​​В цьому треба віддати належне Де Сантісу й іншим губернаторам в цьому питанні треба брати з нього приклад.

Державні школи мають занепадати разом з профспілкою вчителів, хай живуть приватні школи 👍

​​Прихильник України Тоні Гонсалес (ака «МТГ, Фрідом Кокус та Ко просто покидьки») виграв праймеріз у блогера-ютубера Брендона Еррери, якого підтримували Фрідом Кокус та Метт Гетц

"The Economist вважає, що Ізраїль, ймовірно, порушив закони війни, не виконавши своїх зобов’язань за Женевською конвенцією 1949 року щодо забезпечення продовольством і медикаментами цивільних осіб під його окупацією «в повному обсязі в рамках доступних йому засобів». Після 7 жовтня кілька міністрів також погрожували розплатою та колективним покаранням.

Однак є різниця між цим і тим, щоб стверджувати про наявність навмисної, систематичної злочинної схеми морити голодом цивільне населення. Але саме такі твердження містяться у звинуваченнях пана Хана, і в результаті вони одночасно є більш серйозними та такими, що викликають сумніви.

Пан Хан порушив процедуру, висунувши звинувачення керівництву Ізраїлю. Він має рацію в тому, що МКК має юрисдикцію, оскільки, хоча Ізраїль не є учасником статуту МКК, палестинські території є. Проте МКК повинен переслідувати лише тоді, коли держави «не бажають або не можуть це зробити самі».

Ізраїль є демократичною державою з незалежною судовою системою. Його Верховний суд слухає петицію про допомогу Газі. Якби цей уряд пішов, що ймовірно, його наступник, скоріше за все, призначив би очолювану суддею комісію з розслідування війни. Ці механізми можуть зрештою дати збій, і іноді давали збій у минулому, але пан Хан не може просто ігнорувати їх. Ізраїль повинен мати шанс довести, що цього разу вони спрацюють.

Звинувачення проти керівників ХАМАСу та ізраїльтян формально окремі, але пан Хан вирішив об’єднати їх в один пакет. Його запит на видачу ордерів проти ХАМАСу міг надійти незабаром після 7 жовтня, але він відкладав це майже вісім місяців. Він стверджує, що його дії показують, що всі п’ятеро чоловіків рівні перед законом. Але поєднання їх разом також сигналізує про те, що демократично обрані лідери, чия держава зазнала нападу, прирівнюються до компанії терористів".

В Південній Африці АНК може вперше втратити більшість.

Якщо це справдиться, то АНК доведеться йти в коаліцію: або з поміркованими ДА, який представляє інтереси бурів, або з навіженими марксистами та расистами Джуліуса Малеми, який вимагає расові чистки та відбирання власності.

Зімбабвізація може перейти на нові швидкості, адже дружба АНК та близького ідеологічно марксисто-расиста Малеми вбачається більш вірогідною. Але подивимось 🧐

А так, там ще є партія колишнього президента Джейкоба Зуми.

Цей не тільки традиційний расист, а ще й етнічний шовініст, який виступає за верховенство зулусів. Тобто бити будуть білих і деяких чорних 😂

​​Як казав Вінстон Черчилль: "Ви завжди можете розраховувати, що американці приймуть правильне рішення. Звісно лише після того, як спробують усі інші" 😂

​​А шайка Іванішвілі перетворює країну на опущену.

І знову увесь Захід слоупок. Проти Грузії треба було вводити санкції вже вчора, але ніхто не ворушиться, заворушиться, коли влада в Тбілісі навіть припинить робити вигляд, що вона не смокче Москві, але тоді вже буде пізно. Як завжди 🤷‍♂️

​​BREAKING: Замах на сина Руді Джуліані 😂

​​Ок, Гугл, як правильно входити в хату 😂

Яка дивина, невже Китай союзник Росії? Хто б міг подумати. Це напевно ви своїми коментами їх розсердили, припинить сердити Китай 😂

Уся ця наша "китайська політика" будується таке враження на "коміксному" уявленні про зовнішню політику: ось є Китай, він сильний і від нього залежить Росія, треба вмовити Китай (чим?) натиснути на Росію і все буде добре.

При цьому чи робиться комплексна оцінка того, а власне чому Китай союзник Росії?

В принципі варто віддати належне Пекіну, він не приховував особливо своїх інтенцій. Китай не раз казав про те, що "потрібно враховувати безпекові інтереси усіх сторін". Безумовно в цьому контексті це значить враховувати інтереси "великих держав", але ж ніяк не "мєлочь пузату", до якою в Китаї зараховують і Україну.

Китай вважає, що він має мати свою "зону інтересів" (яка звісно розширюватиметься як збільшуватиметься апетит). Починаючи від Тайваня, який де-юре усі визнають Китаєм, через домінування в Південно-Китайському морі (яке де-юре ніхто не визнає) і вплив на країни аж до Австралії. Китай вважає, що "нависання" над ним про-американської Японії в купі з великим впливом США на торгівельні маршрути створює загрози його безпеці.

З цієї перспективи Китай і підтримує Росію, як її право перетендувати на Україну, яку, як якось вирішив бути відвертим посол Китаю у Франції, в Пекіні розглядають як аналог Тайваню - тобто уламок єдиної країни пост-радянського простору, де, за словами китайського посла, "немає визначених кордонів". Так само, як право Росії витіснити про-західні (читай національні) зі Центральної та Східної Європи, де колись домінував СРСР.

При цьому у Китаю ще є декілька думок мотивів, на кшталт розрахунку на ядерну зброю Росії, адже арсенал Китаю все ще малий, а в разі великого конфлікту Пекін хотів би мати в союзі державу, яка може забезпечити ядерне стримування, яке, як демонструє і наша війна, вкрай ефективне (Салліван не ескалує).

Або наприклад послаблення Росії дозволяє Китай закріплюватись в Центральній Азії, причому Росія змушена дивитись на це крізь пальці, бо також залежить від Китаю. А там ще економічні інтереси, ресурси, Арктика і т.д., і т.п.

Інтереси Китаю та Росії сильно сплутались для того, щоб розплутати їх могла пара трійка банальностей від наших дипломатів.

Тому Китай доволі чітко вказує, що Україні треба домовлятись з Росією про свою долю. На мапі Китаю України просто не існує. Так при "розподілі" України можливо доведеться врахувати інтереси ЄС (бо це найбільший торгівельний партнер) і США (бо вони сильні, а Росія як виявилось не така сильна в глобальному масштабі). Але це точно розмова для "великих хлопців", аж ніяк не українців.

Китай звісно міг в рамках етикету послати в Швейцарію якого Лі Хуя, щоб він там поторгував обличчям. Але видно і це набридло "китайським партнерам", раз вони вже прямо сказали, що ви по-суті ніхто для нас і звати вас ніяк.

В рамках світогляду з Пекіна Україна не існує як хоч якийсь суб'єкт міжнародної політики і ним не може стати. Вона може зникунти з мапи, може формально лишитись як якась Білорусь чи може бути поділена "поважними людьми". В Пекіні мислять в логіці Путіна і ніякої іншої логіки там немає.

Щодо дебатів Портнікова і Латиніної (ну можу ж і я хайпонути), то я зазначу одну річ, вірніше маніпуляцію, яку використовує Латиніна, і повторює той же Арестовіч - про БЛМізацію дискурсу з росіянами.

Це маніпуляція натягнута на карго-культ, щоб Латиніна марширувала в один ряд з західними консерваторами і тим самим демонструвала свою "правоту", але насправді вони навпаки продемонстрували свій примітивний рівень.

Питання БЛМ полягає в тому, що переважно лівацьких поглядів активісти і пполітики експлуатують історичну тему рабства і расизма в США, щоб вносити розкол в суспільство і досягати свої "революційних" цілей.

Натомість противники БЛМ, скажемо абсолютна більшість з них, не заперечує факт рабства чи расизма в історії США, але вони вказують, що країна вже давно пройшла певний шлях і справи зараз краще ніж були, а БЛМщики займаються тільки хейтерством, розколом суспільства і провокують бунти, які не тільки нічого не вирішують, а роблять ще гірше. Американські консерватори кажуть, що треба а) шукати те що об'єднує і б) бути вдячним за ті жертви і шлях, який вже пройшла твоя країна ("вдячність" своїм пращурам і суспільству одна з основних тем Едмунда Берка). Звісно ми не живемо в утопії і не все всюди ідеально, але жити в утопії ми ніколи і не будемо, утопічні виміри - це лівий світогляд. Постійне зосередження на негативах, яке плавно перетікає в хейтерство своєї держави і свого народу та провокує бунти і взаємну ненависть, заохочуючи найбільш темні сторони людської природи - ось в чому проблема БЛМ.

Тепер повертаємось до наших маніпуляторів. А хіба у відносинах між росіянами та українцями є якийсь прогрес, щоб Латиніна казала про БЛМ і порівнювала ситуацію? Ну якби КАБи, що падають на наші голови кажуть немає. 100 років тому, 50 років тому і зараз - все одне: росіяни хочуть нас знищити.

Але потім, їхня інтелігенція та місцеві подпєвали стають в позу і кажуть: що це за колоніальний дискурс?! Що це за БЛМ?!

Цей дискурс тому, блять, що ви нас хочете знищити прямо сьогодні! А не тому, що було 500 років тому чи тому, що хтось на касу у Волмарті сказав "N-word". Невже це так складно осягнути?

Напевно складно і тут можна погодитись з Портніковим про те, який таки дикунський та ущербний світогляд в них. І тези про "БЛМ" найбільш виразно це продемонстрували.

"На жаль, це прикро, що така велика незалежна потужна країна, як Китай, є інструментом в руках Путіна", додав Зеленський.

На жаль, змушений стати на захист Китаю.

Китай не є маріонеткою чи інструментом Путіна, рф сама є інструментом Китаю і Китай добре розуміє, що він робить. Перемога Москви в інтересах Пекіна і він над цим працює. Не треба цих ілюзій

​​Роберт «Черви зʼїли мозок» Кеннеді каже, що Байден дозволив Україні бомбити Белград.

Ну що ж…вибачайте серби, але куди можемо, туди і стріляємо 😂

​​Наша перепалка з Китаєм входить в один ряд паттернів поведінки, який вже став звичним: довге перебування в нетрях ілюзій, але кінець кінцем блукання в цих нетрях закінчується ударом в обличчя від реальності. "Освіжаючий удар" викликає якісь ресентиментні емоції, які йдуть в ефір.

Емоційність можна зрозуміти, адже нашого президента наш зовнішньопоілтичний блок роками годував маячнею і коміксного вигляду "аналітиками". Тому "не сердити Китай" стало урядовою мантрою і народилась нова релігія - "Китай порішає", бо він сильний і могутній і взагалі завтра "завоює Сибір". Усі завмерли в очікуванні побудови храмів Сі Цзінпіню, а Давід Арахамія бігав з книгами кормчего по парламенту, як свідки Єгови по квартирам.

Але час йшов, а "пришестя червоного бога" не відбувалось. З-за "Великої китайської стіни" текли гроші, технології і підтримка ВПК...в росію, а до Києва лунали слова "ви там тримайтесь" від Лі Хуя. "Чи не тримайтесь, яка різниця?" - вдумливо бубонів собі під ніс пан Лі, прізвище якого мучать, щоб воно не звучало так пікантно на наших просторах.

Накипіло, грубо кажучи. Як у нас тут в коментах інколи. Але хоч ми з вами усі президенти, той хто президент-президент трохи президентіше, тому "там" емоції не важливі. "Там" важливі дії.

Тедді Рузвельт якось сказав: "Дипломатія це коли ти говориш гарні слова, тримаючи дубину за спиною". Говорити гарні слова, тримаючи дулю за спиною - це вже українська дипломатія. Тикати дулі в обличчя, бо ти розчарований власними ілюзіями - напевно наступна стадія вітчизняної дипломатії.

Я багато писав і казав, що треба було б зробити: розшири відносини з Тайванем, працювати з Європою, передусім, над впровадженням санкцій проти Китаю, доводити до союзників, що Китай - це тил Москви і їм треба бити туди економічними важелями, поки це має сенс (через n-років це не матиме сенсу, бо треба буде бити ракетами). Це холодне та прагматичне усвідомлення, що Китай союзник Москви і працювати над тим, щоб знешкодити його допомогу, підняти планку нашої дипломатії до рівня Литви і Чехії, які критикують Китай через принципи, а не тому, що вони ображені, таким чином тиснучі на Західну Європу з позиції принципів, що більше працює, ніж особисті образи на Сі Цзінпіня.

Але увесь цей час було втрачено лише для того, щоб блукати в своїх ілюзіях і потім образитись на цей жорстокий світ.

Китай має бачення своїх інтересів. Китайське бачення вороже інтересам України і в світі "по китайський книзі" місця Україні (тій яку б ми хотіли бачити - суб'єктну та суверенну) немає. Можна ображатись на вовка, що він хоче тебе з'їсти, от тільки, що йому з твоїх образ? Якщо хочет гуляти там де вовки, треба з собою рушницю, а не добрі наміри та набір ілюзій туриста.

Лишається сподіватись, що це стане вивченим уроком і "китайська релігія" нарешті померла. Можливо навіть зараз Давід Арахамія біжить в кіоск, шукати книгу цитат Чан Кайші. Головне не пускати його на Тайвань, бо там неоднозначне ставлення до генералісімуса Чана та релігійних неофітів. 😂

ОАЕ та Палестинська автономія почубились, коли міністр закордонних справ ОАЕ назвав владу на Західному березі - "Алі Баба і 40 розбійників"

"Згідно з двома джерелами міністр закордонних справ ОАЕ назвав палестинське керівництво "Алі Баба і сорок розбійників" і заявив, що Палестинська автономія "безсенсові" і тому "заміна одного іншим призведе до того ж результату"

- Чому ОАЕ має надавати допомогу Палестинській автономії без реальних реформ? - запитав міністр з ОАЕ.

Тоді "прем'єр-міністр" ПА Хуссейн аль-Шейх накричав на представника ОАЕ і сказав, що ніхто не буде вказувати ОАЕ, як їй проводити реформи.

За повідомленнями джерел міністр закордонних справ Саудівської Аравії Файсал бін Фархан Аль Сауд намагався заспокоїти сторони, але ситуація вже вийшла з-під контролю і обидві сторони просто кричали один на одного, після чого міністр закордонних справ ОАЕ у гніві залишив кімнату".

Вказана зустріч за участі Держсекретаря США Ентоні Блінкена мала б стати кроком у реалізації стратегії Байдена по "ревіталізації Палестинської автономії", як кроку до створення до палестинської держави і передачі їй контролю над Газою, де гроші країн Перської Затоки відіграли б велику роль. Але щось пішло не так 🤷‍♂️

​​Так зване «мирне населення Гази» 🤷‍♂️

Ось і офіційне підтвердження, що «журналіст» Аль Джазіри утримував заручників.

Цікаво, чи так зване «міністерство охорони здоровʼя Гази», яке контролює Хамас, включило бідосю у свій репорт про мільйони вбитих цивільних? 🤔

​​Цікаво, що Німеччині Зелені втратили підтримку молоді, а АфД навпаки її наростила. Голосуй за будь-яких радикалів в будь-якій незрозумілій ситуації 😂

Саме тому я завжди скептичний, коли хтось робить далекосяжні висновки про політичну атмосферу через нинішні погляди молоді (будь-які). Усі забувають, що вони одружаться, візьмут іпотеку і народять дітей і буде вже не до революцій.

Ну ладно, не усі, можна мати сто років, але залишитись на рівні розвитку підлітка, як наприклад Ноам Хомський, який ніяк ласти не склеїть. Але більшість - так 🤷‍♂️

​​Схід і Захід не разом

АфД домінує у східній пост-комуністичний Німеччині. Так само популярний й інший радикальний проект вже зліва - партія Сари Вагенкнехт.

Згадується Конрад Аденауер і його «теорія про дві Німеччини».

Хороша стаття Метта Поттінгера та Майка Галлахера в Foreign Affairs.

Вона стосується більше китайського напряму діяльності адміністрації Байдена, але так можна охрактеризувати в цілому підхід цієї адміністрації до управління протистояннями.

Як правильно зазначають Поттінгер та Галлахер, для адміністрації Байдена "управління конфліктом/
протистоянням" стало самоціллю, а не засобом. Окрім спроб "керувати ескалацією" їй бракує стратегічного бачення, яка кінцева мета цього протистояння, що буде вважатися перемогою.

Автори вірно зазначають, що нинішній підхід адміністарції нагадує підхід адмміністрації Ніксона з її "розрядкою" (detente), дітищем Генрі Кіссінджера, яку перейняли потім адміністрації Форда та Картера (не дивлячись на те, що радник з питань національної безпеки Картера Збігнев Бжезинський був завжди скептичний до цієї ідеї). Розрядка лише дозволяла СРСР послаблювати США та підпалювати цілі регіони і лише з приходом Рейгана були встановлені чіткі стратегічні цілі на перемогу, а не на "керування конфліктом".

До речі, як вірно підмічають автори, у другій половині 80-х у Рейгана був чи не найбільш плідній діалог з СРСР і наступила дійсно "разрядка", але цьому передувало посилення США та збільшення тиску на Москву, не від гуманізму ж вони почали перебудову і "розрядку 2.0". Тобто політику Кіссінджера СРСР сприйняв як слабкість, а не як шлях до нормалізації міжнародної ситуації. І лише через силу Рейган зумів налагодити хоч якийсь "справжній" діалог.

У нинішньої адміністрації немає бачення "endgame", а стратегію перемоги замінила стратегія "управління конфліктами". Але якщо керувати конфліктами, то куди вони мають вивести? Що буде стратегічної перемогою?

Керування конфліктом може бути засобом, але не самоціллю, а акцент має бути зроблений на кінцевих цілях, а не на процесах заради процесів.