Збагнула, що цьогоріч я не веду активний відлік книг, які прочитала — і можу одразу сказати, що це одне з моїх найкращих блогерських рішень

Я про це трішки писала у своїй статті на захист тому, аби читати менше, але як блогерка додам, що з моїх плечей впав просто неабиякий тиск з того моменту, коли я змирилась з тим, що встигнути прочитати все нереально, а мірятися цифрами просто немає сенсу (бо завжди знайдеться людина, яка за рік прочитала 500+ дитячих книг і хоч це жарт, але він досить непогано ілюструє безглуздість цього заняття)

Тому список зник (принаймні до кінця року, тому остаточно цифра буде сюрпризом що для вас, що й для мене), а замість нього зʼявився:
— більш свідомий підхід до того, що я читаю 
— ментальний спокій, можливість розслабитися та насолодитися процесом 
— ліпші рекомендації для вас (бо моя ціль не просто ділитися тим, що я читаю, а й рекомендувати те, що полюбила читати я)
— вільний час, який я можу присвятити створенню лекцій  

А розкажіть як у вас зараз з цим ситуація? Чи маєте ви список прочитаних книг?

🐱 Всім привіт, мої любі! Після недовгої консультації з Семмі я визначилась з книгами, які я маю завершити читати у серпні, тому показую-розказую

Планую прочитати 6 книг, серед яких маємо —

1. The Heart in Winter

Дотепна романтична історія (з ковбоями, шерифами та виясненнями відносин у пабах) про двох молодих закоханих в Монтані 1890-х років

2. Scaffolding 

Новинку про Париж, бажання, кохання, психоаналіз і бурхливі романи двох пар, які перегукуються упродовж десятиліть

3. Strange Bodies

Книга-любовний лист від художника його дружині після декількох викиднів, яка досліджує як сімейні зв'язки, кохання та життя після втрат. 

4. The Garden Against Time (яку я вже почала читати) 

Новинка від Олівії Ланг про справжні та вигадані сади та про те, яку роль вони відігравали/відіграють для людей

5. The Third Love 

Новинка від Кавакамі про Ріко, якій зраджує її чоловік та життя якої змінюється на 180 градусів після зустрічі з паном Такаокою, який пропонує їй свою дружбу, кохання та секрет ескапізму від всього, що відбувається у світі — він вчить її як вона може жити у снах

6. Long Island Compromise

Ця сатирична книга вже вважається сенсацією книжкового світу про викрадення заможного бізнесмена у 1980-х роках та про те,  як ця подія вплинула на його спільноту та сім'ю

А які читацькі плани на серпень маєте ви? Що хочете ще дочитати?

🪶 Про те, чому нам не варто без будь-яких вагань вірити тому, хто «розповідає» нам історію у книзі або ж роздуми про ненадійного наратора та як його розпізнати

Я думаю, що в моїх книжкових клубах учасники вже травмовані моїми постійними закликами ставити під сумніви слова оповідача, що часто в наших чатах можна побачити слова на кшталт «він сказав ось це, але я не знаю наскільки це відповідає дійсності» і, як на мене, це просто прекрасно!

Чи те, про що розповідає нам наратор Бенчінью в «Дон Кажмурру» про свою кохану правда? Чи можемо ми вірити спогадам Дзено в романі Італо Звево? Чи справді головна героїня пише про подорож з мамою в Японію у книзі «Cold Enough for Snow»? Відповіді на ці запитання ми намагались знайти в рамках наших обговорень і, вважаю, що до правди ми таки наблизились (тут буде без наших висновків, бо вірю в те, що кожен читач має знайти свою відповідь на ці та інші запитання)

Читаючи текст, ми маємо активно памʼятати про те, що з нього робить саме історію про щось та про «сили», які впливають на інтерпретацію прочитаного, а саме: про голос автор, про голос наратора та про власний голос, який взаємодіє з усіма цими «силами» не лише через призму прочитаного, але й через призму власного досвіду (наприклад, якщо нас наратор говорить про те, що столиця Іспанії насправді Барселона, а не Мадрид, то опираючись на власний досвід чи знання, ми можемо почати розмірковувати над тим, чи наратор нас свідомо вводить в оману, або ж він просто пропустив урок географії в 4 класі)

Але цікаво те, що голос автора та голос оповідача можуть йти всупереч один одному (як це відбувається у вищезазначених книгах) і що наша роль як читачів в багато чому схожа на роль детективів, які мають проаналізувати факти й дійти до своїх висновків

Коли ми сліпо віримо в слова оповідача, то ми свідомо позбавляємо себе багатьох інтерпретацій прочитаного; і взагалі я тієї думки, що наш наратор має презумпцію винуватості (маю на увазі, що наратор переслідує свої цілі та намагається нас в чомусь переконати), поки його невинуватість не буде доведена завдяки критичному аналізу прочитаного

Але головне запитання в тому, як ми можемо розпізнати такого наратора? Благо у нас є орієнтири, про які я вам розповім вже нижче 🙂

📖 14 характеристик ненадійного оповідача згідно з професором літератури А. Нюннінгом —

1. Прослідковуються явні протиріччя та інші розбіжності в наративному дискурсі 

2. Неузгодженість між висловлюваннями та діями наратора 

3. Розбіжності між описом оповідача та оцінкою, яку йому дають інші персонажі 

4. Суперечності між експліцитними коментарями наратора щодо інших персонажів та його імпліцитною самооцінкою, аби тим, як він мимоволі виявляє себе 

5. Протиріччя між викладом подій та їх інтерпретацією, невідповідності між історією та дискурсом 

6. Вербальні та невербальні сигнали інших персонажів

7. Мультиперсективна інтерпретація подій та контраст між різними версіями однієї і тієї ж події 

8. Накопичення зауважень, що стосуються наратора, а також лінгвістичні сигнали, що позначають суб'єктивність та високий рівень емоційної залученості 

9. Прямі апеляції до читача та спроба викликати співчуття до себе 

10. Синтаксичні сигнали, які позначають високий рівень емоційної залученості наратора, включаючи вигуки, еліпси, невмотивовані повтори тощо; своєрідні словесні звички, стилістичні особливості порушення мовних норм

11. Експліцитні метанаративні рефлексії наратора щодо правдоподібності його розповіді

12. Припущення недостатньої надійності, прогалини в пам'яті, а також коментарі щодо когнітивного обмеження наратора 

13. Зізнання в тому, що в певних ситуаціях наратор може мати упереджений погляд на події

14. Паратекстуальні маркери, такі як заголовок, підзаголовок, передмова тощо

П.С. Характеристики українською взято зі статті Підодвірної М.І. про прояви упередженості ненадійного наратора у романі В. Домонтовича «Доктор Серафікус», однієї з книг в серпневому книжковому клубі How to book

🕊️ Ранок починається з гарних новин — 17 вересня вийде нова книга Тімоті Снайдера «Про свободу»

У новій книзі Снайдер досліджуватиме тему політичної та власної свободи, розмірковуватиме про те, чому свобода волевиявлення та свобода на процвітання має бути найбільшим привілеєм у будь-якій сучасні нації та намагатиметься пояснити чому несвобода одних впливає на свободу інших + опираючись на праці філософів і політичних дисидентів, на розмови з сучасними мислителями та власний досвід, Снайдер визначає практики та погляди, які дозволять нам створити політичну систему майбутнього та рухатися в сторону світу, де свобода доступна кожному

Звучить дуже-дуже цікаво (передзамовлення вже зроблено) і я обовʼязково ділитимусь враженнями після прочитання🤞🏻

🇺🇦 З Днем Незалежності, мої любі!

Словами Симоненка:

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене — диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадую про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти втекли на небо,
Ходить їх до біса по землі.

Бачиш: з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк?
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно! Ти — моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.