Насправді на горішньому фото з Мухом дуже класна книжка — "The League of Gentlewomen Witches" Індії Голтон.
Якщо переказувати сюжет, то звучатиме він доволі абсурдно, але дуже захопливо: багатовікова суперечка між товариством добродійок-відьом і товариством леді-піраток, яка тішить обидві сторони, опинилася під загрозою, адже спадкоємиця відьомської династії втекла з піратом-ірландцем, тобто, викрала пірата, або він викрав її — тут треба розбиратися, а поки що всі наявні герої прагнуть першими відшукати славнозвісний амулет Чорної Берил. Зважаючи, що пірати й піратки тут володіють не кораблями, а озброєними до зубів будинками, які літають у повітрі, то ситуація видається ще цікавішою.
Це друга частина в серії, тож можу з упевненістю сказати, що Індія Голтон пише особисто для мене. Мене так рідко по-справжньому смішать книжки, а тут я хіхікаю ледь не кожні кілька сторінок.
Сподіваюсь, одного дня книжки Голтон з'являться й на українському ринку, бо нікому не завадить трохи похіхікать 🤭
Якщо переказувати сюжет, то звучатиме він доволі абсурдно, але дуже захопливо: багатовікова суперечка між товариством добродійок-відьом і товариством леді-піраток, яка тішить обидві сторони, опинилася під загрозою, адже спадкоємиця відьомської династії втекла з піратом-ірландцем, тобто, викрала пірата, або він викрав її — тут треба розбиратися, а поки що всі наявні герої прагнуть першими відшукати славнозвісний амулет Чорної Берил. Зважаючи, що пірати й піратки тут володіють не кораблями, а озброєними до зубів будинками, які літають у повітрі, то ситуація видається ще цікавішою.
Це друга частина в серії, тож можу з упевненістю сказати, що Індія Голтон пише особисто для мене. Мене так рідко по-справжньому смішать книжки, а тут я хіхікаю ледь не кожні кілька сторінок.
Сподіваюсь, одного дня книжки Голтон з'являться й на українському ринку, бо нікому не завадить трохи похіхікать 🤭
❤18❤🔥6✍4💅2😁1
Розставляла полицями нові книжки й вирішила похвалитися, стільки всього цікавого й гарненького! Хоч твори й дуже різні, а всі кортить читати негайно 😌
А що нового зʼявлялося у вас?
А що нового зʼявлялося у вас?
❤36🤩4❤🔥3👍1
Схоже, незабаром на нас чекають зміни в системі оцінювання Гудрідз 🤔
😱26❤9🙏4🔥1
Я не вмію читати лише одну книжку, і інколи навіть мене дивує, які вдалі поєднання витворюються.
Ось уже якийсь час читаю "Червону пам'ять" Тані Браніґан про Культурну революцію в Китаї (зразу занотуйте собі "Не кажіть, що в нас нічого немає" Мадлен Тієн на цю тему), а нещодавно не втрималася й почала "Taipei Story" Ребекки Кван — не засуджуйте, будь ласка. Так от виявилося, що хоч Кван і не надто заглиблюється у цю тему, але книга Браніґан надає чудовий контекст для сприйняття будь-якої сучасної книжки про Китай.
Власне, «Тайбейська історія» (здається, в "Жорж" уже відкрите передзамовлення) більше про Тайвань, бо саме туди приїжджає головна героїня на літній інтенсив з китайської, але її батьки-емігранти з материка, ще там досі живуть якісь родичі, та й загалом контекст потрібен. Без нього доведеться брати на віру переконання героїні, які не дуже то і стійкі. Загалом авторка не покладає рук, аби підсвітити її американськість: Лілі дивується громадському транспорту, велосипедистам, смачній і дешевій їжі, відсутності кондиціонера тощо. Цікаво, куди зрештою нас ця книга приведе.
Тоді як у "Червоній пам'яті" авторка послідовно досліджує — як тільки може за цих умов — Культурну революцію з її жертвами, катами, творцями, (не)забуванням і (не)прощенням. У якийсь момент вона зізнається, що дослідження лише ускладнили її власне розуміння ситуації:
Що ж, одна книга цікава, хоч і трошки безтолкова, друга — захоплива, але про жахливі речі. Не найгірша комбінація!
(Ще я вчора пірнула в кролячу нору, читаючи, як гейтять Кван за піаніста з Ізраїлю, а також за білого чоловіка й загалом тематику творів, але про це якось згодом, якщо не забуду)
Ось уже якийсь час читаю "Червону пам'ять" Тані Браніґан про Культурну революцію в Китаї (зразу занотуйте собі "Не кажіть, що в нас нічого немає" Мадлен Тієн на цю тему), а нещодавно не втрималася й почала "Taipei Story" Ребекки Кван — не засуджуйте, будь ласка. Так от виявилося, що хоч Кван і не надто заглиблюється у цю тему, але книга Браніґан надає чудовий контекст для сприйняття будь-якої сучасної книжки про Китай.
Власне, «Тайбейська історія» (здається, в "Жорж" уже відкрите передзамовлення) більше про Тайвань, бо саме туди приїжджає головна героїня на літній інтенсив з китайської, але її батьки-емігранти з материка, ще там досі живуть якісь родичі, та й загалом контекст потрібен. Без нього доведеться брати на віру переконання героїні, які не дуже то і стійкі. Загалом авторка не покладає рук, аби підсвітити її американськість: Лілі дивується громадському транспорту, велосипедистам, смачній і дешевій їжі, відсутності кондиціонера тощо. Цікаво, куди зрештою нас ця книга приведе.
Тоді як у "Червоній пам'яті" авторка послідовно досліджує — як тільки може за цих умов — Культурну революцію з її жертвами, катами, творцями, (не)забуванням і (не)прощенням. У якийсь момент вона зізнається, що дослідження лише ускладнили її власне розуміння ситуації:
"Я думала, що ці люди по один бік. Раніше мені здавалося, що є дві сторони: пам'яті й забуття. Максимум три, якщо виділяти ще й тих, хто подає цю історію як попередження, і тих, хто прославляє її як справедливішу й егалітарнішу епоху. Але розколи тільки примножувалися. Ті, кому найважливіше було пам'ятати, гризлися між собою. Сторін виявилося забагато: може, тут узагалі не було чітких сторін, а тільки нескінченна бридка сутичка всіх проти всіх".
Що ж, одна книга цікава, хоч і трошки безтолкова, друга — захоплива, але про жахливі речі. Не найгірша комбінація!
❤26🤔5✍4
Схоже, попередній пост вийшов задовгим 🤭
Компенсую його новими книжками, які дуже чекала й рада нарешті тримати в руках!
Компенсую його новими книжками, які дуже чекала й рада нарешті тримати в руках!
❤28❤🔥4💘4
Grumpy readerka
Схоже, незабаром на нас чекають зміни в системі оцінювання Гудрідз 🤔
Власне, вже маємо 😌
❤27🔥9🎉6🗿2😱1🍾1
Намагаюсь вранці вставати раніше, щоб устигнути прогулятися до озера, а тоді почитати за кавусею. Тоді робочі будні здаються трошечки стерпнішими 😌
Узялася за другу книжку Ніколаса Імса "Кривава Роуз" — хіт! Мені й перша дуже сподобалася, але друга ще ліпша. Здається, ця серія пройшла в нас малопоміченою, але я раджу звернути на неї увагу за нагоди, хороші цікаві книжки!
Загалом їх можна читати і як стенделони, бо головні герої в "Кривавій Роуз" інші, та й чимало часу спливає, але я все одно обурена! Щойно зачарувалася, як з'ясувала, що продовження автор уже кілька років не випускає. Ніколасе, навіть не думай закинути 🔪🔪
Узялася за другу книжку Ніколаса Імса "Кривава Роуз" — хіт! Мені й перша дуже сподобалася, але друга ще ліпша. Здається, ця серія пройшла в нас малопоміченою, але я раджу звернути на неї увагу за нагоди, хороші цікаві книжки!
Загалом їх можна читати і як стенделони, бо головні герої в "Кривавій Роуз" інші, та й чимало часу спливає, але я все одно обурена! Щойно зачарувалася, як з'ясувала, що продовження автор уже кілька років не випускає. Ніколасе, навіть не думай закинути 🔪🔪
❤33✍4🔥2
Grumpy readerka
Власне, вже маємо 😌
Під час обстрілу розважала себе читанням опіній англомовних авторів з цього приводу. Спойлер: переважно всі засмучені.
1) Очікується глобальне зниження рейтингів книг, адже з'явилася можливість ставити 0.25, 0.5 і 0.75 замість 1, що раніше було найнижчою оцінкою. Разом з тим верхня межа оцінювання не зросла. Це, швидше за все, торкнеться усіх. Як я розумію, для багатьох це потягне проблеми, адже деякі сервіси не готові мати справу з книгами, де оцінка менше 4.
2) Автори відзначають, що багато читачів завзято побігли переставляти попередні оцінки.
3) Чимало людей наголошують, що першими зниження оцінок відчують автори з маргіналізованих груп. Мовляв, користувачі подеколи оцінюють не книжку, а особистість автора, політичні погляди, належність до певної групи тощо.
Загалом важко не погодитися, адже перший пункт — банальна математика. Другий мене дивує, я не розумію нащо люди так роблять, але вірю, що роблять. А щодо третього — гадаю, у нашому контексті це стосується не лише маргіналізованих груп, часто низька оцінка дійсно виступає стейтментом, добре це чи погано.
Цікаво було б дізнатися, як бачать ситуацію українські автори й авторки 🤔
1) Очікується глобальне зниження рейтингів книг, адже з'явилася можливість ставити 0.25, 0.5 і 0.75 замість 1, що раніше було найнижчою оцінкою. Разом з тим верхня межа оцінювання не зросла. Це, швидше за все, торкнеться усіх. Як я розумію, для багатьох це потягне проблеми, адже деякі сервіси не готові мати справу з книгами, де оцінка менше 4.
2) Автори відзначають, що багато читачів завзято побігли переставляти попередні оцінки.
3) Чимало людей наголошують, що першими зниження оцінок відчують автори з маргіналізованих груп. Мовляв, користувачі подеколи оцінюють не книжку, а особистість автора, політичні погляди, належність до певної групи тощо.
Загалом важко не погодитися, адже перший пункт — банальна математика. Другий мене дивує, я не розумію нащо люди так роблять, але вірю, що роблять. А щодо третього — гадаю, у нашому контексті це стосується не лише маргіналізованих груп, часто низька оцінка дійсно виступає стейтментом, добре це чи погано.
Цікаво було б дізнатися, як бачать ситуацію українські автори й авторки 🤔
💯16🌚4😁3🤨1