Що Вікторія пише про війну, яка вже йде рік:

Почалася війна. У ній усе. Гіршого за це слово немає на землі. Страшнішого і звіринячого. Ось уже рік вона триває. Вже рік, як щоденно знищуються мої брати за нацією, та й до чого тут брати за нацією! — знищуються люди. Німці, росіяни, італійці, угорці, українці — сотні тисяч, тисячі тисяч. Я не можу писати про це, я можу тільки кричати. Але кричати не можна. Я мовчу. <…> Я часто думаю: люди еґоїсти, вони думають тільки про себе. Вони так огрубіли, що можуть спокійно жити, їсти, сміятися, коли в той самий час такі самі, як вони, переживають пекельні хвилини, коли тисячі гинуть жахливою смертю. І я також живу, їм, сміюся. Забуваю. Я також еґоїстка. <…> Коли я думаю, згадую про те, що зараз відбувається, — я не знаходжу собі місця, я роблюся хворою. Але я намагаюся не думати, не згадувати.

Цього тижня в книжковому клубі ми будемо обговорювати філософське есе Танідзакі «Похвала тіні», про роль світла й темряви в японській естетиці 🌒

Як людина, яка живе в Японії майже третину свого життя, можу сказати, що тінь — має ледь не саркальне значення в японській культурі

Саме тому, хочу поділитися з вами добіркою дуже цікавих статей на цю тему:
- Light and Shadow in Japanese Architecture
- Light and Shadow in Japanese Gardens
- Light and Shadow in Pottery
- Light and Shadow in Ikebana
- Light and Shadow in the Japanese tea ceremony

Також ділюсь неперевершеним документальним фільмом (англійською) від японського каналу NHK про естетику, значення світла й тіні та про самого Танідзакі

З першим днем весни! 🌸 В кого які книжкові плани на березень? Діліться!