Нас не подолати!

Сьогодні, 21 листопада, ми вшановуємо Героїв, які відстоювали і продовжують відстоювати право жити у вільній, демократичній та суверенній державі. Герої минулого й сучасності стали символом нашої гордості, нашого натхнення та прикладом для прийдешніх поколінь. Їхній патріотизм і мужність — це основа, на якій будується майбутнє України.

Наша спільна місія — зберегти пам’ять про їхній подвиг і передати нащадкам ідеали свободи та гідності, за які віддали свої життя найкращі сини й доньки України.

Наша нація, що має тисячолітню історію, завжди цінувала волю. І сьогодні, як ніколи, важливо об’єднуватися, адже саме в єдності ми черпаємо сили для боротьби та для відродження. Ці скарби, здобуті кров’ю і самопожертвою Героїв, ми зобов’язані не тільки берегти, а й зміцнювати.

Сьогодні, коли наша земля здригається від війни, ми всі — кожен на своєму місці — виборюємо Перемогу. Захисники й Захисниці мужньо боронять Україну, стоячи на передовій. А разом із ними тисячі українців у тилу — волонтери, рятувальники, лікарі, енергетики, підприємці — роблять усе можливе, щоб наблизити цей довгоочікуваний день.

Ми платимо велику ціну за право жити у вільній державі. І ми ніколи не забудемо тих, хто віддав за це своє життя. Пам’ять про них завжди житиме у наших серцях, а справу їхнього життя ми доведемо до кінця.

Попереду ще багато роботи, але ми готові до цього. Після Перемоги на нас чекає важливий етап відновлення та розбудови європейської, незалежної, заможної держави.

З Днем Гідності та Свободи!

Слава Україні! Героям слава!

Я ніколи не спасую перед труднощами та ніколи не прийму поразки.
Ці слова з клятви українського десантника.
Це не просто обіцянка, а вічний кодекс честі.

Цього мене також вчив мій батько, який брав участь у багатьох війнах, будучи десантником.

21 листопада Україна відзначає день мужності, незламності та відваги - День Десантно-штурмових військ. День тих, хто під вогнем йде вперед, хто завжди там, де найважче. Їхній девіз — «Завжди перші» — це не просто слова, а дух, що горить у серці кожного воїна в маруновому береті.

Десантники України неодноразово довели свою силу та рішучість у битвах з російським агресором.

Ми схиляємо голови перед тими, хто віддав життя, боронячи Україну. Їхній подвиг буде вічно жити у наших серцях, а їхній приклад надихає нас продовжувати боротьбу.

Слава ДШВ!
Слава Героям, що загинули за Україну!
Слава Україні!

Сьогодні долучився до наради з освітянами.
Почув різні проблемні питання, з якими наразі зіштовхуються наші вчителі та педагогічні працівники.

Звісно, на першому місці зараз стоїть питання дистанційного навчання. Про це неодноразово було сказано.

Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми бачимо можливість реалізувати проєкт створення осередку громади зі своїми освітніми просторами: загальноосвітнім, дошкільним і позашкільним.

Ми намагаємось зберегти і кадровий потенціал саме сіверськодонецьких освітян, і зв'язок дітей зі своїми вчителями, друзями та громадою.

Але під час спілкування зіштовхнувся з агресивним ставленням до цього проєкту, повною зневірою та негативом.

Шановні колеги. Якщо ви не вірите у власні сили, робити щось без вашої участі буде досить складно. Не спробувавши - результату, звісно, не буде.

Виходить, я прийшов до зачинених дверей. За ними нічого немає?
Попри це ми не зупинимось, і будемо шукати шляхи, щоб реалізовувати заплановані проєкти.

🕯Сьогодні Україна та весь світ згадують страшну трагедію…

Це день болю, день пам’яті про мільйони безневинно знищених життів. Сьогодні ми схиляємо голови перед жертвами Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Український народ пережив страшні випробування, які вчинили нелюди, для яких гідність і свобода були чужими поняттями.

Українців знищували тільки за те, що ми — вільний, працьовитий і нескорений народ. Кати з імперськими амбіціями намагалися викорінити нашу націю з історії. Найстрашніші злочини ХХ століття були вчинені проти України руками тих, хто бачив у нашій землі лише джерело власного збагачення, а в нашому народі — лише перешкоду.

Після більшовицького завоювання України російські окупанти влаштували голод, використовуючи політику продрозкладок і «воєнного комунізму». Замість того щоб дати людям жити й працювати на власній землі, вони забирали останній хліб, вбиваючи голодом ціле покоління українців. Цей голод не був випадковим — він був зброєю.

Найстрашніший злочин проти України відбувся під час сталінського режиму. Голодомор, що забрав життя мільйонів, був холоднокровно спланованим актом геноциду. Заборона виїзду із сіл, каральні загони, «чорні дошки», коли села прирікали на голодну смерть, конфіскація навіть насіння для майбутнього врожаю — все це було спрямовано на повне знищення українців як нації.

Наші пращури боролися до останнього, але голодна смерть торкнулася кожної родини. Ми не забудемо тих, хто став жертвою нелюдського режиму.

Минуло майже століття, але ми знову стикаємося з тим самим ворогом. Той самий агресор веде війну проти України. Його мета не змінилася: знищити нашу ідентичність, культуру, мову та саму українську націю.

Ми є свідками нових злочинів геноциду: масових убивств, знущань, депортацій, зокрема дітей, руйнувань мирної інфраструктури.

Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, хто став жертвою нелюдських злочинів, перед мільйонами загиблих, закатованих і замордованих голодом.

Низький уклін тим, хто пережив ці страшні часи й доніс до нас правду. Низький уклін усім, хто сьогодні бореться за свободу України. Ми боролися, боремося і боротимемося за нашу землю, наш народ і нашу свободу.

Вічна пам’ять і шана жертвам Голодомору. Слава Україні! Героям слава!