Алексетимія — це певний стан свідомості, в котрому людина слабо розрізняє емоції та слабо здатна їх виявляти та проявляти. І ці речі пов'язані. Про цей стан мені розповів психотерапевт, до котрого я прийшов зі словами "допоможіть депресія!" Він мені пояснив, що депресія — це більш глибокий стан, ніж у мене. Він специфічний фізіологічними проявами. А постійний смуток — це якраз саме "Алексетимія", коли людина пригнічує власну здатність розрізняти емоції. Подібний стан часто передує депресивним станам, але з ним варто і треба працювати. Отож я вчасно викарабкався із власної прірви, налагодив своє життя й закріпив за собою навички переможця. Але чудово розумію, як працює депресія, як працюють емоції та навіщо вони потрібні. І з подивом став помічати, що в усіх соцмережах люди стали пригнічувати власні емоції. Наше суспільство нагадує мені фільм "Еквілібріум", де всі ковтали колеса щоб позбутися емоцій. Подібне спостереження надихнуло мене написати вірш, який я назвав "Маніфест".
Може це пояснення нікому не буде цікавим, а може хтось захоче зрозуміти, про зщо вірш та звідки відн узявся.

Маніфест
Мої вірші як йбануті політичні маніфести.
Немає почуттів у них, лиш внутрішні протести.
На лицемірство, яке ти звеш любоввю.
На плач душі, який замінює все грою.

Ти не чекай від мене співчуття, о ні!
Я поясню, чому усі дурні.
Я не розумний, найтупіший від усіх.
Але сміюсь, хоч це фальшивий сміх.

Алексетимія... Таке дивне слово.
Хвороба, чи недуг, чи норма?
Коли востаннє ви сміялись?
Чи плакали? Чи ображались?

Чи здатні ви відчути більший гнів ніж зранку?
Вдихнути нічний бриз на ґанку?
Заснути не від втоми, їбашачи безперестанку?
Чи взнає хоч одне маля, які ж ті почуття із малку?

Цей вірш міг бути ні про що.
А може знімуть тут кіно!
Бо я не відчуваю почуттів,
Хоча б пізнав би серед тисячі життів...

Серед тих панків на всіх наших репах,
Що з перших днів вже ави в пікселі.
Дівчат, що постять нюдси в збір для РЕБа.
Порожній погляд в них почуття всі вимерлі!

Байдуже гортаю відоси вбитих в%гнер...
Для них не треба рим, байдуже н%й!
Статистика не змінює балансу ендорфінів,
Сотня більше, сотня менше, скільки іще дебілів!

Чергова в телевізорі пика вгодована,
Що прикро вражена, й неймовірно стурбована.
За кого ти там був, що нога ампутована?
Я в цивілці забув, бо емоцій не мав — атрофовано!

Граємо в догу, поспішаю повільно...
...невідворотньо...
Чи так нам тих емоцій треба?
...невідомо...
Чи так вже варто їх плекати в собі?
...лиш нервово...
Але чогось без них ми скочуємося униз...
...усі спільно і показово...

Поезія без емоцій? Тримай!
Як гнів, то щоб карбував помсту!
Щоб кожен став хорошим! Для компосту!
Як любов — то одна, до гробу та пекла!
Як ви, пані? Чи є у вас ще душа?
Чи ви ще жива і... тепла???

Я напишу тобі х#ню
Бо годі стати тут відомим
І не знайти таку як ту
Що бачив лиш на мить у Львові

Писати буду лише те
Що більш даватиме коментів
Хай буде хейт, байдужість же
Ще гірш лукавих компліментів

Як в кожній прасці не вгорить
Що ти цікавий лише сестрі
А я вже замахавсь чекати мить
Коли ізнов побачу миле серцю

І вглиб у пам’яті згорить
Оте приречене марення
Що ти усміхнулася на мить
А я чекав благословення.

Пройшло до біса років вже
І я шукав та не знайшов нікого
Й писати буду я хуйню про те
Що хочуть всі навкруг одного

Й під кожним віршиком тоді
Полотна гнівних всіх прокльонів
Що всі відоси від нудьги
Підніме в самі вищі топи

І всім ніяк не зрозуміть
Байдужість гірше є від злості
Самотність — кат з усіх жахіть
А ви — мої єдині гості

Ізнов напишуть в групі десь
Х#ню писати є постидно
Хай знає він, що ціна єсть
У крові власної та світла

І сколихне увесь нет флешмоб
Писати у приват жахіття
І хтось віршем, а хтось як жлоб.
Ти теж як всі, бо лихоліття.

Твій вірш байдуже я зчитаю,
І власним звісно відповім.
І він тебе задіне, знаю.
Боліти буде не як всім.

Поеми будеш ти строчити мені тоді
А я писати хоку строфи три
Аж поки не напишу тобі “Годі!
Ти краще нюдси відішли!”

Нюндс без обличчя, але з ф#ом!
Що прикрива ті бажані цицьки.
Напишу “Пожартував! Пробач нахабу!”
І заблокуєш мене чогось тоді ти.

Той нюдс дістану я із кеша
Створю акаунтів ще тридцять три.
Заблокувати їх же звісно легше.
Та все ж не втриматись від гри.

Дістати зможу до печінок
До серця тільки не дістав
І мав би вічний у Дніпрі спочинок
Але спокійний був я як удав.

Точніше не удав, а пайтон.
І на пітоні написав, я код,
Що по красі як віршик майже
Тебе знайти крізь нетрі вод.

Адреса може десь стара по фото,
Локацій в гуглі я пройду мо тьму.
На кожну спробу я куплю троянд мо сотню,
Та на останній грошей буде на одну.

І я скажу тобі х#ню.
Що так давно шукав даремно
Не мов не саме ту
Авжеж тебе уже напевно.
Прийми ж трояндочку оцю

Ти скажеш, що чекала принца
На білім коні й зі щитом
А в мене ровер баксів триста
І взагалі самий облом

Попрошу фотку ідеала звісно
Щоб бути схожим хоч на шаг
Відкриєш в телефоні штриха
Що вигляда як гот та маг

І я скажу тобі, що знов скажу х#ню
Ти тільки лиш не ображайся.
Бо якось у ві Львові ти пройшла межу
Мене щоб сфоткати, признайся.

Ті патли потім я зістриг
Ти також інша вже й інакша
Але мо доля лиш для тих
Кому надія є бездонна чаша

Так, я скажу, це неможливо.
Ти скажеш теж, що їб#та
Було б життя це нудне чтиво
Та ще дичіш х#ня нувкруга.

Прості рими

Для своєї реальної дівчини
Вірші будуть з простіших рим
Там не буде у них обіцяно
Не ділити її ні з ким.

Там не буде слів любові
Не буде палких люблю
Бо насправді слова є кволі
І немає у них жалю

Їх знецінили потім до крові
Крики ревності “я тебе вб’ю”
Їх розтерло в самій уже мові
Лицемірним аб’юзом “лав ю”.

Своїй реальній вже дівчині
Я скажу, хай на мить, ми є.
Поруч просто з обіймами
Але добре з тобою лише.

Як знайде когось іще ліпш
То вирішувати їй лише
Я лише складу про це вірш
Хай же кожен як хоче та йде

А притулиться так до грудей
І все ж скаже, ніяк не знайде
Щоб з мільйонів людей,
Не було так добре ніде.

І мо так лицемірство розтане
І не зна де слова, а де ми
Годі правду брехати вже, пане,
Жар вже там, де тепло у морози зими.

Вірш оцей найпростіший з усіх.
Кілька рим, кров-любов і сміх-гріх.
Лицемірство лиш дурить усіх,
За структурою складних утіх.

Рим насправді чотири, а решта всі похідні.
Любов мов кров ізнов.
Війна вона мина.
Забуття життя ниття.
І твій спів, і твій сміх зміг утіх.
І з тобою так добре насправді з усіх.

__ Сарказм __

Цей вірш під знаком сарказму
Сміятись під нього гріх
І навіть знаючи назву
Тут же зараз чути лиш сміх.

Хтось, не я, доводить до спазму.
В когось плаче кожен з усіх,
Мотивує іти здавать плазму,
В когось дрочать від згадки утіх.

Ви тут також в пітьму непролазну
Поринаєте, а може лиж збіг,
Що вас теж доведе до оргазму
Лише правди жорстокий батіг

Чи так треба впиватись у жасну
Неприємну, що валить із ніг,
Так болючу і навіть пропасну
Тої мороку найморозніших криг?

Я кажу тобі годі! Я кажу припини! Та ну!
Що шукати бентег із знецінених книг?
Якщо треба поплач же, хай серце розтане.
Посміхнись. Хай ведмеді покинуть барліг.

Ця зима ненадовго, я знаю.
Може тижні не три, не три місяці, літ…
І століть… Але віш цей хай пута звільняє
Хай за тисячу років зачитають із плит.

На могилі під знаком сарказму.
Був поет, жив поет, а може та й ніт.

Неділя 15 грудня, є привід запам’ятати цей день. В цей день у Києві в "Льох Пабі" біля площі Шевченка на Вишгогородській 46 для вас готує виступ Олег Карачевський. З нагоди його дня народження у вас буде можливість почути його нонстоп з найкращими віршами та піснями.
Хтось знає його за виступами в поетичних івентах Local Club, хтось може чув за його збірку фантастичних оповідань «Симфонія Дороги». Також він призер конкурсів суперкороткої прози «55 на все» та «Конкурс Драбблів». Вся творчість Олега різнопланова та самобутня. Від темних віршів та постапокаліпсису, до романтичної лірики, балад і рок-н-ролу. Виступ планується з трьох частин: поетичної, музичної, та вільного мікрофона для всіх охочих. На завершення буде розіграш книги Олега «Симфонія Дороги» за донати для Збройних Сил України.
Отож, нехай шехеди та негоди, не зроблять нам в житті погоди. Затишний Льох Паб знаходиться в безпечному підвалі в десяти хвилинах транспортом від метро Оболонь.
Безпеки вам та вашим близьким!
Зустрінемось у «Льох Пабі»!

Вийшло інтерв'ю на порталі "Читай". Все, що ви хотіли або не хотіли чути про мене, але соромились спитати.

Бункер

Заряджений power bank
На двадцять сьоме сторіччя 
Три тонни гречки, дві тонни рису,
А кави тільки до цього січня 

Запас я сенси, запас я ще рим
Натхнення не буде вічне цим 
Знецінені долі, знецінений біль, 
Історія стерта і в нас інша ціль 

Тут затишний бункер 
В глибинах байдужості 
Я більше не лузер 
Набув нові сутності 

Продовжити рід. 
Сусідка по келії. 
Чи може є привід 
Говорити — Юпітер в афелії. 

Вона теж цнотлива 
А може і ні
Але й так щаслива 
Говорити — пізда всій ру#ні.

Цей вірш є фальшстартом
Цей вірш про нікчем
Що разом зі мною
Життя пішло прахом
У сотні поем

Цей вірш є ще крінжем
Попсою назвіть
Бо буть переможцем
Тут нікому вчить 

Із рим дієслівних
Замість дій не слівних
Любов кров немов 
Я в цей бункер зійшов

Брехати не буду — нема почуттів
Ця келія замкнена з наших життів
Тут є лише ми, а стіни — весь світ 
І разом з тобою, єдина, привіт.

Твій погляд вродливий
Дірявить стіну
І я уродливий, прозорий
Для погляду в тьму 

Візьми мою руку
Не вір у слова
Відчуй серця подих
Ми є? Чи нема?


2024.11.10 3:38

Хотів би дізнатись
За іншої реальності
Які вірші б складались
Без моєї ментальності

Якби була ти
А поруч я
І мама якби
Була також жива

Чи писав би вірші взагалі?
Чи була б у них та потреба?
Мо щасливі душі німі?
І війна — для поетів із неба?

Твою руку я не вхопив
І не втримав
Сльози лив
І грозою йде злива

Тут гуркочуть ізранку сирени
Чи то дощ? Чи то смута?
Чи то блискавка просто небесний
Прожектор зенітки Перуна?

Ти тримайся мила у снах
Тут для тебе більший є страх
Ніж і далі у інших світах
Жити лише у моїх віршах

Нумо займатися текстом

У мене до вас романтичне питання
Із соромітим підтекстом…
Чи мо буде у вас зараз бажання…
Зі мною зайнятися текстом?

Читати, писати, вставляти своє фе
Казать, де тут логіка? Щось знову не те.
Терпіти, тужити, де ж та кульмінація де?
І оповіданню кінець, хоч не довершене все?

Чи є вас час на читання?
Із романтичним підтекстом…
Чи може інше у вас є кохання
Ніж зі мною займатися… текстом..