Також забула додати, що професорка відокремила тактику конкретно путіна, яку він використовує навіть поза межами своїх імперських амбіцій, а саме (перепрошую за російську):

Если драка неизбежна, бить нужно первым.

Цікаво, що саме цю цитату путін використовує дуже-дуже багато раз (ось навіть є відео) і професорка зазначає, що тим самим він ніби підкреслює свою маскулінність, бо говорить як «простий пацан-бандюган» з Ленінграда, а хто в росії може сумніватися в тому, що так має говорити «справжній мужик»?

Аналізуючи його слова через призму такого контексту, стає геть зрозумілим, чому його рейтинги не просто йдуть вверх, а таки злітають після початку війн, терористичних атак та після «превентивних» ударів тощо. 

Адже агресія у будь-якій її, а особливо у своїй найвищій (війна) формі розцінюється патріархальним суспільством як прояв мужності, сили, лідерства та навіть турботи щодо свого населення (хоч це просто надзвичайно парадоксально). Далі ті ж самі патріархальні механізми глорифікації насилля діють таким чином, що війна перетворюється в ледь не обовʼязкову демонстрацію мужності (типу «не служив — не мужик»). У випадку, коли до війни не виходить долучитися безпосередньо, чоловіки це роблять за допомогою показової мілітаризації свого іміджу, звідси, наприклад, беруться усі ці машини «на Берлін» та символи Z від сорочок до татуювань (про це, до речі, дуже класно написано у книзі, яку я зараз читаю).

Також цікаво, що групи чи установи, які фокусуються на правах будь-яких меншин в гіпермаскулінних країнах придушуються (показово, що це було зроблено в росії декілька місяців тому, коли рух ЛГБТ+ був визнаний як екстремістський), адже саме їх існування ставить під сумнів ідеологію патріархальної системи.

Короче кажучи, це супер-супер цікава тема і також досить актуальна для нас, адже хоч ми вибрали шлях у Європу, але в країні залишаються ще дуже багато людей, які не підтримують ні фемінізм, ні права ЛГБТ+ спільноти.

✒️ А ще хочу поділитися 14 основними ознаками фашизму в певному суспільстві, які у своєму есе "Ур-Фашизм" (або "вічний фашизм") виділив Умберто Еко:

1. Першою характерною рисою є культ традиції.

2. Традиціоналізм передбачає заперечення модернізму.

3. Культ "дії заради дії", який диктує, що дія сама по собі має цінність і повинна здійснюватися без інтелектуальних роздумів.

4. "Незгода – це зрада" – фашизм знецінює інтелектуальне обговорення і критичне мислення, бо вони викривають суперечності в синкретичній вірі.

5. "Страх різниці", який фашизм прагне використати та посилити, часто у формі расизму чи закликах проти іноземців та іммігрантів.

6. Виникає зі стану індивідуальної або соціальної фрустрації.

7. Тим, хто відчуває себе позбавленим чіткого соціального ідентитету, їхній єдиній спільний привілей у тому, що всі вони народжені в одній і тій самій державі.

8. Вороги мають бути "занадто сильними й водночас занадто слабкими". Прибічники фашизму мають почувати приниження від сили та багатства їх ворогів, і в той самий час мають бути переконані, що можуть запросто перемогти опонента. 

9. Існує не боротьба за життя, а життя для боротьби. "Життя – це постійна війна" – завжди має бути ворог, якого треба побороти. 

10. "Зневажливе ставлення до слабких", яке поєднується з шовіністичною "народною елітарністю", де кожен громадянин кращий за чужинців через належність до своєї групи.

11. "Всі виховуються, щоб стати героями", що веде до прийняття культу смерті. 

12. "Мачоізм", який перетягує героїзм та вічну війну у сферу статевих відносин. Таким чином, фашисти тримають "як зневагу до жінок, так і нетерпимість і засудження нестандартних сексуальних звичок, від цнотливості до гомосексуалізму".

13. Ґрунтується на селективному популізмі, який можна назвати й квалітативним популізмом. Народ виставляється монолітною сутністю, яка має спільну волю, відмінну від точки зору будь-якого окремого індивіду та вищу за неї.

14. Фашизм використовує і сприяє збідненому словниковому запасу, щоб обмежити критичне міркування.

👀 Я геть провтикала, що декілька днів тому, а саме 14-го січня, був день народження одного з моїх улюблених письменників — Юкіо Мішіми!

В честь цього, я вирішила зробити для вас день Мішіми, тому ви можете очікувати сьогодні наступні публікації:

— 6 книг для знайомства з творчістю Юкіо Мішіми

— Улюблені книги письменника (5 японських та 5 іноземних)

А ще, додатково на buy me a coffee буде досить велика стаття "Мішіма власними словами: про мій шлюб за домовленістю з Йоко", яку я переклала для вас 🤍

📖 6 книг для знайомства з творчістю Юкіо Мішіми

І одразу скажу, що я рекомендую ознайомитися з творчістю письменника саме в тому порядку, який я зазначу нижче! Отже, маємо:

1. Confessions of a Mask

Автобіографічний роман, який приніс Мішімі славу. Він про життя письменника, його сексуальність та ставлення до життя. 

2. The Temple of the Golden Pavilion

Книга про події 1950-го року, коли о 2 ночі монах підпалив монастир золотого павільйону в Кіото. 

Після чого, ми переходимо до тетралогії Мішіми, яка стала його magnum opus та яка досліджує тему переродження:

3. Spring Snow 

1912 рік, Токіо. Книга про кохання та про Японію, в якій відбувається боротьба між традиціями та сучасністю. 

4. Runaway Horses

1932-1933 роки. Це книга про молодого революціонера, якого батька виховав згідно з самурайськими кодами. 

5. The Temple of Dawn

1941-1952 роки. Історія про Таїланд та про зустріч головного героя з тайською принцесою. Він вірить в те, що вона є реінкарнацією його шкільного товариша (тема, яка прослідковується в усіх книгах серії). 

6. The Decay of the Angel 

1970 рік. Головний герой усиновлює 16-річного сироту Тору з думкою, що він також є реінкарнацією його старого друга.

П.С. На превеликий жаль, у нас перекладена лише одна робота Мішіми («Заборонені барви»), але минулого місяця була новина про те, що видавництво Фоліо планує видати декілька його книг, тому у вас буде можливість вже незабаром прочитати його книги українською 🤞🏻

✨ 10 улюблених книг Юкіо Мішіми

Японські:

1. Повість про Ґенджі - The Tale of Genji (源氏物語)
2. Велике дзеркало - The Great Mirror (大鏡)
3. Tsutsumi Chūnagon Monogatari (堤中納言物語)
4. Ugetsu Monogatari (雨月物語, Tales of Moonlight and Rain)
5. Сестри Макіока - The Makioka Sisters (була дуже здивована її бачити, бо це також моя улюблена книга!)

Іноземні:

6. Єва майбутнього, Огюст де Вільє де Ліль-Адан
7. Портрет Доріана Грея, Оскар Вайлд
8. Гіперіон, Фрідріх Гельдерлін
9. Лігея, Едгар Аллан По
10. Count d'Orgel's Ball, Raymond Radiguet

Джерело: публікація японською у 文藝往來, квітень 1949 року.

✒️ Мішіма власними словами: про мій шлюб за домовленістю з Йоко

Переклала для вас статтю, яку Мішіма надав журналу "Подруга домогосподарки" у 1958 році, в якій він досить відверто говорить про те, що шлюб за коханням для нього був неможливим та які вимоги у нього були до своєї майбутньої дружини

Нижче ділюсь з вами маленькою частинкою статті:

Раніше я думав, що маю одружитися за коханням, що тривале холостяцьке життя найкраще для письменника і що моє власне весілля відбудеться тоді, коли мені буде десь за сорок. Але з того часу, як три роки тому мені виповнилось тридцять, я раптово (і цілком неочікувано для себе) почав хвилюватися за своє майбутнє і почав серйозно думати про одруження. Підозрюю, що це цілком природний процес для тридцятилітнього чоловіка, який неухильно наближається до середнього віку. Саме тому, три роки тому я написав "Я теж, ймовірно, колись одружусь" у своїй роботі "Відпустка письменника" (小説家の休暇). Це також було вперше, коли я у письмовому виді підняв тему власного шлюбу.

Вирішивши одружитися, я деякий час думав про те, що буде для мене краще: шлюб за коханням чи шлюб за домовленістю (коментар Дани: досить розповсюджена практика серед середнього та вищого класу в Японії). Якщо я вирішив би одружитися за коханням, то преса неодмінно зраділа б, але водночас, мені було б складно повірити в те, що це "чисте" кохання (коментар Дани: тобто тут він має на увазі, що був би не впевнений, чи це кохання було б взаємним). Якби я був студентом і моя потенційна наречена також була студенткою, то таке кохання було б можливим. Але оскільки я вже отримав певне суспільне визнання як письменник, мені було б дуже складно знайти жінку, яка була б не одержимою фанаткою моїх робіт чи моєї слави, жінку, яка зацікавилась би мною, а не "соціальною річчю", яка називається письменником.

Ну а повну версію, ви можете прочитати ось тут + заодно підтримати мене та мою працю підпискою!

🌿 А ще я почала читати просто надзвичайну книгу, новинку Filterworld про те, як алгоритми в соціальних мережах спростили нашу культуру 

Автор на конкретних прикладах демонструє якому саме контенту віддають перевагу алгоритми, як ми перейшли в економіку "уваги" в якій перегляди в соціальних мережах конвертуються у популярність поза її межами), розповідає про феномен booktok та чому майже все, що зараз просуває в маси алгоритм — "ніяке" 

Одразу говорю, що я ще навіть не дочитала, але вже рекомендую усім, хто цікавиться маркетингом, бізнесом, антропологією та/чи соціологією (хоча, якщо чесно, я б сказала, що вона must read для кожної сучасної людини, яка сидить в соціальних мережах)

Скажіть, а ви вже дивились Saltburn?

Бо я глянула за рекомендацією учасників свого книжкового клубу декілька тижнів тому і цей фільм став просто один з улюблених (навіть з усіма дивними моментами 😂)

Привіт-привіт! Пишу сказати, що сьогодні о 12:00 буде відкритий запис в мій англомовний книжковий клуб 😎