​​В українців має бути право на самооборону!

Черговий приклад того, що норми українського законодавства про самооборону мертвонароджені, а поліція будь-що бажає тільки одного - запроторити якомога більше людей за грати.

На Тернопільщині хлопець тікав від 6 (!!!) нападників, сховавався в себе вдома, вони туди вломились і він порізав одного покидька. І йому оголосили підозру у "перевищенні меж самооборони". Шість на одного, вторгнення в домівку - перевищення? Ви що там в у своєму відділку геть всі мізки пропили?

В Україні потрібно негайно приймати закон про самооборону, дозволяти носіння короткоствольної зброї і прийняти норми, аналогічні "castle law" в США, де в багатьох штатах в разі незаконного проникнення на чужу власність, власник має право захищати себе будь-яким способом, аж до вбивства нападника.

Заліз в чужу власність? Отримай свинцю, гівнюк! І тільки так!

Українці мають право на самоборону. Будь-який злочинець, котрий збирається влізти в чужу власність або напасти на людину на вулиці, має знати, що його можуть вбити. Домівка українця має бути його фортецею, де він має відчувати себе захищенним. І не тільки від злодіїв, але і від поліції.

Британсько-французький конфлікт навколо острова Джерсі

Британсько-французькі відносини сьогодні переживають не найкращі часи. Там є багато причин, а малий острів Джерсі коло Франції, що є власністю Британської корони, просто квінтесенція цих протиріч.

Британський острів Джерсі перестав видавати ліцензії французам на риболовство. Цього вимагають місцеві рибалки, які обурені, що французькі рибалки ведуть себе як вдома у територіальних водах Британії.

Натомість французів це обурило і французькі рибалки вже почали спробу блокади острова. Французькі урядовці довзоляли собі вислови на кшталт: "Ми поставимо Джерсі на коліна" або "Ми готові до війни".

Французи готові до війни це вже саме по собі смішно, хай ще лінію Мажино встановлять 😂

Британія вже направила два важкоозброєнних бойових патрульних корабля до острова - HMS Tamar та HMS Severn, які моніторять ситуацію. Французи також направили бойовий катер "Athos" (де загубили Д'артаньяна? 😂).

Британський прем'єр Борис Джонсон сподівається на "мирне врегулювання", але в той же час заявив про підтримку острова Джерсі.

Зі своєї сторони бажаю британцям поставити на місце нахабних французів, щоб вони не тіліпали своїми Атосами та Д'артаньянами перед носом у пристойних людей.

Британія має захистити свій суверітет!

ЦАР: як Росія об'єднала всіх проти себе

Історія Центральноафриканської республіки (ЦАР) це таке місиво всіх проти всіх, що це заслуговує на окрему книгу, як не збірник. Але давайте коротко.

У 2003 році Франсуа Бозізе вчинив державний переворот проти першого демократично обраного президента Анж-Фелікса Патассе. Скоріше за все не без участі Франції, яка спочатку підтримувала Патассе, але потім вирішила його змінити на Бозізе.

Бозізе був доволі колоритним персонажем, зокрема відомий тим, що "реабілітував" колишнього "імператора ЦАР" Бокассу і назвав його "великим гуманістом", а Бокасса славився канібалізмом в прямому сенсі цього слова.

Не довго пісня грала і у 2013 році ісламістські повстанці з угрупування "Селека" скинули Бозізе, який втік в Камерун, а лідер "Селеки" Мішель Джототдіа оголосив себе новим президентом.

Але проблема в тому, що мусульман в країні лише близько 15%, тому прихід до влади ісламіста спонукав християн створити власні бойові загони - "Антибалака", які почали воювати проти "Селеки". Оскільки ситуація для "Селеки" склалася не дуже і Джототдіа навіть вимушений був втікти з країни, було оголошено, що він відмовився від президентства.

В ході мирних пермовин між сторонами обрали нового прем'єра Ніколу Тьянгая замість Фостена-Аканджа Таудери (запам'ятайте це ім'я) і домовились провести вибори.

Загалом у ЦАР був шанс вирулити на певний шлях відновлення, якби на виборах переміг той, хто очікувався спочатку - Анісе-Жорж Дологеле, колишній прем'єр-міністр при президенті Патассе та людина, що мала репутацію реформатора.

Проте тут в країну "понаїхало" - росіяни. Разом з військовими сюди ж прибули цілі команди політтехнологів з Москви, які витягнули нікому не потрібного Туадеру і за допомогою маніпуляцій та махінацій протягнули його на пост президента.

Так країна почала перетворюватись на російську колонію з маріонеткою на чолі. Щоправда там був інтерес і Франції, яка увесь час хитається між спробами повернути до влади Бозізе та підтримкою Туадери. Навіть дії в них схожі - і Франція, і Росія створюють ботоферми в сегментах інтернету ЦАР.

Росія увесь час створювала ілюзію, що їй вдалося встановити мир в регіоні, навіть замирити учасників громадянської війни. адже за посередництвом Росії між "Селекою" та "Антибалакою" в 2018 році в Хартумі (столиця Судану) була підписана спільна декларація. Здавалось би...

Але зараз міраж розсипався. Дуже швидко стало очевидно, що Росія експортувала в країну протиправність, коррупцію, розграблення ресурсів країни, безчинства вагнерівців та інших "солдат фортуни".

Останньою краплею стало те, що в березні 2021 року махінаціями і заборонами опозиційних кандидатів, Туадера, російська маріонетка, переобрався на другий термін.

Це призвело до фантастичної події: мусульманські бойовики "Селеки" та християнські бойовики "Антибалаки" створили спільну "Коаліцію патріотів за зміни", яка оголосила війну діючій владі. І Росії звісно. І знову почалася громадянська війна.

Зараз Франція також оголосила підтримку Туадері і таким чином ситуація наступна: триумвірат Росія, Франція і їхня маріонетка Туадера воює проти власного народу. Туадера не має підтримки в народі (ані серед мусульман, ані серед християн) і тримається лише на російсько-французьких штиках. Але чи довго можна сидіти на іноземних штиках? Подивимось.

У Лівії Росія може лишитись у розбитого корита

Авантюра Москви у Лівії, де вагнерівці виконують роль м'яса для бунтівного генерала Хафтара, мала б стати символом "повернення" Росії у велику геополітику. Але що по факту?

В свій час Росія вирішала підтримати бунт генерала Халіфи Хафтара в Лівії. Росія там не грала першу скрипку, щоб не казали російські пропагандони, оскільки бунт Хафтара був інспірований насамперед Єгиптом, Саудівською Аравією та ОАЄ. Франція стала постачальником зброї і забезпечила закулісну дипломатичну підтримку. А ось Росія стала постачальником гарматного м'яса в основному. Бо дурних ні в Дубаї, ні в Каїрі, ні Парижі не знайшлося.

Але план Росії був зрозумілий. Якщо російські війська стануть вирішальним фактором перемоги, то акції Москви в цій нестійкій коаліції підуть в гору. Проте всі казки про "непереможність російської армії", хай навіть і у вигляді "іхтамнєтов", розбилися о турецьку армію.

І ось коли стало зрозумілим, що путч Хафтара провалився, в Лівії створений перехідний уряд (на чолі якого бізнесмен, який має бізнес в Туреччині та дуже близький до Ердогана Абдель Дбейба).

Але що гірше для Москви, почалося налагодження стосунків між Єгиптом та Туреччиною з однієї сторони, та між Єгиптом та урядом Лівії.

Судячи з усього, сторони хочуть створити певний баланс сил, виключивши з рівняння інших гравців, насамперед Францію та Росію. Є інформація, що ОАЄ, Саудівська Аравія та Єгипет згортають підтримку генерала Хафтара і роблять ставку на іншого військового Абделя Разік аль-Надурі, який певно в недалекому майбутньому стане тою силою, що буде представляти інтерес цих країн в Лівії.

Франція зрозуміла, що може лишитись без нічого і вже планує взяти своє на виборах, що має провести Перехідний уряд, і виділила на це 1 мільйон євро.

Втім план такий собі - вірити, що в роздертій десятирічною війною країні питання вирішяться на виборах, не варто.

Питання вирішиться в рамках перемовин між Єгиптом, Туреччиною, Саудівською Аравією та ОАЄ. І в разі якщо буде знайдена певна схема, яка задовольнить інтереси цих гравців, і Росія, і Франція, і бунтівний генерал Хафтар, лишаться за бортом. Бо запропонувати їм нічого.

Несподівана перемога консерваторів в Британії

Консервативна партія Британії на виборах у так звану "Супер П'ятницю" несподівано отримала перемогу в окрузі Хартлпул.

Річ у тім, що округ Хартлпул з 1974 року, коли він був заснований, жодного разу не голосував на консерваторів. Це вважається дуже стійкий і глибокий оплот лейбористів.

Цей округ є промисловим і основний електорат тут "сині комірці". Ця перемога ілюструє тенденцію, яка вже йде повним ходом в США і судячи з усього вже є в Британії - робочі, "сині комірці", полишають підтримку лівих партій і переходять до стану правих партій.

Ліві, які виступають за необмежену міграцю, що вбиває робочі місця, великі податки та регулювання, які вбивають промисловість, інтеграцію в бюрократичні структури, які гальмують промисловий розвиток - все це унеможливлює підтримку робочими лівих. Так процес цей складний, бо ж якщо ще твій дід голосував за лейбористів важко змінити сторону в один день, але цей процес йде.

Ліві сьогодні не захищають ні робочих, ні середній клас, а є партією мігрантів, збоченців та міжнародної бюрократії. Тому чим швидше робочі це зрозуміють, тим краще для них.

Конвульсії помираючої імперії

Ряд експертів, слідом за місцевим брюсельским божевільним Гі Верхофстадом, почали розповідати, що британо-французький конфлікт навколо острова Джерсі, це наслідок Брексіту і от який ЄС - всіх мирить.

Але це не так. Протиріччя між Лондоном та Парижем на сьогодні дуже глибокі і знаходяться в багатьох місцях за межами кордонів обох держав, а острів Джерсі просто привід сторонам пограти мускулами.

Насамперед Лівія. В Лівії Британія спільно з Італією та Туреччиною підтримує про-турецький уряд Дбейби і всі три країни заводять свій інтерес в цю країну, в той час як Франція, яка підтримувала бунтівників, може залишитися ні з чим, тим паче, якщо порозуміння знайдуть Британія, Італія та Туреччина з однієї сторони, та Єгипет, Саудівська Аравія та ОАЄ з іншої. В цьому разі сподіватись, що ці країни допустять Францію та Росію до розділу пирога марно. І при тому ніяких важелів змінити ситуацію в Лівії у Франції немає. Їй лишається тільки сподіватись на те, що протиріччя сторін не будуть врегульовані і пробувати ловити рибку в мутній воді.

Британія заходить в Африку і насамперед в Нігерію. Нігерія основний геополітичний супротивник французького сателліта Чада. Британія в минулому році провела великий інвестиційний самміт "Британія-Африка", показавши, що буде витрачати великі гроші на континенті. Президент Нігерії з 2016 року провів 13 візитів в Лондон (і скоріше за все, те що візити в останні роки зменшилися пов'язані зі станом його здоров'я, президенту Бухарі 78 років і тим не менш в квітні він був у Лондоні). Зараз відбувається 4 денний візит британського міністра по справам Африки в Нігерію. Я вже мовчу про широкі економічні проекті Британії в цій країні, типу UK-Nigeria Tech Hub.

Нігерія найбільша економіка Африки і зріст її геополітичного впливу неминучий. І цей вплив буде здійснюватись за рахунок французьких сателітів: Камеруну та Чаду. І це буде відбуватись в тому числі завдяки Британії.

Вбивство президента-диктатора Чаду Дебі і початок громадянської війні в країні (а судячи з усього лівійський уряд, підтримуваний Туреччиною та Британією, допомагає повстанцям, даючи їм зброю, а їх бази знаходяться на території, які контролюють союзники уряду - лівійські туареги, і т.д.), фактично может перетворити Чад з одного з головних гравців в регіоні на failed state, в який вже по-суті перетворився інший сателліт Франції - ЦАР. Нігерія вже сказала, що "заповнить прогалину безпеки в регіоні", яка виникла внаслідок вбивства Дебі.

Франція втратила вплив в Індокитаї, Франція втратила будь-який вплив на Близькому сході, зараз Франція втрачає вплив в Африці, а також вплив в Європі, оскільки у Німеччини найбільша економіка в ЄС. І лишається їй вести себе як істеричка, у якої все валиться з рук і грозити маленькому острову коло своїх берегів.

Насправді те що ми бачемо, схоже на те, що відбувається і з Росією - конвульсії помираючої імперії.

Адміністрація Байдена не підтримує вступ України в НАТО

Сонько Джо і його "команда мрії" дали зрозуміти, що адміністрація не підтримує вступ України в НАТО.

Так Пресслужба Білого дому внесла корективи у відповідь заступниці речника адміністрації Карін Жан-П’єр на пряме запитання, чи підтримують США приєднання України до НАТО.

В той час як Карін Жан-П’єр відповіла так, Пресслужба Білого дому повідомила, що це вона "обмовилася" і що її коментарі "не відображають офіційної політики США".

Я в цьому нічого дивного не бачу, оскільки це прогнозована політика цієї адміністрації, але скільки було розповідей як Байден буде за нас...

Проте я думаю, навіть якщо завтра Сонько Джо публічно зробить Путіну мінет, експерти розкажуть, що це "хитра багатокроківочка" і ось скоро Байден остаточно поховає Путіна.

Нам же з вами, не експертам і не активістам, треба жити не в матриці і реально дивитись на речі. І розуміти, що на жаль зараз в США недолуга та імпотентна адміністрація і єдине на що треба розраховувати, що цей балаган, який засів у Вашингтоні, у 2024 році покине капітолійський пагорб.

Тотальна поразка лейбористів в Британії

"Великий четвер" у Великобританії закінчився холодним душем для лейбористів - вони в цілому втратили 193 місця в місцевих радах, в той час як консерватори здобули 159, при чому перемігши навіть в стійких лейбористських округах, як то Хартлпул, про що писав вчора.

Єдине, що може засмутити консерваторів це результати в Шотландії, де перемогла правляча партія шотландських націоналістів, яка вимагає повторний референдум про незалежність, але Борис Джонсон вже сказав, що ніякого референдуму не буде.

Такі результати дуже несподівані, адже ніколи такого не було, щоб партія, яка знаходиться при владі 11 років, так впевнено вигравала вибори, а головна опозиційна партія отримувала таку нищівну поразку.

Лейбористи абсолютно нічого не змогли запропонувати британцям, окрім постійного ниття про "повторний референдум" та тупої кальки американських лівих з їх "woke-повісткою", хоча британці вже багато разів показали, що їм не потрібний ЄС і що вони не підтримують імпортовану "woke-повістку". Довелося зробити це ще раз.

Краще за все про лейбористів сказав не якийсь "ультра-правий" чи діяч Консервативної партії, а висопосадовий член Лейбористської партії, який займав посаду міністра оборони в тіньовому уряді і нещодавно покинув цей пост в знак протесту проти політики партії - Халід Мухмуд.

Махмуд прокоментував результати виборів так:

"Лондонська буржуазія за підтримки woke-бригад воїнів з соціальних мереж захопила партію. Вони проголошують добрі наміри, але їх політика - одержима ідентичністю, розколом і навіть утопізмом - має більше спільного з вищим товариством Каліфорнії, ніж з людьми, які голосували вчора в Хартлпулі".

Британські виборці вказали "прогресивній" повістці на двері, а Борис Джонсон, якого мейнстрімні ЗМІ називали популістом, який швидке впаде, судячи з усього готується до довгих років в кабінеті на Даунінг-стріт.

​​«Перемога»

​​Буддизм не такий вже мирний

Читаю зараз шеститомну Кембриджську історію Японії і ось що цікаво, це те, що західні прогресисти часто протиставляють буддизм як "мирну" релігію всупереч кривавому християнству.

Але історія Японії ніяк не підтверджує цю тезу. Чи були релігійні війни в Японії? Так, були. В 6 ст. від Р.Х. в країни велася громадянська війна між родом Сога, який просував буддизм та родом Мононобе, який захищав Синто. Сога перемогли і фактично стали правити країною. В цей час, диктатури сімейства Соги, буддизм фактично став державною релігією і тут були вся краса теократії - здирництво податків задля спорудження храмів та статуй Будди (одна з найбільших статуй Будди в храмі Тодай-цзі збудована в той час), навернення у віру і т.д.

Рід Сога фактично правив Японією більше ста років, поки амбіції дому не стали занадто агресивними. Сога навіть вбили сина імператора, що спричинило бунт всієї японської аристократії і так званий переворот Тайка, внаслідок чого сім'ю Сога вирізали.

Були тут і буддистські монахи-воїни. Особливо знаковим була організація Ікко-Іккі, яка навіть захопила провінцію Кага, вчиняла різанину і встановила жорстку теократію в провінції, поки їх не знищив Ода Нобунагі.

Таким чином, історія буддизму нічим не відрізняється від історій інших релігій - і релігійні війни, і насильницькі навернення, і різанина іновірців - все тут було.

Безумовно, я не "прогресивний атеїст", щоб казати, що буддизм сам собі винен в цьому. Те ж сімейство Сога використовувала буддизм для укріплення своєї влади, як це робили і якісь християнські монархи. Багато монахів, з того ж руху Ікко-Іккі просто спотворювали постулати буддизму і т.д.

Але те саме було і в християнстві наприклад. Тут важливо, що створений образ начеб-то буддизм був такою мирною релігією, а християнство кровожерливою і всі "прогресивні уми" сьогодні буддисти, бо це чиста релігія. Проте це хіба що, якщо не знати історії.

На картині зображена битва при Азукізакі, де Ода Нобунагі розбив воїнство буддистів з Ікко-Іккі.

​​Ескалація в Ізраїлі направлена на слабкий Вашингтон

Події в Ізраїлі, активізація терористів-арабів в регіоні в першу чергу пов'язана з новою адміністрацією в Вашингтоні та на підрив процесу Авраама.

При Трампі кардибалет терористів не мав ніякого сенсу, оскільки Вашингтон заявляв рішучу підтримку Ізраїлю і неприяйняття арабських терористів з ФАТХу та ХАМАСу. Також підтримки не вартувало очікувати і від монархій перської затоки, які зробили вибір на користь нормалізації стосунків з Ієрусалимом.

Залишались тільки Катар, Туреччина, Іран та Росія, в яких свої справи були не дуже.

Все змінилося з приходом нової адміністрації Байдена, яка показала, що буде діяти на підрив процесів Авраама, ослаблюючи як монархії Перської затоки, так і Ізраїль, натомість відновивши виплати терористам та почавши процес нормалізації з Іраном.

Побачивши гарний приклад від Москви (а половина лідерів арабских терористів, включаючи і Махмуда Аббаса (агент Кротов) є агентами російських спецслужб), терористи вирішили підняти свої акції в очах слабкої адміністрації у Вашингтоні силовим тиском з однієї сторони, а з іншої саботувати процес Авраама, який лишився без підтримки Вашингтона, сподіваючись на ще більший тиск Байдена на Саудівську Аравію та ОАЄ.

Внутрішньополітичною аджендою арабських терористів є зрив будь-якої можливості нормалізації відносин між арабами-громадянами Ізраїлю та євреями, який намагався просувати Нетаньяху.

Це силова спроба терористів вийти з глухого кута, куди вони зайшли в останні роки. І в них така нагода дійсно є - завдяки адміністрації Байдена.

Ізраїлю зі своєї сторони не треба звертати увагу на нинішню американську адміністрацію, діяти жорстко і продовжувати процес нормалізації з СА та ОАЄ та продовжувати лінію Нетаньяху з розбудови союзу з Індією.

Якщо буде зміна уряду і до влади прийдуть "анти-бібісти", в основному ліваки з декількома "правими" ренегатами та російським агентом Ліберманом, є ризик, що вони будуть заглядати в рот Вашингтону і це найбільша небезпека всім позитивним процесам на Близькому сході, які досягли Трамп та Нетаньяху.

​​Новий Дізраелі?

Як відомо кумиром Бориса Джонсона є Вінстон Черчилль, про якого він навіть книгу написав. Але як підмітив Лео Маккінстрі, Джонсон більше схожий не на Черчилля, а на Бенджаміна Дізраелі.

Дізраелі, як і Джонсон, починав у якості "аутсайдера" в Торі і був великим оратором. Фактично зірка Дізраелі на політичній арені почала сяяти з його популістських нищивних промов проти прем'єра Роберат Піля, члена його ж партії.

Джонсон зробив те, що в свій час зробив Дізраелі - вибив політичний істеблішмент партії і переформатував її.

Дізраелі відомий тим, що створив "One nation conservatism", залучивши в партію робочих, створивши фактично першу спробу альянсу консерваторів і робочих. Тим же шляхом зараз йде і Джонсон.

В той час, як лейбористська партія перетворюється на партію лівих студентів, університетських містечок і пари-трійки великих міст, типу Лондона та Ліверпуля, Консервативна партія стає партією, яка оформлює коаліцію середнього класу та робочих з так званого "Red Wall" (аналог американського "Rust Belt").

Освітня реформа, яку зараз проводить кабінет Джонсона і яка направлена на перенаправлення видатків з гуманітарної освіти на професійно-технічну (що я вже давно кажу треба робити в Україні) тільки скріплює цю коаліцію.

Знаково і те, що коли Дізраелі приходив до влади, він йшов під лозунгами повернення Британії на світову арену. Некомпетента і еклектична зовнішня політика Гладстона сильно ослабила вплив Британії в світі і задачею Дізраелі було повернення цього впливу.

Саме це своїм проектом "Глобальна Британія" намагається досягнути і Борис Джонсон - повернути Британію, яка надто довго скніла в ЄС, до глобальної ролі. І що найбільш дивно в параллелях між Дізраелі та Джонсоном, що для Дізраелі основним напрямом було відновлення союзу з Оттоманською імперією та укріплення Британії в Індії. Те, що сьогодні робить і Джонсон.

Великий знавець біографії Черчилля, Борис Джонсон таке враження повністю повторює дії Бенджаміна Дізраелі, ніяк не Черчилля.

Сьогодні Борис Джонсон проголосить промову, так званий "Queen Speech". За словами Стівена Полларда, ця промова відкриє нову еру Британії - Британії, націленої на союз робочого та середнього класу, а не на лондонських інтеллектуалів та студентиків, що бісяться з жиру; Британії як остаточно покидає тісну комірку брюсельскої бюрократії і стає глобальною. І будемо сплдіватись, що у Даунінг-стріт знайдеться гідна відповідь на всі виклики, що послідують за цим поворотом.

"Cancel culture" will be canceled

Борис Джонсон оголошує війну так званій "cancel culture". Про це він сказав в сьогоднішній промові.

Уряд планує прийняти закон про захист свободи слова в університетах, який буде захищати права спікерів читати лекції в університетах, а в разі зриву лекції "woke" - студентами, університет буде виплачувати таким спікерам матеріальне відшкодування. Також в Департаменті освіти буде призначений Директор з питань свободи слова та академічної свободи, який буде розслідувати випадки порушення свободи слова в університетах та кампусах і в разі чого накладати санкції на університети, де сталося порушення свободи слова.

Що імпонує в Джонсоні, що його уряд, на відміну, наприклад, від Трампа в США (який переважно тільки в Твіттері воював з університетами), дійсно взявся за освіту, яка давно вже бастіон лівацьких ідей. Цей бій буде складним та одним законом ситуацію не зміниш, проте імпонує, що рухи в цьому напрямі здійснені.

​​Як треба проводити реформи

Прочитав доволі цікаву японську легенду.

Справа була в прото-японській державі Ямато при імператорі Нінтоку (4 ст. від Р.Х.). Імператор Нінтоку дуже хотів розвитку своєї прото-імперії (вона навіть пів-Японії не займала, знаходячись в районі міста Нара), але все не дуже ладилось. І ось імператор пригласив варягів - корейців.

Варто зазначити, що в ті часи, корейці були набагато більш цивілізовані ніж японці, котрі були ще варварами. Але в корейців також не дуже йшло нести світло варварам, бо вони не дуже розуміли прожекти корейців.

Тоді імператор розсердився і наказав своїм міністрам принести себе в жертву місцевим богам - "Камі". Ну японській міністр сіганув у річку і втопився. А кореєць сказав: "Давай, пан імператор, спочатку у Камі спитаємо, що вони хочуть". І запропонував кинути у річку гарбуз - якщо втоне, я за нею, а якщо ні - то Камі проти моєї жертви.

Кинув кореєць гарбуз у воду і він поплив за течією. Ось бач, імператор, Камі хочуть, щоб ми побудували іригаційну систему для наших полів - сказав кореєць. Ну імператор сказав: давай.

Корейці побудували іригаційні системи, що збільшило економіку Ямато і дозволило Нінтоку захопити сусідів і побудувати більш потужну імперію. До речі, згодом почали і корейські князівства намагатись захопити (не дуже вдало правда).

Більш пізні японські тексти (через двісті-триста років потому) кажуть, що кореєць таки був правий - Камі хотіли, щоб японці не в річках топились, а щоб будували іригаційні системи і вдосконалювали економіку.

Здавалось би чистий жарт. Але тут є філософія, я вважаю. Зверніть увагу, як кореєць, зумів провести реформи не відкидаючи традиції японців, а самі реформи вплітаючи в ці традиції. А якби він як наші активісти на грантах оголосив, що всі японці тупі дикуни, нічого не розуміють і взагалі треба всі храми Камі зруйнувати, то чи побудував би він свої іригаційні системи? Питання риторичне.

Східна мудрість буває корисна і для наших часів.

На зображенні той самий імператор Нінтоку.

Події на Близькому сході схожі на спецоперацію

Для того, щоб зрозуміти що відбувається треба розглянути контекст і дати трохи ретроспективи.

За часів адміністрації Трампа, на Близькому сході фактично був створений альянс між США - Саудівською Аравією - ОАЕ та Ізраїлем.

Нова адміністрація показала, що їй нецікавий цей альянс, зупинивши поставки зброї в СА, а поставки зброї в ОАЕ зараз знаходяться під загрозою з боку демократів, які обіцяють їх також обмежити. Також адміністрація Байдена відновила фінансування арабських терористів, яке заморозив Трамп.

Розуміючи втрату у Вашингтоні союзника, Саудівська Аравія провела ряд таємних зустрічей з іранськими представниками з ціллю нормалізації стосунків. Проте, судячи з усього, ці зустрічі закінчилися нічим, а ескалація конфлікту в Йемені, де СА та Іран в прямому боєзіткненні, набрала обертів останніми днями.

В зв'язку з цим почалася нормалізація стосунків між СА та Туреччиною з однією сторони (вчора Чавушоглу був в Ер-Ріяді) та Ізраїлем та Туреччиною з іншою (наприклад планувався самміт в Анкарі за участі міністра енергетики Ізраїлю Ювала Штейніца).

За створення негласного союзу СА-Туреччина-Ізраїль виступали і про-владні турецькі аналітики, типу Бюранеттіна Дюрана.

Цей сценарій був би жахіттям для трьох гравців - Ірану, Росії та Йорданії. Саме тому виліз в люди колишній президент Ірану Ахмедінеджад, пропонуючи "союз СА - Туреччини та Ірану", що звісно реалістично, настільки ж, наскільки реалістичний союз США, Китаю та Росії.

Судячи з усього, нинішні події є спецоперацією зі зриву нормалізації стосунків по лінії СА - Туреччина - Ізраїль. Терористи з ФАТХу та ХАМАСу є лише маріонетками і вони б не робили таких масштабних дій, якби на це їх не благословили куратори з Тегерану, Амману та Москви. Беззуба позиція США тільки спонукає до ще більшої ескалації, тому можна казати, що Вашингтон ще одна причина трагічних подій.

Мотиви "кураторів" зрозумілі. Іран хоче зруйнувати коаліцію проти себе, вправно граючи на мусульманських емоціях. Росія хоче втягнути Туреччину, яка вже й так втягнута у військові дії в Іраку, Лівії та Сирії, в ще одну гарячу точку, обмежеючи їх ресурси в інших регіонах - Середній Азії, Південному Кавказі та в Чорному морі. Йорданія хоче повернути свій втрачений статус "поміркованого медіатора" близькосхідного конфлікту, бо без цього конфлікту ця країна нікому не потрібна.

Судячи з усього, поки, на жаль, спецоперація вдала. Ізраїлю можу побажати лише стійкості та перемоги над террористами, а саудівцям та туркам тримати голову холодною і постійно задавати собі питання: cui prodest?

Сонько Джо продовжує підігрувати ворогам Америки

Не знаю, чи то в рідкісні моменти, коли Байден приходить до тями, він сам приймає рішення, чи то його команда пай-мальчиків вже все вирішує за діда, але кроки Білого дому продовжують показувати бесхребетність того всього шапіто, що засіло на Капіталійскому пагорбі.

Нові конвульсії адміністрації Джо:

"Міністерство оборони США виключить китайського техногіганта Xiaomi з державного чорного списку. Обидві сторони досягли згоди вирішити свої поточні судові процеси без подальшого оскарження, пише Reuters".

Непритомний дід та його команда нездар

​​BLM підтримав арабів

У борцунів з "жидо-масонами" з'явився впливовий союзник - Black Lives Matter підтримав "нещасний палестинський нарід".

" Black Lives Matter солідарний з палестинцями в Шейх-Джара і Західному березі. Ми рух, направлений на припинення поселенського колоніалізму в усіх формах і будемо продовжувати підтримувати визволення Палестини" - йдеться в заяві BLM.

Ура, товарісчі! "Пригноблений" майноріті та "пригноблений" араб - браття на вєк!

​​Днями видав невеликий текст про «лекцію» відомої лівої активістки в одній зі шкіл Львова.

Критика ґрунтувалась на послідовній популяризації лівого дискурсу згаданою пані. Мені було навіть абсолютно все одно на те як вона виглядає, важливіше які «сенси» вона несе у суспільство, і що важливіше у школу, дітям.

Даною ситуацією обурились такі люди як Ігор Шолтис (депутат ЛМР від "Голосу", який безпосередньо звертався до Управління освіти ЛМР щодо цієї лекції), Victor Datsko, Mira Shiman, Dmytro Shutaiev, Рік Декарт і ще ряд людей, яких я поважаю та організацій. Вже навіть Управління освіти ДГП Львівської міської ради зробило відповідну заяву, тож лекція не відбудеться. Ще раз дякую причетним.

Ліва та «прогресивна» спільнота вирішила нагнати за це на одну з організацій, яка опікувалась цим питанням та Останній Капіталіст, у зв‘язку з моїм дописом. Тобто, використовуючи все той же «ненависний» хейтспіч нагнали на одну з поважних спільнот українського інформаційного простору.

Власне, ми вже й не дивуємось. Чому ще можна здивуватись від людей, які підтримують ліві тези «активістки», які вже зруйнували не одну країну у світі.

Нам своє робити. Хай процвітає капіталізм!

​​Американські військові проти Байдена

124 американських генерала та адмірала у відставці написали відкритий лист, в якому заявили, що нинішня американська адміністрація становить загрозу безпеці та конституційному устрою США.

Зокрема, американські військові зазначають, що сьогодні США зіткнулася із найбільшою загрозою з 1776 року. В країні, за словами військових, йде боротьба між прихильниками соціалізму та марксизму проти захисників конституційного устрою країни.

Військові зазначають основні загрози Америки, які створила нинішня американська адміністрація:

- відкриті кордони, через які проникають тисячі нелегальних мігрантів та члени банд та наркокартелів;

- Китай користується слабкістю адміністрації, а він є головним ворогом Америки;

- відбуваються спроби цензури та пригнічується свобода слова, що суперечить першій поправці Конституції;

- спроби укласти нову ядерну угоду з Іраном, державою терористом, слоганом якої є "смерть Америці", є загрозою національній безпеці;

- спроби протягнути політкоректність у армію, що знижує є боєздатність;

- психічний та фізичний стан головнокомандувача Джо Байдена викликає питання у його дієздатності.

Конгресс під владою демократів та нинішня адміністрація повертають країну до лівої тиранії, стверджують військові, і закликають громадян США підтримувати на виборах тільки тих кандидатів, які захищають Конституційну республіку.

Армія США є інститутом, якому довіряє більшість американців. Так наприклад, згідно опитувань 72% мають довіру до армії. Наприклад довіра до Конгресу - 13%, до ЗМІ - 24%, до інституту президентства - 39%.

Дуже добре, що військові починають говорити.

​​Так і не зрозумів економіку ЛГБТ

​​В Польщі "Громадянська платформа" вже навіть не друга партія

За останніми опитуваннями в Польщі ліво-ліберальна "Громадянська платформа", котра правила в Польщі з 2007 по 2015 роки, посідає лише третє місце, маючи підтримку 18%.

Лідером є консервативна партія "Право та Справедливість" з 34% підтримки населення.

А ось на друге місце увірвався проект Шимона Головні "Польща 2050". І саме їй певно перетікають голоси "ГП". В той час, як "ГП" зміщується все більш вліво, партія Головні займає "центристську позицію", нагадуючи "ГП" середини 2000-х.

Головня виступає за ЄС, "зелену енергетику", проти судової реформи і збільшення видатків на медицину (не менше 7% ВВП). В той же час виступаючи за більше відділеня церкви від державних справ, він пропонує якийсь "серединній варіант", який називає "дружнє існування". Він проти легалізації абортів, але пропонує певні послаблення Він .за "цивільні союзи" гомосексуальних пар, але проти дозволу їм укладати шлюб.

Партія Головні нагадує іншу "іменну партію", яка вибухнула 5 років тому - Кукіз-15, яку вів рок-музикант Павел Кукіз, яка набрала коло 10% і пройшла в парламент в 2015 році і теж була "за все хороше проти всього поганого". Проте вже на сьогодні ця партія історія. Думаю десь така ж доля чекає і проект Головні. Однак варто зауважити, що, судячи з усього, багато поляків йдуть до Головні, бо не приймають значний крен вліво, який в останні роки зробила "ГП". В той час, як з "прогрессивного" флангу атакує ультра-лівацька партія "Разом", певно теж бажаючи посмакувати шматками, колись головної партії країни.

У "ПіС" же в конкурентах на правому фланзі лише "Конфедерація" на чолі з одіозним українофобом Янушем Корвін-Мікке, яка збільшила свою популярність з 6% у 2019 до сьогоднішніх 10%.