Нескінченно довго можна слухати дощ, чухати котів та забувати написати про прочитане за минулі два місяці, та останнє я, як бачите, змогла подолати.

Писати українською виявилось незвично і навіть трохи складно, але ніхто мене не зупинить, коли я хочу розказати про книжечки, комікси і навіть трошки про мангу, яку прочитала.
Почитала трошки українською, дочитала ідеальну сімейну сагу і навіть встигла закінчити другий том японських міських легенд (не покину серію, аж поки все-все не прочитаю). А також вирішила, що з червня, вже точно (!) буду писати про всі книжки окремо.

Отже, прочитане квітня-травня 📚

Купила трохи манги і свіжого Жоеля Діккера (Загадка 622 номера), але у мене все віджали, тож – повертаємось до електронних видань

Коли забуваєш про одну непрочитану книжку в бібліотеці, то нормально. Коли про три – тривожно.
Але коли відкриваєш додаток на телефоні і дивишся на десяток забутих назв – це вже точно треба менше купляти нового і прочитати старе 📚

Прочитала “Рецепт ідеальної дружини” Карми Браун.

Коли чекала інтригуючого феміністичного виступу, а отримала драму про людей, які ніби не знайшли в собі сили розлучитись.


Еліс з чоловіком переїздять у будиночок за місто і планують дітей. Точніше, то чоловік Еліс дуже планує, доходячи в плануванні до абсурдного порушення будь-яких особистих меж Еліс, в той час як Еліс просто хоче повернутись у велике місто. Але знайшовши кулінарну книгу старої володарки будинку Неллі, Еліс починає звикати до нового життя, перетворюється на зразкову дружину і — бреше чоловікові про все на світі.

Що я полюбила в цій книжці — паралельні сюжетні лінії двох жінок, між якими пʼятдесят років історії. Це найпростіший, але яскравий спосіб показати, як, насправді, суспільство ніби змінилось, а по факту майже таким і залишилось у відношенні до жінок, як було пʼятдесят років тому.

Що мене бісить у цій книжці: усі персонажі, а особливо Еліс. Вона нелогічна, незрозуміла і робить, здається, іноді просто рандомні речі, замість того щоб зробити те, що треба. Це не погано — ми всі робимо рандомні речі, і герої книжок мають бути різні, але мені більшість персонажів у цій книжці були не близькі, тож це субʼєктивний мій мінус.

Що мене дивує у цій книжці: а навіщо був такий акцент на рецептах? Рецепти перед кожною главою, “рецепт” у назві — всі ці рецепти нічогісеньки не робили усю книжку, щоб лише в кінці якось себе проявити. Таке відчуття, що прибери з книги усі рецепти — і нічого не зміниться. А це хіба добре?


Підсумовуючи: непоганий кандидат на читання на вихідні — читається швидко, забувається легко, український переклад норм, а видання гарненьке.

Купила трошки книжок на День народження, обравши їх за такими важливими ознаками як: "майже улюблений автор", "ще один детектив", "не дочитала анотацію, але звучить ніби норм" та "щось про дівчаток з гарною обкладинкою".

Якщо вас це дивує, не дивуйтесь: я в будь-який пересічний день купляю книжки за такими виваженими критеріями, тому що, як не крути, купляти книжки в очікуванні чогось конкретного — це вже половина веселощів, і лише друга половина — порівнювати те, що очікував, з тим, що прочитав.
Тож, без зайвих розмов, очікування на наступні тижні ⬇️

STEPHEN KING — THE BODY. ROSE MADDER. FINDERS KEEPERS

Крихітний романчик про трьох хлопців, які розслідують зникнення свого друга (відчуваю вайби "ВОНО" і одночасно Stranger Things, гарантований успіх), історія про жінку, яка тікає від абʼюзивного чоловіка (якщо хтось і вміє писати про нездорові шлюби, то це чомусь Кінг, який живе у цілком, ніби, щасливих відносинах з коханою дружиною) та друга частина трилогії про колишнього детектива Біла Ходжеса (є відчуття, що всі три частини можна читати як окремі книжки).
Не знаю, чи це помітно, але я дуже люблю Стівена Кінга і останні кілька років купляю усі його нові романи і потроху дочитую старі, тож передчуття стосовно цих книжок у мене гарні — буде або класно, або дуже класно, або неперевершено класно. Я ставлю на друге, бо перевершити "Білі Самерса", напевно, неможливо.

AGATHA CHRISTIE — AT BERTRAM'S HOTEL. NEMESIS. SLEEPING MURDER

Три останні романи про Міс Марпл, про яку чомусь написано на десяток книжок менше, ніж про Пуаро. Власне, все одно, з якої книжки читати, всі детективи Агати Крісті — цілком незалежні історії і майже всі тримають марку якості, тож очікую три прекрасних детективи за участю розумної старушенції. Головне — зуміти хоч трохи розтягнути задоволення від книжок. Тобто хоча б на тиждень.

CLAIRE LEGRAND — SAWKILL GIRLS

На невеликому острові вже десятки років підряд зникають дівчата, а розгадати, чому, можуть лише такі самі підлітки. Знайшла цю книжку у підбірці "що почитати, якщо ви подивились усі сезони Stranger Things", і хоча у мене ще аж три серії, я все одно з нетерпінням чекаю можливості почитати про сміливих дітлахів в боротьбі проти зла.

KIM FU — THE LOST GIRLS OF CAMP FOREVERMORE

Пʼятеро дівчат їдуть у табір і раптово залишаються одні на острові. Ні, це не "Володар мух" про дівчаток (а добре якби був), і навіть не четвертий Fatal Frame (бо якби була новелізація, я б уже сто років тому її купила), а, скоріш за все, роман про те, як одна подія в дитинстві змінила усе майбутнє життя дівчат — і саме такі романи я люблю.

STEPHEN KING, RICHARD CHIZMAR — GWENDY'S BUTTON BOX

Коротесенька новелка про дівчинку, яка зустрічає чоловіка в високому капелюсі. Чесно, уявлення не маю, що там буде, але очікую "Кароліну", тільки американську і ще страшнішу.

Святі коти, на 67% книжки такий твіст, такий твіст! Тепер точно треба дочитати сьогодні.

Riley Sager – The House across the Lake. Третя книжка автора – нарешті ми з ним на одній хвилі ✨

Дочитала Riley Sager – The House across the Lake.

Коротко: нормально => нуднувато => класний твіст => якась містична фігня 😕

Ніби нічого поганого Райлі Сейгер не робить, але це вже третя книжка, а я досі не можу сказати нічого, окрім «норм».
Все одно дочитаю ще «Останніх дівчат», бо вже купила паперову, але не вірю, що його персонажі зможуть для мене стати кимось більшим, аніж балакучими картонками.

Щоб ви не думали, що я читаю лише поганецькі трилери, розкажу трошки про хороший.

A good girl’s guide to murder by Holly Jackson – трилогія про енергійну старшокласницю Піп, яка розслідує вбивство п’ятирічної давнини і, цілком згідно з правилами, дізнається, що поліція звинуватила невинного.
Оце що взагалі б робила поліція без розумних підлітків.

Що сподобалось: майже все.
Піп реалістична, логічна і зовсім справжня дівчина, а другорядні герої її відтіняють, проте і самі не позбавлені глибини.

Три книжки – три закінчені цікаві детективні історії. Усі твісти на місці і рухають сюжет вперед.

Що не сподобалось: таки все трохи шаблонно в американських містечках. Вбита дівчина вважається янголом, але у неї є темні секрети? – та це просто кожна перша вбита дівчина в книжках!

На щастя, хоча перша книжка і не ідеальна, вона виграє за рахунок головної героїні і гарно заплутанної історії. А далі – кожна наступна частина краща за попередню.

Коротше, дуже рекомендую і чекаю наступних книжок авторки ✨

У видавництва Vivat зараз розпродаж, а там дивіться що!

«Там, де співають раки» Делії Овенс — майже цілком чудова історія про дівчину, яка живе на болотах, і убивство (убивство в книжках – завжди плюс!). Звісно, це, перш за все, книжка про живих, а не про мертвих, і все в ній в цьому сенсі прекрасно десь до останньої чверті, після чого роман ніби дописувала інша людина. Та попри цей недолік, книжка заслуговує уваги: тут стільки маленьких живих деталей, стільки шорхоту листя, що до сторіночок іноді хочеться просто притиснутись щокою. Ідеально тактильно.

«І тоді вона зникла» Лайзи Джувелл. Минулого року я читала інший трилер цієї авторки, і він був одним з найкращих за рік. Живі персонажі, міцна інтрига – все було на місці. Тож цей роман теж буду читати, і чого б не українською.

«Змій з Ессексу» Сари Перрі – книжка, яку я хочу прочитати, без перебільшень, уже років п’ять, бо вона про Англію, невелике містечко і людей, які не вірять в змія-убивцю, але саме цей змій їх пов’язує. What’s not to love.

Прочитала «Рік без шопінгу» Кейт Фландерс, а потім пішла і купила ще паперових книг. Вочевидь, не спрацювало 🤷‍♀️

Дві книжки потому ми з Райлі Сейгером нарешті опинились на одній хвилі, бо його перший трилер «Останні дівчата» виявився набагато більш виваженим і майстерно збудованим романом, ніж новіші книжки.

Історія про вцілілу у кривавій різні Квінсі не всі 400 сторінок неймовірно захоплююча і в цілому готова відпустити від себе читача на кілька годин, але це хороша, ладна книжка з достойним твістом, який вкладається на підготовлене для нього текстом місце просто-таки «слот в слот», що в часи засилля посередніх трилерів – уже втішає.

Коротше, «Останні дівчата» від Райлі Сейгера – раджу спробувати.

Прочитала десь 30% «Макової війни» і поки що тут все як потрібно: героїня зла і мстива, воєнна школа безжальна, десь в світі ніби є магія, якою опікуються фенікс, черепаха, дракон і тигр. Відірватись дуже складно ✨

Ваші ставки, друзі-котолюби?
Так/звісно/почне з них?

Дочитала «Макову війну» Ребекки Кван.

Юну Жинь хочуть продати заміж, але не на ту напали – дівчині вдається вступити до елітної військової академії, де її спочатку вчать битися, а потім – ще і бути шаманкою.

Очікувала фентезі в китайському стилі, і саме це і отримала, і хоча з «Залізною вдовою» роману не зрівнятись (нікому не зрівнятись, там були гігантські роботи!), книжка мені дійсно сподобалась.

Жинь – дика і зла на весь світ дівчина, яка і ворогам морду наб’є, і матку собі при потребі випалить (!), і за нею дійсно цікаво спостерігати, чого зі мною давно не було. І хоча перша частина книжки впевнено біжить по коліщаткам шаблонів, десь у другій половині вона звертає в прекрасну долину складних характерів, де важко не тільки простежити, як героїня ставиться до інших персонажів, але і самому відповісти на питання – а як, власне, читачеві їх тепер сприймати.

І тут-то і виринає не стільки недолік, скільки контекстуальна складність книжки: читати її саме зараз в Україні – болісно. Бо коли на сторіночках книги одна нація винищує іншу, не вважаючи ворогів за людей, саме час поставити читачеві етичні питання і залишити під кінець з роздумами: чи ти тепер зневажаєш Жинь? Чи можеш її зрозуміти? А як би ти її тепер сприймав? А якби вона була твоїм другом?
І ці питання чудово розважили б мене у вільний час, якби я не прокинулась від сирен і не читала новини.

Тож замислитись не дуже і вийшло, але все одно – потішилась ✨

Увага повітряна тривога 🚨

Внутрішній тег #читала_в_найближчому_укритті активовано.

«Таємне місце» Тани Френч зараз можна купити всього за два долари на Амазоні, і ця книжка точно варта прочитання ✨

Це аж п’ята частина серії про Дублінську поліцію, але читати кожну книжку можна окремо, і хоч я не дуже люблю схильність авторки тут і там приправляти детективи розбавленною з водою містикою, цій книзі навіть це не заважає прориватись в серце якоюсь неймовірної сили і чистоти справжньою дівочою дружбою.

Я майже постійно знаходжусь в пошуках хороших книжок про закриті школи, а в цій і школа є, і дівчата, і навіть не розкрите з минулого року убивство хлопця. Не знаю, чого ще побажати ✨

Коротко про прочитане літа, у якого не було окремого допису ✨

Прочитала Just Like Home від Sarah Gailey – триста п’ятдесят сторінок дівчина виправдовує містикою те, що мати її не любила, а тато вбивав людей.

Дуже хотіла якоїсь кріпоти про великий будинок, згодилась би на дослідження безумовної любові, але не отримала нічого з цього, а головне – героїня так і не змогла хоч трошки роздутись з плаского картону до якоїсь мінімальної глибини характеру.

Коротше, не рекомендую.