Я бачу, що у багатьох є це відчуття огиди і небажання повертатися до читання російської літератури, навіть якщо її авторів вже давним-давно немає в живих 

Думаю, що це природний процес — відсіювання і відчуження від непотрібного, аби ми могли сфокусуватися на тому, що дійсно важливо для нас і нашого культурно-духовного розвитку 

Тому що давайте об’єктивно визнаємо, що усі російські автори одним чи іншим боком доклали зусиль до того, аби створити цей образ «рускава міра»

В голову не приходить жоден автор, який захищав би Україну й українське, але чомусь приходять десять, які робили геть протилежне 🤡

Тому скатертиною доріжка 

Хоча ні, просто доріжка, бо скатертину шкода 

🔗 Риси характеру, які мають більшість людей, хворі на рак та на автоімунні захворювання (з книги «The Myth of Normal»):

— автоматична і нав’язлива турбота про емоційні потреби інших, але ігнор власних
— жорстке ототожнення із соціальною роллю, обов'язком і відповідальністю
— надмірна, зосереджена на зовні багатозадачність, гіпервідповідальність, заснована на переконанні, що людина повинна виправдовувати своє існування, роблячи та віддаючи суспільству/сім’ї/друзям/іншим
— придушення здорової самозахисної агресії та гніву
— виконання двох вірувань: «Я відповідаю за почуття людей» і «Я ніколи не повинен нікого розчаровувати»

Хто впізнав себе? Я впізнала себе 🙋🏻‍♀️

Про власні риси характеру зі списку «The Myth of Normal» і про те, як терапія допомогла мені не лише краще жити емоційно, але й фізично

P.S. А нижче я додам картинки з улюбленими цитатами, які я виписала з книги

Дочитала щойно книгу «How to be your own therapist»

Мій рейтинг: ★★★☆☆

Досить непогана книга для тих, хто тільки-тільки знайомиться зі світом терапії та психічної самодопомоги. 

Думаю, що все описано досить чітко та зрозуміло, до того ж автор надає інформацію таким чином, що почати працювати взагалі не лячно. Все що від вас потрібно - виділити на це 10 хвилин в день. Але наскільки ефективною така стратегія буде long-term - це вже інше питання.

Я розумію, що книга не може замінити терапію, але інколи складалось враження, що це ніби те, що рекламує автор. Хоча, по факту, ті вправи які описані в книзі, на мою думку, зможуть лише підтримати вас і допомогти трішки краще проаналізувати зв'язок між думками та емоціями. 

Даю від себе три зірки не тому, що книга погана (зовсім ні), а тому, що я не змогла нічого нового винести для себе. Тому і рейтинг такий, тому що книга для мене чисто «норм», але не більше.

Рухаюсь далі і починаю читати «Conversations with people who hate me» 🤟

Маленька порада, яка допоможе вам читати більше, легше і довше: не читайте електронні книжки з монотонним кольором тексту

Ось, наприклад, скріншот як це виглядає, коли я читаю книгу в додатку Perlego (де є функція зміни кольору тексту)

P.S. Спочатку мені було дуже незвично, але з часом я звикла і не уявляю життя «до»; навіть шкодую, що немає паперових книг з кольоровим градієнтом тексту