Колись монастир Святої Тини працював як годинник. Настоятелька ніколи не скаржилася на брак кандидаток у послушниці. Якщо ви були третьою дочкою без приданого або якщо завдавали батькам клопоту і "потребували дисципліни", ви опинялися саме тут.

А потім прийшла чума, і хвиля паломників затопила монастир. Одні прийшли просити у святої захисту, інші — вже інфіковані — молити про диво.
Сестри працювали не покладаючи рук, доглядаючи за хворими... поки, зрештою, нікого не залишилося. Кажуть, усі паломники загинули, як і черниці. Монастир і навколишні ліси затихли.

Але ненадовго…