HANNA LENZ / ‘else’
«Я зустрілася з Ельзою, коли їй було 97 років, а зараз їй вже 100. Вона живе у своїй двокімнатній квартирі в Данії, вже 58 років. Більшу частину часу вона сидить у улюбленому кріслі біля вікна. Вона любить роздумувати та згадувати минуле. Нещодавно вона ще читала книги у цьому кріслі. Але останнім часом у неї сильно погіршилося зір, що навіть велика лупа, успадкована від покійного сусіда, не робить речі кращими. Замість цього вона почала слухати радіо. Вона цілий день слухає новини на максимальній гучності, щоб бути в курсі світових подій. Ще вона любить слухати класичну музику.
Одного разу, за чашкою чаю та дивлячись у вікно вона сказала: «Я щаслива, і не жалкую ні про що, але мені сумно за тими часами, коли моє тіло ще дозволяло мені робити те, що я хочу.»
«Я зустрілася з Ельзою, коли їй було 97 років, а зараз їй вже 100. Вона живе у своїй двокімнатній квартирі в Данії, вже 58 років. Більшу частину часу вона сидить у улюбленому кріслі біля вікна. Вона любить роздумувати та згадувати минуле. Нещодавно вона ще читала книги у цьому кріслі. Але останнім часом у неї сильно погіршилося зір, що навіть велика лупа, успадкована від покійного сусіда, не робить речі кращими. Замість цього вона почала слухати радіо. Вона цілий день слухає новини на максимальній гучності, щоб бути в курсі світових подій. Ще вона любить слухати класичну музику.
Одного разу, за чашкою чаю та дивлячись у вікно вона сказала: «Я щаслива, і не жалкую ні про що, але мені сумно за тими часами, коли моє тіло ще дозволяло мені робити те, що я хочу.»
❤1👍1