Мене звуть Андрій та мені 20 років. Я родом з Києва. Про себе багато не можу розповісти тому що я самий звичайний чоловік, хіба що мене дуже інколи відрізняє те що я дуже полюбляю дивитися аніме та читати різноманітну мангу. Не всі мої друзі розуміють мої інтереси але я звик до цього.
Одного дня я повертався до дому . Їхав я сам на своїй машині. На вулиці дощ лив як з відра. Дорога до дому була не близька, тому що я був на дні народження у мого кращого друга який живе на Троєщині. Їхати було досить нудно та я одразу помітив що я почав трохи засипати. Чомусь в цей момент я навіть не подумав що це небезпечно. Дощ дуже приємно стукав по даху машини, і це дуже мене розслабило. У якийсь момент я не контролюючи себе ліг на руль та почав думати про щось дуже приємне та спокійне, було відчуття схоже на те коли ви сідаєте у дуже теплу та приємну до ванну чи лягаєте на ліжко після довгого та насиченого трудового дня.

Це тривало на справді біля хвилини, та відбулося те що люди частіше називають неможливим.
「- Водій тебе чекають вдома 2D тянки」
Сказав якийсь жіночій дуже приємний та трошки знайомий мені голос. Це прозвучало у деякому сенсі кумедно але я чомусь не звернув на це уваги, тому що я хотів щоб ця мить мого життя заціклілась та тривала вічно.
「- Прокинься !」
На цей раз це було на стілки гучно, що підскочив за рулем. Я зрозумів, що заснув та не керував машину.
Варто було мені тільки підняти свої очі я побачив білборд, він дуже відрізнявся від інших, навіть не знаю як це пояснити але мені він здався начебто живим. На ньому була Мадока, Харуха Судзумія та Аска. Також на ньому було написано “Водій тебе чекають вдома 2D тянки”.А потім я одразу побачив що я вилетів на перехрестя на трасі та вмене були тільки лічені секунди для того щоб загальмувати і не врізатися у водія вантажівки котрий вієзжав з вулиці Миколи Закревського. Шанси були мінімалні але я це зробив, я дуже різко загальмував. Машину дуже сильно вивернуло у бік, а я боляче вдарився головою але попри все я запобіг зіткненню.
Коли я підняв голову подивитися на білборд який врятував мені життя, замість ньго я побачив рекламу будівельного магазину. Я був дуже шокований. Я різко вийшов з машини, та одразу впав. Я не міг навіть і повурухнутися… Я втратив свідомість.
Через деякий час мене забрала швидка, а на місце ДТП приїхала поліція. Коли я прийшов до тями мені сказали, що я народився у сорочці. На камерах було видно, що я проснувся в практично у самий останній момент.
Коли мене виписали я першим же ділом почав шукати відповіді на мої запитання, але нічого правдивого так і не знайшов. Я не можу пояснити що трапилося на справді, що це за голос і чому він здався мені знайомим, і через це я не можу спокійно спати.