Привіт! Я створила окремий канал для трекінгу прочитаних книг, рекомендацій, рецензій та обговорення всього прочитаного і (поки що) непрочитаного.

Даю собі до кінця місяця, аби більшість цих книг дочитати/прослухати. Буду ділитися враженнями під час та після читання 🙂

Читаю «In defense of witches» і обожнюю, що в першому розділі нас просять:

«Я вас зараз попрошу уявити відьму зі вашого життя»

(Disclaimer: відьма — це не бага-яга або жінка з свічками та зіллям)

«Можу припустити, що ви собі уявили самодостатню жінку, без чоловіка та без дітей, яка знає що вона хоче, має потужну енергетику та не грає за правилами»

І ось я реально згадала саме таку жінку. Вчительку англійської мови в школі. Потужну, креативну та незалежну. Жінку, яка не будує своє життя навколо чоловіка. Жінка, яка живе і насолоджується життям не дивлячись на те, що про неї думають інші.

Також згадала як я засуджувала її. Як я міряла її цінність через призму того, чи заміжня вона чи ні. Тому що на той момент часу, я щиро думала, що жінка може бути щасливою лише якщо вона з чоловіком. На цьому етапі я впевнена, що феміністичну теорію мають викладати у школі. Якби я знала хоча б 1/50 з того, що я знаю зараз — я могла б захистити себе краще, могла б ліпше себе почувати і могла б бути кращою людиною.

«Ми нащадки тих відьом, яких ви не змогли вбити» — зазначає авторка у книзі. І я вважаю, що це дуже доречна ремарка. Тому що немає нам чого боятися, ми не маємо права бути ніким іншим, аніж собою.

Нижче поділюсь думками стосовно того, що я прочитала далі.

Поточні інсайти про «In defense of witches» + історія про жінку похилого віку, яка насолоджується своєю «невидимістю»

Цікаві факти з книги «In defense of witches» (яка мені поки дуже подобається):

— В 1970-х роках феміністки створили форму звернення до жінки, яка не прив'язується до того, чи заміжня вона, чи ні — Mz.

Божевільно подумати скільки маленьких нюансів в нашому житті пов’язані з приналежністю жінок до чоловіків

— Жінок вчать мріяти про романтику, а не про кохання, нас вчать мріяти про одруження та про те, що нам для тотального життєвого щастя не вистачає лише одного — чоловіка

Цікаво, що чоловіки не мріють про Princess Charming і не фантазують про своє весілля

Авторка також зазначає: «Чим більше патріархальна та ґендерлізована культура, тим більше жінки одержимі романтикою»

— В 1484 році, Папа Римський визначив, що коти — компаньйони відьом і тому, якщо люди будуть бачити одиноких котів (особливо чорних) на вулицях міста, то вони матимуть право їх знищити

А це, як ви знаєте, до чого привело: винищення котів — збільшення щурів — поширення чуми 🙂👍🏻

(Історія показує, що чоловіки не вміють приймати класні рішення 😂)

Також з тих часів ми продовжуємо вірити у нісенітниці типу «якщо чорний кіт дорогу перебіг - то це до біди», тому що раніше чорних котів асоціювали з відьмами

Дочитала (точніше дослухала) «In defense of witches»

Моя оцінка? ★★★★☆

Даю таку оцінку лише через те, що я очікувала більш глибокий аналіз і зв’язок між відьмами 14-15 століття й сучасними жінками «небажаних» категорій, а по факту книга має більш загальну феміністичну тематику, де автор приводить багато анекдотів зі свого життя та з життя відомих (академічно і публічно) людей

Загалом отримала задоволення і книгу сміливо рекомендую! Особливо для тих, хто тільки-тільки почав знайомитися з теорією фемінізма та її історією

Нижче поділюсь думками стосовно книги та переходжу до читання наступної книги — Men Explain Things to Me

P.S. Men Explain Things to Me можна безкоштовно позичити на сайті archive.org ось тут

P.S.S. Якщо у вас не виходить зараз позичити ту книгу, це тому що я її зараз взяла і планую протягом наступної години прочитати, бо вона наче маленька - всього 100 сторінок 😂

Рецензія на книгу «In defense of witches»

Дочитала «Men Explain Things to Me» і враження… такі собі.

Мій рейтинг: ★★☆☆☆

Авторка дотримувалась теми книги реально лише в першому розділі, а далі це просто пішов аналіз досить банальної (але мега депресивної) статистики наче з Feminism 101.

Я очікувала що книга буде більш безтурботна, легка та кумедна, тому що менсплейнінг — це (у більшості випадків) смішно, але… маємо що маємо 🤷🏻‍♀️

Починаю читати «The Myth of Normal» — про зв’язок ментального та фізичного здоров’я (звучить супер цікаво):

«Over four decades of clinical experience, Maté has come to recognize the prevailing understanding of “normal” as false, neglecting the roles that trauma and stress, and the pressures of modern-day living, exert on our bodies and our minds at the expense of good health. For all our expertise and technological sophistication, Western medicine often fails to treat the whole person, ignoring how today’s culture stresses the body, burdens the immune system, and undermines emotional balance. Now Maté brings his perspective to the great untangling of common myths about what makes us sick, connects the dots between the maladies of individuals and the declining soundness of society—and offers a compassionate guide for health and healing»

Поки беру перерву від феміністичної літератури, бо після книги «Men explain things to me» настрій депресивний 🥲

Про перші враження від книги (спойлер: відчуваю, що це буде найкраща книга, яку я читала в цьому році) та про свій найкращий лікарський досвід в Японії

І так — ці теми пов’язані між собою 😛

А ось і мій лікар-монах, про якого я розповідала в аудіо вище ☺️

Висновок: найкращий лікарський досвід у мене був з людиною, яка розуміла значимість поєднання фізичного та емоційного

Слухайте, чому я раніше про Gabor Maté не чула? Я просто поглинаю його книгу. Прочитала вже 200+ сторінок.

Без жартів — це, напевно, найголовніша книга про здоров’я, яку я коли-небудь читала у своєму житті.

Мені хочеться вже почати з вами ділитися думками, але я стримую себе, аби це зробити в одному великому описі, або навіть у конспекті…

Також знайшла ось це відео онлайн і якщо у вас є інтерес до його персони і ви хочете трішки більше дізнатися про його книги, то раджу глянути.

Про те, як в мене виходить швидко читати: