так відчувається декадентське читання ввечері при світлі єдиної лампочки

(унизу — Муха)

An Evening at Home, by English painter Edward Poynter (1888)

користуючись коротким лікарняним, дочитую під пильним наглядом Мухи чергову книжку Вітольда Шабловського, "Кухня терору". такі вже у мене дивні відносини з цим автором, я прочитала ледь не все, що в нього українською виходила, але при цьому в кожній книжці мені хочеться з ним посваритися, бо я не згодна. ця не виключення.

ідея дуже прикольна, розповісти історію диктатури через кухню, бо їжа — важлива і промовиста частина життя кожної людини. є хороші або бодай цікаві розділи, але є такі, що неможливо втриматися від закочування очей.

поки що найдебільніша частина стосувалася харчування радянських солдатів під час другої світової, де автор пхається до якихось русаків в Естонію, що копають там тіла, аби послухати інженера з копалень горючих сланців, дід чи прадід якого кухарював у той час. я не знаю, Вітольде, ви не пробували звернутися до цих от спеціальних людей з дипломами, ми звемо їх істориками?.. головне, що ніякої інформації особливої він і не отримує, одкровення в стилі "у кожного був казанок" важко назвати захопливим.

подеколи дивують слова, дібрані для цієї книжки. дуже глупо, що капусняк тут з якоїсь незбагненної причини прирівняний до щі, це буквально різні страви. ще кілька разів згадується желе з риби, але, нумо, я готова поставити дві гривні, що йдеться про заливне. потім є момент, де російський радянський дід у повоєнний час ходить у БАР, аби випити пива. ці відомі радянські бари 🤭

сподіваюсь, сьогодні дочитаю її, обговорю з голосами в голові, розсерджуся, а потім, коли вийде наступна, знову куплю, такий шлях

а як ви, читали Шабловського? хочеться з ним посперечатися?

думаю, книжкам про Земномор'я пороблено з українськими обкладинками 🥲

💞 Традиція не вкаже шлях до істинної любові!

З часів правління короля Артура минули століття. Його нащадок Артур, баламут і майбутній лорд, із самого народження заручений з принцесою Англії, кмітливою і запальною Ґвен. Цих двох об’єднує лише взаємозневага.

За волею батьків вони змушені провести літо перед весіллям у Камелоті. У першу ж добу Ґвен ловить Артура за поцілунком з хлопцем, а Артур знаходить дитячий щоденник Ґвен, звідки дізнається про її закоханість у єдину на все королівство леді-лицарку, Бріджет Леклер. Зрозумівши, що об’єднати сили вигідніше, ніж ворогувати, Ґвен і Артур домовляються покривати одне одного.

Однак на королівському турнірі ситуація загострюється: Ґвен починає упадати за лицаркою, тоді як Артуру впадає в око принцесин брат.

🙅🏻‍♀️🙅🏻‍♂️ «Ґвен і Арт не закохані» Лекс Краучер (вони/їх) — переосмислення легенди про короля Артура і його нащадків.

✍🏻 Переклад Дар'ї Чеканової
🔖 399 грн замість 500 (прозорий зріз), 480 грн замість 600 (Limited edition)
🗓 Чекаємо у травні

#передпродаж

друзі, свято на моїй вулиці 🥹🌸

Я багато часу провела з "Ґвен і Арт не закохані" і дуже на неї чекала, бо щиро вважаю цю книжку милесенькою і гарнесенькою, але тепер трохи розгубилася 🤭 Дякую усім за привітанням, це справді важлива для мене мить!

На українському ринку бракує історичних роменсів, а ця книжка, крім красивих платтячок і очевидного романтичного спрямування, ще й смішна, її важко не полюбити. Ось вам причини, чому вона люба мені:

🌸 важко порахувати години, які я провела у підлітковому віці за переглядом серіалу про Артура і Мерліна, це золота жила для історій всіх сортів;

🌸 леді-лицарки зараз тренд, вони буквально на коні (pun intended);

🌸 таємна вечірка на честь феї Морґани;

🌸 кіт Люципер з розарію;

🌸 герої, яких кортить обійняти;

🌸 лицарський турнір;

🌸 спроби зрозуміти себе та інших;

🌸 гігантська бібліотека;

🌸 звісно, коханнячко!

Тішуся, що змогла попрацювати з книгою Лекс Краучер, мені подобаються їхні твори, вдячна видавництву "Артбукс" за таку нагоду 😌