​​Джакарта: приклад того, що поважають тільки сильних

Натрапив на хорошу статтю у Nikkei стосовно підходів до зовнішньої політики двох президентів - президента Індонезії Джокові і президента Філіппін Родріго Дутерте.

В обох спільний бекграунд - обоє були мерами міст (Дутерте мером Давао, а Джокові - мером Суракарти), обоє ліві популісти на час передвиборної кампанії і критики Заходу.

Однак після перемоги, Дутерте вирішив фактично лягти під Китай, оголосивши, що Китай "дасть грошей на розвиток". Дутерте посварився зі США та Японією та оголосив, що "він тепер світова супер-сила разом з Росією та Китаєм".

Китай годував Манілу обіцянками, навіть пообіцявши 24 мілліарди інвестицій в філіппінську економіку. А отримав Дутерте лише дірку від бублика та китайську агресію в територіальних водах Філіппін. При цьому Дутерте ганебно мовчить з цього приводу і перетворився, за точним висловом колумніста Nikkei Річарда Хейдаряна, на китайського лакея.

Все інакше в Джакарті. Індонезія продовжує підтримувати тісні зв'язки з Японією (нещодавно писав про військову угоду), зі США та Південною Кореєю (Індонезія фінансувала створення нового корейського винищувача).

Більш того, в Індонезії оголошений амбітний план - "Poros maritim dunia", тобто план перетворення країни на "глобальну морську суперсилу". Великі гроші витрачаються на створення потужну військово-морського флоту. В 2019 році, коли Китай зробив аналогічну з Філіпінами агресію в морі коло острова Натуна, Індонезія підняла флот та авіацію по військовій тривозі, а Джокові особисто прибув на острів Натуна і оголосив: "Ніякого компромісу з Китаєм по індонезійській території бути не може".

При цьому, китайські інвестиції в Індонезію йдуть на порядок разів більше за інвестиції у Філіппіни, де при владі китайський лакей. На сьогодні ВВП Індонезії найбільше серед країни Південно-Східної Азії (за виключенням Китаю звісно) та Індонезія стає найбільш потужним регіональним гравцем і одним з найважливіших стовпів опору збільшенню китайського впливу в регіоні.

Ще нещодавно на цю роль претендували Філіппіни та Тайланд, у яких був потенціал росту до рівня регіонального лідера, проте обидві країни вирішили "тісно дружити" з Китаєм і втратили будь-яку стратегічну цінність, при цьому не отримавши ніяких суттєвих преференцій в економіці. Індонезія навпаки - розвивається економічно і стає потужною країною регіону, з інтересами якої тепер всі змушені рахуватись.

Заради справедливості, варто зазначити, оскільки автор статті про це не згадує, що на відміну від Дутерте, у Джокові в силу інституціональних особливостей країни не було можливостей для широкого маневру. Якщо на Філіппінах цивільна влада необмежена, то не все так просто в Індонезії. Ще з часів Сухарто армія в Індонезії це окрема каста. Саме тому, наприклад, нинішнім міністром оборони країни є Прабово Субіанто, який представляє опозиційну президенту партію Голкар (партія створена Сухарто) та більш того, був головним суперником нинішнього президента на обоих останніх виборах.

Тим не менш, Джокові треба подякувати, що він не став йти стопами Дутерте чи вступати в конфронтацію з армією (чого побоювались деякі після його обрання), а повів Індонезію далі шляхом створення сильної і незалежної держави.

Це є і уроком для України. Поважають тільки сильних. Слабкі нікому не потрібні, хіба що в якості лакеїв.

New York Times на шляху джихаду

Про кумедне, а що може буде кумеднішим за ліволіберальні ЗМІ?

New York Times опублікував статтю Майри Фарукі під назвою "I Tried to Filter Him Out". Це майже романтична історія кохання між уродженкою Пакистану та індусом.

Загалом все скінчилося погано, бо, клятий індус відмовився приймати іслам. От негідник. І от Фарукі пише:

"Для мене правила, що стосуються шлюбу є жорсткими і відповідальність за жертву лежить на не-мусульманинові, чия сім'я більш відкрита для можливостей міжконфесіональних відносин".

Тобто у відносинах с мусульманкою індус мав зрадити своїй релігії і прийняти іслам, бо його релігія менш агресивна і більш терпима? Що???

Більш того, заголовок статті говорить: "Як пакистантська мусульманка я знала, що любов до індуїста зламає мене. Так воно і трапилось". Тобто це прямий натяк, що шлюб з "невірним" нічим добрим не скінчиться.

Лібералізм, леді та джентльмени. Чи більш точно, кафіри та кафірки

​​Ізраїль та Греція - новий союз

Вчора уряди Греції та Ізраїлю підписали військову угоду, яка стала рекордную у двосторонніх відносинах. Угода включає контракт на 1,65 міліарди доларів, за які Ізраїль побудує в Греції учбовий центр для ВПС. Також Ізраїль в рамках цієї програми оновить повітряний флот Греції, а також вже зараз почалися спільні військові вчення обох держав.

Варто зазначити, що напередодні цієї зустрічі відбулися перемовини в ширшому колі між Арабськими еміратами, Грецією, Ізраїлем та Кіпром на Кіпрі, де було домовлено посилити співпрацю чотирьох держав. В рамках цього посилення певно і відбулося підписання цієї угоди.

Цікаво, що ще з часів створення Ізраїлю стосунки між країнами балансували на межі холодних та ворожих. Греція разом з Кубою були лише дві християнські держави світу, які не визнали резолюцію ООН про створення Ізраїлю. Греція постійно поставляла зброю арабам, в той час як Ізраїль мав союзні відносини з Туреччиною і саме Туреччина поставляла багато зброї в свій час в Ізраїль.

Але все стало з ніг на голову і сьогодні Туреччина при Ердогані ворожа Ізраїлю, а Ізраїль встановлює близькі відносини з Грецією і арабськими країнами, особливо з ОАЄ, які певно виступили певною мірою модератором поліпшення відносин між Афінами та Єрусалимом.

Французький протеже на порозі чергової громадянської війни

У африканській країні Чад відбулися вибори. Вірніше "вибори" бо країною вже 30 років править незмінний лідер нації Ідріс Дербі, який отримав владу після військового перевороту проти Хісена Хабре (скоріш за все фінансованого та інспірованого головним ворогом Хабре - диктатором Лівії Муамаром Каддафі, а сам Дербі перед заколотом сидів у Лівії). Там постійно міняють Конституцію, щоб Дербі незмінно лишався при владі.

Після "виборів" угруповання Фронта змін атакували Чад з території Лівії, щоб скинути диктатора. Втім за долю Дербі перейматися не варто - він фінансується Парижем, а французька армія тренує і переозброює армію диктатора. Тому як припече, то Франція і свої війська направить, що не раз вже робила (наприклад в 2008 році), допомагаючи корумпованому та нестійкому режиму триматися.

Це до речі, до пісеньок про те, як Францію турбують "демократія" та "права людини". Франція завжди підтримувала людоїдів по всій Африці, підтримувала фанатика аятоллу Хомейні, підтримувала Муамара Каддафі, а після його повалення разом з Москвою підтримувала заколотника Хафтара, постачаючи йому зброю для війни проти визнаного законного уряду.

Військова історія колоніальних держав на півдні чорного континенту, де була найбільша битва яку називають "Чорним Сталінградом", де є народ який є білим, але в той же час і корінним для Африки, чому африканські країни після параду суверенітетів скотилися в "бананову" диктатуру?

Все це ви зможете дізнатися в групі http://t.me/africanNotes

Написав як Вольф Ладежинський, виходець з України, створив основу для азійського економічного дива і який його головний рецепт для перемоги над комуністами

https://telegra.ph/Az%D1%96jske-ekonom%D1%96chne-divo-ukrainskij-sl%D1%96d-04-20

Смерть диктатора

Писав вчора про президента Чаду Ідрісса Дебі, який вже 30 років лідер нації. Але як виявилось, ніщо не вічно під місяцем.

Сьогодні повідомили, що Ідріс Дебі був вбитий повстанцями угруповання FACT. Новим головою держави став генерал Махамат Кака. Ну і за сумісництвом син загиблого диктатора.

Що стосується FACT, раз вже пішла мова. Це організація Front pour l’alternance et la concorde au Tchad, тобто "Фронт за зміни та згоду в Чаді", заснована була в 2016 році після расколу організації "Union des forces pour la démocratie et le développement" ("Союз сил за демократію і розвиток").

Цей Союз був рухом за колишнього президента Хісена Хабре (про-американського анти-комуніста), який боровся проти про-лівійського диктатора Дебі. В свій час Союз пішов на угоду з режимом про припинення бойових дій, однак один з бойовиків Махамат Махді Алі відмовився складати зброю, втік зі своїм загоном в Лівію (вже після повалення Каддафі) і там воював разом з ЛНА (військові, які підкорюються законному уряду в Тобруці) проти ІДІЛ та бунтівного генерала Хафтара (якого підтримують Москва та Париж).

Зараз FACT повернулися в Чад, щоб повалити режим про-французького диктатора Дебі.

Вчора я їх недооцінив, вважаючи, що військові, споряджені Францією і можливо за допомогою французьких військ, швидко задавлять повстанців, але все виявилося цікавіше. Будемо дивитись.

​​Справа О. Дж. Сімпсона 2.0

Відчувається стійке відчуття дежа-вю. Шоу під назвою "суд над Дереком Шовеном" нагадав іншу трагікомедію - суд над О.Дж. Сімпсоном, коли вбивцю виправдали тільки тому, що він чорний і тому що "навколо расизм". ЗМІ, адвокати, активісти і політичний істеблішмент зробили все, щоб вбивця опинився на свободі.

Зараз же засудили людину, яка нікого не вбивала тільки тому, що таку картинку зробила все та ж коаліція із ліберальних ЗМІ, активістів і політичного істеблішменту.

Цей суд звичайний фарс. Джордж Флойд звичайний відморозок і нарик, який помер від передозу. Але його зробили "іконою" ліберальні ЗМІ, пришелепкуваті активісти і західний політичній істеблішмент.

Ну що ж тут скажеш? Які часі, такі і херої. Всі на коліна перед нариком в золотій труні!

Написав свої думки про стратегію Лондона "Глобальна Британія" і чому нам треба до нього придивитись

https://telegra.ph/Proekt-Globalna-Britan%D1%96ya-04-21

​​Австралія проти Китаю

Австралія скасувала дві угоди з Китаєм, укладені в рамках китайського проекту "Один пояс, один шлях".

В 2018 та 2019 році австралійський штат Вікторія уклад дві угоди в рамках китайського проекту. Федеральний уряд сьогодні скористався своїм правом і розірвав ці угоди. Вперше в історії федеральний уряд скасував угоди, які укладені між штатом та іншими суб'єктами. Федеральний уряд по австралійському закону має право скасовувати угоди штатів в разі, якщо вони "загрожують національній безпеці". Саме на цій підставі і були скасовані угоди з Китаєм.

"Ці угоди не сумісні із зовнішньою політикою Австралії і протирічать нашим міжнародним відносинам. Австралія діє в своїх національних інтересах, ми дуже обережні і добре продумали цей крок" - заявила міністр іноземних справ Австралії Маріс Пейн.

Абсолютно вірний крок Австралії і вітаю уряд країни з ним. Проект ""Один пояс, один шлях" це експансіоністський проект китайських комуністів, який треба закопати в зародку.

​​Декілька цитат чорношкірого американця Брендон Татума (колишній офіцер поліції) з інтерв'ю BBC:

"Те що я почув у ЗМІ, в тому числі тут в студії, мене збентежує. Ми живемо в якійсь сутінковій зоні. Ця справа (прим. справа Джорджа Флойда) немає значення для країни, ми живемо у брехні. Один поліцейський, один представник громади, вони визнали його винуватим, і це було найшвидше правосуддя, яке я бачив у житті...

Я не розумію, чому люди ставлять цю справу на п'єдестал. Взагалі там було багато порушень при цьому розгляді. Вони виплатили компенсацію родині ще до того, як був зібраний склад присяжних.Тому я не розумію, що тут святкувати, окрім тих, звісно, хто заробив мільйони на цій справі...

Це не якась важлива справа для країни. Це просування політичної повістки. Поліція в Америці не расистська. Ми не живемо в расистський країні. Це справа між офіцером поліції, який на мою думку вчинив певні правопорушення та особою, що перебувала під наркотичним сп'янінням і чинила спротив арешту і була вбита офіцером поліції. Ось і все. Простіше бути не може. Президент США робить з себе дурня, роблячи вигляд, що це справа про расизм...

Президент Байден ідіот, на мою особисту думку. І він так говорить, бо політик. Системний расизм? Подивіться на персону самого Байдена. Він був на похованні члена Ку Клукс Клану Роберта Берна і говорив там промову. Він якраз той представник расизму і білого супрематизму. Тому, якщо його цікавить боротьба з расизмом і білим супрематизмом, йому треба піти у відставку. Ці люди багато говорять і не кажуть правди. В нас в країні немає проблеми расизму, в нас є проблема людей, які порушують закон, в нас є проблема з політиками, які хочуть переобратись на виборах і тому вони постійно брешуть нам...

(Журналіст BBC розповідає, що поліція вбиває більше чорношкірих)

По-перше, це брехня. Вдвічі більше поліція вбиває білих. Ви просто не хочете це бачити. Давайте поговоримо про справу Тоні Тімпо. А я впевнений, ніхто з глядачів не знає, хто такий Тоні Тімпо. Тоні Тімпо вбили при таких же обставинах, яких вбили Джорджа Флойда, але тому що він був білий, ніхто про це не говорить, нікого це не цікавить, ніхто не волає про "поліцейську реформу". Вони говорять про Флойда, тому що Флойд був чорним.

Чорна спільнота відповідальна за половину насильницьких злочинів цій країні при тому, що складає лише 30% населення. Вони скоюють більше половини вбивств в цій країні, але складають лише 30% населення. Так, ми можемо погодитись з тим, що не всі з 30% є злочинцями, мала група злочинців з чорношкірої спільноти це вчиняє. Але це є пояснення, чому поліції більше в чорних районах, чому чорних переслідують більше. Це немає ніякого відношення до расизму.

Ви взагалі розумієте, що є чорні офіцери поліції? Що вони патрулюють міста з чорним населенням? І вони теж расисти? Ні, не в цьому справа. Справа в тому, що дехто збільшує політичний вплив та заробляє гроші на чорних смертях".

Японсько-корейські скелети у шафі і недобросовісна політика

Сьогодні Центральний суд міста Сеул виніс рішення, яке може мати і геополітичні наслідки.

Судом було відмовлено у позові громадянки Південної Кореї Лі Юн Су до держави Японія про матеріальну компенсацію.

Лі Юн Су була жертвою сексуального рабства, яке вчиняли окупаційні японські війська на території Кореї. Таких жінок "політкорректно" японська влада називала "жінки для втіхи", втім це було справжнє насилля і сексуальне рабство.

Лі вимагала, щоб суд виніс рішення про зобов'язання Японії виплатити компенсацію, але суд відмовив на тій підставі, що його юрисдикція не поширюється на іншу суверенну країну.

Але тут є нюанси. Річ у тім, що три місяці тому цей же суд в аналогічній справі за позовом дев'яти жертв сексуального рабства позов задовольнив.

Це викликало протест з боку Японії і різке охолодження стосунків між країнами. Японія наголошує на тому, що вже виплатила усі репарації згідно з угодою від 1965 року, яка називалася "Базовий договір про відносини між Японією та Кореєю", за яким Японія виплатила 800 мільйонів доларів, а Корея відмовлялася від подальших претензій. І в принципі Японія в цьому питання права, хоча безумовно не можна відкидати факт того, що Японія чинила злочини проти людяності на території Кореї. Але це питання вже було врегульоване відповідною угодою, а японські гроші стали однією з основ корейського економічного дива.

Однак правляча Демократична партія постійно експлуатує анти-японські настрої в суспільстві, в тому числі і рішення суду використала для анти-японської пропаганди.

Виникає питання: чому суд приймає два протилежних рішення з інтервалом в короткий проміжок часу?

Два варіанти.

Перший: це крок до нормалізації стосунків з Японією, на що підштовхують Сеул з Вашингтону. Після останніх маневрів президента Муна, який намагався зробити себе певною мірою модератором відносин Вашингтона та Пекіна, його спроби провалилися, а США показали, що для них більш важливі стосунки з Токіо, а зовнішня політика країни фактично стала шизофренічною і важелі впливу на неї йдуть з рук президента, бо поки підконтрольний йому дип-корпус і радники з питань оборони намагаються "домовитись" з Китаєм, міністерство оборони країни фактично в останні місяці стало альтернативним МЗС країни, проводячи зустрічі з індусами, індонезійцями та японцями (міністр оборони там вже як Аваков в Україні - сам собі голова). Можливо це крок Блакитного дому (який має вплив на суд), щоб повернути собі контроль над зовнішньою політикою, спробувавши повернутися з про-китайської до більш гнучкої політики.

Але знаючи які покидьки при владі зараз в Південній Кореї дуже ймовірний другий варіант.

Річ у тім, що в Південній Кореї є така недержавна організація The Korean Council. Цю організацію створили ще в 90-х з ціллю привернути увагу і не забувати про злочини проти корейських жінок. Гарна ціль. Але поступово контроль над цією організацію взяли члени Демократичної партії і зараз головою там член Демократичної партії Юн Мі Ханг.

Так ось, позивачка у цій справи Лі Юн Су в минулому році звинуватила The Korean Council в тому, що організація використовується владою не для допомоги таким жінкам, а для політичних цілей, а кошти які жертвують корейці, такі як Юн Мі Ханг просто розкрадають. Прокуратура вже почала розслідування, були проведені обшуки, а проти Юн Мі Хванга висунуто звинувачення в розкраданні пожертв.

Також відомо, що ще в 2015 році Японія була готова виплатити компенсацію цим жінкам і були домовленості, але The Korean Council масштабним тиском на літніх жінок просто зірвав вирішення проблеми. Бо демократам потрібна була не справедливість, а хайп і використання анти-японської риторики в своїх політичних цілях.

Скоріш за все, це рішення це помста демократів та президента Муна цій літній жінці, за те, що в неї вистачило сміливості сказати правду про організацію The Korean Council.

А можливо вірні обидва варіанти і адміністрація Муна вбиває одразу двох зайців.

Correction, як кажуть поважні ЗМІ, коли наплужили.

Мені вказали, що в пості цитат Брендона Татума для BBC названа офіцером кількість популяції чорношкірого населення в США в 30% не збігається з фактичним станом де їх 12,7%.

Оскільки я робив переклад з відео, а не з тексту, я передивився відео і уважно прослухавши, зрозумів, що Татум каже про "thirteen", тобто 13%, що відповідає дійсності, хоча мені здалося, що він казав про "thirty", і я навіть не подумав над цими цифрами.

Сенсу сказаного це не змінює, але треба чесно сказати, що наплужив я, а не Брендон Татум. Тому вибачаюсь за помилку і за те, що невірно подав слова Брендона Татума.

​​Хомчак та Ніколас Картер (міністр оборони Великобританії) домовились про розширення військової допомоги з боку Лондону з підготовки наших бійців.

Я нещодавно писав, що переорієнтування на Британію замість німців та французів це шлях у вірному напрямку. Будемо сподіватись, що ми продовжено рухатись в цьому напрямі

Арізона оголошує надзвичайний стан

Губернатор Арізони Даг Дьюсі оголосив в штаті надзвичайний стан в зв'язку з неконтрольованою ситуацією на кордоні з Мексикою, через який продовжують лізти чужинці, та направляє до кордону підрозділи Національної гвардії.

"Стало зрозумілим, що Арізона потребує допомоги від Національної гвардії і Білий дім знає про це. Однак до цього часу ними не було вчинено жодних дій і, схоже, що вони нічого не робитимуть й надалі. Якщо ця адміністрація не збирається нічого робити, тоді це зробимо ми" - заявив губернатор Дьюсі.

Імпотентна адміністрація Байдена не може захистити навіть власні кордони. До речі вирішити кризу на кордоні ще більше місяця тому сонний дід поручив своєму віце-президенту Камалі Харіс. Власне чого вартує Камала також зрозуміло - таке ж "ні бе, ні ме", як і сонько Джо.

Працюють темники

Видання Washington Examiner отримало в своє розпорядження так звану "внутрішню пам'ятку", яку керівництво ліберального видання Politico розповсюдило серед персоналу свого видання. Ним надано розпорядження журналістам уникати слова "криза" при висвітленні подій на південному кордоні США, де продовжується масове нелегальне проникнення мігрантів на територію держави.

"Уникайте називати поточну ситуацію кризою, хоча можливо цитування інших, хто використовує цей термін, даючи контекст. Хоча різке збільшення прибуття неповнолітніх без супроводу є проблемою для прикордонників, політичним викликом для адміністрації Байдена і страшною ситуацією для багатьох мігрантів, хто подорожує, це все одно не підпадає під словникове визначення кризи. Якщо хтось вживає слово "криза", ми повинні запитувати криза "чого" і "для кого" - йдеться у внутрішній записці, яку написала персоналу заступник директора Майа Партасараті.

Варто звернути увагу на той новояз, який використовують ці ЗМІ. Так нелегальне проникнення чужинців зветься "мандрівкою" ("make the journey") мігрантів.

Ліберальні ЗМІ, які в нас "світочі" правди і "четверта влада" виплигують зі штанів, аби рятувати бездарну адміністрацію Байдена і просувати свій "політкоректний новояз". І при цьому не гребують темниками.

Втім видання Politico на запит Washington Examiner відповіли, що ніякі це не "темники", а лише "гід по журналістським стандартам" та послалися на відповідне "керівництво по стандартам" від Associated Press.

Але виправдання в стилі, що темники вигадали не ми, а Associated Press таке собі виправдання. Скоріше свідчення, що вся ця ліво-ліберальна журналістська свора працює за одними і тими самим темниками.

Австралія та Великобританія на порозі підписання угоди про вільну торгівлю

Перемовини між Австралією та Великобританію стосовно підписання угоди про вільну торгівлю вартістю в 1,8 мільярд фунтів на завершальній стадії, повідомляє Daily Express.

У сторін лишаються розбіжності щодо питань сільськогосподарської продукції, але схоже на те, що в найближчому майбутньому угода буде підписана.

Раніше, ще у грудні минулого року, була підписана аналогічна угода з Туреччиною і за цей час Великобританія вже стала третім торговим партнером Анкари після США та Німеччини.

На повістці дня у Джонсона також підписання угоди і з Індією. Оголошення про розширення торгових відносин з Нью-Делі було заплановане на час візиту Бориса Джонсона в Індію, але поки що, у зв'язку з пандемією візит було скасовано.

В самій Індії є певні сили, які виступають проти розширення співпраці з Британією, але наприклад видання The Hindu Business Line виступає за таке розширення і повідомляє, що заплановане розширення торгових відносин є відкриттям шляху до укладення угоди про вільну торгівлю. Це видання є правим і близьким до правлячої партії коаліції правих партій "Національний демократичний альянс". Певно у індійської влади є намір до зближення з Лондоном, хоча цьому будут протистояти опозиційні партії, особливо лівий Національний конгресс.

В рамках проекту "Глобальна Британія" для кабінету Джонсона Австралія, Туреччина та Індія є основними напрямами зусиль по відновленню геополітичної ваги Лондона. І поки, судячи з усього, вони вдалі.

​​Неіснуючий Шерхан

Вибудовуваний образ "агресивного Байдена" в кремлівській пропаганді добре осів в інформаційному просторі України. Бо ж як не тужились, але на жаль більшість медіа - і ЗМІ, і соц.мережі все ще живуть в одному просторі. "Розрив простору" виявився просто розставленням інших акцентів на російських нарративах.

Якщо Кремль ліпить образ "агресивного Вашингтона, який нападає на Росію", то наші зміщують акценту в сторону позитиву, але суть не змінна.

Але вибудовування цього образу Москвою і відбувається тільки тому, що нинішня адміністрація слабка і неагресивна. Всі хто відповідає за зовнішню політику там все ті ж "голуби" Обами, включаючи головного архітектора зовнішньої політики Байдена - Джейка Саллівана, який при Обамі фактично був головним архітектором провальної іранської угоди.

Всі ці Блінкіни та Саллівани, "аналітики", як їх назвав Олександр Мартиненко, дійсно кабінетні теоретики, далекі від реальності, пай-мальчікі, які можуть будувати рожеві іранські угоди, які існують у вакуумі реальності і працюють тільки на папері.

Так, дорослі в кабінеті у Байдена є і це Ллойд Остін, єдиний хто тримає землю під ногами і розуміє, що відбувається. Але чомусь саме на нього і на військових взагалі направлені стріли ліберальних ЗМІ та аналітиків. Foreign Affairs пише про те, що настав час поставити "американську воєнщину" на місце, яка відбилася від рук. Але якщо адміністрація Байдена піде на це, дослухавшись до чергового лементу ліберальних кабінетних розумників з Foreign Affairs, то за столом залишаться лише борці за клімат та пай-мальчікі. Можливо варто віддати посаду Остіна Греті Тунберг?

Тим не менш, саме тому, що адміністрація Байдена слабка, Путін може голосити про "агресивні штати", потужного Шерхана, який нападає на Росію. Бо в цій битві він виграє, дасть по зубам Шерхану і його табакам. Безумовно ніякого Шерхана не існує, а табаком, який отримає в морду, буде якийсь випадковий перехожий. Саме тому, що Америка не нападає і не дає відсіч, треба казати про те, що Шерхан готовий до стрибка на Росію. І тут Путін оголошує "мочіть в сортірах", креслить свої червоні лінії і отримує перемогу. Бо інші сторона на війну так і не з'явилася.

Якби в Вашингтоні дійсно сиділа сильна агресивна адміністрація, Путін би не розповідав, як він буде бити Шерхана і табаків. Вони почали б клеїти портрети Байдена на упаковки з цукром, а Ріта Сімон'ян каталася б по Москві з американським прапором. Бо Путін добре знає, що в протистоянні з Америкою він завжди програє. Єдиний шанс на перемогу, тільки якщо сама Америка не захоче битися.

​​UFC лишається адекватним

В наш час великі мільярдні спортивні промоушни стають як-то кажуть "woke", а по-суті впроваджують ліву пропаганду. Прикладів безліч: NBA, NASCAR, MLB, англійська прем'єр-ліга, котра то на колінах стоїть, то радужні прапора вивішує, щоб підлизати лгбтешникам і так далі.

Іншу позицію, на щастя, займає керівництво UFC - найбільшого, найпрестижнішого та найбагатшого промоушена боїв по змішаним єдиноборствам.

Президент UFC Дейна Уайт в інтерв'ю Кендіс Оуенс заявив:

"Коли ви дивитесь спорт, ви бажаєте на певний час уникнути всього того лайна, що відбувається у вашому житті. Чи це особисте, чи це політичне, чи це професійне лайно - взагалі від усього, що відбувається навколо. Це ваш особистий час, коли ви вимикаєтесь. Тому ми жодного разу не говорили про COVID, ми не говорили про політику, ми не говорили ні про який негатив, що відбувається навколо нас. Коли ви приходите і дивитесь три-чотири години боїв, ви налаштовані дивитись саме бої. Ви прийшли сюди, щоб дивитись спорт. Якщо ви хочете слухати про все це лайно, то перемикайте канал".

І дійсно, в дупу БЛМщиків, лгбтешніків й іншу "прогресивну" пропагандистську херню. Я хочу дивитись спорт, а не комсомольську лінійку. Однак таких місць в нашому світі все менше. Добре, що UFC тримається.

До речі, багато самих бійців UFC займають адекватну позицію. Легендарний Джон Джонс (чорношкірий) розганяв БЛМщіків в себе на районі, кубинець Масвідаль ярий анти-комуніст, Роуз Намаюнас нещодавно сказала, що "краще бути мертвою, ніж червоною". Хоча, звісно є неадеквати типу Макгрегора або БЛМщіків типу Вудлі. Але на щастя їх б'ють останнім часом.

BLM -активісти тепер матимуть змогу покататись на капоті

Вже два штати прийняли законодавство, яке звільнятиме від відповідальності водіїв, які ненавмисно (😉) збиватимуть бунтівників під час масових заворушень.

П'ять днів тому такий закон був прийнятий в штаті Флорида. Сьогодні за Флоридою схожий закон був прийнятий в штаті Оклахома.

Зрозуміло, що масові бунти з перекриттям доріг влаштовують покидьки з антіфа та BLM-активісти. І тепер в них буде нагода покататись на капоті автомобіля.

Сподіваюсь, що за Флоридою та Оклахомою підуть й інші республіканські штати.

Свобода пересування понад усе!

Great Minority War: ЛГТБ проти трансвестита

Окрема атмосфера як завжди у самому придуркуватому штаті Америки.

Так нещодавно трансвестит Вільям Дженнер під псевдонимом Кейтлін оголосив, що буде балотуватись на пост губернатора Каліфорнії, кинувши виклик діючому губернатору демократу Гевіну Ньюсому.

Калфорнійська ЛГБТ двіжуха виступила проти, заявивши, що не буде його підтримувати, бо він підтримував Трампа і проповідує "консервативну політику" (це значить лише, що він за зниження податків в штаті, але активісти оголосили його вже ледь не Рейганом).

Таким чином марксисти з ЛГБТ заради "diversity" на виборах губернатора будут підтримувати білого цисгендерного мужика проти страшного "ультра-правого" трансвестита.

Це Каліфорнія. Як жартували справжні американські консерватори, ліпше Трампу було будувати стіну на кордоні з Каліфорнією

Втім гарна ілюстрація, щоб зрозуміти, що вся ця ЛГБТ "правозахисна" двіжуха мало цікавиться всіма тими меньшинствами, а є партійною структурою ліваків, ціль яких посилювати владу лівих у всіх сферах життя. І якщо треба поливати брудом якихось окремих трансвеститів чи окремих геїв, то не питання. Зате потім через пропаганду лівих ЗМІ, вони розповідають, що ЛГБТ це "про захист прав меньшинств", а не про владу і контроль. Ага, а якже.