Я хочу запросити вас на лекцію «Japanese bad boy: знайомство з Юкіо Мішімою», яку я проведу 16/07 о 11:00 по Києву 😎

Вартість лекції: 300 гривень + місця обмежені! 

*ЗАПИС ЗАКРИТО*

Про що ми будемо говорити:
— про одного з найвідоміших письменників 20 століття, який має superstar статус в Японії; про Мішіму аристократа, самурая, актора, бодибілдера та відкритого бісексуала 
— про літературну школу до якої належав Мішіма, про особливості його творчості та літературного стиля на прикладі “Confessions of a Mask”
— поговоримо про його контраверсії, про політичну ідеологію, про його роль в “студентській революції” 1968-1969 років та про те, чому він покінчив життя ритуальним самогубством та про багато-багато чого іншого!

Що вас очікує: 
— 2 годинна лекція  + Q&A сесія 
— запис розмови (аудіо) + презентація! 
— купа додаткових матеріалів!

Що я зараз читаю: The Rachel Incident ☕️

Зайшла годину тому в книжковий, прочитала опис, прочитала першу сторінку і закохалась.

Про що книга: коли Рейчел закохується у свого одруженого викладача, її найкращий друг Джеймс робить те, що зробив би кожен друг на його місці. Він розробляє для подруги план спокуси професора, але (звісно ж) щось йде не по плану… 👀

Книга має високий рейтинг на Goodreads (4,16/5), тому очікування також високі!

Спробую прочитати її за сьогодні та поділитися з вами враженнями ASAP

До-чи-та-ла. Дочитала «The Rachel Incident».

І це було прекрасно. Я з головою поринула у світ героїв цього оповідання та за останні декілька годин наче пережила декілька життів.

★★★★★

Ставлю їй 5 зірок за те, що я прочитала її в найкращий для цього момент свого життя (коли навколо багато-багато змін, море перехідних етапів та страхів за майбутнє). Герої роману мені нагадали, що все буде добре, навіть якщо зараз так не здається.

Дуже сподобалась стилістична простота та лаконічність роману, що авторка не намагається нас вразити, а просто дає своїм персонажам бути. Бути далеко не ідеальними, хитрими, егоїстичними, наляканими, закоханими, збентеженими, щирими, справжніми.

Додам, що я не геть не очікувала деяких подій, які трапились в «The Rachel Incident», через що в мене було відчуття, ніби я переживаю деякі емоції замість героїв, наче ті речі, які трапились з ними, насправді ж трапились зі мною. Мені важко назвати це любовним романом, хочеться скоріше сказати, що це роман про любов в усіх її проявах.

Рекомендую!

Ох, як же я радію, що ця книга скоро буде в українському перекладі ☺️

Також відчитуюсь вам про курси, які я проходжу 🫡

1. Оксфордський курс по критичному читанню: тут все супер! Темп поки повільний, але ми вже почали працювати з підручниками та допоміжною літературою. Розповім вам про нього більше через декілька тижнів, бо лише-лише почала.

2. Курси письменницької майстерності від «Літосвіти» та «Риби» не подобаються. Оригінальна критика залишається, але до неї додається:
— темп в «Рибі» занадто швидкий, всього дуже багато, але воно погано структуровано, колаборація з іншими студентами відсутня, через що складається відчуття не навчального закладу (як вони себе позиціонують), а інфопродукту, бо «Риба» щоразу нам нагадує про те, що в них є інші «додаткові» курси, які нібито класно доповнять основний курс
— додам, що «Риба» рекомендує, аби студенти за курс прочитали 7 повноцінних книг та величезну кількість додаткових новел та оповідань; слухайте, не знаю як ви, але я вважаю, що це занадто великий обсяг матеріалів та лише створює стрес та тривогу для студентів, які мають жонглювати лекції 2-3 рази в тиждень, повноцінну роботу, сімейне життя, війну тощо
— лектори що там, що там розповідають не зовсім цікаво (по-іншому просто назвати це не можу), дуже багато читання зі слайдів

Я дуже рідко щось критикую і геть не люблю бути парті пупером, але мені починає ставати очевидним, що в Україні курси письменницької майстерності мають на меті заробити якомога більше, а не допомогти студентам досягти їх цілей, зробити процес цікавим та корисним, дати змогу практично взаємодіяти з іншими тощо

Скажу відверто — я розчарована

Сьогодні по плану «Life for sale» Мішіми (це та, про те як 27 річний чоловік виставив оголошення про продаж свого життя в газеті) 👀

Це одна з небагатьох книг, до яких я ще не добралась + вона є прикладом пізньої творчості письменника (написана за 2 роки до його смерті), тому цікаво буде потім порівняти її з іншими його творами

Читаю сьогодні для магістерської роботи багато чого про інформацію та про дезінформацію, зависла на ось цій статті 

Основні тези: 
— дезінформація не діє ефективно на людей, які перед початком її застосування змогли ознайомитися з альтернативою інформацією (в такій ситуації також майже не діє «інформаційний шум», тобто коли, наприклад, намагаються розчинити правдиву інформацію в потоці іншої інформації)
— люди, які спочатку ознайомились з неправдивою інформацією набагато важче будуть сприймати «правду», навіть якщо вона чудово аргументована + дезінформація працює набагато ефективніше там, де люди її не підозрюють 
— навіть якщо люди зіштовхнулись з дезінформацією та змогли її виділити, ефект цієї дезінформації на людину все ж є і може проявитися у неправильному трактуванні навколишнього інформаційного шуму 
— уявімо, що ви Спартак Суббота і вам потрібно змінити громадську думку стосовно якоїсь теми (у вас немає диплома), так ось - виявляється, що найкраще це робити не шляхом створення моря дезінформації, яка буде заперечувати небажану інформацію, а шляхом мовчання про тему, яка вам незручна + бомбардування споживачів інформаційним шумом на суміжні теми (як він це робить у ТГ), аби втомити споживачів
— хоча людям доступна купа інформаційних ресурсів, які можуть надати безліч контекстів та спростувати дезінформацію, більшість продовжують черпати свою інформацію (та формувати свої оцінки) з маленької кількості джерел, з якої інформацію також споживають люди з їх найближчого оточення 
— якщо ви черпаєте інформацію з того самого джерела, що ваші близькі – то вас буде набагато важче переконати в дезінформації, навіть з сильною аргументацією та із зазначенням фактів 

Висновок: оточуйте себе людьми, які споживають якісну (тобто перевірену) інформацію, не давайте кривдникам відволікати вас від основного за допомогою інформаційного шуму та не вступайте в дебати з ними! Памʼятаймо про «закон Брандоліні» (він же принцип асиметрії наукової брехні), який свідчить, що брехню набагато простіше створити, ніж її спростувати ✍🏻