​​Вітаю Ізраїль з Днем незалежності!

Цивілізація в оточенні варварства і террозиму. Цивілізація здатна надавати по зубам варварам

​​Говорильня Байдена-2

Власне підтвердження попереднього поста про пусту балаканину Байдена.

Вже ніхто не відправляє кораблі в Чорне море. Певно тому що Байден поговорив з Путіним. Може Путін йому пообіцяв побороти "climate change"?

Доволі забавно зараз виглядають всі аналітики - "байденофани", які декілька днів розповідали, що ось Байден як покаже, ух!

Власне нічого нового. Американські демократи кинули Південний В'єтнам, вони кинули кубинських повстанців, вони кинули шаха Ірану. Тільки язиком тіліпати добре вміють

Нові санкції США проти Росії, мало того, що лише показуха, яка не завдасть реальної шкоди російський економіці, так і ще пов'язана ніяк не з ескалацією на кордоні з Україною, а з "втручанням у вибори США". Більш того Держдеп навіть Навального згадав у своїй заяві, але не Україну.

Певно це і є так зване "вони будуть відповідати" від Байдена? Ну таке... яка адміністрація, такі дії.

Головне щоб з Навальним все було добре. І з кліматом.

Написав трохи про ідеологічні підвалини режиму Пак Чон Хі в Південній Кореї. Про це кажуть мало, але Корея Пака не була якоюсь "технократичною" державою, де не було ідеології чи філософії. У Пака був ідеологічний набір поглядів, які він вдало впроваджував в суспільство

https://telegra.ph/%D0%86deolog%D1%96chn%D1%96-osnovi-rezhimu-Pak-CHon-H%D1%96-v-P%D1%96vdenn%D1%96j-Korei-04-16

​​Байден стронк💪

​​17 квітня 1882 року народився В‘ячеслав Липинський, філософ та ідеолог українського консерватизму.

Ми пам‘ятаємо В‘ячеслава і продовжуємо його справу по мірі можливостей.

З Днем народження, В‘ячеслав!

​​Битва за Юлтон: як філіппінці били китайців

Після вторгнення армій КНДР в Південну Корею, першою країною, яка погодилась відправити свої війська разом з американськими в Південну Корею боротись проти комуністів стали Філіппіни. Президент Філіппін Ельпідіо Кіріно створив Філіппінський експедиційній корпус у складі 5 піхотних батальйонів, які вирушили на допомогу корейській армії та армії США.

Філіппінська армія виявилась однієї з найбільш боєздатних армій, які були в коаліції ООН, яка захищала Південну Корею. Найбільш пам'ятним стала битва за Юлтон.

10 батальйон Філіппінської армії в 1951 році відправили на захист лінії Канзас коло річки Імчин. Філіппінці з 10 батальйону зайняли стратегічний пагорб Юлтон. Турецька бригада прикривала правий фланг, а пуерто-ріканська - лівий. В районі між річкою Інчон і трасою на місто Йончон знаходився 65-та танкова рота Філіппін під командуванням Конрадо Япа.

22 квітня Китайська армія в складі 34 дивізії 12 Армії та 44 дивізії 15 армії Китаю почали наступ на позиції союзників. Масштабний наступ несподівано нарвався на відчайдушний спротив філіппінського 10 батальйону, яким командував Хосе Артіага. Китайці не могли взяти пагорб.

Однак китайцям вдалось вибити турків і зайти у фланг. Артіага відмовився відступати. Потім була вибита і пуерто-ріканська бригада і 10 батальйон потрапив оточення. Коли Артіазі доповіли, що вони оточені, Артіага сказав: "Ну хай допоможе їм Бог". Китайці все одно не могли взяти пагорб, навіть коли філіппінці були в оточенні.

В цей час командиру 65 танкової роти Конраду Япу американці наказали відступати, проти Конрадо відмовився і послав свою роту вирвати 10 бригаду з оточення. Несподівано для всіх контратака Япа виявилась вдалою - він вибив китайців і зняв оточення філіппінських військ. Хоча і загинув сам.

Однак на цьому не скінчилося. Філіппінці знали, що в цей час проходить передислокація американської 3 піхотної дивізії США і в разі, якщо б філіппінці відійшли, китайці могли перекинути війська і американська піхота могла потрапити в оточення, тому з 3 годин ночі до 12 дня філіппінці втримували пагорб Юлтон, щоб дати вийти американцям. В цих боях загинув і Хосе Артіага.

24 квітня у 12:15 американське командування дало команду на відступ з лінії Канзас - американській піхоті вже нічого не загрожувало.

В цьому бою 900 філіппінців билися мінімум з 2000 китайських військ (називають різні цифри від 2000 до 5000 китайців). Під час боїв філіппінці втратили 12 солдат, 38 було поранено, 6 пропало без вісті. У китайців було мінімум 500 чоловік втрат.

На Батьківщині Хосе Артіага та Конрадо Яп стали національними героями. До речі сьогодні флагман філіппінського флоту корвет PS-39, що був куплений в Південній Кореї, носить назву на честь Конрадо Япа.

На фото Конрадо Яп

​​Джакарта: приклад того, що поважають тільки сильних

Натрапив на хорошу статтю у Nikkei стосовно підходів до зовнішньої політики двох президентів - президента Індонезії Джокові і президента Філіппін Родріго Дутерте.

В обох спільний бекграунд - обоє були мерами міст (Дутерте мером Давао, а Джокові - мером Суракарти), обоє ліві популісти на час передвиборної кампанії і критики Заходу.

Однак після перемоги, Дутерте вирішив фактично лягти під Китай, оголосивши, що Китай "дасть грошей на розвиток". Дутерте посварився зі США та Японією та оголосив, що "він тепер світова супер-сила разом з Росією та Китаєм".

Китай годував Манілу обіцянками, навіть пообіцявши 24 мілліарди інвестицій в філіппінську економіку. А отримав Дутерте лише дірку від бублика та китайську агресію в територіальних водах Філіппін. При цьому Дутерте ганебно мовчить з цього приводу і перетворився, за точним висловом колумніста Nikkei Річарда Хейдаряна, на китайського лакея.

Все інакше в Джакарті. Індонезія продовжує підтримувати тісні зв'язки з Японією (нещодавно писав про військову угоду), зі США та Південною Кореєю (Індонезія фінансувала створення нового корейського винищувача).

Більш того, в Індонезії оголошений амбітний план - "Poros maritim dunia", тобто план перетворення країни на "глобальну морську суперсилу". Великі гроші витрачаються на створення потужну військово-морського флоту. В 2019 році, коли Китай зробив аналогічну з Філіпінами агресію в морі коло острова Натуна, Індонезія підняла флот та авіацію по військовій тривозі, а Джокові особисто прибув на острів Натуна і оголосив: "Ніякого компромісу з Китаєм по індонезійській території бути не може".

При цьому, китайські інвестиції в Індонезію йдуть на порядок разів більше за інвестиції у Філіппіни, де при владі китайський лакей. На сьогодні ВВП Індонезії найбільше серед країни Південно-Східної Азії (за виключенням Китаю звісно) та Індонезія стає найбільш потужним регіональним гравцем і одним з найважливіших стовпів опору збільшенню китайського впливу в регіоні.

Ще нещодавно на цю роль претендували Філіппіни та Тайланд, у яких був потенціал росту до рівня регіонального лідера, проте обидві країни вирішили "тісно дружити" з Китаєм і втратили будь-яку стратегічну цінність, при цьому не отримавши ніяких суттєвих преференцій в економіці. Індонезія навпаки - розвивається економічно і стає потужною країною регіону, з інтересами якої тепер всі змушені рахуватись.

Заради справедливості, варто зазначити, оскільки автор статті про це не згадує, що на відміну від Дутерте, у Джокові в силу інституціональних особливостей країни не було можливостей для широкого маневру. Якщо на Філіппінах цивільна влада необмежена, то не все так просто в Індонезії. Ще з часів Сухарто армія в Індонезії це окрема каста. Саме тому, наприклад, нинішнім міністром оборони країни є Прабово Субіанто, який представляє опозиційну президенту партію Голкар (партія створена Сухарто) та більш того, був головним суперником нинішнього президента на обоих останніх виборах.

Тим не менш, Джокові треба подякувати, що він не став йти стопами Дутерте чи вступати в конфронтацію з армією (чого побоювались деякі після його обрання), а повів Індонезію далі шляхом створення сильної і незалежної держави.

Це є і уроком для України. Поважають тільки сильних. Слабкі нікому не потрібні, хіба що в якості лакеїв.

New York Times на шляху джихаду

Про кумедне, а що може буде кумеднішим за ліволіберальні ЗМІ?

New York Times опублікував статтю Майри Фарукі під назвою "I Tried to Filter Him Out". Це майже романтична історія кохання між уродженкою Пакистану та індусом.

Загалом все скінчилося погано, бо, клятий індус відмовився приймати іслам. От негідник. І от Фарукі пише:

"Для мене правила, що стосуються шлюбу є жорсткими і відповідальність за жертву лежить на не-мусульманинові, чия сім'я більш відкрита для можливостей міжконфесіональних відносин".

Тобто у відносинах с мусульманкою індус мав зрадити своїй релігії і прийняти іслам, бо його релігія менш агресивна і більш терпима? Що???

Більш того, заголовок статті говорить: "Як пакистантська мусульманка я знала, що любов до індуїста зламає мене. Так воно і трапилось". Тобто це прямий натяк, що шлюб з "невірним" нічим добрим не скінчиться.

Лібералізм, леді та джентльмени. Чи більш точно, кафіри та кафірки

​​Ізраїль та Греція - новий союз

Вчора уряди Греції та Ізраїлю підписали військову угоду, яка стала рекордную у двосторонніх відносинах. Угода включає контракт на 1,65 міліарди доларів, за які Ізраїль побудує в Греції учбовий центр для ВПС. Також Ізраїль в рамках цієї програми оновить повітряний флот Греції, а також вже зараз почалися спільні військові вчення обох держав.

Варто зазначити, що напередодні цієї зустрічі відбулися перемовини в ширшому колі між Арабськими еміратами, Грецією, Ізраїлем та Кіпром на Кіпрі, де було домовлено посилити співпрацю чотирьох держав. В рамках цього посилення певно і відбулося підписання цієї угоди.

Цікаво, що ще з часів створення Ізраїлю стосунки між країнами балансували на межі холодних та ворожих. Греція разом з Кубою були лише дві християнські держави світу, які не визнали резолюцію ООН про створення Ізраїлю. Греція постійно поставляла зброю арабам, в той час як Ізраїль мав союзні відносини з Туреччиною і саме Туреччина поставляла багато зброї в свій час в Ізраїль.

Але все стало з ніг на голову і сьогодні Туреччина при Ердогані ворожа Ізраїлю, а Ізраїль встановлює близькі відносини з Грецією і арабськими країнами, особливо з ОАЄ, які певно виступили певною мірою модератором поліпшення відносин між Афінами та Єрусалимом.

Французький протеже на порозі чергової громадянської війни

У африканській країні Чад відбулися вибори. Вірніше "вибори" бо країною вже 30 років править незмінний лідер нації Ідріс Дербі, який отримав владу після військового перевороту проти Хісена Хабре (скоріш за все фінансованого та інспірованого головним ворогом Хабре - диктатором Лівії Муамаром Каддафі, а сам Дербі перед заколотом сидів у Лівії). Там постійно міняють Конституцію, щоб Дербі незмінно лишався при владі.

Після "виборів" угруповання Фронта змін атакували Чад з території Лівії, щоб скинути диктатора. Втім за долю Дербі перейматися не варто - він фінансується Парижем, а французька армія тренує і переозброює армію диктатора. Тому як припече, то Франція і свої війська направить, що не раз вже робила (наприклад в 2008 році), допомагаючи корумпованому та нестійкому режиму триматися.

Це до речі, до пісеньок про те, як Францію турбують "демократія" та "права людини". Франція завжди підтримувала людоїдів по всій Африці, підтримувала фанатика аятоллу Хомейні, підтримувала Муамара Каддафі, а після його повалення разом з Москвою підтримувала заколотника Хафтара, постачаючи йому зброю для війни проти визнаного законного уряду.

Військова історія колоніальних держав на півдні чорного континенту, де була найбільша битва яку називають "Чорним Сталінградом", де є народ який є білим, але в той же час і корінним для Африки, чому африканські країни після параду суверенітетів скотилися в "бананову" диктатуру?

Все це ви зможете дізнатися в групі http://t.me/africanNotes

Написав як Вольф Ладежинський, виходець з України, створив основу для азійського економічного дива і який його головний рецепт для перемоги над комуністами

https://telegra.ph/Az%D1%96jske-ekonom%D1%96chne-divo-ukrainskij-sl%D1%96d-04-20

Смерть диктатора

Писав вчора про президента Чаду Ідрісса Дебі, який вже 30 років лідер нації. Але як виявилось, ніщо не вічно під місяцем.

Сьогодні повідомили, що Ідріс Дебі був вбитий повстанцями угруповання FACT. Новим головою держави став генерал Махамат Кака. Ну і за сумісництвом син загиблого диктатора.

Що стосується FACT, раз вже пішла мова. Це організація Front pour l’alternance et la concorde au Tchad, тобто "Фронт за зміни та згоду в Чаді", заснована була в 2016 році після расколу організації "Union des forces pour la démocratie et le développement" ("Союз сил за демократію і розвиток").

Цей Союз був рухом за колишнього президента Хісена Хабре (про-американського анти-комуніста), який боровся проти про-лівійського диктатора Дебі. В свій час Союз пішов на угоду з режимом про припинення бойових дій, однак один з бойовиків Махамат Махді Алі відмовився складати зброю, втік зі своїм загоном в Лівію (вже після повалення Каддафі) і там воював разом з ЛНА (військові, які підкорюються законному уряду в Тобруці) проти ІДІЛ та бунтівного генерала Хафтара (якого підтримують Москва та Париж).

Зараз FACT повернулися в Чад, щоб повалити режим про-французького диктатора Дебі.

Вчора я їх недооцінив, вважаючи, що військові, споряджені Францією і можливо за допомогою французьких військ, швидко задавлять повстанців, але все виявилося цікавіше. Будемо дивитись.

​​Справа О. Дж. Сімпсона 2.0

Відчувається стійке відчуття дежа-вю. Шоу під назвою "суд над Дереком Шовеном" нагадав іншу трагікомедію - суд над О.Дж. Сімпсоном, коли вбивцю виправдали тільки тому, що він чорний і тому що "навколо расизм". ЗМІ, адвокати, активісти і політичний істеблішмент зробили все, щоб вбивця опинився на свободі.

Зараз же засудили людину, яка нікого не вбивала тільки тому, що таку картинку зробила все та ж коаліція із ліберальних ЗМІ, активістів і політичного істеблішменту.

Цей суд звичайний фарс. Джордж Флойд звичайний відморозок і нарик, який помер від передозу. Але його зробили "іконою" ліберальні ЗМІ, пришелепкуваті активісти і західний політичній істеблішмент.

Ну що ж тут скажеш? Які часі, такі і херої. Всі на коліна перед нариком в золотій труні!

Написав свої думки про стратегію Лондона "Глобальна Британія" і чому нам треба до нього придивитись

https://telegra.ph/Proekt-Globalna-Britan%D1%96ya-04-21

​​Австралія проти Китаю

Австралія скасувала дві угоди з Китаєм, укладені в рамках китайського проекту "Один пояс, один шлях".

В 2018 та 2019 році австралійський штат Вікторія уклад дві угоди в рамках китайського проекту. Федеральний уряд сьогодні скористався своїм правом і розірвав ці угоди. Вперше в історії федеральний уряд скасував угоди, які укладені між штатом та іншими суб'єктами. Федеральний уряд по австралійському закону має право скасовувати угоди штатів в разі, якщо вони "загрожують національній безпеці". Саме на цій підставі і були скасовані угоди з Китаєм.

"Ці угоди не сумісні із зовнішньою політикою Австралії і протирічать нашим міжнародним відносинам. Австралія діє в своїх національних інтересах, ми дуже обережні і добре продумали цей крок" - заявила міністр іноземних справ Австралії Маріс Пейн.

Абсолютно вірний крок Австралії і вітаю уряд країни з ним. Проект ""Один пояс, один шлях" це експансіоністський проект китайських комуністів, який треба закопати в зародку.

​​Декілька цитат чорношкірого американця Брендон Татума (колишній офіцер поліції) з інтерв'ю BBC:

"Те що я почув у ЗМІ, в тому числі тут в студії, мене збентежує. Ми живемо в якійсь сутінковій зоні. Ця справа (прим. справа Джорджа Флойда) немає значення для країни, ми живемо у брехні. Один поліцейський, один представник громади, вони визнали його винуватим, і це було найшвидше правосуддя, яке я бачив у житті...

Я не розумію, чому люди ставлять цю справу на п'єдестал. Взагалі там було багато порушень при цьому розгляді. Вони виплатили компенсацію родині ще до того, як був зібраний склад присяжних.Тому я не розумію, що тут святкувати, окрім тих, звісно, хто заробив мільйони на цій справі...

Це не якась важлива справа для країни. Це просування політичної повістки. Поліція в Америці не расистська. Ми не живемо в расистський країні. Це справа між офіцером поліції, який на мою думку вчинив певні правопорушення та особою, що перебувала під наркотичним сп'янінням і чинила спротив арешту і була вбита офіцером поліції. Ось і все. Простіше бути не може. Президент США робить з себе дурня, роблячи вигляд, що це справа про расизм...

Президент Байден ідіот, на мою особисту думку. І він так говорить, бо політик. Системний расизм? Подивіться на персону самого Байдена. Він був на похованні члена Ку Клукс Клану Роберта Берна і говорив там промову. Він якраз той представник расизму і білого супрематизму. Тому, якщо його цікавить боротьба з расизмом і білим супрематизмом, йому треба піти у відставку. Ці люди багато говорять і не кажуть правди. В нас в країні немає проблеми расизму, в нас є проблема людей, які порушують закон, в нас є проблема з політиками, які хочуть переобратись на виборах і тому вони постійно брешуть нам...

(Журналіст BBC розповідає, що поліція вбиває більше чорношкірих)

По-перше, це брехня. Вдвічі більше поліція вбиває білих. Ви просто не хочете це бачити. Давайте поговоримо про справу Тоні Тімпо. А я впевнений, ніхто з глядачів не знає, хто такий Тоні Тімпо. Тоні Тімпо вбили при таких же обставинах, яких вбили Джорджа Флойда, але тому що він був білий, ніхто про це не говорить, нікого це не цікавить, ніхто не волає про "поліцейську реформу". Вони говорять про Флойда, тому що Флойд був чорним.

Чорна спільнота відповідальна за половину насильницьких злочинів цій країні при тому, що складає лише 30% населення. Вони скоюють більше половини вбивств в цій країні, але складають лише 30% населення. Так, ми можемо погодитись з тим, що не всі з 30% є злочинцями, мала група злочинців з чорношкірої спільноти це вчиняє. Але це є пояснення, чому поліції більше в чорних районах, чому чорних переслідують більше. Це немає ніякого відношення до расизму.

Ви взагалі розумієте, що є чорні офіцери поліції? Що вони патрулюють міста з чорним населенням? І вони теж расисти? Ні, не в цьому справа. Справа в тому, що дехто збільшує політичний вплив та заробляє гроші на чорних смертях".

Японсько-корейські скелети у шафі і недобросовісна політика

Сьогодні Центральний суд міста Сеул виніс рішення, яке може мати і геополітичні наслідки.

Судом було відмовлено у позові громадянки Південної Кореї Лі Юн Су до держави Японія про матеріальну компенсацію.

Лі Юн Су була жертвою сексуального рабства, яке вчиняли окупаційні японські війська на території Кореї. Таких жінок "політкорректно" японська влада називала "жінки для втіхи", втім це було справжнє насилля і сексуальне рабство.

Лі вимагала, щоб суд виніс рішення про зобов'язання Японії виплатити компенсацію, але суд відмовив на тій підставі, що його юрисдикція не поширюється на іншу суверенну країну.

Але тут є нюанси. Річ у тім, що три місяці тому цей же суд в аналогічній справі за позовом дев'яти жертв сексуального рабства позов задовольнив.

Це викликало протест з боку Японії і різке охолодження стосунків між країнами. Японія наголошує на тому, що вже виплатила усі репарації згідно з угодою від 1965 року, яка називалася "Базовий договір про відносини між Японією та Кореєю", за яким Японія виплатила 800 мільйонів доларів, а Корея відмовлялася від подальших претензій. І в принципі Японія в цьому питання права, хоча безумовно не можна відкидати факт того, що Японія чинила злочини проти людяності на території Кореї. Але це питання вже було врегульоване відповідною угодою, а японські гроші стали однією з основ корейського економічного дива.

Однак правляча Демократична партія постійно експлуатує анти-японські настрої в суспільстві, в тому числі і рішення суду використала для анти-японської пропаганди.

Виникає питання: чому суд приймає два протилежних рішення з інтервалом в короткий проміжок часу?

Два варіанти.

Перший: це крок до нормалізації стосунків з Японією, на що підштовхують Сеул з Вашингтону. Після останніх маневрів президента Муна, який намагався зробити себе певною мірою модератором відносин Вашингтона та Пекіна, його спроби провалилися, а США показали, що для них більш важливі стосунки з Токіо, а зовнішня політика країни фактично стала шизофренічною і важелі впливу на неї йдуть з рук президента, бо поки підконтрольний йому дип-корпус і радники з питань оборони намагаються "домовитись" з Китаєм, міністерство оборони країни фактично в останні місяці стало альтернативним МЗС країни, проводячи зустрічі з індусами, індонезійцями та японцями (міністр оборони там вже як Аваков в Україні - сам собі голова). Можливо це крок Блакитного дому (який має вплив на суд), щоб повернути собі контроль над зовнішньою політикою, спробувавши повернутися з про-китайської до більш гнучкої політики.

Але знаючи які покидьки при владі зараз в Південній Кореї дуже ймовірний другий варіант.

Річ у тім, що в Південній Кореї є така недержавна організація The Korean Council. Цю організацію створили ще в 90-х з ціллю привернути увагу і не забувати про злочини проти корейських жінок. Гарна ціль. Але поступово контроль над цією організацію взяли члени Демократичної партії і зараз головою там член Демократичної партії Юн Мі Ханг.

Так ось, позивачка у цій справи Лі Юн Су в минулому році звинуватила The Korean Council в тому, що організація використовується владою не для допомоги таким жінкам, а для політичних цілей, а кошти які жертвують корейці, такі як Юн Мі Ханг просто розкрадають. Прокуратура вже почала розслідування, були проведені обшуки, а проти Юн Мі Хванга висунуто звинувачення в розкраданні пожертв.

Також відомо, що ще в 2015 році Японія була готова виплатити компенсацію цим жінкам і були домовленості, але The Korean Council масштабним тиском на літніх жінок просто зірвав вирішення проблеми. Бо демократам потрібна була не справедливість, а хайп і використання анти-японської риторики в своїх політичних цілях.

Скоріш за все, це рішення це помста демократів та президента Муна цій літній жінці, за те, що в неї вистачило сміливості сказати правду про організацію The Korean Council.

А можливо вірні обидва варіанти і адміністрація Муна вбиває одразу двох зайців.

Correction, як кажуть поважні ЗМІ, коли наплужили.

Мені вказали, що в пості цитат Брендона Татума для BBC названа офіцером кількість популяції чорношкірого населення в США в 30% не збігається з фактичним станом де їх 12,7%.

Оскільки я робив переклад з відео, а не з тексту, я передивився відео і уважно прослухавши, зрозумів, що Татум каже про "thirteen", тобто 13%, що відповідає дійсності, хоча мені здалося, що він казав про "thirty", і я навіть не подумав над цими цифрами.

Сенсу сказаного це не змінює, але треба чесно сказати, що наплужив я, а не Брендон Татум. Тому вибачаюсь за помилку і за те, що невірно подав слова Брендона Татума.