​​Wall Street Journal пише, що особисто Байден наклав вето на передачу Україні літаків.

А ми казали, що у нас президент боягузливий клоун, але тепер ми знаємо…

🔴 Коли Лукашенко може атакувати Україну

Як стало відомо Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, після першого раунду переговорів у Москві Путін і Лукашенко зробили по одному дзвінку.

Не виключено, що вони могли віддати такі розпорядження: Путін — здійснити провокацію, обстріл російськими літаками в районі ДКУ з боку України білоруської території; Лукашенко — готувати вторгнення ЗС РБ в Україну.

За попередніми даними, білоруські війська можуть бути залучені до вторгнення вже 11 березня о 21.00.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Як допомогти ЗСУ знищити окупанта

Центр протидії дезінформації при РНБО України нагадує: Мінцифри запустило чатбот Є-Ворог у Telegram

Якщо ви бачите російську техніку чи окупантів:
🔺Перейдіть за посиланням у смартфоні https://t.me/evorog_bot
🔺Натисніть “Авторизуватися” та підтвердьте особу в застосунку “Дія”;
🔺Виберіть, що саме ви бачили, — техніку чи окупантів;
🔺Надішліть фото чи відео;
🔺Виберіть область зі списку та відправте геолокацію техніки чи живої сили ворога;
🔺Опишіть своїми словами те, що ви побачили;
✅Усі дані щодо ворога будуть передані до ЗСУ.

Увага! Авторизація через застосунок Дія потрібна, щоб послугою не змогли скористатися окупанти — а тільки авторизовані користувачі.

#stoprussia

Суперечка сенатора Тома Коттона та глави національної розвідки США Авріл Хейнс дуже показова щодо компетентності нинішньої адміністрації.

«Близько до тексту»

Коттон: - У вас є докази, що передача літаків Україні буде розцінена Росією як значна ескалація?

Хейнс: - Це наш аналіз.

Коттон: - Я ціную ваші аналітичні здібності, але я питаю чи є у вас докази?

Хейнс: - Прочитайте наш аналітичний звіт

Коттон: - Я читав. Я питаю чи є у вас якісь нові докази цього?

Хейнс: - Наша розвідка дала всі дані спираючись на свій досвід.

Коттон: - Я роблю висновок, що у вас немає ніяких доказів. Це ваша особиста думка. Дуже часто ці всі аналізи служать прикриттям для політичної нерішучості.

Переклав тред британського військового експерта Майка Мартіна щодо поточної військової ситуації:

Пройшло два тижні. Ось вам кілька стратегічних думок.

Здається цілком очевидним, що Путін хотів швидко обезголовити український уряд. Але він не надав достатньо військової сили для реалізації цього. Схоже, що наразі в Росії координація між військовими і політичними компонентами не працює.

У Путіна дивний погляд на світ, відірваний від реальності і його старше військове командування не намагається повернути його ближче до реальності, та не дає йому повну інформацію про хід кампанії.

Ось, що відбувається, коли оточуєш себе підлабузниками.

Отже, що Путін думає зараз? Які його стратегічні цілі? Є два погляди на це.

Або Путін досі лишається на позиції досягненні своєї головної мети щодо обезголовлювання українського керівництва, що потребує розгрому української армії.

Або Путін намагається зберегти обличчя і шукає перемоги: наприклад у вигляді з'єднання Криму та Донбасу, або взагалі взяти під контроль все українське узбережжя. Потім він піде на перемовини з цим фактом і спробує вийти з ними, як зі своїми трофеями.

На що Путін піде залежить від стратегічних та військових порад, які він отримує. Ми не знаємо, що йому радять, але ми можемо припустити, що він отримує погані поради, тому він досі думає про максимальний варіант.

Дивлячись на ситуацію на сьогодні, я думаю він все ще грає в олл-ін. Він досі намагається змінити український уряд. Він досі вірить у свій світогляд.

Чому?

Ну, щоб створити другий варіант, з військової точки зори, вам потрібно зробити хоча б одну або краще дві речі, обидві які б значили оточення українських військ.

1) з'єднати південне угруповання з харківським у Дніпрі, це б оточило десятки тисяч українських військових на Донбасі;

2) з'єднати південне угруповання з військами у Придністров'ї, оточивши Одесу.

Я не бачу жодного доказу руху до цього. Південний фронт здається зупинився, а прориву з Харкова точно не буде.

Які докази того, що Путін продовжує виконувати максимальний план?

Ну ми бачили, що рух на півночі Києва розбився на менші колони і позиціонується навколо Києва (наприклад встановлює вогньові точки і т.д.).

Ходять чутки, що Росія проводить розвідку Львову, готуючи атаку на цьому напрямі.

Але чому Львів? Чому він такий важливий?

Львів це місце, звідки працюють українські військові. Я можу лише здогадуватись, що це може бути місце, де дані західних розвідок надаються Україні.

Якщо ви думаєте, що Захід (особливо США та Великобританія, яка мають найсильніші організації електронної та людської розвідки) не допомагають Україні, спитайте себе, як українські снайпери знищили трьох російських генералів за останні кілька днів.

Або яким чином стільки літаків, гелікоптерів та артилерії розірвано на шматки?

Отже атакуючи Львів, Росія буде намагатись досягнути двох речей - вдарити по штабу українського війська і, якщо вдасться, розірвати зв'язок (або значно ускладнити) між західними розвідками та українськими військовими.

Обезголовлення вищого керівництва української армії є дуже важливою ціллю для Путіна.

Але це все свідчить, що він стоїть на максималістських позиціях. А це значить, що він отримує погані стратегічні та військові поради від свого вищого військового керівництва.

Чому я це знаю? Це просто, тому що вся проблема російського способу війни полягала в досягненні політичних цілей, які не були належним чином забезпечені військовими ресурсами, зокрема у сфері матеріально-технічного забезпечення.

Останнє, що треба робити в такій ситуації - це ще більше розпорошити свої сили і відкрити новий фронт у напрямку Львова.

Отже, якщо Путін йде максимальним варіантом, що робити українцям?

Зберігати спокій і продовжувати діяти, як вони діяли. Продовжувати бити ворожі логістичні колони, продовжувати втягувати росіян - чим більше вони втягнуться, тим більш уразливою ставатиме їхня логістика.

Путін отримує погані поради і робить великі помилки. То ж навіщо йому заважати?

Чи можливий на росії військовий переворот?

Я цікавився військовими режимами в різних країнах і зрозумів оду річ - військові перевороти відбуваються лише там, де армія становить окремий незалежний інститут влади зі своєю системою освіти, елітарністю військової касти, діючими інститутами впливу на соціо-політичний режим. Коли армія є підпорядкованою структурою цивільної влади - перевороти не відбуваються. Тому перевороти відбувалися в країнах ЛА, Єгипту, Таїланду, колись в Туреччині і т.д. А ось, наприклад в Німеччині, Китаї та РФ військовий переворот мало вірогідний.

Більш того, я дивився інтерв‘ю колишнього друга Путіна Пугачова, де він розповідав, як Путін, приходячи до влади, боявся армії і обхажував начгенштаба Квашніна, щоб він не дай Боже не вчинив проти Путіна заколот.

Квашнін був бойовим генералом, який брав участь у військових діях на Кавказі, і Путін доклав багато зусиль, щоб вичавити його та замінити штабними щурами. Герасімов це штабний щур, відомий хіба що в епістолярному жанрі (ооо, «доктрина Герасімова», як страшно). Бойових та популярних генералів типу Лебедя чи Рохліна давно ліквідували.

У Каміля Галєєва є тред, де він описує, як справді путінський режим маргіналізував та послаблював армію.

Путінська армія сьогодні керується підлабузниками та тиловими щурами. Така армія не здатна на військовий переворот.

Більш того, не дарма Шойгу, як каже наша розвідка, за продовження операції, бо розуміє, що після її закінчення, армію чекає чергова чистка. Його остання надія, не маючи змоги нічого зробити, робити вигляд, що «все йде по плану», відтягуючи свій безславний кінець.

Тому якщо і буде переворот, то хіба апаратний, але не військовий.

Після провалу Білого дому провести перемовини з Саудівською Аравією щодо збільшення видобутку (в Ер-Ріяді не просто відмовили Байдену, а взагалі відмовились з ним навіть говорити) у гру вступає Борис.

У Джонсона дружні відносини з наслідним принцем (вони спілкуються без протоколу напряму по мобільному) і можливо Борису вдасться вмовити саудитів збільшити відобуток. Але це буле важко, адже причина насамперед у Вашингтоні.

Я неодноразово писав про провальну і дебільну політику Вашингтона щодо Близького сходу, через яку зараз світ споживає плоди. Іранський напрям на грані зриву (атаки іранців на американські бази лише підтверджують це), а у Венесуелу я не дуже вірю.

Надія на Великобританію і особисті відносити британців з саудівським істеблішментом.

Читаю, зо британські ЗМІ посилаючись на розвідку кажуть, що Путін хворий раком.

Але таку саму байку в 14-15 роках вкинули в Україну. Тоді це робив Сурков через Чічваркіна та анонімних псевдо-інсайдерів з "близького кола".

Зараз британські "інтеледженс" посилаються знову на оточення з Кремля. Пан Сурков, знову ти?

P.S. Те що знову вилазять проекти "народних республік" - дітище Сурка також наводить на думку, що цього ховраха знову витягують з нори. Подивимось.

Орки вбили відомого волонтера з інвалідністю, підприємця Олександра Кононова, який свого часу був звільнений з полону “ЛНР”. Як повідомляють у соцмережах його друзі та журналісти, які спілкувалися з Олександром, чоловіка застрелили в його будинку на Луганщині просто в інвалідному візочку. “Сані більше немає. Пережити окупацію, полон, нове вторгнення і бути застреленим у власному будинку просто в візочку. Тварі. Спи, братику. Ти дуже крутий. Ти справжній Українець Донбасу. Мордор маст дай”, – написав журналіст Руслан Горовий.

​​Аналітика в байденівській адміністрації просто 80-го левела

Наши бойцы сожгли «Джавелином» два БМП и два танка, получили контузию и попали в больницу, но вскоре отпросились у врачей и вернулись на фронт.

Настоящие герои!

Отже Росія просить Китай про військову та економічну допомогу, бо «вєлікая і могучая» загрузла в боях в Україні.

Зараз би не став давати прогнози щодо дій Китаю.

Китаю вкрай невигідний великий військовий конфлікт в Європі і погіршення відносин з ЄС, що вдарить по його економіці. Без ЄС усі ці шовкові шляхи до дупи, тобто це фактично поховати свій стратегічний план.

Думаю в Пекіні зараз дуже злі на Кремль, бо вважають, що Путін їх надурив, коли запевнив про «швидку операцію в Україні», які вони за її результатами з Китаєм мали розіграти перед Заходом в стилі тактики доконаних фактів. Китай мав пом‘якшити певний санкційний тиск (вони явно не очікували такий масштаб тиску), а потім вийти на розмову з позиції того, що Україна пала, треба з цим змиритись і виходити з дипломатичного глухого кута.

Але це все пішло коту під хвіст, і такий розвиток подій не входив в плани Пекіна, який не збирається ані вивозити на своїх плечах всю економіку (а тепер ще і мілітарку) Росії, ані вступати в холодну війну проти ЄС (які вони давно намагаються перетягнути на свою сторону у протистоянні зі США).

З іншої сторони, Китаю вигідний тліючий конфлікт між США та Росією (відволікає США від тихоокеанського регіону) та погіршення економіки Росії, яке штовхатиме її в усе більшу залежність від Китаю. Якщо послати зараз Москву вслід за російським військовим кораблем, це може створити ряд проблем, наприклад швидке (умовно швидке) падіння режиму в Москві і дрейф його знову до Заходу.

У Китаю зараз є ряд опцій, які можуть як полегшити життя Заходу і нам у протистояння Росії, так і навпаки ускладнити (це і економічний блок, це і «нафтове питання», це і поставки зброї Росії).

Що обере Китай? Не виключаю, що він обере використання опцій ситуативно в залежності від своїх прагматичних інтересів, наприклад допоможе США в ряді треків, а з іншої підтримає Росію по ряду питань. І з тих, і з тих вичавить по максимуму на свою користь.

А ось стаття китайського про-владного аналітика пана Ху Вея щодо російської авантюри в Україні.

Пан Вей доволі алармістськи каже, що Китая є вікно у один-два тижні, щоб терміново втрутитись у ситуацію. Це втручання, за його думкою, маю полягати в тому, щоб дистанціюватись від Путіна. Більш того, Вей каже, що Китай не має навіть стояти на нейтральній позиції, бо це не дає ніяких переваг, викликаючи невдоволення як в Москві, так і на Заході, а Китай має чітко заявити про підтримку територіальної цілісності та суверенітету України (з огляду на Тайвань).

Для Китая, вважає Вей, головне імідж і він не може допустити, щоб його асоціювали з тим, що робить Росія. Ядерними погрозами Путін перейшов межу, вважає аналітик, і зараз Китай має продемонструвати, що він відповідальна світова сила і зробити рішучі кроки, щоб змусити Путіна до деескалації.

Цікава поява таких статей в Китаї, але я б не впадав в ейфорію. Схоже з біографії пана Вея, він аналітик близький до "шанхайської групи", яка завжди була більш про-західна, ніж нинішня правляча група. Сам Вей пише, що в політичному та аналітичному середовищі Китая питання російської агресії (і її підтримки Пекіном) викликає розкол і безумовно там є частина істеблішменту, яка хоче підтримати авантюри Путіна. Але схоже в Китаї все більше і більше невдоволені розвитком подій.

«Схоже чарівної доктрини Герасімова, про яку ми всі чули, насправді просто не існує як такої» - генерал Бен Ходжес, колишній командуючий силами НАТО у Європі.

Лол, а уявіть там же були цілі аналітичні центри на Заході які вивчали «доктрину Герасімова» і зі страхом дивилися, як російські штабні щури надувають щоки і розповідали про страшну доктрину (в нас також).

А виявилось, що Герасімов не військовий, а посередній письменник-графоман, причому рівня якоїсь Донцової.

Це до речі не тільки про РФ (де вже немає навіть когось рівня Рохліна, Лєбєдя чи Квашніна), а і про рівень наших західних союзників, які вірили у мультики та фентезі не гірше за Путіна.

Тепер лишилась лише «доктрина Жукова»: «Баби єщьо нарожають».

Полк Нацгвардии Азов в бою в Мариуполе уничтожил российского военнослужащего с погонами генерал-майора. Идентифицируем личность оккупанта, это может быть сенсацией. Героические защитники Мариуполя сражаются в полном окружении уже 14 суток, при полном господстве российской авиации и артиллерии. Каждый день они творят невероятные подвиги.