Історія України
227 members
128 photos
3 links
Download Telegram
to view and join the conversation
У 1931 Році Українців Було 81 МІЛЬЙОН! “Дякуємо” Братньому Совку! Всього За Шість Років Зникло 55 Мільйонів Наших Братів І Сестер. Це Втричі Більше Ніж У Другу Світову.

Уявляєте
, у 1931 році у СРСР українців було більше, ніж росіян. Навіть без Галичини. Всього за шість років зникло 55 мільйонів наших братів і сестер. Це втричі більше ніж у другу світову. Така цифра – 81 мільйон, вказана у багатонакладній книзі “На велікой стройкє”, виданій 1931 року у Ленінграді. Такі ж дані подані у першій радянській енциклопедії 1926 року.

Вже наступний перепис населення 1937 року вказує, що українців в СРСР залишилося всього 26 мільйонів. Можливо, хтось змінив п’яту графу. Але! Куди поділися усі інші? Куди?
На цьому фото з книги «Kiev-1966» зображена кав`ярня «Чай. Кофе», яку в народі називали «Чайник». Молодь відразу полюбила це місце, адже тут було кілька сортів кави (нечувана на ті часи розкіш), зокрема подавали каву «Андрюшка» з шоколадом та смачною пінкою. Ще була «двійна половинка» за 56 копійок, яку подавали в маленьких філіжанках.
Розповідають, що за невеликі гроші в «Чайнику» можна було просидіти цілий вечір з друзями за чашкою чаю чи кави, а маючи елементарні навички конспірації, і з більш міцним напоєм.
А ще говорили, що ніби тут бував Лі Харві Освальд в часи свого проживання в СРСР. Пишучи цей матеріал, я спробувала знайти в інтернеті інформацію про перебування вбивці Джона Кеннеді у Києві, але не знайшла. Є згадки про його перебування лише в Москві та Мінську. Тому, чи був насправді Лі Харві Освальд в «Чай. Кофе» чи може то був інший гість зі Сполучених Штатів не відомо. Але така легенда була.
А ось Віктор Нєкрасов відвідував «Чай. Кофе» доволі часто. І деякі починаючі прогресивні письменники спеціально приходили до закладу, щоб поспілкуватись з ним.
Сережки, намисто, браслети та трубочка, IV ст. до н.е. Знайдено в Північній Україні, але вкрадено Росією до Москви
21 жовтня 1947-ого почалась наймасовіша операція з переселення українців у Сибір під назвою “Запад”

В рамках цієї “акції” понад 25 тисяч сімей Західної України стали жертвами радянських репресій. Тобто реальні цифри виселених перевищують 75 тисяч українців. З них близько 19 тисяч - чоловіки (переважно старшого віку), 35 тисяч жінок і 22 тисячі дітей. Операцію почали після півночі і закінчили впродовж наступного дня.

До квартир ще сонних людей вривалися військові у шинелях й після нетривалого обшуку дозволяли похапцем зібрати особисті речі, після чого у вантажівках доправляли на залізницю, де на людей чекали товарні вагони.

Операція "Запад" була частиною кількарічної боротьби сталінського режиму з українськими повстанцями. Весною 1947 року вийшов наказ міністерства держбезпеки (МДБ) УРСР із завданням "у найкоротші терміни ліквідувати бандитизм та національне підпілля на території західних областей України".

Ініціатори операції вважали, що масова депортація ускладнить вербування нових членів ОУН, спонукатиме підпільників здаватися та викличе страх серед місцевих жителів.

Під виселення підпадали всі повнолітні та неповнолітні члени сімей повстанців, засуджених, активних націоналістів, а також близькі родичі, що проживали разом з ними.

Для проведення операції було залучено 13 тис. 592 співробітника органів внутрішніх справ і військовослужбовців. Транспортування населення мало відбуватися із 87 залізничних станцій Західної України.

Підпілля попереджало про заплановану акцію, зокрема через поширення листівок «Ховайтеся, вас будуть виселяти». Проте точна дата виселення до кінця була невідомою, тому лише небагатьом вдалося врятуватися від депортації. Наприклад, на момент проведення виселення 21 жовтня у Рівненській області органи МДБ не виявили 338 родин (2 тис. 310 осіб), яких планували депортувати. Деякі родини напередодні операції спробували втекти в ліс, однак більшість з них згодом схопили радянські каральні війська.

Усіх їх чекали каторжні роботи на Сибіру.
Рівно п'ять років тому почалася Революція Гідності, яка назавжди змінила хід історії.
Гравюра "Київські сирени купаються у Дніпрі", автором якої є гравер-мідеритник й офортист Леонтій Тарасевич (1650–?1703).
Київ, депутати Верховної Ради УРСР 31 березня 1955 року.