Ми з вами знову незнайомці,
Обходимо один одного стороною,
Я не знаходжу вас у зимньому сонці,
Ваш привид вже не слідкує за мною.
Я не знаю вашого місця думок,
Не знаю вашого життя,
Я вже не плету для ваших кос вінок,
У вашому сердці, нема для мене укриття.
Я не знаю де ви зараз,
Нарешті я не знаю вас,
В моєму сердці- нема місця для образ,
У моїй душі- немає більше «нас».
Обходимо один одного стороною,
Я не знаходжу вас у зимньому сонці,
Ваш привид вже не слідкує за мною.
Я не знаю вашого місця думок,
Не знаю вашого життя,
Я вже не плету для ваших кос вінок,
У вашому сердці, нема для мене укриття.
Я не знаю де ви зараз,
Нарешті я не знаю вас,
В моєму сердці- нема місця для образ,
У моїй душі- немає більше «нас».
❤9🤩1🐳1💋1💘1
Вы были словно ангел из тумана,
Словно ненасытный смерти взгляд,
Как точка первобытного обмана,
Как самый терпкий в мире яд.
Хрустальные ваши изгибы,
Пламенный лед треснувших губ,
Вы мне оставляли в памяти ушибы,
Я с вами был любовно груб.
Однако ваших глаз огни,
Померкли в свете мне чужой зимы,
Вы у костра теперь совсем одни,
А я с другой, встречаю начало весны.
Словно ненасытный смерти взгляд,
Как точка первобытного обмана,
Как самый терпкий в мире яд.
Хрустальные ваши изгибы,
Пламенный лед треснувших губ,
Вы мне оставляли в памяти ушибы,
Я с вами был любовно груб.
Однако ваших глаз огни,
Померкли в свете мне чужой зимы,
Вы у костра теперь совсем одни,
А я с другой, встречаю начало весны.
❤9💋2
Лесная тропа усыпана зорями,
Сходит разбитая луна,
На нетронутом человеком полями,
Идет с тишиною война.
Молчит лесной рояль,
Не слышно живого листка,
Гнетет печаль,
Дрожит в смятении тоска.
Дорога лиственная в ужасе молчит,
Молчит задумчиво заря,
И лишь тишина лесная, с ужасом кричит.
Лес по осколкам небо собирает,
Уходит в рыданиях луна,
Понимает лес, что скоро светает,
И закончится ужасная война.
Сходит разбитая луна,
На нетронутом человеком полями,
Идет с тишиною война.
Молчит лесной рояль,
Не слышно живого листка,
Гнетет печаль,
Дрожит в смятении тоска.
Дорога лиственная в ужасе молчит,
Молчит задумчиво заря,
И лишь тишина лесная, с ужасом кричит.
Лес по осколкам небо собирает,
Уходит в рыданиях луна,
Понимает лес, что скоро светает,
И закончится ужасная война.
❤20💔2
Сяйво вашої цигарки в руках,
Ваші очі ясні і прозорі,
Колючі троянди у ваших думках,
Для нього як ріжучі зорі.
Він кинув палити три роки тому,
Йому вже не цікаві зорі,
І тількі ваші очі нагадують йому,
Про ваші ночі суворі.
Ваші очі ясні і прозорі,
Колючі троянди у ваших думках,
Для нього як ріжучі зорі.
Він кинув палити три роки тому,
Йому вже не цікаві зорі,
І тількі ваші очі нагадують йому,
Про ваші ночі суворі.
❤19
Я совсем один, в полумраке тишины,
В призрачном сиянии собственной вины.
Неистовые муки укроет свет луны,
Заберет с собою-остатки мне неведомой войны.
В пелене хрустального сияния,
Я один, на руинах своего мечтания.
Мне уже не жаль,
Я вас уже давно простил,
Все муки заберет моя печаль,
А убийственные грезы я в даль отпустил.
В призрачном сиянии собственной вины.
Неистовые муки укроет свет луны,
Заберет с собою-остатки мне неведомой войны.
В пелене хрустального сияния,
Я один, на руинах своего мечтания.
Мне уже не жаль,
Я вас уже давно простил,
Все муки заберет моя печаль,
А убийственные грезы я в даль отпустил.
❤15
Под звездным светом фонарей,
В листве забытого вокзала,
Я стоял в плену ваших огней,
А вдали наша осень безмолвно мелькала.
Вы в последний раз, не взяли мой букет,
Не утонули вы, в дыме сладких сигарет,
Вы не явились предо мной в последний раз,
В тот день, в конце, я не увидел вас.
Я не увидел ваших глаз,
Я у забытого вокзала, как живой мертвец,
Осень у меня забрала вас,
Она ведь, дописала наш конец…
26.09
В листве забытого вокзала,
Я стоял в плену ваших огней,
А вдали наша осень безмолвно мелькала.
Вы в последний раз, не взяли мой букет,
Не утонули вы, в дыме сладких сигарет,
Вы не явились предо мной в последний раз,
В тот день, в конце, я не увидел вас.
Я не увидел ваших глаз,
Я у забытого вокзала, как живой мертвец,
Осень у меня забрала вас,
Она ведь, дописала наш конец…
26.09
❤11💔1
Бренный взгляд затуманен печалью,
Дрожащие руки собирают зеркала,
Склоняюсь над утерянной моралью,
Что у меня тебя в забвенье забрала.
Птицы не поют сегодня серенад,
Сегодня луна не украшает дорог,
Я завтра, уже не оглянусь назад,
Но сегодня, я себя сам на гибель обрёк.
Сегодня бархат украшает кожу,
Дребезжат утерянные дни,
Ты прости, я завтра тебя не потревожу,
Ты мне только свою любовь верни.
Сегодня не выйдет встретить наш рассвет,
Сейчас мы не поприветствуем весну,
Однако завтра, у нас не будет слова «нет»,
Я завтра в мечтах к твоим губам прильну.
Дрожащие руки собирают зеркала,
Склоняюсь над утерянной моралью,
Что у меня тебя в забвенье забрала.
Птицы не поют сегодня серенад,
Сегодня луна не украшает дорог,
Я завтра, уже не оглянусь назад,
Но сегодня, я себя сам на гибель обрёк.
Сегодня бархат украшает кожу,
Дребезжат утерянные дни,
Ты прости, я завтра тебя не потревожу,
Ты мне только свою любовь верни.
Сегодня не выйдет встретить наш рассвет,
Сейчас мы не поприветствуем весну,
Однако завтра, у нас не будет слова «нет»,
Я завтра в мечтах к твоим губам прильну.
❤16
А у меня в душе поет зима,
Разбивая хрустальные часы,
Голос твоего последнего письма,
В душе моей, нет места для грозы.
Я заурядно в этот миг один,
Трясет меня моя печаль,
Среди бренности людской картин,
Я отыскал взглядом смертности вуаль.
В моей душе уже привычно мне зима поёт,
Любовь эфемерным грузом гниёт,
Мне уже привычно, меня весна гнетёт,
И только зима мне, позволяет двигаться вперёд.
Разбивая хрустальные часы,
Голос твоего последнего письма,
В душе моей, нет места для грозы.
Я заурядно в этот миг один,
Трясет меня моя печаль,
Среди бренности людской картин,
Я отыскал взглядом смертности вуаль.
В моей душе уже привычно мне зима поёт,
Любовь эфемерным грузом гниёт,
Мне уже привычно, меня весна гнетёт,
И только зима мне, позволяет двигаться вперёд.
❤16
Далеко від воріт забуття,
Я нарешті знайшов щасливого себе,
Сіре і таке журливе буття,
Припинило існування, як зустрів тебе.
Я відшукав щастя у блідих дворах,
Відшукав його в тужливому дощу,
В осінніх монохромних вечорах,
Я завядки тобі, усім гріхи прощу.
Мій сірий ритм життя,
Насиченний тепер яскравим кольором буття.
Я радий був тебе почути,
Я на потіху всім тебе знайшов,
Меня радісно було вперше відчути,
Що ж то таке, твоя палка любов.
Я нарешті знайшов щасливого себе,
Сіре і таке журливе буття,
Припинило існування, як зустрів тебе.
Я відшукав щастя у блідих дворах,
Відшукав його в тужливому дощу,
В осінніх монохромних вечорах,
Я завядки тобі, усім гріхи прощу.
Мій сірий ритм життя,
Насиченний тепер яскравим кольором буття.
Я радий був тебе почути,
Я на потіху всім тебе знайшов,
Меня радісно було вперше відчути,
Що ж то таке, твоя палка любов.
💔10❤1
Я знаю, я зараз не там.
Я за твої палкі вуста,
Весь світ тільки тобі віддам.
Я знаю я не там.
Не там, де ліс укриває зоря,
Не там, де митті представлені дощам,
Не там, де справжня любов моя.
Не там, де слово це усе життя,
Не там, де час сонливо плине в небеса,
Де не чутно злого собачого виття,
Не там, де мені потрібна була лиш твоя краса.
Я зараз не з тобою,
Мені вже не оминути біди,
Я одягнуся тепліше зимою,
Ти тільки до мене на мить прийди.
Я вже не біля старих домівок,
Для мене на небі вже безхмарно,
Я не розглядаю вже, твоїх листівок,
Не шукай мене, цієї осені марно.
Я за твої палкі вуста,
Весь світ тільки тобі віддам.
Я знаю я не там.
Не там, де ліс укриває зоря,
Не там, де митті представлені дощам,
Не там, де справжня любов моя.
Не там, де слово це усе життя,
Не там, де час сонливо плине в небеса,
Де не чутно злого собачого виття,
Не там, де мені потрібна була лиш твоя краса.
Я зараз не з тобою,
Мені вже не оминути біди,
Я одягнуся тепліше зимою,
Ти тільки до мене на мить прийди.
Я вже не біля старих домівок,
Для мене на небі вже безхмарно,
Я не розглядаю вже, твоїх листівок,
Не шукай мене, цієї осені марно.
❤11🥰1💔1
Співаю про млявість наших поцілунків,
У своїх піснях співаю про пітьму,
Байдужість наших осінніх стосунків,
У смертності грішників питання здійму.
Я спіймав сновидіння палкими руками,
З білим прапором мій останній звіт,
Що я залишусь один,споглядаючи роками,
Як же руйнується грішників світ.
У своїх піснях співаю про пітьму,
Байдужість наших осінніх стосунків,
У смертності грішників питання здійму.
Я спіймав сновидіння палкими руками,
З білим прапором мій останній звіт,
Що я залишусь один,споглядаючи роками,
Як же руйнується грішників світ.
❤12💔1
В кожу въелась прошлая зима,
Там где злостный туман украшает дома,
Когда я уже, стоял без вас,
Там, где лунный свет погас.
При виде ваших рук,
У солнца трескались лучи,
Угрюмый ночи стук,
Последний свет, последней свечи.
Я не буду тосковать,
Лишь изредка, цвет ваших глаз,
Я лишь изредка буду вспоминать,
Ту зиму, когда лунный свет при виде вас погас.
Там где злостный туман украшает дома,
Когда я уже, стоял без вас,
Там, где лунный свет погас.
При виде ваших рук,
У солнца трескались лучи,
Угрюмый ночи стук,
Последний свет, последней свечи.
Я не буду тосковать,
Лишь изредка, цвет ваших глаз,
Я лишь изредка буду вспоминать,
Ту зиму, когда лунный свет при виде вас погас.
❤14