🌾 Враховуючи специфіку дня, я також хотіла б вам розповісти трішки про характеристики японського кохання через призму її літератури!

Тому з вас сердечно — з мене текст ✨

Підозрюю, що й без цього поста ви здогадувались про те, що японське кохання має свої певні особливості, але можливо вам було складно виділити щось конкретне. На щастя, з цим нам допоміг Морріс Августин, професор літератури в університеті Кансай, який виділив 10 характеристик японського кохання:

1. Кохання мов квітка;
2. Кохання синонімічній жазі до іншої, часто недосяжної людини;
3. Кохання як відчуття неможливо передати одним чи декількома словами;
4. Кохати означає "терпіти-пам'ятати";
5. Кращими за будь-які слова кохання  — тиша;
6. Чоловік стає рушійною силою тоді, коли жінка вибирає віддати своє кохання;
7. Але кохання жінки сильніше, принаймні до тих пір, поки воно надихає її;
8. Квітка кохання має 4 сезони та швидко помирає; 
9. Пристрасне кохання — марне та позбавлене сенсу;
10. Кохання крихке.

Ідеальне кохання як концепція у "західній" літературі майже завжди прирівнюється до її вічності, поки в японській літературі геть навпаки. Починаючи від героїв літератури середньовіччя, які майже завжди помирали в боях й до робіт сучасних японських авторів, які як один зображають кохання, яке ми нічим іншим, як нещасним чи трагічним назвати не можемо. Наприклад, в моєму книжковому клубі ми часто читали японську ліричну прозу і багато хто зі здивуванням помічав цю особливість. Якщо для нас, людей із "західного" світу кохання виступає як орієнтир подальшого шляху, кінцева ціль та певний мотиватор, який змушує героя боротися проти ворога, світу чи себе, то для японців кохання це не результат, а етап до чогось більшого. 

Недарма було зазначено про сезони, адже уявлення японців про емоції та відчуття тісно підв'язані під природу, невіддільною частиною якої є людина. Тому коли ми говоримо за різні інтерпретації кохання (кохання вічне проти кохання крихкого), то у японців, скоріше, виникає запитання не стільки "як" воно може бути таким, а скільки "чому" й головне "навіщо" воно вічне. Хіба ми не цінуємо сакуру за те, що можемо насолодитися нею лише два тижні? Аналогічно ми бачимо, як часто відносини розвивають паралельно з сезонами, як, наприклад в "Madame Pearl" чи "Кокоро". 

Здається, що саме тому ми бачимо багато японських романів, таких як "Повість про Генджі", "Країна снігів", "Весняний сніг", "Життя на продаж", "Мачіко", "Сейгон" та інші, в яких кохання зображене або через зраду (до речі, 84% жінок та 61% чоловіків в Японії вважають, що нічого катастрофічного у зраді немає), або ж через втрату. Як на мене, цей спектр дуже класно зображений у книзі, які ми обговорювали нещодавно у клубі — "Райдуга" Кавабати, в якій одна з головних героїнь втрачає свого чоловіка на війні й починає серію деструктивних та короткочасних відносин для того, щоб задовольнити свою потребу в любові. У книзі також дуже вдало проявляється характеристика "терпіти-пам'ятати", яка зводиться до того, що головна героїня ніби постійно живе з тінню свого покійного коханця, продовжує контакт з його сім'єю та береже його подарунки, але це одночасно змушує її сильно страждати. 

Тепер стосовно тиші та слів, за допомогою яких ми не можемо передати слова кохання. Справді, японці надзвичайно рідко використовують слово "кохання" (воно ж "ай") для вираження того, що вони відчувають та надають перевагу слову "сукі" (що означає "подобається"). Але цікаво, що це слово не описує певні відчуття, не дає їм оцінку та не зазначає ступінь, але лише демонструє, що вони є. А ось наскільки вони глибокі важливості не має.

Хотіла також наостанок додати, що японська література сама по собі надзвичайно лірична й інтимна, нам просто треба навчитися звертати увагу на те, що важливо: на сезони та що вони символізують для наших головних героїв, на те, що залишається не до кінця сказаним чи геть несказанними (наприклад, як це відбувається з Юкіко у книзі "The Makioka Sisters", яка багатьох "західних" читачів дратує своєю навмисною тишею) тощо.

P.S. Якщо хочете більше дізнатися про те, як сучасні японські автори (від Мішіми до Муракамі) у своїй творчості відображали кохання (в тому числі сексуальне), то раджу глянути ось цю лекцію.

Хотіла тримати це в таємниці до наступного тижня, але не можу — я щойно-щойно затвердила нову лекцію, яка буде вже наступного місяця… 

🌶️ «Кохання, секс та шлюб у Японії XVII-XXI століття»

Що ви можете очікувати: багато пікантних подробиць про інтимне життя японців з першоджерел (листи, щоденники, спогади тощо) та художньої літератури, ставлення до одностатевих відносин, відповідь на одвічне запитання «Хіба гейші не просто проститутки?» та екскурс у світ спокус, зрад й фетишів 😈

Записатися можна буде з наступного тижня!

П.С. Скажіть мені, будь ласка, що ви excited, бо я дуже 😂

В мене трішки менше ніж через місяць день народження і сьогодні був наступний діалог (якщо це можна так назвати):

Він: Що ти хочеш на день народження?
Я: 😏
Він: …знов?
Я: 😏
Він: Добре, організуємо тобі похід в книжковий і ти можеш вибрати все, що хочеш.

Щось мені підказує, що він або не розуміє що саме він обіцяє, або ж сподівається на мою витримку (лол) 😂

Останнім часом я почала помічати, що з'явилось дуже багато класних курсів, тому я змирилась з тим, що періодично буду дозволяти собі робити рекламу на каналі (і лише у випадках, якщо мені дійсно щось імпонує!)

Тому дозвольте мені сьогодні познайомити вас з одним курсом, якому я не змогла відмовити (бо я просто знаю, що ця тема буде актуальною для багатьох з вас!) — курсу «Як видати книгу» від Катерини Носко, видавчині та співзасновниці ist publishing!

По собі знаю, що часто нас зупиняє щось робити нерозуміння того, з чого взагалі варто почати (тут також передаю привіт своєму перфекціонізму та тривожності).  Тому коли вся релевантна інформація про тему (від виникнення ідеї та роботи з командою до дизайну обкладинки й друку книги) не лише зібрана в одному місці, але й підкріплена практичними завданнями, то діяти стає просто набагато легше. 

(Також хочу окремо додати, що дууууже подобається, що в курсі цілий блок буде присвячений маркетингового плану та комунікаціям і я вважаю, що це просто надважлива тема для будь-якого майбутнього автора)

Я на курс сама також запишусь та поділюсь своїм враженням потім, а поки щиро радію, бо бачу просто наскільки книговидання у нас розвивається і як масово люди почали читати українською та англійською ❤️‍🔥

Курс, до речі, стартує вже 27 лютого, тому якщо ви хочете долучитися, то можете це зробити ось тут!