З інших новин — я записалась на курс «Постколоніальна теорія» і навчання починається вже сьогодні (ну, фактично завтра, адже першій дзвінок буде о 20:00 по Києву, що буде 3 ранку по Токіо).

Курс познайомить з основними теоріями та засадами постколоніальної критики, розкриє сутність і домагання головних імперських наративів. Поговоримо про феномен імперій і колоніалізму в модерному світі та в умовах глобалізму. Розберемо, чим відрізняється антиколоніалізм від постколоніалізму, та навіщо нам потрібна деколонізація. А також про можливі шляхи протистояння України російському імперіалізмові.

Обов'язково поділюсь враженнями з вами!

P.S. Раптом у вас є круті рекомендації курсів, то пишіть, бо я, здається, зловила хвилю і буду не проти ще трішки повчитися 😂

Я зараз готуюсь до лекції «Кохання, секс та шлюб у Японії XVII-XXI століття» та читаю дуже багато дотепних, милих, романтичних та пікантних японських матеріалів того періоду!

Давайте я поділюсь з вами власним перекладом дуже цікавого листа, який я знайшла про досить специфічний любовний трикутник у Японії 1667 року… Бо там таке! 👀

Ситуація наступна: молодий хлопець закохався у самурая. На жаль, оскільки їх відносини були заборонені (не тому, що це були гей-стосунки, а тому, що не можна було чоловікам бути разом, якщо вони були на службі у різних феодалів), то вони таємно переписувалися та зустрічались. Але одного дня, в молодого хлопця закохався сторожовий феодала, який хотів мати з ним стосунки. Залишаючись відданим своєму самураю, він відмовив сторожовому після чого той образився і... викликав хлопця на смертельний поєдинок (логіка просто неймовірна). Парубок наш злякався і написав своєму самураю, благаючи його прийти йому на допомогу, але той відмовив (лол), після чого він написав наступний лист...

Коли я вперше тобі сказав, що моє тіло тепер мені не належить, я розумів, що мені доведеться померти, якщо наші стосунки колись стануть відомими. Але коли цей час настав, я не відчуваю горя. Сьогодні ввечері я буду битися на смерть у гірському храмі.

Мені дуже боляче, що навіть після років близькості між нами, ти вагаєшся померти зі мною. Щоб я зміг вдало переродитися та піти у наступне життя (коментар Дани: вважалось, що якщо людина помре з сильними емоціями, то вона стане демоном), я вирішив включити в цей останній заповіт усі образи на тебе, які накопичились з моменту нашої першої зустрічі.

Перше. За останні три роки я пробирався вночі щоб побачити тебе 327 раз. Аби мене не помітили сторожі, я або вдавав вигляд, що я слуга, або ж ховав обличчя за рукавом кімоно, вдаючи з себе монаха. Ти можеш лише уявити на які жертви я йшов заради тебе! 

А ще ти пам'ятаєш 21 листопада минулого року? Я був при смерті й моя мати змушена була всю ніч бути біля мого ліжка, але я все одно до тебе пішов, бо думка про те, аби тебе востаннє перед смертю не побачити вбила б мене швидше ніж будь-яка хвороба. Але що ти зробив? Ти згасив свою лампу та попросив свого «приятеля» мовчати, щоб я вас за дверима не почув! Ох, як я хотів би знати з ким ти був у ту ніч. 

Далі. Я написав тобі вірш (рукава мого кімоно гниють, просочені сльозами ревнивої люті, так шкода, що з ними гниє моє добре ім'я) на звороті дорого віяла. Як я радів, коли ти мій подарунок прийняв! Але вже скоро я побачив, що ти віддав його своєму слузі Кічісуке з власною приміткою під моїм віршем «Який жахливий почерк». І після цього, коли я попросив у подарунок твого жайворонка, ти його подарував Шохачі. Він, звісно, найкрасивіший хлопець у нашому місті, але як ти міг! 

Далі. 18 травня ти був розлючений тим, що я розмовляв до ночі з Огасаварою. Я тобі тоді пояснив, що він прийшов практикувати декламацію (коментар Дани: мистецтво виразного читання) разом з іншими хлопцями, які геть діти. Я маю право тренуватися зі своїми друзями без твоїх постійних підозр! 

Далі. З того часу, як ми вперше стали коханцями, ти жодного разу не провів мене зранку до мого дому. Ти мене лише двічі довів півдороги до моста й все. Якщо ти любиш когось, ти маєш бути готовим провести коханого додому через нетрі, наповнені вовками та тиграми.

І хоч я ображаюсь на тебе, те, що я не можу змусити себе не любити тебе, мабуть, є витвором якоїсь дивної долі. Плакати — моя єдина втіха. Заради нашої дотеперішньої дружби прошу помолитись хоч раз за моє переродження. 

«Поки ще в повному розквіті, квітка зустрічається зі штормом, ранкова іпомея, падає росою, вечір наближається»

Ось такі думки я хотів залишити тобі.
Вечір, мій останній, наближається, тому я прощаюся з тобою назавжди.

Від Машіди Тойоношіна до Морікави Гонкуро. 26 березня 1667 року.

З приємного: самурай таки прийшов і вони разом перемогли сторожового. Далі вони хотіли покінчити життя ритуальним самогубством, бо зганьбили ж своїх феодалів своїми стосунками, але їх, за хоробрість та чисте кохання, було прощено. The end! 😂

Update: не рекомендую цю книгу, авторка робить акцент на тому, що її персонажі дуже «круті» та «загадкові» бо божеволіють від того, що вони мають російське коріння та що їх батько народився й жив у СРСР.

А поки показую вам не лише те, що купила сьогодні, але й дерева сливи, які почали цвісти в нашому саду 🥹

Взяла я книгу Greta & Valdin від новозеландської авторки, яка тільки-тільки вийшла в цьому виданні та яка має дуже-дуже-дуже класний рейтинг Goodreads (4.33/5 з-поміж 3000 оцінок)

Про що вона: про квір брата й сестру, які разом орендують квартиру та намагаються знайти своє місце у світі, паралельно жонглюючи роботу, освіту та серію романтичних стосунків, які то зцілюють, то розбивають їхні серця!

Запитання: а ви взагалі знали, що гейшами спочатку були не жінки, а чоловіки? 👀

🪭 Про те, як першими гейшами були чоловіки та як вони зробили з розваг мистецтво.

XVII століття для Японії було надзвичайно важливе — японці не лише отримали нову столицю Едо (сучасний Токіо) у 1603 році, але й довгоочікуваний мир після століття війн між феодалами, які завершились завдяки перемозі шьоґуна Токуґави Ієясу.

Для нації та для японської культури цей етап означав одне — відродження. А жодне відродження неможливе без не лише формального, але реального миру. Токуґава Ієясу сконцентрував багато своїх зусиль на те, аби вчорашні вороги стали сьогоднішніми союзниками, використовуючи метод, який віками працював (й досі працює) в країні — спільних банкетів, випивань та розваг. А для того, щоб будь-які розваги були вдалими, потрібно знайти того, хто може їх такими зробити. Так зародилась потреба у чоловіках-тайкомочі (бо саме так називається чоловік-гейша), ціль яких була розважати гостей. 

Першим таким чоловіком був поет, монах та засновник чайного будинку (де не лише пили чай, але й робили інші цікаві речі) — Анракуан Сакуден. За своє життя він написав понад 1000 комедійних історій та нормалізував поєднання різних церемоній та культурних дій (наприклад, чайної церемонії, гри на інструментах, читання сатиричних та комедійних віршів, еротичних текстів тощо) для того, щоб гості могли відчути весь спектр розваг та насолод за один вечір. До цього подібні культурні програми в Японії не практикувались взагалі. Звісно, для того, аби мати змогу бути в компанії таких вельмишановних гостей, тайкомочі справді мали володіти великою кількістю навичок. Своє навчання вони починали досить рано (десь з років 10-11) і найчастіше отримували потрібні скіли у школах при чайних будинках. Тут мені варто додати, що посади схожі на тайкомочі були в Японії XIII століття, але їх роль зводилась до того, аби бути придворними блазнями. 

Це лише з початком XVIII століття почали з'являтися жінки-гейші, а з 1750-х років їх вперше стало більше, ніж тайкомочі (яких наразі залишилось по всій країні всього п'ятеро).

Якщо вам сподобався пост про характеристики японського кохання, лист хлопця самураю, пост про секс-заборони в Японії XVII століття та ви були здивовані читати про те, що перші гейші були чоловіками, то я ласкаво запрошую вас на лекцію «Кохання, секс та шлюб у Японії XVII-XXI століття» 🌶

Завтра о 11:00 по Києву я на каналі відкрию реєстрацію на свою найпікантнішу лекцію, тому чекатиму на вас! 🙃

Обіцяю, що буде дуже, дуже, дуже, дужееее цікаво!

🌶 Реєстрація на лекцію — Кохання, секс та шлюб у Японії XVII-XXI століття! (18+)

Коли: 31/03/24 (неділя) о 11:00 по Києву
Ціна: 600 гривень

Що тебе очікує: 
— орієнтовно 2-2,5 години лекції з маленькою перервою + Q&A сесія 
— розмова про інтимне життя японців з першоджерел (листи, щоденники, спогади тощо) та художньої літератури
— ми розглянемо гетеро- та квір-відносини у японському суспільстві та як змінювалися уявлення про кохання впродовж століть
— поговоримо про роль жінки як дружини, конкубіни, коханки та гейші
— обговоримо відмінності уявленнями про секс й кохання у японському місті та у селі
— екскурс у світ японських спокус, зрад й фетишів

Що ти отримаєш:
— список додаткові матеріали для опрацювання (від статтей та книг до лекцій та подкастів)
— доступ до відеозапису лекції «Кохання, секс та шлюб у Японії XVII-XXI століття», презентації та чату протягом 60 днів після завершення лекції

Приходьте, буде гаряче! 🔥

Сьогодні, здається, в мене практично немає слів, але є так багато емоцій.

Я загадую події дворічної давності, дивлюсь на своє життя в ретроспективні, думаю про свою країну, свою сімʼю, про кожного українця. Я не розрізняю спогади. Я більше не розумію, які мої, а які наші, колективні. Я не можу згадати, яким був мій день 24-го лютого 2022 року. Я можу згадати осінній день у Києві довоєнному та як ми з друзями сиділи у кафе біля університету й говорили за наше майбутнє, як ми рвались наздогнати власну долю якомога швидше, як ми мріяли та як багато надій ми мали, але я не можу згадати день, який змінив моє життя назавжди. Дивна річ, наша памʼять.

Наші емоції також дивна річ. Сьогодні окрім сильного суму й злості, я відчуваю гордість за нашу країну, за наших героїв, за кожного з нас, а разом з нею також безкрайню впевненість за наше майбутнє. Ми боремося, отже ми поборемо.

Сьогодні мої думки з тими, кому я вдячність зможу щонайменше висловити низьким уклоном до землі. З тими, завдяки кому я маю дім, в який я можу повернутися. З тими, хто віддав своє життя заради того, щоб була жива Україна і щоб були живі ми — сьогодні, два роки тому, десять.

Обіймаю.

Я забула з вами поділитися тим, що декілька днів тому мені закордонне видавництво вперше (ура!) вислало на огляд книгу... а щойно-щойно це трапилось вдруге 🥹

Я про це тут активно не пишу, бо не знаю наскільки вам ця тема цікава, але раптом буде інтерес — то я можу розповісти не лише про це, але й також про те, як писати статті для журналів, як виходити на закордонні видавництва, як будувати нетворк тощо