Бункер

Заряджений power bank
На двадцять сьоме сторіччя 
Три тонни гречки, дві тонни рису,
А кави тільки до цього січня 

Запас я сенси, запас я ще рим
Натхнення не буде вічне цим 
Знецінені долі, знецінений біль, 
Історія стерта і в нас інша ціль 

Тут затишний бункер 
В глибинах байдужості 
Я більше не лузер 
Набув нові сутності 

Продовжити рід. 
Сусідка по келії. 
Чи може є привід 
Говорити — Юпітер в афелії. 

Вона теж цнотлива 
А може і ні
Але й так щаслива 
Говорити — пізда всій ру#ні.

Цей вірш є фальшстартом
Цей вірш про нікчем
Що разом зі мною
Життя пішло прахом
У сотні поем

Цей вірш є ще крінжем
Попсою назвіть
Бо буть переможцем
Тут нікому вчить 

Із рим дієслівних
Замість дій не слівних
Любов кров немов 
Я в цей бункер зійшов

Брехати не буду — нема почуттів
Ця келія замкнена з наших життів
Тут є лише ми, а стіни — весь світ 
І разом з тобою, єдина, привіт.

Твій погляд вродливий
Дірявить стіну
І я уродливий, прозорий
Для погляду в тьму 

Візьми мою руку
Не вір у слова
Відчуй серця подих
Ми є? Чи нема?


2024.11.10 3:38

Хотів би дізнатись
За іншої реальності
Які вірші б складались
Без моєї ментальності

Якби була ти
А поруч я
І мама якби
Була також жива

Чи писав би вірші взагалі?
Чи була б у них та потреба?
Мо щасливі душі німі?
І війна — для поетів із неба?

Твою руку я не вхопив
І не втримав
Сльози лив
І грозою йде злива

Тут гуркочуть ізранку сирени
Чи то дощ? Чи то смута?
Чи то блискавка просто небесний
Прожектор зенітки Перуна?

Ти тримайся мила у снах
Тут для тебе більший є страх
Ніж і далі у інших світах
Жити лише у моїх віршах

Нумо займатися текстом

У мене до вас романтичне питання
Із соромітим підтекстом…
Чи мо буде у вас зараз бажання…
Зі мною зайнятися текстом?

Читати, писати, вставляти своє фе
Казать, де тут логіка? Щось знову не те.
Терпіти, тужити, де ж та кульмінація де?
І оповіданню кінець, хоч не довершене все?

Чи є вас час на читання?
Із романтичним підтекстом…
Чи може інше у вас є кохання
Ніж зі мною займатися… текстом..

Олег Карачевський ще й музикант😃 Теж відкриття вечора🥰

Четвер і Морок. А вже цієї неділі, п'ятнадцятого грудня, можна буде послухати в розширеному форматі.
Льох Паб, Вишгородська 46, приходьте.

Кур’єр Глово везе верлібр

Кур’єр Глово везе сім голів
Вони їхали на БТР з літерою Зет
І підрізали його на перехресті
А він віз Біг-Мак для хлопців,
Що паяють дрони
І сказав: вашій бехе забагато честі!

А в дядька Льоши…
Він водій Нової Пошти!
У його вантажівці
Взагалі повно гарних та хороших 
Він возе їх кожного дня
Й міняє бартером 
На айони, книжки віршів та нової прози

А це Гарон Магометич
Він таксує для душі в Уклона
Й везе ті душі на концерт Кобзона
Коли дядько Гарон заїбеться
Під час тривоги
І перекривають міст у пекло
Він палить цигарку з ворожого майбутнього
Й заспокоює ті душі:
“Байдуже, чи є електрика!
Чив в нас відключень зона!
Байдуже, чи горить світлофор!
Байдуже, чи на ньому тобі зелений!
Якщо ворогам — червоний!”

Вірш про тусу

Цей вірш я мабуть про Васю почну
Його тут немає, він з перших пішов на війну
Він нарік, в угарі смажить русню мов Зевс
Хай вподобайки збирає менш ніж ХЗВ

Андрій пише вірші буремні
Чи життя пройобане він не певен
Його може знести вітром
А натомість він керує всім світом

Мурка Каметов пиздить все хуйня
У Донецьку був секс! Тут — нема!
І взагалі весь Київ сосе
Бо не тіка край світу від сепарів ще.

Даймон скотч бухає авжеш
Ілюжин в космос мандрує без меж
Привид поета із ним — різні люди,
А Незнайомець пита, хто ви й куди?

Гортензія просить мене — не мовчи.
Згадай усіх й про усіх розкажи.
А я половину не згадаю, багато ж, не встежу,
Чи вірш в довж переплюне Любистка Люцерни

Максим шукав забутий Грааль,
Та в Харкові той розбитий на жаль.
Андрюха в Мареві вторить йому
Що сенсу немає тягнуть ношу цю

Батярка б’є у саме серденько
Поліна у хмарах літа височенько
Паша мемаси постить в рекламу
Юлі гукають у літо до мами

Ігор без матів як паладин
Цнотливий як я, тільки вже не кретин.
Оля кожен день — новий вірш
Оксана із нею тривоги за тіж

Даша під пиво, каже ви — диво
А всіх, хто не згоден — на мило
Меларіна співати буде ще й ще
Байдуже чи є, й чи ми є

Аіша зваблює кожним рядком.
Слава та Оля в льосі гуртом
А я все не зна, як мрію знайти,
Де та поетка, що вабить у сни.

Сходи у вічність

Тримаю всю віру
У правильний шлях
І час мій — без міри
І вічність в очах

Хотів розірвати
Це кляте кільце
Кільце самогубств?
Це краще невже?

І я пам’ятаю
Кожен виток
Народження маю
Життя ще ковток

І Діва мрійлива
У снах наяву
Та доля мінлива.
На що ж я живу?

Урубос педалей
Кручу ще і ще
Чи буде насправді
Чи в мріях пусте

Я вже забуваю
Цю мить, це життя.
Чи було щось до?
Чи мене вже нема?

Сансара ізнову
Проносить в пітьму
Втрачаю я мову,
Та знову живу.

І заздрю безмежно
Тим хто не знає себе
Живе наче вперше
Й не марить тебе

Ти була Мрія
І я боявсь тих
Хто серце хотіли
Усе, й назавжди.

Це біль їм і мука
Любов як не вся
І знову розлука
І далі життя

Чи зможе наступна
Стати тобою?
Повірити в Вічність?
Летіти за обрій?

Я тихо тримаю
Іще один оберт
Урубос в Сансарі
І сходи на поверх

Драбина для тих
Хто має мету
І сто самогубств
Не здолають пітьму

2025.01.15

Культурний світ

Вони не пишуть віршів з матюками
А я вже забувсь як писати без них
Чи є ще слова щоб чіпляли гаками
І за шкіру виймали із темряви лих

Чи є ще слова, гомоніть з малюками,
Щоб вставать, як отримав під дих.
Чи все ж тим хто літа над містами
Не байдуже сміятись з усіх

Я хотів би завмерти у часі у мами
Пригорнутись до серденька стих
А натомість гукаю з нестями
Що весь світ загойдало під чих

Світ не буде як був, хай буде між нами
Потримай в таємниці свій біль
Обертається між полюсами
Світ, що Бог упустив проміж ніг

Дід

Я не палю траву, я курю тютюн.
Спиртне я теж давно вже не вживаю.
Спеціально, як буду я старий бурчун
Я буду все ж цнотливий і кохань не взнаю.

Мене вже не лякає осуд киць,
Що п’ятого хоронять чоловіка.
Що не знайшов в собі я міць
Когось хоч звабить для утіхи.

Мене вже не лякають крики “Гей!”
Це він аскет, що з комплексом каліка.
Я лиш шукав, що буде момент цей,
Як божа буде наді мною опіка.

А Бог сказав я не знайду
Я не знайду тобі як ту зі сну.
Бо глину спортив я усю
Дівчат мільйони штампував натомість

Не рукожоп ти, Боже милий! Не незлара!
Дівчат мільйони гарних вирік!
Та в кресленнях в душі у снах
ТЗ все ж дещо інший виріб.

Я краще буду тут на самоті.
Катати вел, хай пенсія саменька.
І сотню років сам я на землі
Проїду навкруги швиденько.

Обличчя в зморшках, сивина у пах.
І м’язи слабшають зі щемом
Але так само у моїх вірщах
Про тую самую під небом.

І дід романтик, що обкате світ.
Чи це не бізнес план, шановні?
І буде перед смертю заповіт:
Ї&#₴ся вільно кожен з кожним…

Без депри

Я на три дні закинув ті колеса
Що від хандри мене тримали
І вже чекають у безсонні небеса
Й безкрайньої туги причали

І я сміюсь, ті згадую роки
Що я в тунелях не знаходив світла
Допоки не второпав на віки
Що годі рити собі у могилі житло

Я помираю знову, воскресаю знов
Бо вже у звичку увійшла надія.
І кулаки стискаю в кров,
Що прийде на цей світ Мессія.

В угарі героїну й кислоти.
Він скаже, що пізнав всі тайни.
Й на дні у темній пустоті,
Для бога всі тут є ми файні.

І Бог давно і сам на наркоті.
Немає мощі все сприймуть тверезо.
Здійсає камінь важчий чорної діри,
Вскриває вени він Окама лезом.

І завтра знову я прийму пігулку.
Засну без снів, і зранку буде сонце.
І не подам я руку у пітьму,
Де Бог вистрибнув у віконце.

Ісусе милий, ти ще потерпи.
Лома минуть й ремісія поверне.
І світ полине до пресвітлої мети,
Та без рус$ні розквітне світу серце.