Любі люди мислячі, вже отримала кілька цінних питань-переживань з приводу мого курсу «Філософія для життя: як відчувати спокій, сенс і радість щодня».
Тому хочу зробити цей допис і коментарі до нього — простором для будь-яких ваших питань, коментарів чи уточнень з приводу курсу.
Пишіть, будь ласка, свої — на все з радістю відповім. Адже для мене головна мета — аби мій курс був для вас цінним й зрозумілим 🙏🏻 мрію про те, аби якомога більше людей його пройшло, аби змінити своє мислення, оточення, й загалом життя на краще (і це справді можливо!)
Тому хочу зробити цей допис і коментарі до нього — простором для будь-яких ваших питань, коментарів чи уточнень з приводу курсу.
Пишіть, будь ласка, свої — на все з радістю відповім. Адже для мене головна мета — аби мій курс був для вас цінним й зрозумілим 🙏🏻 мрію про те, аби якомога більше людей його пройшло, аби змінити своє мислення, оточення, й загалом життя на краще (і це справді можливо!)
❤24
Мої три щасливі дні у вічно прекрасному Римі✨
Справді, відчувається, ніби всього лише за три дні перебування в цьому місті, я прожила кілька життів у різних часах… і повернувшись звідти, ніби відродилась, знову гостріше відчуваю смак життя, жагу до життя❤️🔥
У мене були деякі наміри щодо цієї поїздки (наскільки це можливо вдвох з дворічною донькою після довгої дороги), але вони збулись навіть з надлишком, притому мені вдалось зберегти стан спокою, розслаблості й присутності, а не гонитви від точки А до точки Б.
Тож, за ці дні я:
— побачила безліч робіт Берніні, про що лише віддалено мріяла в травні, коли ми про них читали у книзі «Ерос і Психея» В.Єрмоленка в моєму філософському клубі. Мої улюблені — «Аполлон і Дафна» в галереї Боргезе (1-е фото) і «Екстаз святої Терези» в церкві Санта Марія делла Вітторіо (4-е фото) — скільки ж в них всіх еросу — той самої життєвої енергії;
— розвіртулізувалась з прекрасною Олесею з каналу «настрій для кіно», разом неспішно попили чайок в саду Боргезе, обговорювали твори Берніні, і ще й отримала від неї в подарунок книгу з художніми роботами Д.Лінча (покажу окремим дописом, бо книга неймовірна, і дуже актуальна мені зараз, коли читати щось не філософське останні місяці не маю, на жаль, ні часу ні ресурсу);
— наповнювалась лагідним італійським сонцем і теплом, оточена пальмами з папугами, улюбленими платанами, оливками, мандариновими та апельсиновими деревами — таке відчуття, ніби на машині часу перенеслась чи то у рай, чи в улюблений вересень;
— насолоджувалась божественно смачною італійською їжею (фісташкове морозиво джелато, паста з морепродуктами, піца без сира — єдина, яку я їм), автентичним аперолем шпритц — мм, тут без коментарів;
— поглинала в себе красу на всі 360 градусів в музеях Ватикану, бо мистецтво й гармонія там усюди, навіть просто в сходах на виході, ну і тут же здійснилась моя головна римська мрія — побачити наживо «Афінську школу» Рафаеля (9-е фото) і «Сікстинську капелу» Мікеланджело (і навіть незаконно сфотографувала);
— натрапила абсолютно випадково на афішу виставку імпресіоністів, завдяки якій безповоротно закохалась в творчість Пікассо (8-е фото — це його «Жінка, що читає»), а також побачила дещо з Матісса, Модильяні, Ван Гога, Дега, Ренуара, Кокошки та інших;
— завершила свою подорож біля місця, якому більше двох тисяч років, — Колізея (10-е фото), розмірковуючи про його велич і швидкоплинність людського життя, й згадуючи, як я загадувала потрапити в філософські Афіни, а врешті опинилась у Римі — місті моїх улюблених стоїків Сенеки та Марка Аврелія.
І скільки ж ще було особливих моментів поза цими пунктами… Вкотре переконуюсь, наскільки зустріч свого нового року в нових містах є найкращою традицією, що наповнює на весь подальший рік й дарує спогади на все життя.
Бажаю вам також Carpe diem (ловити момент), й жити це життя наповну — навіть за тих умов, в яких ви є!
Справді, відчувається, ніби всього лише за три дні перебування в цьому місті, я прожила кілька життів у різних часах… і повернувшись звідти, ніби відродилась, знову гостріше відчуваю смак життя, жагу до життя❤️🔥
У мене були деякі наміри щодо цієї поїздки (наскільки це можливо вдвох з дворічною донькою після довгої дороги), але вони збулись навіть з надлишком, притому мені вдалось зберегти стан спокою, розслаблості й присутності, а не гонитви від точки А до точки Б.
Тож, за ці дні я:
— побачила безліч робіт Берніні, про що лише віддалено мріяла в травні, коли ми про них читали у книзі «Ерос і Психея» В.Єрмоленка в моєму філософському клубі. Мої улюблені — «Аполлон і Дафна» в галереї Боргезе (1-е фото) і «Екстаз святої Терези» в церкві Санта Марія делла Вітторіо (4-е фото) — скільки ж в них всіх еросу — той самої життєвої енергії;
— розвіртулізувалась з прекрасною Олесею з каналу «настрій для кіно», разом неспішно попили чайок в саду Боргезе, обговорювали твори Берніні, і ще й отримала від неї в подарунок книгу з художніми роботами Д.Лінча (покажу окремим дописом, бо книга неймовірна, і дуже актуальна мені зараз, коли читати щось не філософське останні місяці не маю, на жаль, ні часу ні ресурсу);
— наповнювалась лагідним італійським сонцем і теплом, оточена пальмами з папугами, улюбленими платанами, оливками, мандариновими та апельсиновими деревами — таке відчуття, ніби на машині часу перенеслась чи то у рай, чи в улюблений вересень;
— насолоджувалась божественно смачною італійською їжею (фісташкове морозиво джелато, паста з морепродуктами, піца без сира — єдина, яку я їм), автентичним аперолем шпритц — мм, тут без коментарів;
— поглинала в себе красу на всі 360 градусів в музеях Ватикану, бо мистецтво й гармонія там усюди, навіть просто в сходах на виході, ну і тут же здійснилась моя головна римська мрія — побачити наживо «Афінську школу» Рафаеля (9-е фото) і «Сікстинську капелу» Мікеланджело (і навіть незаконно сфотографувала);
— натрапила абсолютно випадково на афішу виставку імпресіоністів, завдяки якій безповоротно закохалась в творчість Пікассо (8-е фото — це його «Жінка, що читає»), а також побачила дещо з Матісса, Модильяні, Ван Гога, Дега, Ренуара, Кокошки та інших;
— завершила свою подорож біля місця, якому більше двох тисяч років, — Колізея (10-е фото), розмірковуючи про його велич і швидкоплинність людського життя, й згадуючи, як я загадувала потрапити в філософські Афіни, а врешті опинилась у Римі — місті моїх улюблених стоїків Сенеки та Марка Аврелія.
І скільки ж ще було особливих моментів поза цими пунктами… Вкотре переконуюсь, наскільки зустріч свого нового року в нових містах є найкращою традицією, що наповнює на весь подальший рік й дарує спогади на все життя.
Бажаю вам також Carpe diem (ловити момент), й жити це життя наповну — навіть за тих умов, в яких ви є!
❤🔥49❤12😍4⚡1🔥1💘1
У вас бувають дні, коли зранку немає ні радості, ні відчуття сенсу прокидатись? Коли все здається порожнім і тривожним — без чіткої причини.
У мене сьогодні був такий ранок…міг би бути, якби я пустила все насамотік. Адже в Одесі пішла третя доба блекаута, що тягне за собою купа незручностей і тривог, особисті справи йдуть не так добре, як хотілось би, і взагалі, просто не бачила сенсу прокидатись в звичні 6 годин ранку. Проте я таки прокинулась. Не тому, що стало легко, а тому що маю опору — філософські практики, які з власного курсу давно зробила частиною свого життя. Тепер вони — така собі швидка, але регулярна допомога, аби дійсно кожного дня за будь-яких умов відчувати спокій, сенс та радість.
Тож сьогодні хочу поділитися і з вами однією з простих, але цінних практик свого курсу — практика свободи і відповідальності від Жан-Поля Сартра. Я виділила у нього три свободи: бачити, називати і діяти. Саме тут і зараз ділюсь з вами збірною в одній практиці одразу трьох:
1. Дайте собі відповідь на питання «що я уникаю бачити і називаю обставинами, хоча це мій вибір?»;
2. Запишіть або подумки назвіть те, що вважали незалежним від себе, своїм через свідомо проговорену/прописану фразу «я обираю це»;
3. Зробіть одну маленьку дію, яка повертає вам відчуття свободи (від чогось відмовитись/щоб купити/сказати/зробити інакше ніж зазвичай).
Щоб практика стала більш зрозумілою, ділюсь власним сьогоднішнім прикладом:
1. Попри реальність війни, інколи уникаю внутрішньо визнавати, що всі ці блекаути — теж частина війни, на яку я не можу вплинути глобально, але можу піклуватись про свій внутрішній стан — настільки, наскільки це зараз мені доступно.
2. Знову і знову нагадую собі, що це мій поточний вибір — жити в Україні, і я приймаю все, що в нього входить, навіть ці блекаути та інше, але бачу в цьому не привід до розпачу, а привід побути більше з собою, з близькими людьми — дуже часто в темряві ми стаємо один одному ще ближчі, а все зайве відходить.
3. Я прокинулась, ввімкнула красиву гірлянду, красиво одягнулась і поїхала в улюблене кафе, аби написати цей допис, і попри всі тривоги, що «це нікому не треба», все-таки написати цей допис і ще раз сказати собі: я маю право бути тут, говорити, думати і ділитись — навіть у темні часи. Тому…
Якщо вам зараз відгукується ця тема — свободи, внутрішньої опори й повернення до себе — запрошую вас у мій філософсько-практичний курс «ФІЛОСОФІЯ ДЛЯ ЖИТТЯ: як відчувати спокій, сенс і радість щодня»❤️🔥
Вже післязавтра, 17 грудня, вийде перший, такий потрібний всім нам урок — «Внутрішня опора і свобода від зовнішніх обставин», а після нього — ще 6 цікавих, живих і життєвих уроки, які повернуть вам вас самих 🙌🏻
Приєднуйтесь, чекаю вас на курсі після оплати зручного для вас зараз тарифу за цим посиланням:
➡️ https://secure.wayforpay.com/payment/philosophy_for_life ⬅️
Це не чарівна пігулка чи відірвана від життя теорія, а реальна практика життя, заснована на 2000+ річній філософії, яку я зібрала для вас в цей міні-курс✨
Людина мисляча | #практика
У мене сьогодні був такий ранок…міг би бути, якби я пустила все насамотік. Адже в Одесі пішла третя доба блекаута, що тягне за собою купа незручностей і тривог, особисті справи йдуть не так добре, як хотілось би, і взагалі, просто не бачила сенсу прокидатись в звичні 6 годин ранку. Проте я таки прокинулась. Не тому, що стало легко, а тому що маю опору — філософські практики, які з власного курсу давно зробила частиною свого життя. Тепер вони — така собі швидка, але регулярна допомога, аби дійсно кожного дня за будь-яких умов відчувати спокій, сенс та радість.
Тож сьогодні хочу поділитися і з вами однією з простих, але цінних практик свого курсу — практика свободи і відповідальності від Жан-Поля Сартра. Я виділила у нього три свободи: бачити, називати і діяти. Саме тут і зараз ділюсь з вами збірною в одній практиці одразу трьох:
1. Дайте собі відповідь на питання «що я уникаю бачити і називаю обставинами, хоча це мій вибір?»;
2. Запишіть або подумки назвіть те, що вважали незалежним від себе, своїм через свідомо проговорену/прописану фразу «я обираю це»;
3. Зробіть одну маленьку дію, яка повертає вам відчуття свободи (від чогось відмовитись/щоб купити/сказати/зробити інакше ніж зазвичай).
Щоб практика стала більш зрозумілою, ділюсь власним сьогоднішнім прикладом:
1. Попри реальність війни, інколи уникаю внутрішньо визнавати, що всі ці блекаути — теж частина війни, на яку я не можу вплинути глобально, але можу піклуватись про свій внутрішній стан — настільки, наскільки це зараз мені доступно.
2. Знову і знову нагадую собі, що це мій поточний вибір — жити в Україні, і я приймаю все, що в нього входить, навіть ці блекаути та інше, але бачу в цьому не привід до розпачу, а привід побути більше з собою, з близькими людьми — дуже часто в темряві ми стаємо один одному ще ближчі, а все зайве відходить.
3. Я прокинулась, ввімкнула красиву гірлянду, красиво одягнулась і поїхала в улюблене кафе, аби написати цей допис, і попри всі тривоги, що «це нікому не треба», все-таки написати цей допис і ще раз сказати собі: я маю право бути тут, говорити, думати і ділитись — навіть у темні часи. Тому…
Якщо вам зараз відгукується ця тема — свободи, внутрішньої опори й повернення до себе — запрошую вас у мій філософсько-практичний курс «ФІЛОСОФІЯ ДЛЯ ЖИТТЯ: як відчувати спокій, сенс і радість щодня»❤️🔥
Вже післязавтра, 17 грудня, вийде перший, такий потрібний всім нам урок — «Внутрішня опора і свобода від зовнішніх обставин», а після нього — ще 6 цікавих, живих і життєвих уроки, які повернуть вам вас самих 🙌🏻
Приєднуйтесь, чекаю вас на курсі після оплати зручного для вас зараз тарифу за цим посиланням:
➡️ https://secure.wayforpay.com/payment/philosophy_for_life ⬅️
Це не чарівна пігулка чи відірвана від життя теорія, а реальна практика життя, заснована на 2000+ річній філософії, яку я зібрала для вас в цей міні-курс✨
Людина мисляча | #практика
❤45❤🔥11🙏5👍1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Думаєте про те, аби приєднатись до мого курсу, але всередині ще є сумніви?🤔
Тоді саме для вас ділюсь цим відео — урок 0 з «Філософії для життя», де розповідаю ще детальніше про сам курс, його цінність та унікальність мого підходу✨
А також в цьому дописі хочу додатково відповісти на ваші можливі питання й хвилювання:
❌ у мене немає часу на цей курс
✅ я чудово розумію, що життя кожного з нас — дуже турбулентне, саме тому без води й нудної теорії я зібрала саму суть, але без втрати глибини, і вклала її в 7 уроків середньою тривалістю 20 хвилин, а практика до кожного з уроків займає всього 10 хвилин, тобто разом всього 30 хвилин на день, аби вже за 7 днів змінити своє мислення > свої реакції > своє власне життя і навіть трішки світ навколо;
❌ відчуваю зараз в кінці року багато втоми, виснаження
✅ я щиро розумію вас в цьому стані, але втома не завжди проходить просто від лежання на дивані, іноді саме дії, але з увагою на себе, свій внутрішній стан (а саме про це і є мій курс), допомагають досягти глибинного відновлення, а ще дадуть розуміння, як не доводити себе до стану, коли вже немає сил ні на що;
❌ боюся, що це буде занадто складно / «не для мене»
✅ цей курс не про академічну філософію і не про те, щоб «щось знати». Він про життя тут і тепер: через просту мову, приклади з повсякденності й м’які практики, які не вимагають спеціальної підготовки — лише вашої присутності;
❌ вже читала/читав книжки, дивилась лекції — що нового?
✅ різниця в тому, що тут філософія не лишається в голові, вона проходить шлях думка > усвідомлення > внутрішня зміна > дія, і саме цей місток між знанням і життям я будую в кожному уроці;
❌ не впевнена/не впевнений, що зможу дійти до кінця
✅ усі уроки залишаються з вами, ви можете проходити курс у своєму темпі, повертатись до нього тоді, коли справді буде внутрішній запит — без тиску, без «треба», з повагою до вашого ритму;
❌ боюся знову розчаруватися в собі
✅ цей курс — не про досягнення і не про «стати кращою версією себе», він про контакт, прийняття і внутрішню опору, з якої вже природно народжуються зміни — без насилля над собою.
Як вам відчувається тепер, готові спробувати? Перший урок курсу вийде вже завтра зранку.
Приєднуйтесь за цим посиланням ❤️🔥
Тоді саме для вас ділюсь цим відео — урок 0 з «Філософії для життя», де розповідаю ще детальніше про сам курс, його цінність та унікальність мого підходу✨
А також в цьому дописі хочу додатково відповісти на ваші можливі питання й хвилювання:
❌ у мене немає часу на цей курс
✅ я чудово розумію, що життя кожного з нас — дуже турбулентне, саме тому без води й нудної теорії я зібрала саму суть, але без втрати глибини, і вклала її в 7 уроків середньою тривалістю 20 хвилин, а практика до кожного з уроків займає всього 10 хвилин, тобто разом всього 30 хвилин на день, аби вже за 7 днів змінити своє мислення > свої реакції > своє власне життя і навіть трішки світ навколо;
❌ відчуваю зараз в кінці року багато втоми, виснаження
✅ я щиро розумію вас в цьому стані, але втома не завжди проходить просто від лежання на дивані, іноді саме дії, але з увагою на себе, свій внутрішній стан (а саме про це і є мій курс), допомагають досягти глибинного відновлення, а ще дадуть розуміння, як не доводити себе до стану, коли вже немає сил ні на що;
❌ боюся, що це буде занадто складно / «не для мене»
✅ цей курс не про академічну філософію і не про те, щоб «щось знати». Він про життя тут і тепер: через просту мову, приклади з повсякденності й м’які практики, які не вимагають спеціальної підготовки — лише вашої присутності;
❌ вже читала/читав книжки, дивилась лекції — що нового?
✅ різниця в тому, що тут філософія не лишається в голові, вона проходить шлях думка > усвідомлення > внутрішня зміна > дія, і саме цей місток між знанням і життям я будую в кожному уроці;
❌ не впевнена/не впевнений, що зможу дійти до кінця
✅ усі уроки залишаються з вами, ви можете проходити курс у своєму темпі, повертатись до нього тоді, коли справді буде внутрішній запит — без тиску, без «треба», з повагою до вашого ритму;
❌ боюся знову розчаруватися в собі
✅ цей курс — не про досягнення і не про «стати кращою версією себе», він про контакт, прийняття і внутрішню опору, з якої вже природно народжуються зміни — без насилля над собою.
Як вам відчувається тепер, готові спробувати? Перший урок курсу вийде вже завтра зранку.
Приєднуйтесь за цим посиланням ❤️🔥
❤🔥14❤7👀1
Хто такий філософ?
Одне з вічних питань, на які і в наш час продовжують генеруватись відповіді — особливо в соцмережах, де побутує два найпоширеніші варіанти. Там філософ або той, хто дійшов до цього статусу через наукову ступінь, або той той, хто дійшов до цього через алкоголь…
Тому хочу розширити загальне уявлення про це питання роздумами від філософа-стоїка Епіктета. В одній з глав своєї головної книги «Енхейридіон» («Підручник» — по стоїцизму), він пише:
Сучасною мовою це могло б звучати — «бути, а не здаватись». Нею Епіктет каже в дусі екзистенціалізму Сартра про те, що саме наші вчинки визначають нас, а не те, що ми думаємо про себе чи кажемо. І якщо ми дійсно тримаємо фокус на собі, робимо те, що можемо і маємо вчиняти, то нам стане байдуже на те, хто що про нас подумає чи скаже. В нас буде цілісність, когерентність, — тобто злагодженість, між зовнішнім та внутрішнім.
Епіктет пише про це так:
Тобто за Епіктетом, філософ — це той, хто обравши цей шлях мудреця, здійснює його в своєму щоденному житті, не тікає від складнощів, не кидається з одного в інше, він цілий, він є однаково собою і при інших, і наодинці з собою.
Ще в іншій главі «Енхейридіону» є влучний уривок на цю ж тему:
Допис натхненний першим уроком мого курсу, який вийшов сьогодні, і головним героєм якого якраз і є Епіктет. Саме він — та людина, яка краще психотерапії навчила мене чітко розділяти речі на залежні від мене й незалежні, відчувши від цього більше внутрішньої опори і свободи від зовнішнього.
Людина мисляча | #філософія_ЛМ
Одне з вічних питань, на які і в наш час продовжують генеруватись відповіді — особливо в соцмережах, де побутує два найпоширеніші варіанти. Там філософ або той, хто дійшов до цього статусу через наукову ступінь, або той той, хто дійшов до цього через алкоголь…
Тому хочу розширити загальне уявлення про це питання роздумами від філософа-стоїка Епіктета. В одній з глав своєї головної книги «Енхейридіон» («Підручник» — по стоїцизму), він пише:
Не називай себе філософом, але будь ним.
Сучасною мовою це могло б звучати — «бути, а не здаватись». Нею Епіктет каже в дусі екзистенціалізму Сартра про те, що саме наші вчинки визначають нас, а не те, що ми думаємо про себе чи кажемо. І якщо ми дійсно тримаємо фокус на собі, робимо те, що можемо і маємо вчиняти, то нам стане байдуже на те, хто що про нас подумає чи скаже. В нас буде цілісність, когерентність, — тобто злагодженість, між зовнішнім та внутрішнім.
Епіктет пише про це так:
Ніколи не проголошуй себе філософом ані не говори багато між незнайками про свої засади, але виявляй їх своїми вчинками. Отже, на прийнятті не виголошуй промов, як люди повинні їсти, але їж, як повинен. Бо памʼятай, що навіть Сократ обминав претенсійного виставлювання себе напоказ. А коли приходили до нього мужі та просили, щоб він представив їх філософам, він брав їх із собою та представляв. Так добре переносив він те, що його не помічали.
А якщо б коли зайшла між незнайками розмова про засади, то ти головно мовчи. Бо існує велика небезпека, що в поспіху станеш вомітувати тим, чого ти не перетравив. А якщо хто скаже тобі, що ти нічого не тямиш, і ти не будеш сердитися за те, то знай, що ти дійсно приступив до праці над собою. Бо вівці не вомітують у поспіху травою, щоб показати пастухам, як багато вони зʼїли, але перетравлюючи в собі свій корм, вони видають його назовні в виді вовни та молока. Тому не виставляй напоказ перед незнайками своїх засад, тільки вчинки, почин яким дає перетравлення засад.
Тобто за Епіктетом, філософ — це той, хто обравши цей шлях мудреця, здійснює його в своєму щоденному житті, не тікає від складнощів, не кидається з одного в інше, він цілий, він є однаково собою і при інших, і наодинці з собою.
Ще в іншій главі «Енхейридіону» є влучний уривок на цю ж тему:
Ти мусиш бути суцільною людиною — доброю або злою. Ти мусиш дбати про свій власний ум або про зовнішні речі; поставити себе до розпорядження речам, що є в тобі, або речам, що є поза тобою, то значить, бути філософом або бути одним із товпи.
Допис натхненний першим уроком мого курсу, який вийшов сьогодні, і головним героєм якого якраз і є Епіктет. Саме він — та людина, яка краще психотерапії навчила мене чітко розділяти речі на залежні від мене й незалежні, відчувши від цього більше внутрішньої опори і свободи від зовнішнього.
Людина мисляча | #філософія_ЛМ
🔥24❤17👍4🕊1
Дивовижний Берніні, який назавжди лишив в моєму серці стрілу Ероса💘
Знаю, ви не дуже любите мистецькі дописи на моєму каналі. Як і знаю те, що ці фотографії близько не передають того враження, яке відчуваєш, проживаєш поряд зі скульптурами Берніні…
Проте, я все-таки хочу зробити цей допис, і показати вам всі чотири його творіння з галереї Боргезе, які я побачила, але детальніше описати хочу саме другу по фото, під назвою «Істина, розкрита Часом», або як назвал її сам Берніні, «Істина, донька Часу». Вона найменш досконала зі всіх, більш груба, «необроблена», адже залишилась незавершеною (друга частина — Час — так і не була втілена), проте саме ця скульптура найбільше мене вразила, і вона є найбільш філософською.
Чи то із-за округлих форм й білизни мармуру, чи то із-за самої метафори Істини, для мене вона як образ схожа на перлину, що визирає з привідкритої мушлі. От як та сама давньогрецька «алетейя» — істина як щось раптом усвідомлене, розкрите для себе в моменті інтуїтивного осяяння, «тут і зараз». Це добре підкреслюють її білі пусті очі, які не лякають своєю порожнечею, попри подібність до очей героїв полотен Модильяні. Вони ніби створюють цією порожнечею простір для сприйняття істини — десь згори, зі світу ідей Платона.
Обличчя жінки — ніби обличчя людини, що вийшла з печери Платона на світло, і яка побачила істину як вона є — вже без маски, яку вона тримає в своїй руці знятою, і блаженно посміхається, бо те, що вона дізналась, ніби для неї однієї, і це не та універсальна істина, яку можна повідати всьому світу, та й ніхто не зрозумів би, бо це — завжди індивідуальний, інтимний, особистий досвід. Він, цей досвід (і вона сама, тобто істина), схований у складках — теж дуже філософське поняття. І до речі, теж барокове, якщо розглядати його за Ж.Дельозом, як і сам Берніні.
В обох випадках складка — це спосіб мислити світ без жорстких кордонів, тобто це постійний процес, становлення, розкриття, вихід за межі. І чим більше я вдивлялась в Істину Берніні, тим більше мені здавалось, що я відкриваю для себе свою. І хоч ця скульптура мала б тяжіти наді мною своєю більш ніж двометровою висотою, я ж натомість відчувала її величину лише як простір, який розширює межі мого мислення та уявлення про себе, світ і те, що є істинним…
Відео цієї неймовірної скульптури, на моє щастя, недооціненої туристами, додаю в коментарях для вашого ближчого розглядання.
Людина мисляча | #мистецтво_ЛМ
Знаю, ви не дуже любите мистецькі дописи на моєму каналі. Як і знаю те, що ці фотографії близько не передають того враження, яке відчуваєш, проживаєш поряд зі скульптурами Берніні…
Проте, я все-таки хочу зробити цей допис, і показати вам всі чотири його творіння з галереї Боргезе, які я побачила, але детальніше описати хочу саме другу по фото, під назвою «Істина, розкрита Часом», або як назвал її сам Берніні, «Істина, донька Часу». Вона найменш досконала зі всіх, більш груба, «необроблена», адже залишилась незавершеною (друга частина — Час — так і не була втілена), проте саме ця скульптура найбільше мене вразила, і вона є найбільш філософською.
Чи то із-за округлих форм й білизни мармуру, чи то із-за самої метафори Істини, для мене вона як образ схожа на перлину, що визирає з привідкритої мушлі. От як та сама давньогрецька «алетейя» — істина як щось раптом усвідомлене, розкрите для себе в моменті інтуїтивного осяяння, «тут і зараз». Це добре підкреслюють її білі пусті очі, які не лякають своєю порожнечею, попри подібність до очей героїв полотен Модильяні. Вони ніби створюють цією порожнечею простір для сприйняття істини — десь згори, зі світу ідей Платона.
Обличчя жінки — ніби обличчя людини, що вийшла з печери Платона на світло, і яка побачила істину як вона є — вже без маски, яку вона тримає в своїй руці знятою, і блаженно посміхається, бо те, що вона дізналась, ніби для неї однієї, і це не та універсальна істина, яку можна повідати всьому світу, та й ніхто не зрозумів би, бо це — завжди індивідуальний, інтимний, особистий досвід. Він, цей досвід (і вона сама, тобто істина), схований у складках — теж дуже філософське поняття. І до речі, теж барокове, якщо розглядати його за Ж.Дельозом, як і сам Берніні.
В обох випадках складка — це спосіб мислити світ без жорстких кордонів, тобто це постійний процес, становлення, розкриття, вихід за межі. І чим більше я вдивлялась в Істину Берніні, тим більше мені здавалось, що я відкриваю для себе свою. І хоч ця скульптура мала б тяжіти наді мною своєю більш ніж двометровою висотою, я ж натомість відчувала її величину лише як простір, який розширює межі мого мислення та уявлення про себе, світ і те, що є істинним…
Відео цієї неймовірної скульптури, на моє щастя, недооціненої туристами, додаю в коментарях для вашого ближчого розглядання.
Людина мисляча | #мистецтво_ЛМ
❤30❤🔥17😍3👍1
А давайте сьогодні поговоримо за чашечкою кави?☕️
Напередодні завершення року, пропоную таку тему сьогоднішньої Q&A суботи: що стало вашим найбільшим відкриттям цього року? У собі, в філософії, серед людей, книг, країн, смаків,… — у будь-чому, чим вам запамʼятається цей 2025 рік?
Традиційно, почну з себе, і зафіксую кілька своїх відкриттів:
— щодо себе зрозуміла, що в моменти, коли я забувала про власне его («як виглядаю», «що думають про це інші», «це не про мене», «я ще недостатньо…» і тд), я приймала свої найкращі рішення, відчувала найбільшу повноту життя, і себе — собою справжньою;
— в філософії одним з найбільших перевідкриттів для мене був Кʼєркеґор з його «стрибком віри» (з книги «Страх і трепет»), що дало переосмислення віри не як чогось, що знаходиться мало не на найнижчій сходинці в ієрархії знань, а те найвище, що проходить сумнів, на ньому не зупиняється, а потребує всієї нашої віддачі, навіть відмови від найціннішого заради неї;
— щодо людей як ніколи гостро зрозуміла, що чим далі йдеш своїм шляхом, тим вужчим і самотнішим він стає (і це нормально), бо все менше людей готові витримати і наростання цієї різниці в розвитку, і все меншій кількості це стає зрозумілим, бо з чогось загальнозрозумілого, індивідуальний шлях кожної людини, стає все більш її особливим, і цим незрозумілим для більшості;
— певно найважливішою книгою цього року для мене стала «Ерос і Психея» В.Єрмоленка, яка не лише відкрила для мене красу маятника культури, яка постійно коливається між повнотою й нестачею, між однією крайністю та іншою, але й створила ментальну карту звʼязку української культури з європейським контекстом, дала нову оптику того, як нас бачив світ (спойлер: як дикий пустельний схід) — ця книга точно must read для кожного;
— і саме завдяки книзі «Ерос і Психея» сталась моя неймовірна подорож до Риму, де я не тільки відкрила наживо безліч шедеврів, але й відкрила ще більше саму себе, відчула повноту життя і кожного його моменту, який є піщинкою в океані Часу, але від того, ще більш цінний;
— серед смаків, окрім великої любові до італійської їжі, я відкрила, що дуже люблю все, що повʼязано зі смаком шоколаду — терпкого, з цедрою, і кава — мій улюблений спосіб знову повертатись до цього смаку…а ще, до присутності в моменті. В цьому мені допомагає найсмачніша кава від 25 Coffee Roasters.
І тільки погляньте, які святкові бокси вони зробили на новорічні свята — ідеальний подарунок або для себе, або для близьких вам людей. А за моїм промокодом
А тепер цікаво дізнатись про ваші відкриття цього року! Хто готовий поділитися кількома своїми?
Напередодні завершення року, пропоную таку тему сьогоднішньої Q&A суботи: що стало вашим найбільшим відкриттям цього року? У собі, в філософії, серед людей, книг, країн, смаків,… — у будь-чому, чим вам запамʼятається цей 2025 рік?
Традиційно, почну з себе, і зафіксую кілька своїх відкриттів:
— щодо себе зрозуміла, що в моменти, коли я забувала про власне его («як виглядаю», «що думають про це інші», «це не про мене», «я ще недостатньо…» і тд), я приймала свої найкращі рішення, відчувала найбільшу повноту життя, і себе — собою справжньою;
— в філософії одним з найбільших перевідкриттів для мене був Кʼєркеґор з його «стрибком віри» (з книги «Страх і трепет»), що дало переосмислення віри не як чогось, що знаходиться мало не на найнижчій сходинці в ієрархії знань, а те найвище, що проходить сумнів, на ньому не зупиняється, а потребує всієї нашої віддачі, навіть відмови від найціннішого заради неї;
— щодо людей як ніколи гостро зрозуміла, що чим далі йдеш своїм шляхом, тим вужчим і самотнішим він стає (і це нормально), бо все менше людей готові витримати і наростання цієї різниці в розвитку, і все меншій кількості це стає зрозумілим, бо з чогось загальнозрозумілого, індивідуальний шлях кожної людини, стає все більш її особливим, і цим незрозумілим для більшості;
— певно найважливішою книгою цього року для мене стала «Ерос і Психея» В.Єрмоленка, яка не лише відкрила для мене красу маятника культури, яка постійно коливається між повнотою й нестачею, між однією крайністю та іншою, але й створила ментальну карту звʼязку української культури з європейським контекстом, дала нову оптику того, як нас бачив світ (спойлер: як дикий пустельний схід) — ця книга точно must read для кожного;
— і саме завдяки книзі «Ерос і Психея» сталась моя неймовірна подорож до Риму, де я не тільки відкрила наживо безліч шедеврів, але й відкрила ще більше саму себе, відчула повноту життя і кожного його моменту, який є піщинкою в океані Часу, але від того, ще більш цінний;
— серед смаків, окрім великої любові до італійської їжі, я відкрила, що дуже люблю все, що повʼязано зі смаком шоколаду — терпкого, з цедрою, і кава — мій улюблений спосіб знову повертатись до цього смаку…а ще, до присутності в моменті. В цьому мені допомагає найсмачніша кава від 25 Coffee Roasters.
І тільки погляньте, які святкові бокси вони зробили на новорічні свята — ідеальний подарунок або для себе, або для близьких вам людей. А за моїм промокодом
philokava на ваші замовлення діє знижка -15% — щоб і ви відкрили для себе свій улюблений смак✨А тепер цікаво дізнатись про ваші відкриття цього року! Хто готовий поділитися кількома своїми?
❤🔥22❤15🔥2🙏1💔1
Що означає жити у світі, де факти більше не об’єднують людей? Чи можливо довіряти реальності, якщо кожен має «свою правду»? І що робити суспільству, коли спільний горизонт істини розпадається?
У новому потоці філософського клубу читаємо і розмірковуємо над книгою Кена Вілбера «Трамп і епоха постправди» — одним із найпроникливіших текстів про сучасну кризу довіри, поляризацію і втрату спільної реальності.
Вілбер аналізує феномен постправди через призму інтегральної теорії — моделі, яка намагається поєднати психологічний, культурний і соціальний виміри. Це не книга про політику як таку; це книга про те, чому суспільства розколюються і чому старі цінності перестають працювати.
📕Придбати книгу можна в паперовому вигляді у видавництві Terra Incognita.
📖 Про що говоритимемо у цьому потоці:
— як постправда руйнує спільну картину світу;
— чому емоції, страх і ідентичність сьогодні важливіші за факти;
— що стоїть за підтримкою популізму й радикальних фігур;
— чи можливе відновлення спільного горизонту істини;
— що означає «інтегральне мислення» і чому Вілбер бачить у ньому шанс на нову цілісність.
Також звернемося до ширшого контексту: інформаційні бульбашки, криза ліберального проєкту, розпад солідарності, втома від прогресу і пошук нових форм спільності.
📆 Дата фінального онлайн-обговорення: на ваш вибір — в четвер, 8 січня, з 18 до 21 год або субота, 10 січня, з 12 до 15 год.
🎬 Бонус: 9 січня (пʼятниця) о 19 год додатково проведу кіноклуб з обговоренням документального фільму «The Social Dilemma» («Соціальна дилема») — про алгоритми, маніпуляцію увагою і виробництво альтернативних реальностей.
👥 Кому буде цікавий цей потік клубу:
— тим, хто відчуває інформаційне перевантаження та невпевненість у «що є правдою»;
— тим, хто цікавиться сучасною філософією, медіа, суспільними трансформаціями;
— тим, хто хоче зрозуміти глибше природу поляризації і втрати довіри;
— тим, хто шукає інтелектуальну рамку для розуміння епохи, у якій живемо.
Запрошую до розмови — непростої, але потрібної. Хто готовий, ставте ➕ в коментарях або пишіть мені в особисті @varvara_bosco 💌
Будемо занурюватися в питання реальності, істини і того, чи можливий шлях до нової цілісності — разом 🙌🏻
У новому потоці філософського клубу читаємо і розмірковуємо над книгою Кена Вілбера «Трамп і епоха постправди» — одним із найпроникливіших текстів про сучасну кризу довіри, поляризацію і втрату спільної реальності.
Вілбер аналізує феномен постправди через призму інтегральної теорії — моделі, яка намагається поєднати психологічний, культурний і соціальний виміри. Це не книга про політику як таку; це книга про те, чому суспільства розколюються і чому старі цінності перестають працювати.
📕Придбати книгу можна в паперовому вигляді у видавництві Terra Incognita.
📖 Про що говоритимемо у цьому потоці:
— як постправда руйнує спільну картину світу;
— чому емоції, страх і ідентичність сьогодні важливіші за факти;
— що стоїть за підтримкою популізму й радикальних фігур;
— чи можливе відновлення спільного горизонту істини;
— що означає «інтегральне мислення» і чому Вілбер бачить у ньому шанс на нову цілісність.
Також звернемося до ширшого контексту: інформаційні бульбашки, криза ліберального проєкту, розпад солідарності, втома від прогресу і пошук нових форм спільності.
📆 Дата фінального онлайн-обговорення: на ваш вибір — в четвер, 8 січня, з 18 до 21 год або субота, 10 січня, з 12 до 15 год.
🎬 Бонус: 9 січня (пʼятниця) о 19 год додатково проведу кіноклуб з обговоренням документального фільму «The Social Dilemma» («Соціальна дилема») — про алгоритми, маніпуляцію увагою і виробництво альтернативних реальностей.
👥 Кому буде цікавий цей потік клубу:
— тим, хто відчуває інформаційне перевантаження та невпевненість у «що є правдою»;
— тим, хто цікавиться сучасною філософією, медіа, суспільними трансформаціями;
— тим, хто хоче зрозуміти глибше природу поляризації і втрати довіри;
— тим, хто шукає інтелектуальну рамку для розуміння епохи, у якій живемо.
Запрошую до розмови — непростої, але потрібної. Хто готовий, ставте ➕ в коментарях або пишіть мені в особисті @varvara_bosco 💌
Будемо занурюватися в питання реальності, істини і того, чи можливий шлях до нової цілісності — разом 🙌🏻
❤18👍6🔥2