Чи існує взагалі «російський народ», про який каже путін, продовжуючи брехню про нашу приналежність до нього? (Спойлер - ні).

Давайте подивимося на поняття «російський народ» з історичної, етнічної, імперської, лінгвістичної та ідеологічної сторони.

По-перше, чи є росіяни нащадками Русі?

Російська державна ідентичність базується на претензії до спадщини Київської Русі. Але ця претензія значною мірою є ретроспективною реконструкцією, сформованою в XV–XVII століттях Московським царством.

Після падіння Києва під ударами монголів у 1240 році (за іншими даними 1241) Русь розпалася на окремі землі. Москва перебувала в залежності від Орди понад два століття і ввібрала багато ординських рис у систему управління, політичну культуру та соціальну ментальність.

Московія пізніше сконструювала міф про «третій Рим», нібито успадкувавши як православ’я, так і державність від Візантії та Русі. Це була політична узурпація історії Києва.

По-друге, чи існує «російська нація»?

Поняття «русский народ» - штучно сформоване етнополітичне явище. Воно виникло під впливом імперських процесів. У Московії не було єдиної нації: вона включала угро-фінські племена, слов’ян (новгородців, смолян), татар, народи Поволжя. Згодом відбувалося насильницьке зросійщення та асиміляція.

У XVIII–XIX столітті за Петра І та Катерини ІІ формується концепція «триєдиного народу» - великороси, малороси, білороси, що є ідеологічною конструкцією, яка частково і досі використовується режимом путіна, а також просувається ідеологом відродження російської імперії - дугіним.

«Русские» - це симулякр, сплав імперського підданства і лояльності, а не кровної спільності.

По-третє, «російський народ» - це не етнос, а політична категорія, яка створена імперією для легітимізації експансії та асиміляції інших.

У російській імперії, срср, а зараз і в рф, «русскость» = вірність центру, мові, царю, вождю, президенту. Якщо народи - це співтовариства пам’яті та історії, то «русские» - це спільнота амнезіїс яка замінила ідентичність та власну історію і народні культури на службу силі.

Мова, культура, свідомість - це штучний клей, який тримає «русскость».

Мова - один із небагатьох маркерів, який тримає «росіян» разом. Але й вона є результатом державного насадження.

Літературна російська сформована в XVIII столітті, як суміш церковнослов’янської, московських говірок і польсько-французької граматики.

Вона обслуговувала імперський центр, а не народну культуру.

Російська культура - вторинна і централізована. Вона завжди була частиною пропаганди вождя.

Також вона не є культурою народу, а виключно культурою імперських еліт, яка нав’язується всім підданим.

Тому в росії завжди боролися з регіональною ідентичністю, від закриття національних шкіл до знищення фінно-угорських мов.

То чи існує «російський народ»?

У біологічному, етнічному, антропологічному сенсі - ні, бо це мозаїка з десятків народів і субетносів.

У культурному сенсі - це абстракція без колективної пам‘яті, що щоразу відроджується з новим царем, вождем або президентом.

У політичному сенсі - це народ-слуга імперії, народ-функція, створений для обслуговування вертикалі влади. І не є класичним поняттям народу як такого.

«русский народ» - це не етнічна істина, а імперська фікція, яка потребує постійного відтворення через насильство, пропаганду і стирання ідентичностей інших.

Саме тому «російського народу» як такого не існує.

Культурний фронт – мова, історія, пісня

🎭 "Культура – це не лише пам’ять, це зброя."

ROC визнає культуру як потужний інструмент опору:
✔️ Вивчення і поширення правдивої історії — проти наративів окупанта.
✔️ Мова — це ідентичність, яку не можна втратити.
✔️ Народні пісні, гумор, традиції — підіймають дух і тримають громаду разом.

📌 У Литві та Польщі в роки окупації діяли підпільні школи, театри, літературні клуби.

Чому це важливо?
Бо окупант намагається стерти нашу мову, культуру і памʼять. Але поки звучить українська пісня — ми живемо. Це зброя, яку не можна забрати. Особливо важливо для тих, хто живе на тимчасово окупованих територіях.

Предатель и трус учит украинских детей верности рф и мужеству

Знакомьтесь – Виктор Пудак, главный по мальчикам в форме начальник штаба юнармии по оккупированной Донеччине. Эта гниль курирует и контролирует промывку мозгов детям и готовит их к участию в войне против Украины.

Примечательно, что и до оккупации Пудак был учителем истории и готовил детей к воинской службе, но не в оккупационной армии, а в украинской. Эта мразь даже представляла проект о том, как быть гражданином и патриотом Украины… За такое лицемерие у него будет отдельный котел в аду.

С приходом оккупантов сразу переметнулся на их сторону, за что сохранил свой пост в администрации, и позже Пудак стал «замполитом для детей», ублюдком, который отвечает за втирание руснявой лжи детям.

Еще больше лицемерия в том, что эта сволочь оправдывает вторжение рф и навязывает детям службу в оккупационной армии, хотя сам не воюет. По данным С.Р.О.К. Пудак обычный покемон, который напялил на себя камуфляж, для галочки числился в каком-то полку, но никогда не принимал участия в боевых действиях.

Сцыкун навязывает несовершеннолетним идеи умереть за оккупантов – суть всей юнармии.

Ничего, Витёк, не сцы, С.Р.О.К. однозначно тебя проведает на Россошанской 11 или на другой квартирке, если переедешь. Только штанишки поменяй перед нашим приходом.

Знаешь где живут другие колобки? Пиши анонимно С.Р.О.К., если хочешь, чтобы мы их навестили:
Бот: @CPOK23_bot
Почта: CPOK23@proton.me