користуючись коротким лікарняним, дочитую під пильним наглядом Мухи чергову книжку Вітольда Шабловського, "Кухня терору". такі вже у мене дивні відносини з цим автором, я прочитала ледь не все, що в нього українською виходила, але при цьому в кожній книжці мені хочеться з ним посваритися, бо я не згодна. ця не виключення.

ідея дуже прикольна, розповісти історію диктатури через кухню, бо їжа — важлива і промовиста частина життя кожної людини. є хороші або бодай цікаві розділи, але є такі, що неможливо втриматися від закочування очей.

поки що найдебільніша частина стосувалася харчування радянських солдатів під час другої світової, де автор пхається до якихось русаків в Естонію, що копають там тіла, аби послухати інженера з копалень горючих сланців, дід чи прадід якого кухарював у той час. я не знаю, Вітольде, ви не пробували звернутися до цих от спеціальних людей з дипломами, ми звемо їх істориками?.. головне, що ніякої інформації особливої він і не отримує, одкровення в стилі "у кожного був казанок" важко назвати захопливим.

подеколи дивують слова, дібрані для цієї книжки. дуже глупо, що капусняк тут з якоїсь незбагненної причини прирівняний до щі, це буквально різні страви. ще кілька разів згадується желе з риби, але, нумо, я готова поставити дві гривні, що йдеться про заливне. потім є момент, де російський радянський дід у повоєнний час ходить у БАР, аби випити пива. ці відомі радянські бари 🤭

сподіваюсь, сьогодні дочитаю її, обговорю з голосами в голові, розсерджуся, а потім, коли вийде наступна, знову куплю, такий шлях

а як ви, читали Шабловського? хочеться з ним посперечатися?

думаю, книжкам про Земномор'я пороблено з українськими обкладинками 🥲

💞 Традиція не вкаже шлях до істинної любові!

З часів правління короля Артура минули століття. Його нащадок Артур, баламут і майбутній лорд, із самого народження заручений з принцесою Англії, кмітливою і запальною Ґвен. Цих двох об’єднує лише взаємозневага.

За волею батьків вони змушені провести літо перед весіллям у Камелоті. У першу ж добу Ґвен ловить Артура за поцілунком з хлопцем, а Артур знаходить дитячий щоденник Ґвен, звідки дізнається про її закоханість у єдину на все королівство леді-лицарку, Бріджет Леклер. Зрозумівши, що об’єднати сили вигідніше, ніж ворогувати, Ґвен і Артур домовляються покривати одне одного.

Однак на королівському турнірі ситуація загострюється: Ґвен починає упадати за лицаркою, тоді як Артуру впадає в око принцесин брат.

🙅🏻‍♀️🙅🏻‍♂️ «Ґвен і Арт не закохані» Лекс Краучер (вони/їх) — переосмислення легенди про короля Артура і його нащадків.

✍🏻 Переклад Дар'ї Чеканової
🔖 399 грн замість 500 (прозорий зріз), 480 грн замість 600 (Limited edition)
🗓 Чекаємо у травні

#передпродаж

друзі, свято на моїй вулиці 🥹🌸

Я багато часу провела з "Ґвен і Арт не закохані" і дуже на неї чекала, бо щиро вважаю цю книжку милесенькою і гарнесенькою, але тепер трохи розгубилася 🤭 Дякую усім за привітанням, це справді важлива для мене мить!

На українському ринку бракує історичних роменсів, а ця книжка, крім красивих платтячок і очевидного романтичного спрямування, ще й смішна, її важко не полюбити. Ось вам причини, чому вона люба мені:

🌸 важко порахувати години, які я провела у підлітковому віці за переглядом серіалу про Артура і Мерліна, це золота жила для історій всіх сортів;

🌸 леді-лицарки зараз тренд, вони буквально на коні (pun intended);

🌸 таємна вечірка на честь феї Морґани;

🌸 кіт Люципер з розарію;

🌸 герої, яких кортить обійняти;

🌸 лицарський турнір;

🌸 спроби зрозуміти себе та інших;

🌸 гігантська бібліотека;

🌸 звісно, коханнячко!

Тішуся, що змогла попрацювати з книгою Лекс Краучер, мені подобаються їхні твори, вдячна видавництву "Артбукс" за таку нагоду 😌

сподіваюсь, називаючи героя О. фон Бісмарком, авторки принаймні змусять його реалізувати принцип "залізом і кров'ю", благо, жанрові межі дозволяють 🤭

побачила, що Люда Вишневий Цвіт позбирала список найкращих книг 2025 за версією буктюбу, і зрозуміла, що я свої найкращі так і не назвала, тю. але раз про це зайшла мова, то можна вважати слушною нагодою (на нумерацію не зважайте, ділити місця всередині десятки — марудна марнота):

1. "Одержимість" А. С. Баєтт

2. "Емма" Джейн Остін

3. "Храми веселощів" Кейт Аткінсон

4. "Залишок дня" Кадзуо Ішіґуро

5. "HHhH" Лоран Біне

6. "Пів світу" Джо Аберкромбі

7. "Вбивцебот. Том 5" Марта Веллс

8. "A Duke At Hazard" K.J. Charles

9. "Captive Prince" C.S. Pacat

10. "Witchcraft for Wayward Girls" Ґрейді Гендрікс


читали щось із цього? плануєте? 😌

о, хтось згадав про цю форму, бо про неї вже навіть я сама забула 🤭

відверто кепських книг торік дуже мало насправді:

1. категорично не сподобалася "Ананасова вулиця" Дженні Джексон;

2. абсолютно дурацький сіквел "Rebel Witch" — продовження "Багряної молі" Крістен Сіккареллі.

решта прочитаного мені або дуже сподобалася, або помірно сподобалася, або просто була нормальною, я не страждала в процесі 😌

форма для питань: https://ngl.link/dariiach