Небезпечна мережа китайських структур в Канаді
Жорстоке вбивство допомогло висвітлити небезпечну діяльність китайських структур в Канаді, але це цікаво поки що тільки журналістам, а не владі, пише видання PJ Media.
В 2018 році канадський ютуб-блогер на прізвисько "Banana Joe" випадково побачив на острові Солт Спрінг (в Канаді) дивні тренування китайців в камуфляжі та зі штурмовою зброєю. Відео він виклав в Ютуб. В той час на це ніхто не звернув уваги.
Через два роки, в червні 2020 році, сталася подія, яка здавалось би ніяк не пов'язана з тренуваннями китайців. В місті Суррей Пен Фан привіз до лікарні свою сестру Бо Фан, яку сильно побили, навіть зламавши стегнову кістку. Брат потерпілої заявив, що не знає, хто це зробив. Його сестра змогла зателефонувати йому і він знайшов її коло елітного заміського клубу.
Через декілька днів Бо Фан померла через отримані травми.
Всі канадські ЗМІ писали про це гучне вбивство, влада обіцяла розслідування. Але через пару тижнів як по команді усі ЗМІ раптом забули про цю історію.
Окрім Скотта Макгрегора та Іни Мітчелл.
Вони з'ясували, що Бо Фан була громадянкою КНР, яка прибула в Канаду, щоб працювати в доволі дивній організації - "Create Abundance". Вона була створена в Китаї в 2014 році і була перейменована в 2018 році на The Global Spiritualists Association (TGSA).
В Канаді цій групі належить елітна нерухомість і в тому числі той елітний клуб, в який приїжджали елітні автомобілі типу Бентлі та Мазераті, коло якого Пен Фан знайшов побитою свою сестру.
Також як встановили журналісти, на територіях цих дорогих маєтків проходять не тільки коштовні вечірки, а і бойові тренування, одне з яких помітив той самий Banana Joe у 2018 році. Деякі китайці спеціально приїздять в Канаду, щоб проходити тренування на базах TGSA в Канаді.
Щодо офіційної позиції уряду Китаю щодо цієї організації, то вона дивна. З однієї сторони уряд Китаю оголосив їх небезпечним культом і начеб-то навіть заарештував племінницю її лідера. Втім як з'ясувалось, заарештована ні дня не сиділа у в'язниці, оскільки згідно її соціальних мереж вона вільно подорожувала світом під час свого так званого ув'язнення. З іншої сторони уряд Китаю створив в Пекіні фонд - Beijing Abundance Foundation, через який уряд Китаю фінансує міжнародну діяльність цієї організації.
На сьогодні залишається багато питань. Хто і навіщо вбив Бо Фан досі невідомо. Також невідомо, чому канадська влада відкрито дозволяє такій організації проводити бойові навчання на території Канади. Канада це не США, там суворі закони проти парамілітарних груп.
Цю історію викрили колишній співробітник канадських спецслужб Скотт Макгрегор та канадська журналіст-розслідувач Іна Мітчел. Але їх розслідування виявилось не цікаво канадським ЗМІ. Варто зазначити, що крупних національних ЗМІ в Канаді всього три і всі вони по-суті державні.
Тому статтю з розслідуванням Макгрегор та Мітчел опублікували в індійському виданні Sunday Gurdian Live. За словами Мітчел та Макгрегора така "нецікавість" канадськими ЗМІ історією про небезпечні парамілітарні утворення на території держави може викликати тиск уряду Канади на ці ЗМІ.
Так один з керівників TGSA в Канаді Гонбго Лі близький до прем'єр-міністра Канади Трюдо (опубліковані навіть фото Трюдо та Лі разом), жертвував гроші Ліберальній партії та має бізнес-інтереси в Канаді у фармацевтиці та видобутку золота.
Фото з тренування членів TGSA в місті Річмонд, Британська Колумбія.
Жорстоке вбивство допомогло висвітлити небезпечну діяльність китайських структур в Канаді, але це цікаво поки що тільки журналістам, а не владі, пише видання PJ Media.
В 2018 році канадський ютуб-блогер на прізвисько "Banana Joe" випадково побачив на острові Солт Спрінг (в Канаді) дивні тренування китайців в камуфляжі та зі штурмовою зброєю. Відео він виклав в Ютуб. В той час на це ніхто не звернув уваги.
Через два роки, в червні 2020 році, сталася подія, яка здавалось би ніяк не пов'язана з тренуваннями китайців. В місті Суррей Пен Фан привіз до лікарні свою сестру Бо Фан, яку сильно побили, навіть зламавши стегнову кістку. Брат потерпілої заявив, що не знає, хто це зробив. Його сестра змогла зателефонувати йому і він знайшов її коло елітного заміського клубу.
Через декілька днів Бо Фан померла через отримані травми.
Всі канадські ЗМІ писали про це гучне вбивство, влада обіцяла розслідування. Але через пару тижнів як по команді усі ЗМІ раптом забули про цю історію.
Окрім Скотта Макгрегора та Іни Мітчелл.
Вони з'ясували, що Бо Фан була громадянкою КНР, яка прибула в Канаду, щоб працювати в доволі дивній організації - "Create Abundance". Вона була створена в Китаї в 2014 році і була перейменована в 2018 році на The Global Spiritualists Association (TGSA).
В Канаді цій групі належить елітна нерухомість і в тому числі той елітний клуб, в який приїжджали елітні автомобілі типу Бентлі та Мазераті, коло якого Пен Фан знайшов побитою свою сестру.
Також як встановили журналісти, на територіях цих дорогих маєтків проходять не тільки коштовні вечірки, а і бойові тренування, одне з яких помітив той самий Banana Joe у 2018 році. Деякі китайці спеціально приїздять в Канаду, щоб проходити тренування на базах TGSA в Канаді.
Щодо офіційної позиції уряду Китаю щодо цієї організації, то вона дивна. З однієї сторони уряд Китаю оголосив їх небезпечним культом і начеб-то навіть заарештував племінницю її лідера. Втім як з'ясувалось, заарештована ні дня не сиділа у в'язниці, оскільки згідно її соціальних мереж вона вільно подорожувала світом під час свого так званого ув'язнення. З іншої сторони уряд Китаю створив в Пекіні фонд - Beijing Abundance Foundation, через який уряд Китаю фінансує міжнародну діяльність цієї організації.
На сьогодні залишається багато питань. Хто і навіщо вбив Бо Фан досі невідомо. Також невідомо, чому канадська влада відкрито дозволяє такій організації проводити бойові навчання на території Канади. Канада це не США, там суворі закони проти парамілітарних груп.
Цю історію викрили колишній співробітник канадських спецслужб Скотт Макгрегор та канадська журналіст-розслідувач Іна Мітчел. Але їх розслідування виявилось не цікаво канадським ЗМІ. Варто зазначити, що крупних національних ЗМІ в Канаді всього три і всі вони по-суті державні.
Тому статтю з розслідуванням Макгрегор та Мітчел опублікували в індійському виданні Sunday Gurdian Live. За словами Мітчел та Макгрегора така "нецікавість" канадськими ЗМІ історією про небезпечні парамілітарні утворення на території держави може викликати тиск уряду Канади на ці ЗМІ.
Так один з керівників TGSA в Канаді Гонбго Лі близький до прем'єр-міністра Канади Трюдо (опубліковані навіть фото Трюдо та Лі разом), жертвував гроші Ліберальній партії та має бізнес-інтереси в Канаді у фармацевтиці та видобутку золота.
Фото з тренування членів TGSA в місті Річмонд, Британська Колумбія.
🤬1
Консерватори повертають собі ключові міста в Південній Кореї
Вчора в Південній Кореї відбулося одразу двое виборів мерів в ключових містах країни - столиці Сеулі та місті Пусан.
Обидва міста контролювались мерами з лівої Демократичної партії Пак Вон Суном в Сеулі та О Ке Доном в Пусані. І обидва полишили свої посади в світлі обвинувачень в сексуальних домаганнях. При чому мер Сеула був довгий час так званим борцем за права жінок і терся коло феміністичного руху. Після відставки Пак покінчив з собою.
На виборах мера Пусана представник консервативної партії "Народна сила" Пак Юн Чжун впевнено виграв вибори у представника лівої Демократичної партії Кім Юн Чуна, набравши 62,67% голосів проти 34,42% у суперника.
На виборах мера Сеула консерватор О Се Хун виграв у лівого кандидата Пак Юн Суна, набравши 57,5% проти 39,18% у суперника.
О Се Хун вже був мером Сеулу в період з 2006 по 2011 рік і саме при ньому були проведені значні інфраструктурні проекти і за каденції якого Сеул в свій час займав перші місця в рейтингах найкомфортніших міст світу.
Також О Се Хуна ненавидять представники лівацького ЛГБТ руху, оскільки він прямо заявляв, що він "проти гомосексуалізму" і протистояв проведенню так званих "прайдів" в місті.
Рейтинг владної партії і особисто президента Муна стрімко падає на фоні корупційних скандалів, боротьбою з прокуратурою, яка розслідує корупційні злочини нинішньої адміністрації та угодовської позиції по відношенню до КНДР та Китаю.
За рейтингами найбільш популярним кандидатом на виборах президента, що очікуються в 2022 року є головний ворог нинішнього президента колишній прокурор Юн Сок Юл. Щоправда незрозуміло від якої партії він буде балотуватись, оскільки у правих з ним теж не краща історія - саме він фактично розкрутив справу про корупцію колишньої президента Пак Кин Хе, що призвело до її імпічменту і великого просідання підтримки правих серед населення.
На фото новий-старий мер Сеулу О Се Хун
Вчора в Південній Кореї відбулося одразу двое виборів мерів в ключових містах країни - столиці Сеулі та місті Пусан.
Обидва міста контролювались мерами з лівої Демократичної партії Пак Вон Суном в Сеулі та О Ке Доном в Пусані. І обидва полишили свої посади в світлі обвинувачень в сексуальних домаганнях. При чому мер Сеула був довгий час так званим борцем за права жінок і терся коло феміністичного руху. Після відставки Пак покінчив з собою.
На виборах мера Пусана представник консервативної партії "Народна сила" Пак Юн Чжун впевнено виграв вибори у представника лівої Демократичної партії Кім Юн Чуна, набравши 62,67% голосів проти 34,42% у суперника.
На виборах мера Сеула консерватор О Се Хун виграв у лівого кандидата Пак Юн Суна, набравши 57,5% проти 39,18% у суперника.
О Се Хун вже був мером Сеулу в період з 2006 по 2011 рік і саме при ньому були проведені значні інфраструктурні проекти і за каденції якого Сеул в свій час займав перші місця в рейтингах найкомфортніших міст світу.
Також О Се Хуна ненавидять представники лівацького ЛГБТ руху, оскільки він прямо заявляв, що він "проти гомосексуалізму" і протистояв проведенню так званих "прайдів" в місті.
Рейтинг владної партії і особисто президента Муна стрімко падає на фоні корупційних скандалів, боротьбою з прокуратурою, яка розслідує корупційні злочини нинішньої адміністрації та угодовської позиції по відношенню до КНДР та Китаю.
За рейтингами найбільш популярним кандидатом на виборах президента, що очікуються в 2022 року є головний ворог нинішнього президента колишній прокурор Юн Сок Юл. Щоправда незрозуміло від якої партії він буде балотуватись, оскільки у правих з ним теж не краща історія - саме він фактично розкрутив справу про корупцію колишньої президента Пак Кин Хе, що призвело до її імпічменту і великого просідання підтримки правих серед населення.
На фото новий-старий мер Сеулу О Се Хун
👍2
Сьогодні, на жаль, пішов з життя Герцог Единбурзький принц Філіп, чоловік королеви Єлізавети ІІ.
Принц Філіп пройшов усю Другу світову війну, служачи на флоті, пройшовши шлях від мічмана до заступника капітана корабля, брав участь у Критській операції, битві біля мису Мапатан та Сицілійській операції.
Принц був з тої рідкої породи класичного британського джентльмена, який грав у поло, полюбляв вітрильний спорт, мав суто англійський гумор (який ЗМІ охрестили "неполіткореткним") та бойовий досвід.
Таких джентльменів лишилось не багато в світі.
Спочивай з миром, принц Філіп
Принц Філіп пройшов усю Другу світову війну, служачи на флоті, пройшовши шлях від мічмана до заступника капітана корабля, брав участь у Критській операції, битві біля мису Мапатан та Сицілійській операції.
Принц був з тої рідкої породи класичного британського джентльмена, який грав у поло, полюбляв вітрильний спорт, мав суто англійський гумор (який ЗМІ охрестили "неполіткореткним") та бойовий досвід.
Таких джентльменів лишилось не багато в світі.
Спочивай з миром, принц Філіп
😢2
Два військових кораблі США увійдуть в Чорне море 14 та 15 квітня, повідомляє турецьке видання Daily Sabah.
Будемо сподіватись, що ця новина трохи охолодить запал московських гопників, а в разі, якщо Москва таки вирішить здійснити агресію проти України, американці нас підтримають.
В усій шарашкіній конторі Байдена в мене є довіра лише до міністра оборони Ллойда Остіна (не дарма він користується двопартійною підтримкою в штатах). Безумовно в разі чого рішення буде приймати "цивільна" частина Білого дому, але те, що міністром оборони США є військовий заспокоює.
Будемо сподіватись, що ця новина трохи охолодить запал московських гопників, а в разі, якщо Москва таки вирішить здійснити агресію проти України, американці нас підтримають.
В усій шарашкіній конторі Байдена в мене є довіра лише до міністра оборони Ллойда Остіна (не дарма він користується двопартійною підтримкою в штатах). Безумовно в разі чого рішення буде приймати "цивільна" частина Білого дому, але те, що міністром оборони США є військовий заспокоює.
Daily Sabah
2 US warships to arrive in Black Sea amid Ukraine-Russia tensions
The United States notified Turkey two weeks ago that it planned to send two warships through the Turkish Straits toward the Black Sea in line with the...
👍1
Південна Корея сьогодні представила прототип свого нового бойового літака KF-21 Boramae.
Це надзвуковий винищувач, як кажуть 4,5 або 4++ покоління. Він не дотягує до літаків 5 покоління по показникам "скритність", але як кажуть, він може літати вище і швидше ніж американський літак 5 покоління F-35.
Південна Корея стане восьмою країною світу, яка володіє вдосконаленими надзвуковим винищувачами. Це США, Китай, Росія, Японія, Франція, Швеція та Європейський консорціум Великобританії, Німеччини, Італії та Іспанії.
При цьому тільки США і Китай мають літаки 5 покоління.
Літак Південної Кореї не є літаком 5 покоління, але перевершує усі наявні моделі літаків 4 покоління.
Це надзвуковий винищувач, як кажуть 4,5 або 4++ покоління. Він не дотягує до літаків 5 покоління по показникам "скритність", але як кажуть, він може літати вище і швидше ніж американський літак 5 покоління F-35.
Південна Корея стане восьмою країною світу, яка володіє вдосконаленими надзвуковим винищувачами. Це США, Китай, Росія, Японія, Франція, Швеція та Європейський консорціум Великобританії, Німеччини, Італії та Іспанії.
При цьому тільки США і Китай мають літаки 5 покоління.
Літак Південної Кореї не є літаком 5 покоління, але перевершує усі наявні моделі літаків 4 покоління.
👍1
Індія та Росія: близькі відносини вже у минулому
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров та міністр закордонних справ Індії С. Джайшанкар на спільній зустрічі підтвердили свою прихильність двостороннім відносинам, однак за показовою привітністю стоять все більш зростаючи розбіжності між обома країнам, пише індійське видання Hindustan Times в редакторській колонці.
Як пише видання, країни розходяться між собою, бо Росія вступає в конфронтацію зі США та зближується з Китаєм, в той час як Індія розглядає партнерство з Вашингтоном як ключове питання своєї безпеки і розглядає Китай як головного ворога.
Також Нью-Делі не подобається постійна підтримка Москвою ісламістів, в тому числі підтримуваних Пакистаном талібів.
Втім Індія ще дуже залежить від Росії в питань поставки озброєнь, тому діє обережно і прагматично.
Варто зазначити, що видання Hindustan Times близьке до нині опозиційної партії Національний конгресс. Це ліва партія, яка довгий час була при владі (до кінця 70-х років) і саме ця партія в свій час встановила близькі союзницькі відносини з СРСР. Тому Національний конгресс більш лояльний до Росії, ніж нині правляча консервативна Бхаратія Джана Партія, яка більш прагматична до Москви і направлена на зближення із Заходом.
Але навіть близькі до Національного конгресу видання визнають розкол між Нью-Делі та Москвою.
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров та міністр закордонних справ Індії С. Джайшанкар на спільній зустрічі підтвердили свою прихильність двостороннім відносинам, однак за показовою привітністю стоять все більш зростаючи розбіжності між обома країнам, пише індійське видання Hindustan Times в редакторській колонці.
Як пише видання, країни розходяться між собою, бо Росія вступає в конфронтацію зі США та зближується з Китаєм, в той час як Індія розглядає партнерство з Вашингтоном як ключове питання своєї безпеки і розглядає Китай як головного ворога.
Також Нью-Делі не подобається постійна підтримка Москвою ісламістів, в тому числі підтримуваних Пакистаном талібів.
Втім Індія ще дуже залежить від Росії в питань поставки озброєнь, тому діє обережно і прагматично.
Варто зазначити, що видання Hindustan Times близьке до нині опозиційної партії Національний конгресс. Це ліва партія, яка довгий час була при владі (до кінця 70-х років) і саме ця партія в свій час встановила близькі союзницькі відносини з СРСР. Тому Національний конгресс більш лояльний до Росії, ніж нині правляча консервативна Бхаратія Джана Партія, яка більш прагматична до Москви і направлена на зближення із Заходом.
Але навіть близькі до Національного конгресу видання визнають розкол між Нью-Делі та Москвою.
Hindustan Times
The gulf between Delhi and Moscow
India and Russia are talking frankly, but the “time-tested relationship” is clearly headed for greater challenges
👍2
Як загинув найелітніший північокорейський спецназ
В 1967 році диктатор Північної Кореї товаріщ Кім Ір Сен вирішив ліквідувати президента (і за сумісництвом теж диктатора) Південної Кореї Пак Чон Хі.
Для цього в Північній Кореї був створений спеціальний загін - Загін 124, куди направили еліту з еліти військового спецназу в кількості 31 людини. Загін 124 проходив найбільш жорсткі тренування, які часто закінчувались в кращому випадку втратою кінцівок чи обмороженням ніг, а в гіршому - смертю, як потім розповідав командир цього Загону Кім Сін До. В Північній Кореї навіть побудували копію Блакитного дома (резиденції президента Північної Кореї), де тренувався цей спецназ.
17 січня 1968 року Загін 124 пересік демілітаризовану зону і увійшов на територію Південної Кореї. Почались події, які потім отримали назву - "Рейд на Блакитний дім".
Задача була амбітна і доволі проста - дістатись до резиденції президента, передягтись у форму Південнокорейських військ, проникнути туди і вбити Пак Чон Хі.
Спочатку все йшло добре, вони перевдягнулись у форму 126 піхотної дивізії Південної Кореї і зуміли дістатись до резиденції 21 січня 1968 року.
Але близько десятої години вечора, коли вони були в ста метрах він Блакитного дому, начальник поліцейського відділку району Чонно Чой Гюсік зупинив їх і почав допитувати. Поліцейський зрозумів, що перед ним не південнокорейські військові і вихопив пістолет, але був застрелений.
Однак це побачив поліцейських загін, що стояв на блок-посту і вступив в бій. Загін 124 намагався прорватись в резиденцію штурмом, але досить несподівано був зупинений звичайними корейськими поліцейськими. Потім на місце прибула особиста гвардія президента і також вступила в бій.
Загін 124 зазнав значних втрат і змушений був тікати в гори Інван. На жаль загинули і мирні мешканці, бо під час перестрілки під обстріл попав автобус з цивільними.
Наступного дня 6 корпус піхоти Південної Кореї почав зачистку гір від залишків північнокорейського спецназу і спроби не дати їм повернутися в Північну Корею. До 29 січня 1968 всі залишки спецназівців були вбиті, окрім бійця Пак Чже Гена та командира групи Кім Сін До, яких взяли в полон.
Пак Чже Гена потім відправили до КНДР, а ось Кім Сін До вирішив залишитись в Південній Кореї і отримав громадянство. Але це мало свої наслідки - його батьки в Північній Кореї були страчені. Сам Кім став пастором церкви і досі живе в Південній Кореї.
На фото момент захоплення південокорейською армією керівника Загону 124 Кім Сін До
В 1967 році диктатор Північної Кореї товаріщ Кім Ір Сен вирішив ліквідувати президента (і за сумісництвом теж диктатора) Південної Кореї Пак Чон Хі.
Для цього в Північній Кореї був створений спеціальний загін - Загін 124, куди направили еліту з еліти військового спецназу в кількості 31 людини. Загін 124 проходив найбільш жорсткі тренування, які часто закінчувались в кращому випадку втратою кінцівок чи обмороженням ніг, а в гіршому - смертю, як потім розповідав командир цього Загону Кім Сін До. В Північній Кореї навіть побудували копію Блакитного дома (резиденції президента Північної Кореї), де тренувався цей спецназ.
17 січня 1968 року Загін 124 пересік демілітаризовану зону і увійшов на територію Південної Кореї. Почались події, які потім отримали назву - "Рейд на Блакитний дім".
Задача була амбітна і доволі проста - дістатись до резиденції президента, передягтись у форму Південнокорейських військ, проникнути туди і вбити Пак Чон Хі.
Спочатку все йшло добре, вони перевдягнулись у форму 126 піхотної дивізії Південної Кореї і зуміли дістатись до резиденції 21 січня 1968 року.
Але близько десятої години вечора, коли вони були в ста метрах він Блакитного дому, начальник поліцейського відділку району Чонно Чой Гюсік зупинив їх і почав допитувати. Поліцейський зрозумів, що перед ним не південнокорейські військові і вихопив пістолет, але був застрелений.
Однак це побачив поліцейських загін, що стояв на блок-посту і вступив в бій. Загін 124 намагався прорватись в резиденцію штурмом, але досить несподівано був зупинений звичайними корейськими поліцейськими. Потім на місце прибула особиста гвардія президента і також вступила в бій.
Загін 124 зазнав значних втрат і змушений був тікати в гори Інван. На жаль загинули і мирні мешканці, бо під час перестрілки під обстріл попав автобус з цивільними.
Наступного дня 6 корпус піхоти Південної Кореї почав зачистку гір від залишків північнокорейського спецназу і спроби не дати їм повернутися в Північну Корею. До 29 січня 1968 всі залишки спецназівців були вбиті, окрім бійця Пак Чже Гена та командира групи Кім Сін До, яких взяли в полон.
Пак Чже Гена потім відправили до КНДР, а ось Кім Сін До вирішив залишитись в Південній Кореї і отримав громадянство. Але це мало свої наслідки - його батьки в Північній Кореї були страчені. Сам Кім став пастором церкви і досі живе в Південній Кореї.
На фото момент захоплення південокорейською армією керівника Загону 124 Кім Сін До
Молодь Південної Кореї - курс направо
Доволі цікаві цифри нам дає нам видання Korea JoongAng Daily.
На останніх виборах мера Сеула 55,3% тих, кому за 20 років і 56,5 тих, кому за 30 проголосували за консервативного кандидата і нового мера міста О Се Хуна. Підтримка черед чоловіків цього віку сягнула взагалі 72,5%, що навіть більше за підтримку тих, кому за 60, яка становила 70,2%.
Як і в Західній Європі та США, в Південній Кореї довгий час ліві-ліберали стверджували, що консерватори користуються підтримкою старшого покоління (і так довгий час і було), і сподівались на те, що "демографія це доля", яка зробить панування лівих безмежною. Однак не так сталося як гадалося і несподівано консерватори отримують серйозну підтримку молодого покоління, яке втомилося від корупції, лицемірства та посилення влади правлячої партії, яка, як і західні ліваки, любила замилювати очі публіці всякою "прогресивною" ахінеєю. Минулий мер - "фемініст" Сеулу, який домагався своєї секретарки, тому підтвердження.
Будемо сподіватися, що це тренд, який охопить не тільки корейський півострів чи Азію.
Доволі цікаві цифри нам дає нам видання Korea JoongAng Daily.
На останніх виборах мера Сеула 55,3% тих, кому за 20 років і 56,5 тих, кому за 30 проголосували за консервативного кандидата і нового мера міста О Се Хуна. Підтримка черед чоловіків цього віку сягнула взагалі 72,5%, що навіть більше за підтримку тих, кому за 60, яка становила 70,2%.
Як і в Західній Європі та США, в Південній Кореї довгий час ліві-ліберали стверджували, що консерватори користуються підтримкою старшого покоління (і так довгий час і було), і сподівались на те, що "демографія це доля", яка зробить панування лівих безмежною. Однак не так сталося як гадалося і несподівано консерватори отримують серйозну підтримку молодого покоління, яке втомилося від корупції, лицемірства та посилення влади правлячої партії, яка, як і західні ліваки, любила замилювати очі публіці всякою "прогресивною" ахінеєю. Минулий мер - "фемініст" Сеулу, який домагався своєї секретарки, тому підтвердження.
Будемо сподіватися, що це тренд, який охопить не тільки корейський півострів чи Азію.
Гарні новини з Еквадору.
На виборах президента переміг Гільєрмо Лассо, консервативний політик з блоку правоцентристських та консервативних партій "Alianza CREO-PSC".
Лассо набрав 52,46% голосів проти 47,54% у його суперника Андреса Арауса від лівого блоку UNES.
Фактично це вперше з 2007 році, коли владу взяв Рафаель Корреа, ліві втратили владу в країні.
Лассо пропонує зниження податків, приватизацію медичної сфери, лібералізацію економіки і обіцяє переглянути умови співпраці з МВФ, оскільки він проти взятих попереднім урядом Леніна Морено зобов'язань по підняттю розміру ПДВ.
Також Лассо э членом католицького ордену Opus Dei.
На виборах президента переміг Гільєрмо Лассо, консервативний політик з блоку правоцентристських та консервативних партій "Alianza CREO-PSC".
Лассо набрав 52,46% голосів проти 47,54% у його суперника Андреса Арауса від лівого блоку UNES.
Фактично це вперше з 2007 році, коли владу взяв Рафаель Корреа, ліві втратили владу в країні.
Лассо пропонує зниження податків, приватизацію медичної сфери, лібералізацію економіки і обіцяє переглянути умови співпраці з МВФ, оскільки він проти взятих попереднім урядом Леніна Морено зобов'язань по підняттю розміру ПДВ.
Також Лассо э членом католицького ордену Opus Dei.
👍3
На жаль безхребетне псевдоінтелектуальне опудало може стати радником Байдена по Росії.
Навіть ліво-ліберальне і по-собачи захоплене Байденом Новоє врємя занепокоєне призначенням Рожанськи.
Особисто мене наявність таких дятлів в цій адміністрації не дивує. Але сподіваюсь його таки не призначать
Навіть ліво-ліберальне і по-собачи захоплене Байденом Новоє врємя занепокоєне призначенням Рожанськи.
Особисто мене наявність таких дятлів в цій адміністрації не дивує. Але сподіваюсь його таки не призначать
NV
Непокоїть «яструбів». Що відомо про Метью Рожанські, який може стати головним радником Байдена з Росії
Політолог Метью Рожанські, за даними ЗМІ, є кандидатом на пост старшого директора з Росії в Раді національної безпеки при Білому домі.
Тегеран-Сеул: Альянс, що не відбувся
Правитель Південної Кореї Пак Чон Хі був людиною з дуже складним характером, тому зовнішні відносини в нього складалися не дуже.
З головним союзником США постійно відбувалися тертя через брутальність внутрішньої політики диктатора (варто зазначити, що хоч і не завжди, але часто вона була оправданою, оскільки країна була просякнута комуністичною агентурою). Та й взагалі Пак по самосвідомості був націоналістом і доволі відверто писав в своїй книзі, що буде приймати поради від інших держав тільки вибірково.
До Японії Пак питав двоїсті почуття. Пак закінчив японську військову школу, служив у японській імперський армії, отримав золотого годинника від імператора, воював у японській армії в Другу світову війну і навіть взяв собі японське ім'я - Такагі Масао. Втім, більшість населення Кореї вороже ставилося до колишніх окупантів та і сам Пак все ж був не японським імперцем, тому до колишньої метрополії у нього не було ненависті, як у більшості корейців, але і теплоти особливої не було - він ставився до них обережно.
Велику цікавість у Пака викликала Німеччина. Одним з найулюбленіших історичних постатей Пака був "Залізний канцлер" Отто фон Бісмарк і Пак полюбляв себе вважати таким собі ідейним послідовником Бісмарка - людиною, яка об'єднає країну та зробить з неї промислового і військового гіганта. Взагалі в період Пака в Південній Кореї був бум на німецьку літературу по філософії та економіці. Праці німецького економіста Фрідріха Ліста заповнили бібліотеки, а чиновників змушували їх читати. У Південної Кореї та ФРН склалися добрі відносини, втім якихось особистих відносин з лідерами ФРН у Пака не склалося.
Але була людина, з якою у Пака змогли скластися близькі і дружні відносини на особистому рівні. Це був шах Ірану Реза Пехлеві. Шукаючи стратегічного союзника в питань поставок нафти Пак не тільки знайшов його в Тегерані, але і знайшов можливого соратника і союзника в особі шаха.
Погляди обох були схожі. Обоє вважали свої країни спадкоємцями стародавньої цивілізації, обоє вважали, що їх країни мають грати домінуючу роль в регіоні, обоє вважали, що шлях до цього - швидка індустріалізація країни, але капіталістичним шляхом, обоє вважали комунізм головною загрозою, обоє вважали допустимими широкі методи для боротьби з ним.
Швидко Іран став головним постачальником нафти в Іран, а тисячі корейських інженерів поїхали в Іран, щоб допомогти в розбудові нафтопереробних потужностей. В Іран заходили корейські корпорації. Hyundai Engineering & Construction почав побудову верфі у Бандар-Аббасі та Чахбахарі, що мало допомогти розвинути морську промисловість країни. В Тегеран були направлені військові інструктори, котрі почали навчання іранської армії та іранських спецслужб.
В 1978 році одну з головних вулиць престижного району Сеулу Каннам назвали Тегеран-ро (Тегеранський бульвар), і на цей рік був запланований візит шаха в Сеул, де мав відбутися масштабний ірано-корейський саміт.
Але на жаль вибухнув бунт шиїтських ісламістів і відбувся державний заколот, в ході якого до влади прийшов фанатик Хомейні. Альянсу Ірану та Південної Кореї не судилося відбутися, хоча це був дуже перспективний напрямок як для обох країн, так і для антикомуністичного руху в цілому.
Цікаво, що вже після перевороту в Ірані, корейський інструктор морської піхоти Ірану Чанг залишився у якості особистого охоронця принцеси Ірану Азаде, яка мешкала у вигнанні у Франції. Там Чанг почав тренувати загони іранських монархістів під назвою "Азадеган", які відомі тим, що викрали у Франції військовий корабель Ірану "Табарзін", який французи зробили для іранського режиму, вивісили на ньому прапор Іранської монархії і збиралися атакувати на ньому Іран, але були перехоплені друзями і спонсорами іранських аятолл французами.
На фото знак з написом двома мовами (корейською та фарсі) Тегеран-ро, який досі стоїть на вулиці Тегеран-ро в Сеулі.
Правитель Південної Кореї Пак Чон Хі був людиною з дуже складним характером, тому зовнішні відносини в нього складалися не дуже.
З головним союзником США постійно відбувалися тертя через брутальність внутрішньої політики диктатора (варто зазначити, що хоч і не завжди, але часто вона була оправданою, оскільки країна була просякнута комуністичною агентурою). Та й взагалі Пак по самосвідомості був націоналістом і доволі відверто писав в своїй книзі, що буде приймати поради від інших держав тільки вибірково.
До Японії Пак питав двоїсті почуття. Пак закінчив японську військову школу, служив у японській імперський армії, отримав золотого годинника від імператора, воював у японській армії в Другу світову війну і навіть взяв собі японське ім'я - Такагі Масао. Втім, більшість населення Кореї вороже ставилося до колишніх окупантів та і сам Пак все ж був не японським імперцем, тому до колишньої метрополії у нього не було ненависті, як у більшості корейців, але і теплоти особливої не було - він ставився до них обережно.
Велику цікавість у Пака викликала Німеччина. Одним з найулюбленіших історичних постатей Пака був "Залізний канцлер" Отто фон Бісмарк і Пак полюбляв себе вважати таким собі ідейним послідовником Бісмарка - людиною, яка об'єднає країну та зробить з неї промислового і військового гіганта. Взагалі в період Пака в Південній Кореї був бум на німецьку літературу по філософії та економіці. Праці німецького економіста Фрідріха Ліста заповнили бібліотеки, а чиновників змушували їх читати. У Південної Кореї та ФРН склалися добрі відносини, втім якихось особистих відносин з лідерами ФРН у Пака не склалося.
Але була людина, з якою у Пака змогли скластися близькі і дружні відносини на особистому рівні. Це був шах Ірану Реза Пехлеві. Шукаючи стратегічного союзника в питань поставок нафти Пак не тільки знайшов його в Тегерані, але і знайшов можливого соратника і союзника в особі шаха.
Погляди обох були схожі. Обоє вважали свої країни спадкоємцями стародавньої цивілізації, обоє вважали, що їх країни мають грати домінуючу роль в регіоні, обоє вважали, що шлях до цього - швидка індустріалізація країни, але капіталістичним шляхом, обоє вважали комунізм головною загрозою, обоє вважали допустимими широкі методи для боротьби з ним.
Швидко Іран став головним постачальником нафти в Іран, а тисячі корейських інженерів поїхали в Іран, щоб допомогти в розбудові нафтопереробних потужностей. В Іран заходили корейські корпорації. Hyundai Engineering & Construction почав побудову верфі у Бандар-Аббасі та Чахбахарі, що мало допомогти розвинути морську промисловість країни. В Тегеран були направлені військові інструктори, котрі почали навчання іранської армії та іранських спецслужб.
В 1978 році одну з головних вулиць престижного району Сеулу Каннам назвали Тегеран-ро (Тегеранський бульвар), і на цей рік був запланований візит шаха в Сеул, де мав відбутися масштабний ірано-корейський саміт.
Але на жаль вибухнув бунт шиїтських ісламістів і відбувся державний заколот, в ході якого до влади прийшов фанатик Хомейні. Альянсу Ірану та Південної Кореї не судилося відбутися, хоча це був дуже перспективний напрямок як для обох країн, так і для антикомуністичного руху в цілому.
Цікаво, що вже після перевороту в Ірані, корейський інструктор морської піхоти Ірану Чанг залишився у якості особистого охоронця принцеси Ірану Азаде, яка мешкала у вигнанні у Франції. Там Чанг почав тренувати загони іранських монархістів під назвою "Азадеган", які відомі тим, що викрали у Франції військовий корабель Ірану "Табарзін", який французи зробили для іранського режиму, вивісили на ньому прапор Іранської монархії і збиралися атакувати на ньому Іран, але були перехоплені друзями і спонсорами іранських аятолл французами.
На фото знак з написом двома мовами (корейською та фарсі) Тегеран-ро, який досі стоїть на вулиці Тегеран-ро в Сеулі.
👍1
Так званий "інтелектуал", постійний колумнист New York Times та лауреат Пулітцерівської премії Томас Фрідман працює на китайську державну пропаганду, повідомляє Washington Free Beacon.
29 березня він дав широке інтерв'ю державній агенції Китаю CGTN, яке тепер Китай використовує у пропаганді.
В цьому інтерв'ю Фрідман повторив всі нарративи китайської пропаганди, а Китай платив журналу Foreign Affairs за розміщення цього пропагандистського інтерв'ю.
Так Фрідман заявляв, що "США і Китай це одна країна та дві системи", порівнював переслідування та геноцид уйгурів в Китаї з "проблемами" чорних в США.
"Головна цінність Китаю це колективізм та стабільність і він цінує його більше ніж уйгурський націоналізм чи бажання Джека Ма стати багатшим" - каже Фрідман.
Це все стандартні нарративи китайської пропаганди, а Фрідман лише балакуча голова для їх озвучення. І Фрідман їх просуває постійно, в тому числі і даючи інтерв'ю китайським державним ЗМІ, що робив вже декілька раз.
Раджу звернути на це увагу, атже наші ЗМІ, особливо "Новоє врємя", полюбляють публікувати цього балабола у якості "гуру" американської і міжнародної політики
29 березня він дав широке інтерв'ю державній агенції Китаю CGTN, яке тепер Китай використовує у пропаганді.
В цьому інтерв'ю Фрідман повторив всі нарративи китайської пропаганди, а Китай платив журналу Foreign Affairs за розміщення цього пропагандистського інтерв'ю.
Так Фрідман заявляв, що "США і Китай це одна країна та дві системи", порівнював переслідування та геноцид уйгурів в Китаї з "проблемами" чорних в США.
"Головна цінність Китаю це колективізм та стабільність і він цінує його більше ніж уйгурський націоналізм чи бажання Джека Ма стати багатшим" - каже Фрідман.
Це все стандартні нарративи китайської пропаганди, а Фрідман лише балакуча голова для їх озвучення. І Фрідман їх просуває постійно, в тому числі і даючи інтерв'ю китайським державним ЗМІ, що робив вже декілька раз.
Раджу звернути на це увагу, атже наші ЗМІ, особливо "Новоє врємя", полюбляють публікувати цього балабола у якості "гуру" американської і міжнародної політики
Washington Free Beacon
Chinese Propagandists Tout NYT Columnist Thomas Friedman's Comments - Washington Free Beacon
Chinese state media are trumpeting New York Times columnist Thomas Friedman's China-friendly comments, the latest example of the Gray Lady's ties to the Chinese propaganda apparatus.
👍1
В Україні доволі потужний культ освіти, що дістався до нас із совка. Ідея в тому, що освіта запорука економічного розвитку, тому вигадують усіляки реформи, карго культи, копіюючи "фінські" моделі і тому подібні. Ліберали всіх мастей без мила рвуться в освіту, щоб там приймати нові "прогресивні" навчальні програми. І таким чином Міносвіти в України це такий набір із совкових дятлів та "прогресивних" лібералів. Але всі впевнені, що це запорука нашого світлого майбутнього.
Оскільки текст великий, то на своїх сторінках в MeWe та Minds виклав уривок з книги Джо Стадвелла. Це книга "Чому Азії вдалося" (уривок поданий з російського перекладу).
Так ось - успіхи азійських країн таких як Японія, Південна Корея, Тайвань ніяк не корелюють з освітніми програмами. Так схожий на наш освітній карго-культ був на Філіпінах, де на сьогодні найбільший рівень в Південно-Східної Азії людей, що отримали вищу освіту. Це одна з найбідніших країн регіону. Те саме не тільки в Азії - Куба займає друге місце в світі по кількості освічених дітей старше 15 років і шосте по кількості школярів на душу населення. Це також бідна країна. В той час як в Тайвані і Південній Кореї в 60-ті роки майже половина населення не мала освіти.
Як каже Стадвелл, в успішних країнах Азії найбільш продуктивну освіту мешканці отримували на робочих місцях і такі країни як Японія, Тайвань, Південна Корея в першу чергу сприяли створенню експортноорієнтованих технологічних підприємств, які давали практичну освіту своїм громадянам.
З підняттям рівня економіки і рівня життя, самі батьки вже намагалися дати дітям освіту, що стимулювало створення навчальних закладів і поліпшення освіти, а не освіта стимулювала зріст економіки.
Більш того, існує різниця між країнами Східної Азії та країнами Південно-Східної Азії. Такі країни як Японія, Тайвань, Південна Корея роблять наголос саме на професійно-технічній освіті. В кінці 1980-х років професійно-технічну освіту в Тайвані мали 55% населення, в той час як гуманітарну вищу лише 10%. Навпаки в таких країнах як Філіпіни наголос робиться аналогічний нашому - вища і переважно гуманітарна освіта, а також великі інвестиції в "науку". Результат такий же як і в нас.
В Україні замість того, щоб реформувати недосконалу совкову професійну-освіту, переорієнтувавши її на ділову ринкову сферу, як це діє в Японії, її просто розвалили. Натомість полізли моніторити підручники на предмет "сексізму" та "расізму", впроваджувати "фінські" моделі і займатись іншою лабудою, яка ніколи не дасть ніякого результату для української економіки.
Оскільки текст великий, то на своїх сторінках в MeWe та Minds виклав уривок з книги Джо Стадвелла. Це книга "Чому Азії вдалося" (уривок поданий з російського перекладу).
Так ось - успіхи азійських країн таких як Японія, Південна Корея, Тайвань ніяк не корелюють з освітніми програмами. Так схожий на наш освітній карго-культ був на Філіпінах, де на сьогодні найбільший рівень в Південно-Східної Азії людей, що отримали вищу освіту. Це одна з найбідніших країн регіону. Те саме не тільки в Азії - Куба займає друге місце в світі по кількості освічених дітей старше 15 років і шосте по кількості школярів на душу населення. Це також бідна країна. В той час як в Тайвані і Південній Кореї в 60-ті роки майже половина населення не мала освіти.
Як каже Стадвелл, в успішних країнах Азії найбільш продуктивну освіту мешканці отримували на робочих місцях і такі країни як Японія, Тайвань, Південна Корея в першу чергу сприяли створенню експортноорієнтованих технологічних підприємств, які давали практичну освіту своїм громадянам.
З підняттям рівня економіки і рівня життя, самі батьки вже намагалися дати дітям освіту, що стимулювало створення навчальних закладів і поліпшення освіти, а не освіта стимулювала зріст економіки.
Більш того, існує різниця між країнами Східної Азії та країнами Південно-Східної Азії. Такі країни як Японія, Тайвань, Південна Корея роблять наголос саме на професійно-технічній освіті. В кінці 1980-х років професійно-технічну освіту в Тайвані мали 55% населення, в той час як гуманітарну вищу лише 10%. Навпаки в таких країнах як Філіпіни наголос робиться аналогічний нашому - вища і переважно гуманітарна освіта, а також великі інвестиції в "науку". Результат такий же як і в нас.
В Україні замість того, щоб реформувати недосконалу совкову професійну-освіту, переорієнтувавши її на ділову ринкову сферу, як це діє в Японії, її просто розвалили. Натомість полізли моніторити підручники на предмет "сексізму" та "расізму", впроваджувати "фінські" моделі і займатись іншою лабудою, яка ніколи не дасть ніякого результату для української економіки.
👍2
Байденівська говорильня
Путін застосував типову тактику терориста, погрожуючи зброєю, а Байден як те щеня кинулося вести перемовини з терористом, призначати саміти.
Саме смішне тут в реакції "прогресивної спільноти". Якби таке відбулося при Трампі ми вже чули б, що Трамп лягає під Путіна. А Байден - ні. Як каже Портніков, експерт по всім питанням, вся справа в репутації - Байден солідний перемовник. І безумовно він буде "нагинати" Путіна.
Але факт, на який "прогресивна спільнота" впевнено заплющує очі, це те, що Путін знову використав цю нехитру тактику - побряцай зброєю і перелякані світові лідери будуть з тобою розмовляти. Оскільки окрім "кузькіної мами" і пари галонів зі своєї автозаправки в тебе запропонувати нічого. Але навіть такий примітивний і невибагливий "джентльменський набір" увесь час спрацьовує.
Тактика Байдена гучно кричати про "ми вам як покажемо", а при тому постійно прогинатись вже стає все більш явною, якби там "прогресивна спільнота" не вишукувала байденівські "многоходівочки".
Ось був приклад на іншому фронті протистояння, коли Держдеп Блінкена гучно оголосив, що вводить нові правила урядових контактів з Тайванем і оголосив ці правила "лібералізацією" і ледь широким кроком на зустріч партнеру. Але як пише тайванське видання China Post, фактично цим адміністрація скасувала попередній наказ Майка Помпео, який фактично зняв усі обмеження на контакти з тайванськими урядовцями, дозволивши офіційні зустрічі в офіційних установах з присутністю офіційних символів Китайської республіки. Так фактично ці байденівські правила шаг вперед порівняно з обамівськими, які навіть в офіційних будівлях не дозволяли приймати тайванських офіційних особ, однак це крок назад, порівняно з тим, що робив Держдеп Майка Помпео. Але подано з помпою - як демократи вміють.
І так у них все.
Тому вся ця байденівська говорильня не зупинить Путіна, не треба нам повертатись в 2014 рік і пити каву "Пономаріо" під розказні про "Анаконду" у "Вітрині". Скоріш за все Путін не піде на широкомасштабний наступ до закінчення будівництва Північного Потоку-2, якому Байден фактично дав зелене світло. А потім його вже нічого не триматиме. Окрім української армії. Тільки українська армія зможе дати по зубам агрессору. І сподіваюсь керівництво України використає цей проміжок часу для посилення нашої безпеки і нашої армії.
Путін застосував типову тактику терориста, погрожуючи зброєю, а Байден як те щеня кинулося вести перемовини з терористом, призначати саміти.
Саме смішне тут в реакції "прогресивної спільноти". Якби таке відбулося при Трампі ми вже чули б, що Трамп лягає під Путіна. А Байден - ні. Як каже Портніков, експерт по всім питанням, вся справа в репутації - Байден солідний перемовник. І безумовно він буде "нагинати" Путіна.
Але факт, на який "прогресивна спільнота" впевнено заплющує очі, це те, що Путін знову використав цю нехитру тактику - побряцай зброєю і перелякані світові лідери будуть з тобою розмовляти. Оскільки окрім "кузькіної мами" і пари галонів зі своєї автозаправки в тебе запропонувати нічого. Але навіть такий примітивний і невибагливий "джентльменський набір" увесь час спрацьовує.
Тактика Байдена гучно кричати про "ми вам як покажемо", а при тому постійно прогинатись вже стає все більш явною, якби там "прогресивна спільнота" не вишукувала байденівські "многоходівочки".
Ось був приклад на іншому фронті протистояння, коли Держдеп Блінкена гучно оголосив, що вводить нові правила урядових контактів з Тайванем і оголосив ці правила "лібералізацією" і ледь широким кроком на зустріч партнеру. Але як пише тайванське видання China Post, фактично цим адміністрація скасувала попередній наказ Майка Помпео, який фактично зняв усі обмеження на контакти з тайванськими урядовцями, дозволивши офіційні зустрічі в офіційних установах з присутністю офіційних символів Китайської республіки. Так фактично ці байденівські правила шаг вперед порівняно з обамівськими, які навіть в офіційних будівлях не дозволяли приймати тайванських офіційних особ, однак це крок назад, порівняно з тим, що робив Держдеп Майка Помпео. Але подано з помпою - як демократи вміють.
І так у них все.
Тому вся ця байденівська говорильня не зупинить Путіна, не треба нам повертатись в 2014 рік і пити каву "Пономаріо" під розказні про "Анаконду" у "Вітрині". Скоріш за все Путін не піде на широкомасштабний наступ до закінчення будівництва Північного Потоку-2, якому Байден фактично дав зелене світло. А потім його вже нічого не триматиме. Окрім української армії. Тільки українська армія зможе дати по зубам агрессору. І сподіваюсь керівництво України використає цей проміжок часу для посилення нашої безпеки і нашої армії.
The China Post, Taiwan
US unveils new rules for government contacts with Taiwan
WASHINGTON (AP) — The State Department on Friday unveiled new rules for U.S. government contacts with Taiwan that are likely anger China but appear to reimpose some restrictions that had been lifted by the Trump administration. The department announced the…
👍2
Вітаю Ізраїль з Днем незалежності!
Цивілізація в оточенні варварства і террозиму. Цивілізація здатна надавати по зубам варварам
Цивілізація в оточенні варварства і террозиму. Цивілізація здатна надавати по зубам варварам
❤3
Говорильня Байдена-2
Власне підтвердження попереднього поста про пусту балаканину Байдена.
Вже ніхто не відправляє кораблі в Чорне море. Певно тому що Байден поговорив з Путіним. Може Путін йому пообіцяв побороти "climate change"?
Доволі забавно зараз виглядають всі аналітики - "байденофани", які декілька днів розповідали, що ось Байден як покаже, ух!
Власне нічого нового. Американські демократи кинули Південний В'єтнам, вони кинули кубинських повстанців, вони кинули шаха Ірану. Тільки язиком тіліпати добре вміють
Власне підтвердження попереднього поста про пусту балаканину Байдена.
Вже ніхто не відправляє кораблі в Чорне море. Певно тому що Байден поговорив з Путіним. Може Путін йому пообіцяв побороти "climate change"?
Доволі забавно зараз виглядають всі аналітики - "байденофани", які декілька днів розповідали, що ось Байден як покаже, ух!
Власне нічого нового. Американські демократи кинули Південний В'єтнам, вони кинули кубинських повстанців, вони кинули шаха Ірану. Тільки язиком тіліпати добре вміють
👍2
Нові санкції США проти Росії, мало того, що лише показуха, яка не завдасть реальної шкоди російський економіці, так і ще пов'язана ніяк не з ескалацією на кордоні з Україною, а з "втручанням у вибори США". Більш того Держдеп навіть Навального згадав у своїй заяві, але не Україну.
Певно це і є так зване "вони будуть відповідати" від Байдена? Ну таке... яка адміністрація, такі дії.
Головне щоб з Навальним все було добре. І з кліматом.
Певно це і є так зване "вони будуть відповідати" від Байдена? Ну таке... яка адміністрація, такі дії.
Головне щоб з Навальним все було добре. І з кліматом.
United States Department of State
Holding Russia To Account - United States Department of State
The U.S. announced actions to hold the Russian Government to account for the SolarWinds intrusion, reports of bounties on U.S. soldiers in Afghanistan, and attempts to interfere in the 2020 U.S. elections.
👍1
Написав трохи про ідеологічні підвалини режиму Пак Чон Хі в Південній Кореї. Про це кажуть мало, але Корея Пака не була якоюсь "технократичною" державою, де не було ідеології чи філософії. У Пака був ідеологічний набір поглядів, які він вдало впроваджував в суспільство
https://telegra.ph/%D0%86deolog%D1%96chn%D1%96-osnovi-rezhimu-Pak-CHon-H%D1%96-v-P%D1%96vdenn%D1%96j-Korei-04-16
https://telegra.ph/%D0%86deolog%D1%96chn%D1%96-osnovi-rezhimu-Pak-CHon-H%D1%96-v-P%D1%96vdenn%D1%96j-Korei-04-16
Telegraph
Ідеологічні основи режиму Пак Чон Хі в Південній Кореї
В нас багато говорять про економічне диво в Південній Кореї, при цьому мало звертають увагу про те, що економічна політика будувалась на певному філософсько-ідеологічному підгрунті, яке вибудував Пак Чон Хі. Спиратись я буду на дві роботи по цій темі: 1.…
❤3
