надворі війна. помирають люди. раніше теж помирали, але зараз в більшій кількості. всіх бентежить здавалося б таке звичне для людей явище. кожен марить очікуванням кінця, що кличуть "перемогою" - словом, яке мало б відображати світло вкінці темного коридору і, що є своєрідним інструментом пропагування образу світлого майбутнього.
поки погляд переважної більшості скерований вперед, бо те що буде потім, на їх думку, принесе їм розраду, втіху і вб'є усю кривду, що не дає покою, джерелом турбот Миколи Течеводи є виключно теперішнє - єдине, що він має і чим володіє.
закінчена думка мертва. сповідь Миколи - це дань моменту, голосом, що йде з глибин його єства, підпорядкованим тільки відчуттям, що вважать зараз.

я не знаю коли і як, та влітку я поїду в Ужгород💋

i wanna go blegh today

мій мозок останні 2 дні настільки желейний що мені здається ще трохи і я почну слухати where is my mind і creep на повторі через один і грати в майнкрафт

мені треба сьогодні зробити лабу і пробігти 11 км, а я прокинулась 2 години тому, з’їла банку оливок, додивилась girl, interrupted і домовилась йти їсти шаурму

якщо після концерту у вас тіки такі фотки то він пройшов добре

мама скинула