До речі так, в історію з отруєнням делегатів та Абрамовіча (3-4 березня) лягає вбивство нашого переговірника і співробітника ГУР Кірєєва, якого начебто вбило СБУ.

І ми так нічого і не зрозуміли в ті часи, чому СБУ вбиває співробітника ГУР.

А схоже це була спецоперація по зриву мирних перемовин.

Тепер питання: хто? Ну труїть в основному там ФСБ, тому думаю тут "на фронті без змін".

Навіщо? Є декілька варіантів, але поки робоча гіпотеза: перемовини велися по лінії олігархів та ГУР-СВР. ФСБ боялося, що якщо буде якийсь результат, то всіх собак за провали повісять на них (вже почали вішати - десь плаче генерал Бєсєда, а Бортніков пише черговий рапорт про звільнення). То ж вирішили зірвати перемовини, щоб в подальшому спробувати повісити цих собак на вояк.

Треба більше інформації, щоб гіпотеза стала теорією, але поки думаю так.

Інші версії історії з отруєнням:

1. Спроба Абрамовіча вийти з під санкцій, зобразивши себе жертвою режиму. Тому підкупив Грозєва і розганяє фейк. Ймовірність є, але мене муляє вбивство Кірєєва, яке дивно виглядає і попадає в цей період.

2. Саботаж перемовин «партії війни». За партією війни думаю може стояти Ковальчук, один з головних кремлівських ідеологів. Ймовірність є, але йому і його однодумцям для цього потрібна структура виконання і це знову підводить нас до ФСБ (хоча може якісь сторонні гравці були теж не виключено)

Американці кажуть не було отруєння, просто якась сезонна болячка схопила делегатів. Наша сторона взагалі каже, що нічого не було. Bellingcat (Мі5?) та Абрамович наполягають на отруєнні.

Дуже мутна історія, друзі

На федеральном телевидении уже предлагают "жёстко и однозначно" наказать Азербайджан и его нефтяную промышленность.

"Зачем нам нефтяная промышленность Азербайджана? Она нам не нужна", - говорит депутат Госдумы Делягин.

Сам же Азербайджан, по мнению Делягина - не государство, а "турецкое прокси, которое мы называем государством".

Пішла розкрутка по рашко-змі про "будєм бамбіть" Азербайджан 👆

Ось і Шойгу виринув. Схоже інформація про інфаркт була неправдивою (дякую пану Геращенко за "інсайди").

Певно сидів десь під домашнім арештом (а може забухав). Випускайте вже і Герасімова, хай розповість про доктрину 😂

Треба зрозуміти, що наше протистояння з Росією це надовго. І я не про гарячу фазу контактних боїв (щодо таких прогнозів треба звертатись до військових експертів, яким я не є), а про економіко-політичну рамку.

Україна та Росія матимуть протистояння не до "виснаження армії РФ", і не до "зміни режиму", а до моменту, поки Росія лишатиметься в нинішній конфігурації.

Я навіть допускаю варіант (хоч зараз він і не виглядає занадто вірогідним), що режим Путіна впаде і до влади прийде "криштально чисті" борці з режимом, і захоплений Захід забуде про тисячі вбитих українців, бо в Росії "знову демократія", і почнеться знову "my friend Boris", десант "чікаго бойз" на чолі з черговим Джеффрі Саксом для "проведення реформ" і все таке.

І може виникнути конфігурація схожа, наприклад, з відносинами по лінії Ізраїль-Єгипет або Ізраїль-Йорданія. Тобто обидві держави вважаються союзниками Заходу, але між собою йде "холодна війна". Так, можливість гарячої фази єгипетсько-ізраїльської війни при Садаті/Мубураку/Сісі значно нижча, ніж при Насері чи Мурсі, але обидві країни точно не друзі, а вороги, які ведуть проксі-війни, війну розвідок і т.д. Ненависть до Ізраїлю в Єгипті серед населення вище ніж в Ірані, до речі (саме серед простих громадян) і єгипетська влада підігріває ці настрої. І навпаки - ставлення ізраїльтян до Єгипту не набагато краще.

Прикладів таких відносин можна навести ще, наприклад Туреччина-Греція - обидві країни НАТО. І т.п.

Тому така ситуація може виникнути, і "зміна режиму" не змінить загальну канву відносин по лінії Україна-Росія - це довга війна, яка просто буде змінювати форми.

Уникнути цього можна лише в одному варіанті - в разі здачі національних інтересів України і перетворення на російського стателіта. А допоки ми будемо відстоювати свої інтереси та свою геополітичну суб'єктність, вона неминуча. Власне це синоніми: суб'єктність України=протистояння Росії.

Росія заявила, що "зменшує активність на Чернігівському та Київському напрямах" і начеб-то це "крок в бік деескалації".

Брешуть, скотиняки. Частину військ вони зняли для перенаправлення на Східний напрям. Для тих, що лишилися оперувати по лінії Чорнобиля, пару днів назад прислали генерала Чайко, щоб він там оцінив ситуацію та сформував, щось боєздатне. Певно генерал Чайко сказав, що з гівна та палок танка не зробить, тому зараз розповідають про "деескалацію".

Автор фрази про російський воєнний корабель Роман Грибов повернувся з полону додому! 🥳

https://www.youtube.com/watch?v=lXIHupoaNVo&t=13s

Сьогодні вчергове переконався в правильності свого рішення в свій час підти з Фейсбуку.

Кількість маршалів та генералісімусів, які готові прямо з диванів здійснити марш-кидок на Москву, зашкалює.

Здається багато, хто думає, що в житті як в комп‘ютерній грі: треба більше ресурсів - відправ більше гномів в золоту шахту, а треба більше війська - будуй казарми та клуб чарівників з фаєрболами.

Посміявсь, що ванюшки теж почуяли зраду і кричать по коментарях, що треба брати Київ, хіба не за це вони сидять без цукру?!

Але щось здається, жоден цей ванька без цукру не з під Бучі сидить в оточенні голодний, воно Соловйова дивитися весело десь на дивані в Усть-Засранську і вимагати «чавити біндер до останнього», але чогось призовна кампанія на Росії провалена і усть-засранці в окопи не поспішають.

Загалом Інтернет-військо тримає лінію фронту, ситуація стабілізована по всім напрямках 😀

Якось Ільхам Алієв (ще до другої Карабаської) відповідаючи на питання, коли вже "Карабах наш", відповів, що відновлення територіальної цілісності залежить від знання того, коли, як і що треба робити. І ми це знаємо - додав він тоді.

Цю формулу завжди треба тримати в голові, якщо в тебе в голові знання стратегічної цілі.

Приклад як Азербайджан діяв з Фаррухом зараз показовий. ВС Азербайджана порушили "лінію розмежування", зайшли в село. Росія волає. В цей час вони зайняли стратегічну висоту, яка дозволяє контролювати напрям Ходжали-Ханкенді. Росія завела в Фаррух два БТР і поставила посеред села. Азербайджанці пожали плечима і продовжили закріплення на стратегічних висотах. Що далі? Ті БТР постоять два-три дні, потім їх відправлять в Чорнобаївку і їх роз'єбуть там, а стратегічна висота в руках ВС Азербайджану. І ніякого крику "завтра на Ханкенді" - бо є головне знання того: коли, де і як.

Ось тому треба відповідати на ці три головні питання і робити стратегічні кроки. Благо, нас супротивник в стратегію не вміє. А ми зобов'язані навчитись, бо супротивник більший і сильніший за нас і ми можемо переграти його тільки стратегічно.

І як каже інший азербайджанець Агіль Рустамзаде (подивиться до речі його інтерв'ю, він хороший військовий експерт) Україна може перемогти Росію за рахунок асиметричних дій, бо симетрія це шлях в нікуди.

P.S. До речі, в мене поки немає впевненості, що наша влада поставила собі стратегічні цілі. Принаймні вихід за рамки політичних фікцій, якими нас годували роками, вже добре. Намагання вибудувати іншу архитектуру безпеки, ніж та, яка є (оскільки вона виключає нас як така), теж плюс. Інша справа чи це є стратегічний погляд, чи це просто бажання якнайшвидше закінчити війну і повернутись до великого будівництва. І ось це питання треба прискіпливо моніторити. Без закоханностей і без зрадойобства.

Юра, астанавітєсь!

За нашим інсайдом жахнули по Бєлгороду німці ракетою Фау-2. Шольц сказав: "Drang nach Osten" і тикнув пальцем десь в сторону Сходу. Танкові дивізії під орудою фрау Бербок вже рухаються в бік Ростова. "Руське, сдафайся, у нас єсть ойро, цукер і прокладка!".

P.S. Чекаємо офіційного повідомлення нашого Генштабу. Пан Бутусов схоже не в кращих кондиціях зараз, треба відпочити.

А тим часом Узбекистан та Туреччина підписали десять угод і оголосили про вихід на рівень "всеоб'ємного стратегічного партнерства".

Узбекистан давно намагається проводити незалежну політику, але погані стосунки Карімова та Анкари змушували Ташкент завжди знаходитись в орбіті Москви.

Після смерті Карімова, Узбекистан почав швидко налагоджувати відносини як зі США, так і з Туреччиною, дистанціюючись від Москви.

Після Казахстану я писав, що Узбекистан наступний у черзі на "повернення в рідну гавань" (і певно плани такі були), але на щастя для узбеків для них відкрилося вікно можливостей і Ташкент ним користується.

А ще цікаво, що завтра збирається конгресс країн-сусідів Афганістану, де братиме участь Китай. Так ось центральною темою будуть "територіальні претензії талібів до Туркменістана та Таджикістана". Це все відбувається на фоні чуток (які як кажуть навіть надані СВР Путіну як розвідданні), що таліби готують напад на Таджикістан на середину квітня.

Оскільки Росія вже не може вирішити безпекові питання ЦА, їх буде вирішувати Китай.

Центральна Азія йде з рук Путіна. А як все починалось з окупації Казахстана, а? І як все зараз.