а в грошовому вимірі – 1,86 трлн грн. Існують інші оцінки, зокрема Міністерства економіки та Національного Банку, які визначають навіть більші розміри "тіні" - до 50-60% ВВП. ⛔
Це означає, що лише половина економіки працює на утримання соціальної сфери, доріг, медицини та освіти. Але і ця, нібито "біла" частина економіки уражена корупцією. Зокрема, я чимало казав про зловживання у податковій та митній сферах.
Тобто ми впевнено не потрапляємо в перелік країн з ринковою економікою, копирсаючись в болоті держав з економікою перехідною. 🆘️ Х'юстон, в нас проблеми!
Які висновки ми маємо зробити з цих цифр?
🔸️Перше. У країні, навіть в такому жалюгідному економічному стані, є резерв фінансових можливостей розміром у третину (або навіть половину) національної економіки. Питання полягає в тому, як до цього резерву підступитися. Можна спробувати побудувати систему імені Гетьманцева по витрушуванню цих грошей з кишень українців. А можна низкою законодавчих змін простимулювати громадян і бізнес виходити з тіні. Українці повинні відчути, що це безпечно і вигідно. У боротьбі з "тінню" виключно силові методи не працюють.
🔸️Друге. Правоохоронна та судова системи мають працювати. Зараз вони є складовою "тіньової" економіки та корупції. Не так легко змінити звички тих правоохоронців та суддів, які вже відчули смак легких грошей. Але це треба зробити, паралельно із створенням стимулів для детінізації економіки.
🔸️Третє. Державні фінанси потребують вмілого керування. За умови вмілого керівництва та ефективної боротьби з контрабандою, Україна може нарешті злізти з нескінченної кредитної голки. Навіть більше, ми можемо реінвестувати цей прибуток у свій же розвиток. Але поки при владі дилетанти, про це можна забути.
☝Україна потребує фахових та доброчесних керівників. Саме вони дадуть мільйонам людей впевненість у тому, що податки будуть йти не в люксові авто та заміські резиденції корумпованих чиновників, а в інфраструктуру, медицину та освіту.
А без цього українську економіку все щільніше буде накривати "тінню".
Як уряд планує поласувати Пенсійним фондом
Міністр фінансів Сергій Марченко заявив, що обов'язковий рівень накопичувальної пенсійної системи може привести 53-56 млрд грн інвестицій в гривневі облігації ОВДП.
І це нібито не буде потребувати додаткового навантаження для населення і підприємств – запуск накопичувальної пенсії відбудеться шляхом перерозподілу бюджетних коштів.
Але давайте будемо чесними − міністр каже неправду!
☝️Цей процес обов'язково вдарить по Пенсійному фонду, адже гроші для накопичувальної системи заберуть саме з нього.
ПФ вже багато років має серйозні проблеми. На сьогодні його дефіцит (нестача коштів) становить 12,9 млрд гривень, і його доводиться компенсувати постійними ін'єкціями з державного бюджету.
⛔ Якщо вилучити з Пенсійного фонду ще 60 мільярдів, то це розтягне дірку в ньому до колосальних масштабів. Звісно, цю пройму теж доведеться закривати коштом бюджету. А бюджет, як відомо, формується шляхом збору податків з населення і бізнесу, тобто з наших з вами кишень.
До речі, чи не тому "слуги" так завзято взялися за стягнення додаткових податків з населення та бізнесу? Їм терміново потрібен матеріал для латання дірок в бюджеті та в рейтингу партії влади.
Зрозуміло одне − певні зацікавлені особи вже порахували розмір майбутнього пирога, який вони хочуть поділити. Фуршет буде масштабним💰💰💰, адже в управління приватним компаніям із солідарної пенсійної системи (тобто з Пенсійного фонду) збираються передати близько 60 млрд грн.
Зрозуміло також, чому за нову систему "топить" чинний міністр фінансів. Адже левову частину коштів вони вкладуть у державні облігації. Отже, це гарантований ринок розміщення своїх ОВДП. Можливо, ці кошти Мінфін навіть спрямує на латання дірки у Пенсійному фонді. Але питання: навіщо держава буде сплачувати відсотки, аби вирішити проблему, яку можна не створювати?
Загалом, я за накопичувальне пенсійне страхування. Воно дійсно потрібне Україні. Але вважаю, що уряд має вирішувати проблеми, а не створювати їх. Тим більше, що платити за все доведеться усім нам, сумлінним платникам податків.
Міністр фінансів Сергій Марченко заявив, що обов'язковий рівень накопичувальної пенсійної системи може привести 53-56 млрд грн інвестицій в гривневі облігації ОВДП.
І це нібито не буде потребувати додаткового навантаження для населення і підприємств – запуск накопичувальної пенсії відбудеться шляхом перерозподілу бюджетних коштів.
Але давайте будемо чесними − міністр каже неправду!
☝️Цей процес обов'язково вдарить по Пенсійному фонду, адже гроші для накопичувальної системи заберуть саме з нього.
ПФ вже багато років має серйозні проблеми. На сьогодні його дефіцит (нестача коштів) становить 12,9 млрд гривень, і його доводиться компенсувати постійними ін'єкціями з державного бюджету.
⛔ Якщо вилучити з Пенсійного фонду ще 60 мільярдів, то це розтягне дірку в ньому до колосальних масштабів. Звісно, цю пройму теж доведеться закривати коштом бюджету. А бюджет, як відомо, формується шляхом збору податків з населення і бізнесу, тобто з наших з вами кишень.
До речі, чи не тому "слуги" так завзято взялися за стягнення додаткових податків з населення та бізнесу? Їм терміново потрібен матеріал для латання дірок в бюджеті та в рейтингу партії влади.
Зрозуміло одне − певні зацікавлені особи вже порахували розмір майбутнього пирога, який вони хочуть поділити. Фуршет буде масштабним💰💰💰, адже в управління приватним компаніям із солідарної пенсійної системи (тобто з Пенсійного фонду) збираються передати близько 60 млрд грн.
Зрозуміло також, чому за нову систему "топить" чинний міністр фінансів. Адже левову частину коштів вони вкладуть у державні облігації. Отже, це гарантований ринок розміщення своїх ОВДП. Можливо, ці кошти Мінфін навіть спрямує на латання дірки у Пенсійному фонді. Але питання: навіщо держава буде сплачувати відсотки, аби вирішити проблему, яку можна не створювати?
Загалом, я за накопичувальне пенсійне страхування. Воно дійсно потрібне Україні. Але вважаю, що уряд має вирішувати проблеми, а не створювати їх. Тим більше, що платити за все доведеться усім нам, сумлінним платникам податків.
Чим відрізняється професіонал від дилетанта?
Там, де дилетант бачить магію і фішечки, професіонал оцінює факти, цифри та наслідки.
Очільник МЗС Кулеба заявив, що Україна запропонувала США створити зону вільної торгівлі між країнами. І я розумію, чому ця ідея так приваблює "слуг народу". Ці слова - наче блискучі намиста для аборигенів. Кожне з них переливається всіма кольорами веселки.🤩
А тепер наведу кілька прикладів того, що в заяві пана Кулеби можуть побачити професіонали.
❗️Перше. Концепція вільної торгівлі народилася на стику 19 і 20 століть як інструмент завоювання нових ринків. На словах все дійсно гарно: дві країни відкривають кордони, і обидві виграють від нових можливостей. Це навіть доведено математично і записано в підручники "Економікс".🤔
Ось тільки реальність виявилася прямо протилежною.☝🏾З'ясувалося, що при вільній торгівлі перевагу завжди отримує більш розвинена країна. Це означає, що у парі Україна-США ми програємо від повного відкриття ринків. Замість "зміцнення економіки", як обіцяє Кулеба, ми вб'ємо цілий ряд своїх галузей. 🏭 Їх витіснять більш ефективні міжнародні компанії.
❗️Друге. Україна отримала сумний досвід відкритих кордонів з Євросоюзом.🇪🇺 Економічна частина Угоди про асоціацію з ЄС виявилася виписана вкрай однобоко. Україна в цілому ряді випадків програє конкурентну боротьбу, при цьому ринки Європи для нас, за великим рахунком, мають обмежений доступ. А після повноцінного запуску Green Deal - ще більше закриються. Адже українська продукція зроблена з "брудної" електроенергії, і цього не змінити навіть найкращими відосиками.🤷♂️
Економічну частину угоди потрібно переписувати, щоб вирівняти баланс сил. Але нинішня влада боїться це навіть уявляти. Натомість вона мріє зробити зони вільної торгівлі з США, Великобританією, Канадою та Турцією. Щоб вже напевно вітчизняний виробник не оклигав.🤦♂️
❗️Третє. Робити ставку необхідно на залучення інвестицій, а не на відкриття кордонів. Щоб залучати інвестиції та (словами Кулеби) "розвивати економіку", необхідно якраз уникати створення зони вільної торгівлі. Ніщо не заважає міжнародним компаніям з США працювати в Україні вже зараз. Багато з них - тютюнові компанії, Coca Cola та інші - вже давно зайшли на наш ринок, попри корупцію, непрацюючі суди та інші витрати. Дефіцит законності ми цілком компенсуємо вищою нормою прибутковості. А будь-які проблеми ефективно вирішують місцеві лобістські структури.
Впевнений, що дилетанти при владі загрожують добробуту всієї країни. Адже якщо вони відкриють український ринок для товарів та послуг із США, багато наших компаній будуть закриті, а люди втратять роботу. Чи усвідомлюють це в уряді Шмигаля? Впевнений, що в більшості своїй ні. Блиск намист, знаєте, заворожує.
Там, де дилетант бачить магію і фішечки, професіонал оцінює факти, цифри та наслідки.
Очільник МЗС Кулеба заявив, що Україна запропонувала США створити зону вільної торгівлі між країнами. І я розумію, чому ця ідея так приваблює "слуг народу". Ці слова - наче блискучі намиста для аборигенів. Кожне з них переливається всіма кольорами веселки.🤩
А тепер наведу кілька прикладів того, що в заяві пана Кулеби можуть побачити професіонали.
❗️Перше. Концепція вільної торгівлі народилася на стику 19 і 20 століть як інструмент завоювання нових ринків. На словах все дійсно гарно: дві країни відкривають кордони, і обидві виграють від нових можливостей. Це навіть доведено математично і записано в підручники "Економікс".🤔
Ось тільки реальність виявилася прямо протилежною.☝🏾З'ясувалося, що при вільній торгівлі перевагу завжди отримує більш розвинена країна. Це означає, що у парі Україна-США ми програємо від повного відкриття ринків. Замість "зміцнення економіки", як обіцяє Кулеба, ми вб'ємо цілий ряд своїх галузей. 🏭 Їх витіснять більш ефективні міжнародні компанії.
❗️Друге. Україна отримала сумний досвід відкритих кордонів з Євросоюзом.🇪🇺 Економічна частина Угоди про асоціацію з ЄС виявилася виписана вкрай однобоко. Україна в цілому ряді випадків програє конкурентну боротьбу, при цьому ринки Європи для нас, за великим рахунком, мають обмежений доступ. А після повноцінного запуску Green Deal - ще більше закриються. Адже українська продукція зроблена з "брудної" електроенергії, і цього не змінити навіть найкращими відосиками.🤷♂️
Економічну частину угоди потрібно переписувати, щоб вирівняти баланс сил. Але нинішня влада боїться це навіть уявляти. Натомість вона мріє зробити зони вільної торгівлі з США, Великобританією, Канадою та Турцією. Щоб вже напевно вітчизняний виробник не оклигав.🤦♂️
❗️Третє. Робити ставку необхідно на залучення інвестицій, а не на відкриття кордонів. Щоб залучати інвестиції та (словами Кулеби) "розвивати економіку", необхідно якраз уникати створення зони вільної торгівлі. Ніщо не заважає міжнародним компаніям з США працювати в Україні вже зараз. Багато з них - тютюнові компанії, Coca Cola та інші - вже давно зайшли на наш ринок, попри корупцію, непрацюючі суди та інші витрати. Дефіцит законності ми цілком компенсуємо вищою нормою прибутковості. А будь-які проблеми ефективно вирішують місцеві лобістські структури.
Впевнений, що дилетанти при владі загрожують добробуту всієї країни. Адже якщо вони відкриють український ринок для товарів та послуг із США, багато наших компаній будуть закриті, а люди втратять роботу. Чи усвідомлюють це в уряді Шмигаля? Впевнений, що в більшості своїй ні. Блиск намист, знаєте, заворожує.
Голодний бюджет 2022
Урядовці вважають проект бюджету на 2022 рік революційним. Мовляв, це буде перший проект бюджету, заснований на середньостроковій бюджетній декларації, тобто фінансовому плані на 3 роки. Це не зовсім правда, але я хотів би зауважити на іншому.
Крім чергових фраз про уявне «зростання економіки» та навіть із «соціалкою в пріоритеті», стали відомі конкретні цифри.
Так, наприклад, мінімальна пенсія пройде шлях від нинішніх 1854 грн до 2403 грн у 2024 році.😒
Ось які цифри якраз ясно демонструють справжнє ставлення уряду до українців. Тобто, Кабмін прямо говорить, що в найближчі три роки чверть пенсіонерів будуть отримувати менше прожиткового мінімуму (на цей момент - 2 379 грн). Ще половина одержувачів пенсії продовжить спроби на цей прожитковий мінімум вижити. 😡
🥛🍞🥚При цьому, попри "щедру" соціальну політику уряду, ціни на продукти харчування та послуги будуть зростати. Тому що зростання тарифів, в тому числі на електроенергію, буде продовжуватися. І бізнесу потрібно буде ці втрати якось компенсувати - саме ми з вами, як покупці, й будемо такими компенсаторами.
Ось яку «революцію» не хоче визнавати уряд, приховуючи її за оптимістичними релізами про доплати та індексації.
І в кінці цього тунелю немає рятівного світла - уряд продовжить маніпулювати заявами, тільки б уникнути своєї першочергової місії - гарантувати гідний рівень життя українців. 🔸 Так буде до того часу, поки в державі не відбудуться кардинальні зміни, а економікою не перестануть займатися дилетанти та авантюристи.
Урядовці вважають проект бюджету на 2022 рік революційним. Мовляв, це буде перший проект бюджету, заснований на середньостроковій бюджетній декларації, тобто фінансовому плані на 3 роки. Це не зовсім правда, але я хотів би зауважити на іншому.
Крім чергових фраз про уявне «зростання економіки» та навіть із «соціалкою в пріоритеті», стали відомі конкретні цифри.
Так, наприклад, мінімальна пенсія пройде шлях від нинішніх 1854 грн до 2403 грн у 2024 році.😒
Ось які цифри якраз ясно демонструють справжнє ставлення уряду до українців. Тобто, Кабмін прямо говорить, що в найближчі три роки чверть пенсіонерів будуть отримувати менше прожиткового мінімуму (на цей момент - 2 379 грн). Ще половина одержувачів пенсії продовжить спроби на цей прожитковий мінімум вижити. 😡
🥛🍞🥚При цьому, попри "щедру" соціальну політику уряду, ціни на продукти харчування та послуги будуть зростати. Тому що зростання тарифів, в тому числі на електроенергію, буде продовжуватися. І бізнесу потрібно буде ці втрати якось компенсувати - саме ми з вами, як покупці, й будемо такими компенсаторами.
Ось яку «революцію» не хоче визнавати уряд, приховуючи її за оптимістичними релізами про доплати та індексації.
І в кінці цього тунелю немає рятівного світла - уряд продовжить маніпулювати заявами, тільки б уникнути своєї першочергової місії - гарантувати гідний рівень життя українців. 🔸 Так буде до того часу, поки в державі не відбудуться кардинальні зміни, а економікою не перестануть займатися дилетанти та авантюристи.
Володимир Зеленський почав передвиборчу кампанію. І вже зрозуміло, що основна роль в цій кампанії відводиться фейкам та імітації.
Минулої суботи Зеленський відкривав молодіжний простір на київському ВДНГ. За бюджетні гроші там побудовані майданчики для занять різними видами вуличного спорту. 🏀🛹⚽️
А в понеділок буде створена Рада з молодіжних питань, яка буде радити Володимиру Зеленському, чого ще не вистачає молоді для щастя і розвитку.
☝🏾Все це – безумовно правильні речі. Але є одне "але": точкові рухи ніколи не вирішували проблему в цілому. Уряд та президент не є місцевою владою. Вони мають вирішувати питання глобально, у масштабах країни. В іншому випадку це... імітація та політика.
Наведу декілька прикладів.
1️⃣"Велике будівництво" створювалось як інструмент пожвавлення економіки України. Але фактично, жодного пожвавлення не відбулося, а з країни продовжують витікати трудові ресурси. "Велике будівництво" перетворилася на закритий клуб з декількох компаній, які освоюють річний бюджет в 116 млрд грн.💰💰💰
Особливо "радісно", що гроші беруть із загального держбюджету, до того ж навішуючи на державу нові борги (деякі у валюті). Очевидна імітація з підозрою на системну корупцію.
2️⃣Зараз в Україні тривають "реформи" системи охорони здоров'я та освіти. Перша руйнує наявну радянську систему спеціалізованих лікарень, судячи з усього, створюючи базис для переходу на приватну медицину.
Нюанс в тому, що за старою системою держава забезпечувала охорону здоров'я безкоштовно, за новою - за нього доведеться платити. Це особливо критично для пенсіонерів, яких до 2050 року стане більше, ніж працюючих.🏥
Отже, "реформа системи охорони здоров'я" гарантовано погіршує доступ українців до медичних послуг. Суцільна імітація.
3️⃣"Реформа" освіти йде тим самим шляхом. Так само, вона почалася з економії бюджетних грошей і... переділу власності. Не секрет, що за університетами й академіями закріплені сотні тисяч гектарів землі та сотні тисяч квадратних метрів нерухомості в престижних районах.
А от про поліпшення якості освіти поки що не йдеться – влада зайнята закриттям "зайвих" навчальних закладів.🤬І це в епоху, коли Китай постійно нарощує мережу освітніх установ, в тому числі вищих. І тут імітація.
Замінити загальну освіту президент пропонує, побудувавши один єдиний президентський університет. 🤯 І то, будувати його почнуть вже після виборів.
Я хотів би відзначити, що навіть якщо його побудують – то один навіть найкращий (у чому я сумніваюся) навчальний заклад не замінить десятки закритих. Це не просто імітація, це удар по інтелектуальному потенціалу нації.
❗️Ось чому я впевнений, що Рада з молодіжних питань – це черговий фейк, який президент і його оточення затіяли для підготовки до нових виборів. А ще я впевнений, що це буде кишенькова структура президента, як президентська рада з питань свободи слова та інші подібні.
Володимире Олександровичу, якщо хочете поліпшити життя молодого покоління українців, спробуйте не відстрілюватись одним спортивним майданчиком і одним університетом на всю країну.
Якщо вам реально стане цікаво, що ви в силах зробити, – вийдіть на вулицю та зверніться до батьків. Тільки шукайте справжніх українців, а не ряжених.
Минулої суботи Зеленський відкривав молодіжний простір на київському ВДНГ. За бюджетні гроші там побудовані майданчики для занять різними видами вуличного спорту. 🏀🛹⚽️
А в понеділок буде створена Рада з молодіжних питань, яка буде радити Володимиру Зеленському, чого ще не вистачає молоді для щастя і розвитку.
☝🏾Все це – безумовно правильні речі. Але є одне "але": точкові рухи ніколи не вирішували проблему в цілому. Уряд та президент не є місцевою владою. Вони мають вирішувати питання глобально, у масштабах країни. В іншому випадку це... імітація та політика.
Наведу декілька прикладів.
1️⃣"Велике будівництво" створювалось як інструмент пожвавлення економіки України. Але фактично, жодного пожвавлення не відбулося, а з країни продовжують витікати трудові ресурси. "Велике будівництво" перетворилася на закритий клуб з декількох компаній, які освоюють річний бюджет в 116 млрд грн.💰💰💰
Особливо "радісно", що гроші беруть із загального держбюджету, до того ж навішуючи на державу нові борги (деякі у валюті). Очевидна імітація з підозрою на системну корупцію.
2️⃣Зараз в Україні тривають "реформи" системи охорони здоров'я та освіти. Перша руйнує наявну радянську систему спеціалізованих лікарень, судячи з усього, створюючи базис для переходу на приватну медицину.
Нюанс в тому, що за старою системою держава забезпечувала охорону здоров'я безкоштовно, за новою - за нього доведеться платити. Це особливо критично для пенсіонерів, яких до 2050 року стане більше, ніж працюючих.🏥
Отже, "реформа системи охорони здоров'я" гарантовано погіршує доступ українців до медичних послуг. Суцільна імітація.
3️⃣"Реформа" освіти йде тим самим шляхом. Так само, вона почалася з економії бюджетних грошей і... переділу власності. Не секрет, що за університетами й академіями закріплені сотні тисяч гектарів землі та сотні тисяч квадратних метрів нерухомості в престижних районах.
А от про поліпшення якості освіти поки що не йдеться – влада зайнята закриттям "зайвих" навчальних закладів.🤬І це в епоху, коли Китай постійно нарощує мережу освітніх установ, в тому числі вищих. І тут імітація.
Замінити загальну освіту президент пропонує, побудувавши один єдиний президентський університет. 🤯 І то, будувати його почнуть вже після виборів.
Я хотів би відзначити, що навіть якщо його побудують – то один навіть найкращий (у чому я сумніваюся) навчальний заклад не замінить десятки закритих. Це не просто імітація, це удар по інтелектуальному потенціалу нації.
❗️Ось чому я впевнений, що Рада з молодіжних питань – це черговий фейк, який президент і його оточення затіяли для підготовки до нових виборів. А ще я впевнений, що це буде кишенькова структура президента, як президентська рада з питань свободи слова та інші подібні.
Володимире Олександровичу, якщо хочете поліпшити життя молодого покоління українців, спробуйте не відстрілюватись одним спортивним майданчиком і одним університетом на всю країну.
Якщо вам реально стане цікаво, що ви в силах зробити, – вийдіть на вулицю та зверніться до батьків. Тільки шукайте справжніх українців, а не ряжених.
В Офісі Президента немає плану, який презентували Джо Байдену 🤦
Саме так відповіли в ОП на прохання журналістів надати копію славнозвісного "Плану трансформації України", про який Президент Зеленський говорив на зустрічі в США...
Мабуть, собака з'їв, як домашку в школі. 🤷♂️
І весь дворічний досвід життя із цією владою свідчить - ані плану, ані "чіткого бачення" так і не знайдеться. Не факт, що вони взагалі існували десь, окрім фантазій деяких можновладців.
Цікаво, що днями міністр іноземних справ Дмитро Кулеба заявив, що Україна не вірить Заходу. Впевнений, нашим партнерам у США буде неприємно на додачу до цього дізнатися, що їм презентували неіснуючий план.
На щастя, план трансформації України є у мене та моєї команди. Ми маємо не лише бачення, а і людей, що здатні його втілити, не посадивши жодного мільярду дерев...
В нашому плані ви НЕ знайдете:
🧙♀️🧙♂️охоти на відьом/журналістів/олігархів;
🙅♂️закриття лікарень та навчальних закладів;
🚫нових корупційних схем.
Ми не плануємо віддавати українські землі іноземцям, відправляти українців заробляти за кордоном та продавати ресурси за безцінь, створюючи робочі місця і додану вартість в інших країнах.
В моїй стратегії: абсолютно необхідна нам зміна економічної парадигми та стрибок у технологічне майбутнє - єдиний шлях до реалізації потенціалу нашої країни.
Ця стратегія має бути втілена ДО того, як весь потенціал країни "зіллють" під аплодисменти "слуг народу". А для цього нам потрібно ваше бажання жити гідно у власній країні.
Саме так відповіли в ОП на прохання журналістів надати копію славнозвісного "Плану трансформації України", про який Президент Зеленський говорив на зустрічі в США...
Мабуть, собака з'їв, як домашку в школі. 🤷♂️
І весь дворічний досвід життя із цією владою свідчить - ані плану, ані "чіткого бачення" так і не знайдеться. Не факт, що вони взагалі існували десь, окрім фантазій деяких можновладців.
Цікаво, що днями міністр іноземних справ Дмитро Кулеба заявив, що Україна не вірить Заходу. Впевнений, нашим партнерам у США буде неприємно на додачу до цього дізнатися, що їм презентували неіснуючий план.
На щастя, план трансформації України є у мене та моєї команди. Ми маємо не лише бачення, а і людей, що здатні його втілити, не посадивши жодного мільярду дерев...
В нашому плані ви НЕ знайдете:
🧙♀️🧙♂️охоти на відьом/журналістів/олігархів;
🙅♂️закриття лікарень та навчальних закладів;
🚫нових корупційних схем.
Ми не плануємо віддавати українські землі іноземцям, відправляти українців заробляти за кордоном та продавати ресурси за безцінь, створюючи робочі місця і додану вартість в інших країнах.
В моїй стратегії: абсолютно необхідна нам зміна економічної парадигми та стрибок у технологічне майбутнє - єдиний шлях до реалізації потенціалу нашої країни.
Ця стратегія має бути втілена ДО того, як весь потенціал країни "зіллють" під аплодисменти "слуг народу". А для цього нам потрібно ваше бажання жити гідно у власній країні.
“Якщо ми не завершимо цю “метушню”, то можемо втратити державу”
Головне з інтерв’ю двічі міністра фінансів та лідера політсили “Національна економічна політика” Ігоря Уманського виданню “День”:
Про причини бід України
60% українців – за межею бідності. Це – результат економічної політики. Як і анексія Криму, і військові дії на Донбасі. Це не єдина проблема, але вона визначальна.
Про вплив МВФ на шлях України
Проблема не в МВФ. Проблема – в нас. Саме ми приймали рішення і йшли тим хибним шляхом. У нас державний керівник – це “врємєнщік” без стратегії. Середній вік українського уряду – 13 місяців. Які думки можуть бути в людини, яка сідає в таку “карусель”?
Про співпрацю з МВФ
Якщо ти як міністр, голова НБУ, президент чи прем’єр – з чимось незгоден, твоє завдання відстояти свою позицію і донести її аргументовано і послідовно МВФ.
Про “квантовий стрибок” України
Нам пропонують наздогнати розвинені країни. Але для цього нам потрібно 20 років зростання на 6% ВВП щороку. Де за цей час де вже буде Польща, США, Китай, Німеччина? Необхідно створювати нові індустріальні парки у депресивних регіонах. Але для цього в Україні має змінитися парадигма економічної політики.
Про інвестиції
У світі накопичилась величезна кількість вільних грошей. Але за них потрібно поборотися, і переконати інвестора, що ці гроші мають зайти в Україну в якості інвестицій, але вони потребують довіри.
Про стосунки бізнесу і держави
Немає довіри в стосунках бізнес-держава так само як і в стосунках суспільство-держава. Немає балансу в цьому основоположному трикутнику “Суспільство-Бізнес-Держава”. Бізнес, з яким спілкувався я, каже: ми втомились жити в країні без правил. В Україні теж є правила, але вони для “ворогів”.
Про вихід з владної команди
Після того як я повідомив про схеми на “Великому будівництві” не відбулось жодних кадрових рішень, жодної реакції. Сенс мені там перебувати, якщо нічого не змінюється.
Про корупцію в Офісі Президента
Цих 2,5 роки вони підтримують міф нульової толерантності до корупції. А в нас голова Автодору Міністром став. Тобто відбувається з точністю до навпаки. Якщо в системі відбувається корупція, а Перший не в долі, і не в темі, то він не Перший!
Головне з інтерв’ю двічі міністра фінансів та лідера політсили “Національна економічна політика” Ігоря Уманського виданню “День”:
Про причини бід України
60% українців – за межею бідності. Це – результат економічної політики. Як і анексія Криму, і військові дії на Донбасі. Це не єдина проблема, але вона визначальна.
Про вплив МВФ на шлях України
Проблема не в МВФ. Проблема – в нас. Саме ми приймали рішення і йшли тим хибним шляхом. У нас державний керівник – це “врємєнщік” без стратегії. Середній вік українського уряду – 13 місяців. Які думки можуть бути в людини, яка сідає в таку “карусель”?
Про співпрацю з МВФ
Якщо ти як міністр, голова НБУ, президент чи прем’єр – з чимось незгоден, твоє завдання відстояти свою позицію і донести її аргументовано і послідовно МВФ.
Про “квантовий стрибок” України
Нам пропонують наздогнати розвинені країни. Але для цього нам потрібно 20 років зростання на 6% ВВП щороку. Де за цей час де вже буде Польща, США, Китай, Німеччина? Необхідно створювати нові індустріальні парки у депресивних регіонах. Але для цього в Україні має змінитися парадигма економічної політики.
Про інвестиції
У світі накопичилась величезна кількість вільних грошей. Але за них потрібно поборотися, і переконати інвестора, що ці гроші мають зайти в Україну в якості інвестицій, але вони потребують довіри.
Про стосунки бізнесу і держави
Немає довіри в стосунках бізнес-держава так само як і в стосунках суспільство-держава. Немає балансу в цьому основоположному трикутнику “Суспільство-Бізнес-Держава”. Бізнес, з яким спілкувався я, каже: ми втомились жити в країні без правил. В Україні теж є правила, але вони для “ворогів”.
Про вихід з владної команди
Після того як я повідомив про схеми на “Великому будівництві” не відбулось жодних кадрових рішень, жодної реакції. Сенс мені там перебувати, якщо нічого не змінюється.
Про корупцію в Офісі Президента
Цих 2,5 роки вони підтримують міф нульової толерантності до корупції. А в нас голова Автодору Міністром став. Тобто відбувається з точністю до навпаки. Якщо в системі відбувається корупція, а Перший не в долі, і не в темі, то він не Перший!
YouTube
Ігор УМАНСЬКИЙ: "Бізнес втомився жити в країні без правил"
🤦♂️Скажи дурному поклони бити – він чоло розіб'є...
Чергове бездумне/кулуарне рішення влади, за яке будемо платити ми.
Факт: Український уряд, руками Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ), з 13 жовтня закриває наш ринок для імпорту цементу. Пояснюється це захистом внутрішнього ринку від демпінгу – продажу товарів за штучно заниженими цінами.
Проблема: насправді рішення потенційно злочинне. Оскільки загороджувальне мито – це меч, гострий з двох боків. В умілих руках, він на деякий час (не назавжди!) захищає внутрішніх виробників від конкуренції з боку іноземних компаній, даючи першим шанс вижити і зміцніти. А ось в руках недобросовісних загороджувальне мито – зручний корупційний інструмент.
Суть: статистика показує, що єдиним імпортним цементом у нас був турецький, але його частка не перевищувала 8% на ринку України. Одночасно, українські цементні заводи отримують великі прибутки. Геть не схоже, що турки несли критичну загрозу вітчизняному виробництву.
Натомість, частка імпортного цементу на ринку не дозволяла внутрішнім виробникам вступити у картельну змову і розігнати ціни ще більше. Тепер для цього перешкод не буде, тому що конкуренція знищена.
Як би мав діяти нормальний уряд?
З'ясувати, чи дійсно імпорт загрожує внутрішнім виробникам. Лише в разі, якщо загроза є – вводити загороджувальні мита. Але на такому рівні, щоб внутрішні виробники не почали зловживати становищем та отримувати надприбутки на рівному місці.
Якби дійшло до перевірки, уряд побачив би, що рентабельність цементних заводів в Україні зашкалює.
Висновок: у цьому конкретному випадку імпорт слід не забороняти, а відкрити ринок для створення конкуренції. Від цього кроку виграла б уся економіка України.☝
Але режим обдуманого прийняття рішень в Кабміні Шмигаля не працює. Тому уряд ліквідує конкурентне середовище на прохання асоціації найбільших українських виробників, що об'єднані в "Укрцемент".
Чого чекати українцям?
Звичайно ж, подорожчання цементу. У 2019 такі самі мита вже вводилися проти імпортерів і за три роки ціна на різні марки цементу зросла в середньому на 35-50%.
Отже, зростуть ціни на будівельні матеріали та нерухомість. Тут можна "привітати" тих, хто вирішив побудувати будинок, відремонтувати квартиру або придбати нове житло. 🏠
Найкумедніше у цьому рішенні уряду те, що цемент активно використовується у "Великому будівництві" та "Великій реставрації". Тож влада створила проблеми для власного проекту. Чи не створила?
Може йдеться про чергову домовленість? Цього разу – між владою та виробниками цементу.
Врешті решт, платити за це все одно будуть українці, адже "Велике будівництво" здійснюється за гроші бюджету. Отже, ми знов вимушені будуть оплачувати чи то управлінські помилки, чи то кулуарні домовленості влади.
Чергове бездумне/кулуарне рішення влади, за яке будемо платити ми.
Факт: Український уряд, руками Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ), з 13 жовтня закриває наш ринок для імпорту цементу. Пояснюється це захистом внутрішнього ринку від демпінгу – продажу товарів за штучно заниженими цінами.
Проблема: насправді рішення потенційно злочинне. Оскільки загороджувальне мито – це меч, гострий з двох боків. В умілих руках, він на деякий час (не назавжди!) захищає внутрішніх виробників від конкуренції з боку іноземних компаній, даючи першим шанс вижити і зміцніти. А ось в руках недобросовісних загороджувальне мито – зручний корупційний інструмент.
Суть: статистика показує, що єдиним імпортним цементом у нас був турецький, але його частка не перевищувала 8% на ринку України. Одночасно, українські цементні заводи отримують великі прибутки. Геть не схоже, що турки несли критичну загрозу вітчизняному виробництву.
Натомість, частка імпортного цементу на ринку не дозволяла внутрішнім виробникам вступити у картельну змову і розігнати ціни ще більше. Тепер для цього перешкод не буде, тому що конкуренція знищена.
Як би мав діяти нормальний уряд?
З'ясувати, чи дійсно імпорт загрожує внутрішнім виробникам. Лише в разі, якщо загроза є – вводити загороджувальні мита. Але на такому рівні, щоб внутрішні виробники не почали зловживати становищем та отримувати надприбутки на рівному місці.
Якби дійшло до перевірки, уряд побачив би, що рентабельність цементних заводів в Україні зашкалює.
Висновок: у цьому конкретному випадку імпорт слід не забороняти, а відкрити ринок для створення конкуренції. Від цього кроку виграла б уся економіка України.☝
Але режим обдуманого прийняття рішень в Кабміні Шмигаля не працює. Тому уряд ліквідує конкурентне середовище на прохання асоціації найбільших українських виробників, що об'єднані в "Укрцемент".
Чого чекати українцям?
Звичайно ж, подорожчання цементу. У 2019 такі самі мита вже вводилися проти імпортерів і за три роки ціна на різні марки цементу зросла в середньому на 35-50%.
Отже, зростуть ціни на будівельні матеріали та нерухомість. Тут можна "привітати" тих, хто вирішив побудувати будинок, відремонтувати квартиру або придбати нове житло. 🏠
Найкумедніше у цьому рішенні уряду те, що цемент активно використовується у "Великому будівництві" та "Великій реставрації". Тож влада створила проблеми для власного проекту. Чи не створила?
Може йдеться про чергову домовленість? Цього разу – між владою та виробниками цементу.
Врешті решт, платити за це все одно будуть українці, адже "Велике будівництво" здійснюється за гроші бюджету. Отже, ми знов вимушені будуть оплачувати чи то управлінські помилки, чи то кулуарні домовленості влади.
Ви були радником Голови Офісу Президента після того як дочасно пішли з посади Міністра фінансів України через «схеми» на Митниці та Податковій. Але й звідти, на скільки мені відомо, пішли. Чому?
Повне інтерв'ю читайте на сайті газети День
Я досить відверто про це сказав. Півроку минуло. Якихось реальних дій немає. Більше того якраз тоді, коли я оголосив про відставку, я повідомив про схеми на Великому Будівництві. Після цього були журналістські розслідування…
Жодних кадрових рішень, жодної реакції. Сенс мені там перебувати, якщо нічого не змінюється.
А Офіс Президента в цих схемах – це вигодонабувачі, чи жертви управлінської неспроможності?
Цих 2,5 роки вони підтримують міф нульової толерантності до корупції. Чому я собі цих півроку давав? Зрозуміло, що миттєво поміняти ситуацію неможливо. На це потрібен час. Але принаймні політичні рішення як то відставка – це ті речі, які можна приймати миттєво. А в нас голова Автодору Міністром став. Тобто відбувається з точністю до навпаки.
В мене немає інформації, що вони вигодонабувачі. Тому щось стверджувати я не можу.
На такі питання я завжди відповідаю простою фаразою: якщо в системі є велика корупція, або якесь подібне неподобство, то перша особа про це знає, і вона в схемі, і в долі. Якщо в системі відбувається корупція, а Перший не в долі, і не в темі, то він не Перший!
Повне інтерв'ю читайте на сайті газети День
Я досить відверто про це сказав. Півроку минуло. Якихось реальних дій немає. Більше того якраз тоді, коли я оголосив про відставку, я повідомив про схеми на Великому Будівництві. Після цього були журналістські розслідування…
Жодних кадрових рішень, жодної реакції. Сенс мені там перебувати, якщо нічого не змінюється.
А Офіс Президента в цих схемах – це вигодонабувачі, чи жертви управлінської неспроможності?
Цих 2,5 роки вони підтримують міф нульової толерантності до корупції. Чому я собі цих півроку давав? Зрозуміло, що миттєво поміняти ситуацію неможливо. На це потрібен час. Але принаймні політичні рішення як то відставка – це ті речі, які можна приймати миттєво. А в нас голова Автодору Міністром став. Тобто відбувається з точністю до навпаки.
В мене немає інформації, що вони вигодонабувачі. Тому щось стверджувати я не можу.
На такі питання я завжди відповідаю простою фаразою: якщо в системі є велика корупція, або якесь подібне неподобство, то перша особа про це знає, і вона в схемі, і в долі. Якщо в системі відбувається корупція, а Перший не в долі, і не в темі, то він не Перший!
Передові технології – це майбутнє України
Наступна індустріальна революція – одна з основних анонсованих тем Давоського форуму 2022. Найуспішніші країни світу зосереджені на розробці, впровадженні та освоюванні технологій так званого шостого укладу: інтернет речей (IOT), штучний інтелект, роботизація, нанотехнології, 5G тощо.
До 2025 року обсяг ринку передових технологій виросте до $3,2 трильйонів!
Для України – це сигнал та орієнтир. Наш шлях до економічного дива лежить саме тут – у переході одразу до передових технологій. Наздоганяти передові країни, повторюючи всі їхні кроки сходинка за сходинкою – не варіант. Такий шлях ніколи не приведе нас до успіху, а розрив між Україною і найбагатшими світовими державами лише зростатиме.
Ми маємо не наздоганяти, а СТРИБАТИ. В економічній теорії це називається стратегією ліпфрогінгу (leapfrogging). Ще у 1988 році відомі економісти Карлота Перез і Люк Соте висунули цю ідею технологічного стрибка (ліпфрогінгу). Вона полягає у тому, що відсталі країни мають перестрибнути певні етапи технологічного розвитку. Яким чином? – Припинити інвестувати у виробництво попередніх технологічних укладів, натомість піти на випередження і направити основну масу інвестицій в технології, які щойно з’явились і ще тільки набувають розповсюдження. Тобто, в технології нового технологічного укладу. Лише так їм вдасться зрівнятись з розвинутими країнами, забезпечивши конкурентоздатність своєї продукції на нових ринках.
Ця ідея – реальна і робоча. Вона вже вивела на нову орбіту не одну країну. Яскравий приклад: Південна Корея. Після закінчення Корейської війни у 1953 році ця країна була однією з найбідніших. Середній дохід мешканця Кореї складав 158 доларів на рік – менше, ніж в Ліберії чи Гватемалі. За 30 років Корея пройшла шлях, який західні країни долали ціле століття. З відсталої аграрної країни вона перетворилась на технологічного лідера – саме завдяки «стрибку».
І ще один, дещо неочікуваний аргумент «за». Для України ліпфрогінг – це ідеальний варіант, адже нам буквально нічого втрачати. Виробництва третього і четвертого технологічних укладів, які ми отримали у спадок від СРСР та утримуємо на балансі, – це валіза без ручки. Їхня реальна вартість – вартість металобрухту. У стратегії «наздоганяння» – це програшна ситуація, але для стрибка у майбутнє – умови ідеальні!
Отже, як ми і вказуємо в основних засадах «Національної економічної політики Ігоря Уманського», Україна має, зокрема:
• припинити інвестувати у модернізацію застарілих виробництв;
• запровадити особливий фіскальний режим та спеціальні умови для підприємств, що використовують передові технології;
• заохочувати інвесторів, які готові вкладати у нові виробництва та технології;
• надати науці статус самостійної галузі економіки та інтегрувати науку з виробництвом;
• всю систему освіти орієнтувати на підготовку кадрів для високотехнологічних виробництв
Я знаю і вірю, що це і є наш шанс – дуже реальний, але й один з останніх. Не стрибнемо зараз – залишимося на узбіччі цивілізації назавжди. Саме для того, щоб не втратити шанс і реалізувати реальний потенціал України, я і моя команда йдемо у політику.
Наступна індустріальна революція – одна з основних анонсованих тем Давоського форуму 2022. Найуспішніші країни світу зосереджені на розробці, впровадженні та освоюванні технологій так званого шостого укладу: інтернет речей (IOT), штучний інтелект, роботизація, нанотехнології, 5G тощо.
До 2025 року обсяг ринку передових технологій виросте до $3,2 трильйонів!
Для України – це сигнал та орієнтир. Наш шлях до економічного дива лежить саме тут – у переході одразу до передових технологій. Наздоганяти передові країни, повторюючи всі їхні кроки сходинка за сходинкою – не варіант. Такий шлях ніколи не приведе нас до успіху, а розрив між Україною і найбагатшими світовими державами лише зростатиме.
Ми маємо не наздоганяти, а СТРИБАТИ. В економічній теорії це називається стратегією ліпфрогінгу (leapfrogging). Ще у 1988 році відомі економісти Карлота Перез і Люк Соте висунули цю ідею технологічного стрибка (ліпфрогінгу). Вона полягає у тому, що відсталі країни мають перестрибнути певні етапи технологічного розвитку. Яким чином? – Припинити інвестувати у виробництво попередніх технологічних укладів, натомість піти на випередження і направити основну масу інвестицій в технології, які щойно з’явились і ще тільки набувають розповсюдження. Тобто, в технології нового технологічного укладу. Лише так їм вдасться зрівнятись з розвинутими країнами, забезпечивши конкурентоздатність своєї продукції на нових ринках.
Ця ідея – реальна і робоча. Вона вже вивела на нову орбіту не одну країну. Яскравий приклад: Південна Корея. Після закінчення Корейської війни у 1953 році ця країна була однією з найбідніших. Середній дохід мешканця Кореї складав 158 доларів на рік – менше, ніж в Ліберії чи Гватемалі. За 30 років Корея пройшла шлях, який західні країни долали ціле століття. З відсталої аграрної країни вона перетворилась на технологічного лідера – саме завдяки «стрибку».
І ще один, дещо неочікуваний аргумент «за». Для України ліпфрогінг – це ідеальний варіант, адже нам буквально нічого втрачати. Виробництва третього і четвертого технологічних укладів, які ми отримали у спадок від СРСР та утримуємо на балансі, – це валіза без ручки. Їхня реальна вартість – вартість металобрухту. У стратегії «наздоганяння» – це програшна ситуація, але для стрибка у майбутнє – умови ідеальні!
Отже, як ми і вказуємо в основних засадах «Національної економічної політики Ігоря Уманського», Україна має, зокрема:
• припинити інвестувати у модернізацію застарілих виробництв;
• запровадити особливий фіскальний режим та спеціальні умови для підприємств, що використовують передові технології;
• заохочувати інвесторів, які готові вкладати у нові виробництва та технології;
• надати науці статус самостійної галузі економіки та інтегрувати науку з виробництвом;
• всю систему освіти орієнтувати на підготовку кадрів для високотехнологічних виробництв
Я знаю і вірю, що це і є наш шанс – дуже реальний, але й один з останніх. Не стрибнемо зараз – залишимося на узбіччі цивілізації назавжди. Саме для того, щоб не втратити шанс і реалізувати реальний потенціал України, я і моя команда йдемо у політику.
Трудовий договір, як форма рабства
"Слуги" серйозно взялися за реформування трудового законодавства і... краще б вони цього не робили. Своїм новим законопроєктом 5388 "реформатори" фактично замінюють КЗпП трудовими договорами, які повинні регламентувати умови праці.
Що це означає на практиці?
Українці будуть змушені підписати трудовий договір з роботодавцем за новими умовами праці. Якщо ж працівник не згоден зі статусом безправного раба на галерах, він може бути легко звільнений без узгодження з профспілками.
Таким чином, з огляду на мізерні заробітки та колосальний рівень безробіття, влада ставить українців перед вибором: або підписати договір про фактичне рабство, або їхати з країни у пошуках кращого життя.
Більше того, такі "реформи" остаточно руйнують баланс у трикутнику Бізнес-Держава-Люди, перекладаючи на плечі звичайних громадян наслідки усіх економічних проблем.
На українців з африканським рівнем доходів вже повісили "європейські тарифи", взялись за посилення податкового тиску, тепер ще й фактично скасовують КЗпП, щоб уже точно позбавити нас навіть тих небагатьох прав, що залишилися.
При цьому усі незручності для бізнесу знову ж таки перекладаються на пересічних українців підвищенням цін на товари та послуги. Тобто окрім державного тиску, ми отримали ще й тиск від бізнесу, ставши таким собі компенсатором для всіх.
Так ми втрачаємо захист як споживачі, як платники податків, тепер ще і як працівники. І це все влада "компенсує" підвищенням мінімалки у 200 гривень, якої не вистачить навіть на транспортні витрати для того, щоб дістатися на ту саму роботу. Вочевидь, так і виглядає кінець епохи бідності "по-зеленськи".
Як відомо, трикутник - найстійкіша геометрична фігура. І саме так має виглядати суспільна конструкція для стабільного розвитку. Але наразі все навантаження лягає на одну зі сторін - на людей, і може настати день, коли ця сторона не витримає, а наслідки відчує на собі вся країна.
"Слуги" серйозно взялися за реформування трудового законодавства і... краще б вони цього не робили. Своїм новим законопроєктом 5388 "реформатори" фактично замінюють КЗпП трудовими договорами, які повинні регламентувати умови праці.
Що це означає на практиці?
Українці будуть змушені підписати трудовий договір з роботодавцем за новими умовами праці. Якщо ж працівник не згоден зі статусом безправного раба на галерах, він може бути легко звільнений без узгодження з профспілками.
Таким чином, з огляду на мізерні заробітки та колосальний рівень безробіття, влада ставить українців перед вибором: або підписати договір про фактичне рабство, або їхати з країни у пошуках кращого життя.
Більше того, такі "реформи" остаточно руйнують баланс у трикутнику Бізнес-Держава-Люди, перекладаючи на плечі звичайних громадян наслідки усіх економічних проблем.
На українців з африканським рівнем доходів вже повісили "європейські тарифи", взялись за посилення податкового тиску, тепер ще й фактично скасовують КЗпП, щоб уже точно позбавити нас навіть тих небагатьох прав, що залишилися.
При цьому усі незручності для бізнесу знову ж таки перекладаються на пересічних українців підвищенням цін на товари та послуги. Тобто окрім державного тиску, ми отримали ще й тиск від бізнесу, ставши таким собі компенсатором для всіх.
Так ми втрачаємо захист як споживачі, як платники податків, тепер ще і як працівники. І це все влада "компенсує" підвищенням мінімалки у 200 гривень, якої не вистачить навіть на транспортні витрати для того, щоб дістатися на ту саму роботу. Вочевидь, так і виглядає кінець епохи бідності "по-зеленськи".
Як відомо, трикутник - найстійкіша геометрична фігура. І саме так має виглядати суспільна конструкція для стабільного розвитку. Але наразі все навантаження лягає на одну зі сторін - на людей, і може настати день, коли ця сторона не витримає, а наслідки відчує на собі вся країна.
Впав останній бастіон. Олігархів повалено. Тепер посадимо мільярд дерев, наробимо тисячу немовлят і переможемо путена. Одразу є перша інтрига. Певний громадянин України Володимир Зеленський підпадає під усі критерії олігарха.
Вступна теза. В особі Зеленського маємо громадянина, наділеного максимальною владою. Він є і головою законодавчої влади. І фактичним керівником уряду. І, як показали останні події, розпорядником судової системи. Набагато більше Володимиру Зеленському пасував би термін «монарх». Але ми називаємо його просто «громадянин». А відсьогодні – маємо підстави назвати «громадянин олігарх Зеленський».
Нижче я викладу мої суто оціночні судження, які складені на основі відкритих матеріалів ЗМІ і життєвого досвіду.
Оцінка № 1. Зеленський використовує політичну владу для збільшення капіталів свого оточення. У легенду про бідного царя, у якого багаті слуги, я не вірю. Звичайно, особисто громадянин олігарх Зеленський грошей в руки не бере. Зате люди президента контролюють масу державних підприємств, міністерств і відомств. А в цих підприємствах, міністерствах і відомствах, за інформацією ЗМІ, процвітає корупція. За найтаємнішими слухами, з цієї корупції ніби навіть платять надбавки депутатам, звісно не офіційно, а в конвертах. Звичайно, це предмет для дослідження НаЗК, НАБУ і інших кваліфікованих співробітників. Можливо, одного прекрасного дня вони щось накопають.
Оцінка № 2. Громадянин олігарх Зеленський – контролер ЗМІ. Це стовідсотковий факт. Він контролює засоби масової інформації. Так, громадянин Зеленський – не власник. Але, як казав один мудрий чоловік, головне не володіти, а користуватися. Зеленський впливає на ЗМІ і контролює їх, з вигодою для себе і свого оточення. Не обов'язково впливати фінансово. А ось впливати адміністративно, через лояльну Нацраду з ТБ – це 100% про нашого Зе. Чи ви думаєте, інші олігархи просто так хвалять громадянина олігарха Зеленського в ефірах ТБ? З прийняттям цього закону, громадянин олігарх Зеленський буде контролювати ЗМІ через закон «про олігархів». Опосередковано, через РНБО, - але це все - це буде він. Якщо, звичайно, РНБО не визнає очевидний факт – він олігарх.
Оцінка № 3. Зеленський має значну економічну та політичну вагу. Хто посперечається? Одне «Велике будівництво» чого варте. Так, він витрачає не свої гроші, а державні. Але вага його від цього не менше. Будь-який олігарх мріє прокручувати державні мільярди і впливати на формування бюджету. Отже знову все сходиться.
Оцінка №4. Зеленський фінансує партію «Слуга народу». Офіційно – через бюджетні виплати на користь партії. Так, це не його гроші. Але ніде в законі не написано, що фінансувати повинен «за свої». Там написано просто «фінансує». А якщо вірити ЗМІ, то фінансує ще й неофіційно – через розподіл «рибних» посад (в тому числі в наглядових радах), конверти, потоки. Через збереження недоторканними різного роду схем.
Оцінка № 5. Олігарх (за законом) – не тільки той, хто володіє монополією. А ще й той, хто здійснює контроль над керівництвом монополій і отримує з цього вигоду. І тут у нас є одразу кілька прикладів, як громадянин олігарх Зеленський впливає на: «Укравтодор», НАК «Нафтогаз», «Укрзалізницю». А якщо копати глибше, то і на «Енергоатом», «Центренерго», і ще багато кого.
А найбільша монополія – це влада. Монополія на призначення і на розслідування (або їх відсутність). Монополія на Антимонопольний комітет і його бездіяльність. На СБУ, Генпрокуратуру і МВС. На ДАБІ. На структури, які десятиліттями приносили корупційний дохід. Цього доходу ніби немає. Але він – звичайно ж, існує.
Одних цих аргументів достатньо, щоб називати Володимира Зеленського олігархом. Особливо іронічно те, що ці критерії прописані в його власному законі. Виходить, він просто зобов'язаний отримати статус олігарха. До того ж, першим! Все ж громадянин Зеленський є ще і Президентом країни. А це, як мінімум, потрібно поважати! Наступним кроком олігархоборця Зеленського має бути обмеження власного впливу на державу. Перемогти гідру олігархії в зародку!
Вступна теза. В особі Зеленського маємо громадянина, наділеного максимальною владою. Він є і головою законодавчої влади. І фактичним керівником уряду. І, як показали останні події, розпорядником судової системи. Набагато більше Володимиру Зеленському пасував би термін «монарх». Але ми називаємо його просто «громадянин». А відсьогодні – маємо підстави назвати «громадянин олігарх Зеленський».
Нижче я викладу мої суто оціночні судження, які складені на основі відкритих матеріалів ЗМІ і життєвого досвіду.
Оцінка № 1. Зеленський використовує політичну владу для збільшення капіталів свого оточення. У легенду про бідного царя, у якого багаті слуги, я не вірю. Звичайно, особисто громадянин олігарх Зеленський грошей в руки не бере. Зате люди президента контролюють масу державних підприємств, міністерств і відомств. А в цих підприємствах, міністерствах і відомствах, за інформацією ЗМІ, процвітає корупція. За найтаємнішими слухами, з цієї корупції ніби навіть платять надбавки депутатам, звісно не офіційно, а в конвертах. Звичайно, це предмет для дослідження НаЗК, НАБУ і інших кваліфікованих співробітників. Можливо, одного прекрасного дня вони щось накопають.
Оцінка № 2. Громадянин олігарх Зеленський – контролер ЗМІ. Це стовідсотковий факт. Він контролює засоби масової інформації. Так, громадянин Зеленський – не власник. Але, як казав один мудрий чоловік, головне не володіти, а користуватися. Зеленський впливає на ЗМІ і контролює їх, з вигодою для себе і свого оточення. Не обов'язково впливати фінансово. А ось впливати адміністративно, через лояльну Нацраду з ТБ – це 100% про нашого Зе. Чи ви думаєте, інші олігархи просто так хвалять громадянина олігарха Зеленського в ефірах ТБ? З прийняттям цього закону, громадянин олігарх Зеленський буде контролювати ЗМІ через закон «про олігархів». Опосередковано, через РНБО, - але це все - це буде він. Якщо, звичайно, РНБО не визнає очевидний факт – він олігарх.
Оцінка № 3. Зеленський має значну економічну та політичну вагу. Хто посперечається? Одне «Велике будівництво» чого варте. Так, він витрачає не свої гроші, а державні. Але вага його від цього не менше. Будь-який олігарх мріє прокручувати державні мільярди і впливати на формування бюджету. Отже знову все сходиться.
Оцінка №4. Зеленський фінансує партію «Слуга народу». Офіційно – через бюджетні виплати на користь партії. Так, це не його гроші. Але ніде в законі не написано, що фінансувати повинен «за свої». Там написано просто «фінансує». А якщо вірити ЗМІ, то фінансує ще й неофіційно – через розподіл «рибних» посад (в тому числі в наглядових радах), конверти, потоки. Через збереження недоторканними різного роду схем.
Оцінка № 5. Олігарх (за законом) – не тільки той, хто володіє монополією. А ще й той, хто здійснює контроль над керівництвом монополій і отримує з цього вигоду. І тут у нас є одразу кілька прикладів, як громадянин олігарх Зеленський впливає на: «Укравтодор», НАК «Нафтогаз», «Укрзалізницю». А якщо копати глибше, то і на «Енергоатом», «Центренерго», і ще багато кого.
А найбільша монополія – це влада. Монополія на призначення і на розслідування (або їх відсутність). Монополія на Антимонопольний комітет і його бездіяльність. На СБУ, Генпрокуратуру і МВС. На ДАБІ. На структури, які десятиліттями приносили корупційний дохід. Цього доходу ніби немає. Але він – звичайно ж, існує.
Одних цих аргументів достатньо, щоб називати Володимира Зеленського олігархом. Особливо іронічно те, що ці критерії прописані в його власному законі. Виходить, він просто зобов'язаний отримати статус олігарха. До того ж, першим! Все ж громадянин Зеленський є ще і Президентом країни. А це, як мінімум, потрібно поважати! Наступним кроком олігархоборця Зеленського має бути обмеження власного впливу на державу. Перемогти гідру олігархії в зародку!
Природа корупції або як європейці раптово прозріли
В Україні пишним цвітом розквітає корупція, між олігархами та державними чиновниками стійкі корупційні зв'язки, а зусилля ЄС у боротьбі з корупцією не принесли очікуваних результатів. Ні, це не мої суб'єктивні висновки (хоча з цим не посперечаєшся) і не "нападки опозиції" – це висновки Європейської аудиторської палати.
І що тепер? Нічого.
Нинішня влада подає корупцію як дещо зовнішнє, окреме від влади. Ніби це дикий звір, який інколи нападає і заважає нам жити. А можновладці вбілих зелених обладунках мужньо відбиваються, намагаючись здолати всесильне чудовисько.
Насправді ж корупція знаходиться під обладунками цієї самої влади. Просто на різних рівнях вона відрізняється обсягами. Якщо умовний начальник ЖЕКу бере 100 доларів за вирішення питань, то на рівні уряду та Офісу президента ця сума мутує в мільйони й мільярди.
Корупція знаходиться в конвертах депутатських "зарплат", в розкішних костюмах президентських чиновників та асфальтовому покритті "Великого будівництва".
Я це знаю не з чуток, тому що сам виявив багатомільярдну схему «скруток» ПДВ та рекомендував президенту Зеленському її ліквідувати. В результаті... автори та керівники цієї схеми отримали високі посади, а мене звільнили з посади через «неправильну» ініціативу.
І справа тут не в олігархах. Вони – бізнесмени, мета яких – примножити свої статки. Бізнес в будь-якій країні діє в рамках правил. І якщо в державі цих рамок фактично не існує або в них є величезні корупційні пробоїни, це проблема держави та її керівників.
Жоден олігарх не зміг би отримати бажане без сприяння влади, вочевидь не безкоштовного. І якщо цього вперто не помічають антикорупційні органи – це теж викликає підозри щодо корупції.
І давайте нарешті скажемо це словами: у висновках європейських аудиторів йдеться про корупцію в оточенні Зеленського. Саме на Банковій знаходяться всі важелі впливу в Україні, саме його люди зараз керують кожним гвинтиком державної машини. Отже, і всю відповідальність за те, що відбувається в країні несе саме президент зі своєю командою.
Але ми з вами й так про це знаємо, без європейських аудиторів.
В Україні пишним цвітом розквітає корупція, між олігархами та державними чиновниками стійкі корупційні зв'язки, а зусилля ЄС у боротьбі з корупцією не принесли очікуваних результатів. Ні, це не мої суб'єктивні висновки (хоча з цим не посперечаєшся) і не "нападки опозиції" – це висновки Європейської аудиторської палати.
І що тепер? Нічого.
Нинішня влада подає корупцію як дещо зовнішнє, окреме від влади. Ніби це дикий звір, який інколи нападає і заважає нам жити. А можновладці в
Насправді ж корупція знаходиться під обладунками цієї самої влади. Просто на різних рівнях вона відрізняється обсягами. Якщо умовний начальник ЖЕКу бере 100 доларів за вирішення питань, то на рівні уряду та Офісу президента ця сума мутує в мільйони й мільярди.
Корупція знаходиться в конвертах депутатських "зарплат", в розкішних костюмах президентських чиновників та асфальтовому покритті "Великого будівництва".
Я це знаю не з чуток, тому що сам виявив багатомільярдну схему «скруток» ПДВ та рекомендував президенту Зеленському її ліквідувати. В результаті... автори та керівники цієї схеми отримали високі посади, а мене звільнили з посади через «неправильну» ініціативу.
І справа тут не в олігархах. Вони – бізнесмени, мета яких – примножити свої статки. Бізнес в будь-якій країні діє в рамках правил. І якщо в державі цих рамок фактично не існує або в них є величезні корупційні пробоїни, це проблема держави та її керівників.
Жоден олігарх не зміг би отримати бажане без сприяння влади, вочевидь не безкоштовного. І якщо цього вперто не помічають антикорупційні органи – це теж викликає підозри щодо корупції.
І давайте нарешті скажемо це словами: у висновках європейських аудиторів йдеться про корупцію в оточенні Зеленського. Саме на Банковій знаходяться всі важелі впливу в Україні, саме його люди зараз керують кожним гвинтиком державної машини. Отже, і всю відповідальність за те, що відбувається в країні несе саме президент зі своєю командою.
Але ми з вами й так про це знаємо, без європейських аудиторів.
Українські дороги гніву
Система "Прозорро" в черговий раз дає нам зрозуміти, що стоїть в пріоритеті Зе!влади. Прямо перед початком опалювального сезону 9 з 10 найбільших підрядів на платформі стосуються улюбленої іграшки гаранта – "Великого будівництва".
Лише один спрямований на розвиток державного газового родовища. ☝ І це на тлі дорогого імпорту газу і непідйомних для більшості українців тарифів на опалення. Тобто, головна думка зрозуміла: Україні свій дешевий газ не потрібен, тому всі ресурси можна сміливо закатувати в асфальт. 🤦
Більше того, не варто забувати, що станом на кінець вересня недофінансованими залишаються витрати по "захищеним статтям" на 33,7 млрд грн❗ А це глибока "соціалка": пенсії, оплата праці бюджетників, допомога за безробіттям. Виходить, що допомога громадянам для команди Зеленського не входить у пріоритетні витрати.
Дивлячись на цю картину, можна подумати, що, за планом влади, українці в майбутньому кинуть своє житло через неможливість його утримувати та будуть невпинно колесити відремонтованими дорогами країни у пошуках коштів для існування. Ось він,Шалений Володимир Макс в українській реальності.
⛔ Знов у народу і влади України не сходяться пріоритети. Знову стратегічні цілі відсуваються на задній план на догоду політичній (чи корупційній?) доцільності. Знову слова про енергетичну незалежність залишаються лише словами, а "епоха бідності" нікуди навіть не збиралася.
Я наполягаю на тому, що Україні потрібна влада, яка розставляє пріорітети на користь всіх громадян, їхньої безпеки та добробуту. 🔶️ Тільки зупинивши корупцію та змінивши економічну парадигму, ми зможемо побудувати Україну, в якій хочеться жити!
Система "Прозорро" в черговий раз дає нам зрозуміти, що стоїть в пріоритеті Зе!влади. Прямо перед початком опалювального сезону 9 з 10 найбільших підрядів на платформі стосуються улюбленої іграшки гаранта – "Великого будівництва".
Лише один спрямований на розвиток державного газового родовища. ☝ І це на тлі дорогого імпорту газу і непідйомних для більшості українців тарифів на опалення. Тобто, головна думка зрозуміла: Україні свій дешевий газ не потрібен, тому всі ресурси можна сміливо закатувати в асфальт. 🤦
Більше того, не варто забувати, що станом на кінець вересня недофінансованими залишаються витрати по "захищеним статтям" на 33,7 млрд грн❗ А це глибока "соціалка": пенсії, оплата праці бюджетників, допомога за безробіттям. Виходить, що допомога громадянам для команди Зеленського не входить у пріоритетні витрати.
Дивлячись на цю картину, можна подумати, що, за планом влади, українці в майбутньому кинуть своє житло через неможливість його утримувати та будуть невпинно колесити відремонтованими дорогами країни у пошуках коштів для існування. Ось він,
⛔ Знов у народу і влади України не сходяться пріоритети. Знову стратегічні цілі відсуваються на задній план на догоду політичній (чи корупційній?) доцільності. Знову слова про енергетичну незалежність залишаються лише словами, а "епоха бідності" нікуди навіть не збиралася.
Я наполягаю на тому, що Україні потрібна влада, яка розставляє пріорітети на користь всіх громадян, їхньої безпеки та добробуту. 🔶️ Тільки зупинивши корупцію та змінивши економічну парадигму, ми зможемо побудувати Україну, в якій хочеться жити!
Спочатку гроші, потім обіцянки
Пройшовши 30-річний шлях незалежності, ми вже давно маємо усвідомити, що економіка повинна бути на першому місці.☝️А обіцянки повинні стати забутим архаїзмом, поступившись місцем чітким планам на майбутнє і конкретним результатам зараз.
Нам не потрібно обіцяне завтра. Що ви зробили вже сьогодні для поліпшення життя людей?❓Не "своїх" людей, не "наближених" людей, а всіх людей, що живуть в Україні. Яких залишилося вже, за різними оцінками, менше ніж 38 млн осіб.🤯 Порівняйте це з 52 млн, які жили в Україні на момент здобуття незалежності, і отримаєте результат нескінченних обіцянок без конкретних дій.
Україні потрібна влада, яка:
1️⃣ Дасть чітку програму розвитку країни з перспективою на найближчі 10 років. І це не повинно бути щось розпливчасте, на кшталт "побудувати дороги та відремонтувати музеї". Конкретно, якою буде Україна за 10 років.
2️⃣ Має команду людей, які здатні реалізувати цей план. Акцент на слові ЗДАТНІ. Тобто, вони не "будуть намагатися", не "зроблять все можливе". А зможуть напевно. Знають, як реалізувати свій задум, попри бур'яни української дійсності.
3️⃣ Зробить конкретні кроки прямо зараз. Не за рік-два, ні до 2030-го або чергової ювілейної дати, а вже до Нового 2022 року.
4️⃣ Готова нести відповідальність за результат. Це означає, що закон діє для всіх, перш за все для чинної влади. Зовсім інший підхід, але саме він необхідний, щоб нарешті вийти із замкненого кола: пообіцяли → прийшли до влади → вкрали → пішли без відповідальності → наступні пообіцяли.🔄
Якщо у чинної влади немає такого бачення, знань, навичок і такої команди, нехай нарешті визнає свою безпорадність і піде в сторону, давши дорогу професіоналам, що зможуть побудувати Україну, в якій хочеться жити.‼️У нас немає часу розмінюватися на дилетантів, авантюристів і відвертих шахраїв біля керма держави.
Пройшовши 30-річний шлях незалежності, ми вже давно маємо усвідомити, що економіка повинна бути на першому місці.☝️А обіцянки повинні стати забутим архаїзмом, поступившись місцем чітким планам на майбутнє і конкретним результатам зараз.
Нам не потрібно обіцяне завтра. Що ви зробили вже сьогодні для поліпшення життя людей?❓Не "своїх" людей, не "наближених" людей, а всіх людей, що живуть в Україні. Яких залишилося вже, за різними оцінками, менше ніж 38 млн осіб.🤯 Порівняйте це з 52 млн, які жили в Україні на момент здобуття незалежності, і отримаєте результат нескінченних обіцянок без конкретних дій.
Україні потрібна влада, яка:
1️⃣ Дасть чітку програму розвитку країни з перспективою на найближчі 10 років. І це не повинно бути щось розпливчасте, на кшталт "побудувати дороги та відремонтувати музеї". Конкретно, якою буде Україна за 10 років.
2️⃣ Має команду людей, які здатні реалізувати цей план. Акцент на слові ЗДАТНІ. Тобто, вони не "будуть намагатися", не "зроблять все можливе". А зможуть напевно. Знають, як реалізувати свій задум, попри бур'яни української дійсності.
3️⃣ Зробить конкретні кроки прямо зараз. Не за рік-два, ні до 2030-го або чергової ювілейної дати, а вже до Нового 2022 року.
4️⃣ Готова нести відповідальність за результат. Це означає, що закон діє для всіх, перш за все для чинної влади. Зовсім інший підхід, але саме він необхідний, щоб нарешті вийти із замкненого кола: пообіцяли → прийшли до влади → вкрали → пішли без відповідальності → наступні пообіцяли.🔄
Якщо у чинної влади немає такого бачення, знань, навичок і такої команди, нехай нарешті визнає свою безпорадність і піде в сторону, давши дорогу професіоналам, що зможуть побудувати Україну, в якій хочеться жити.‼️У нас немає часу розмінюватися на дилетантів, авантюристів і відвертих шахраїв біля керма держави.