роботи аквареллю норвезько-ірландської художниці та ілюстраторки Оди Айзелін Сондерленд [Oda Iselin Sønderland, 1996-…]

структура її робіт часто заграє з кадрами та зображенням у зображенні, створюючи контраст між внутрішнім та зовнішнім, підкреслюючи постійну тему роздвоєного «я» та протиборчих сил, оточуючих героїв картин #art

by Oda Iselin Sønderland

за словами Симона Візенталя, колишнього вʼязня концтабору та мисливця за нацистами, ODESSA була створена в 1944 році для допомоги нацистам-втікачам

кодове слово «ODESSA» [від німецької Organisation der ehemaligen SS-Angehörigen, що означає «Організація колишніх членів СС»] вперше з'явилося в службовій записці від 3 липня 1946 року Корпусу контррозвідки армії США [CIC], основною роллю якого була перевірка переміщених осіб на наявність можливих підозрюваних у причетності до нацистів

американська кодова назва охоплювала цілий ряд планувань та домовленостей, які були направлені на прикриття нацистських підпільних планів втечі, зроблених наприкінці Другої світової війни групою офіцерів СС з метою уникнути покарання за військові злочини. шляхи евакуації стали відомі як «щурячі лінії». відомі цілі полягали в тому, щоб дозволити членам СС втекти до Аргентини або на Близький Схід за фальшивими паспортами

концепція існування справжньої організації ODESSA широко циркулювала у вигаданих шпигунських романах і фільмах, включаючи бестселер Фредеріка Форсайта 1972 року «The ODESSA File»

втім, не дивлячись на те, що невідома кількість розшукуваних нацистів і воєнних злочинців дійсно втекла з Німеччини, а часто і з Європи, більшість експертів заперечують, що організація під назвою «ODESSA» коли-небудь існувала. сам термін зафіксований лише як американська конструкція, придумана для того, щоб охопити цілий ряд планувань, включаючи ті, що були прийняті, і ті, що просто передбачалися, а також як відомі, так і гіпотетичні групи

історик Даніель Шталь у своєму есе 2011 року заявив, що історики дійшли консенсусу щодо того, що організації під назвою ODESSA насправді не існувало