Чому підкладають саме свиню? 🐽

Коли трапляється так, що хтось мимоволі чи навмисно чинить підлість, завдає нам прикрощів, підставляє, це неприємно. 😞І тоді ми кажемо, що нам підклали чи підсунули свиню. 🐷

Але чому ж свиню, а не собаку, барана чи врешті-решт змію? 🤔

Скажу вам, що єдиної відповіді на це запитання немає. 🤷‍♀️ Існує декілька версій походження цього вислову. Їх я вам і розповім. Ну а ви вже самостійно міркуйте, яка з них ближча до істини. 😉👇

1️⃣ Як ви знаєте, людям, що сповідують іслам, заборонено вживати свинину, адже, за їхніми релігійними уявленнями, свиня – тварина нечиста, уособлює гріх, бруд. Подати мусульманинові свинину – це образа. 😠Ті, хто робили таку підлість, підкладали свиню (як буквально, так і образно). 💁‍♀️

2️⃣ У часи Середньовіччя лицарі атакували ворога, шикуючись усіченим клином, що нагадував голову свині. Таким чином, вони з легкістю оточували супротивників з усіх боків і могли швидко розгромити їх. Отже, здійснити таку несподівану атаку на ворога – це підкласти йому свиню. 🤺

3️⃣ Є така картярська гра – «Свиня», яка полягає в тому, щоб якомога швидше позбутись своїх карт, окрім тузів, дотримуючись усіх правил. Можливо, тому, хто програє, суперники підкладають свиню. ♠️

4️⃣ Є ще й народна гра – «У свинку», під час якої гравці утворюють коло і тикають кінцем палиці в ямку, кожен в свою, намагаючись не допустити м’яч в середину кола. Однак трапляється так, що гравець ненавмисно тикає кінцем своєї палиці в чужу ямку. Таким чином, він підкладає іншому гравцеві свиню. 😳

А яка з версій до вподоби вам? 😊

Що не так з висловом "адреса місця проживання" 🏠

Адреса – це місце проживання чи перебування кого-небудь або розташування чого-небудь. ☝️

Таким чином, у цьому вислові є зайві слова, бо адреса й місце проживання – це тотожні поняття. 💁‍♀️

Тому залишаємо щось одне: або адреса (домашня адреса), або місце проживання (місце мешкання).

Якщо ж у документах (анкета, заява, декларація тощо) потрібно вказати дві адреси: одну, за якою ви зареєстровані, а іншу – за якою ви справді мешкаєте, то правильно зазначати так: 👇

👉зареєстроване місце проживання / мешкання
👉 місце (фактичного) проживання / мешкання.

Які іменники належать до спільного роду 🤔

Іменники спільного роду мають одну форму для позначення осіб як чоловічої, так і жіночої статі: сирота, староста, суддя, каліка, заїка, плакса, бідолаха, трудяга, хапуга, стиляга, роззява, п’яниця, злодюга, убивця.

Тобто за формою іменника ми не можемо визначити, про кого йдеться: про чоловіка чи про жінку. 🤷‍♀️ Граматичний же рід таких іменників можна визначити лише в реченні за допомогою пов’язаних з ними прикметників, займенників, іменників чи дієслів минулого часу:

📌 Це ж та баба Ярина, та злодюга, що сама краде, а на дівчат звертає! (С. Васильченко). 😠
📌 Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь (І. Котляревський). 😔

Іноді іменники спільного роду мають граматичні ознаки середнього роду, наприклад базікало, ледащо, брехло. Їх вживають на позначення осіб обох статей, щоб підкреслити зневагу, презирство, іронію:

📌 Оте бісове ледащо і до церкви не сходить в неділю, а йде в шинок! (І.Нечуй-Левицький) 😾

До іменників спільного роду належать і деякі прізвища іменникового типу, які закінчуються на приголосний та -о: Петренко, Ковальчук, Передрій тощо. 👇

Порівняйте:
👉Коваленко Олександр – Коваленка Олександра…
👉Коваленко Марія – Коваленко Марії…

Донедавна деякі іменники чоловічого роду на позначення назв професій, звань, посад тощо також зараховували до категорії спільного роду: 🙍‍♂️ адвокат, професор, директор тощо. Тепер від подібних іменничків ми сміливо можемо утворювати форми жіночого роду: 🙋‍♀️адвокатка, професорка, директорка. Про те, як утворювати форми іменників жіночого роду, читайте ось тут: https://t.me/Gramotaua/278. 😉

Про пригоду і нагоду 🧐

"Стати в пригоді" чи "Стати в нагоді"… Вас також непокоїть, який із висловів правильний? 🤔 Якщо так, тоді читайте далі. 👇

Зазвичай, ми асоціюємо слово "пригода" з чимось авантюрним, небезпечним, ризикованим. 🤠 І справді, часто ми вживаємо його, коли говоримо про щось несподіване чи непередбачуване.

📌 Трапилась зі мною якось одна пригода.

Але передусім пригода – це випадок, подія (те, що вже сталось).

Нагода теж тлумачиться як випадок, але дещо інший. Це зручний час для чого-небудь, сприятливі обставини.

☝️ Правильний вислів – стати в пригоді. Чому? Бо стати в пригоді – це знадобитися, бути корисним, зробити послугу. Стати в пригоді – це не про зручний час для чиєїсь допомоги, а саме про раптові обставини. Уявімо, що з нами може трапитись якась подія, і в той момент хтось несподівано зможе нам допомогти, стане корисним.

Зате ми можемо щось сказати при нагоді, скористатися (якоюсь) нагодою, не пропустити нагоди (щось зробити), мати нагоду тощо. 😊

📌 Приїхати до Києва – це ще й чудова нагода зустрітися з давніми друзями.

Тобто нам зручно зустрітись з друзями саме під час перебування в Києві. Ось і нагода приїхати.

💁‍♀️ А ще запам’ятайте, що пригоду ми поєднуємо з прийменником в, а нагоду – з при. Отже, стати в пригоді, сказати при нагоді. 😉

Що спільного у слів початок і кінець? 🧐

Ці слова – родичі. 😯 Знали про це?

Дуже далекі родичі. Погоджуюсь, звучить нісенітно. Тим паче, що вони мають протилежні значення. 🤷‍♀️ Але це справді так. Сьогодні їхня графічна оболонка й звучання настільки різні, що й уявити важко, що вони мають спільний корінь. ☝️

І цей корінь – kon, що означав край (мабуть, один край – початковий, інший – кінцевий). А в давнину на позначення початку й кінця існувало одне слово – konьcь. 💁‍♀️

Однак внаслідок фонетичних змін, які, звісно, тривали не один рік, і навіть не сто років, зв'язок з однокореневими словами розірвався. Це щось схоже на те, як розривається наш зв'язок з предками. Чим більше часу минає, тим важче згадати, хто наші предки і ким вони були. Те саме відбувається й зі словами. 🤔

👉 У корені kon відбулось чергування о з і, а в суфіксі відбулось чергування е з нулем звуку. Так ми отримали звичне нам слово кінець.

👉 До кореня kon додали префікс po. Утворилось слово pokonъ. У корені могли чергуватись голосні о, е. Так утворилось слово pokenъ. Далі приголосний k прочергувався з ч, звукосполучення єн перейшло в є, а вже є перетворився на а. От і отримали ми початок.

А від їхнього спільного предка сьогодні не залишилось жодного сліду. Цікаво, правда? 😊

📌 До речі, слово закон теж натякає нам на спорідненість початку й кінця. Бачите, тут також є отой kon. Закон у давнину тлумачили як початкове й остаточне рішення (от вам початок і кінець). 😉

📌 Також порівняйте: старослов’янський вислів ис кони до кони (тобто від початку до кінця) та прислівник споконвіку (тобто з давніх часів), що є результатом злиття прийменника ис та іменників покон (тобто початок) і вік.

P.S.: Якщо вам було цікаво, ставте вподобайки! 👍 Не шкодуйте їх, будь ласка! 🙏 А поки що все. Літо. ☀️ Треба хоч трішки відпочивати. Тож роблю невеличку паузу. Іду по натхнення та нові ідеї. Зустрінемось на каналі @Gramotaua за 2️⃣ тижні! 👋

👋 Вітаю, друзі! Рада повідомити, що канал @Gramotaua відновлює роботу! Дякую, що залишаєтесь зі мною. А отже, українська мова вам не байдужа! Продовжуймо пізнавати її таємниці разом! І пам’ятаймо, що досконалості немає меж!

А сьогодні пропоную вам поміркувати, який же словниковий запас середньостатистичної людини? 🤔

Насправді єдиної відповіді немає. Саме тому я й пропоную вам поміркувати.

Словниковий запас – це набір слів, яким володіє людина у знайомій їй мові.

Доросла людина у повсякденному спілкуванні використовує 6 – 8 тисяч слів рідної мови. 👱‍♀️ Це її активний словник. ☝️

Але розуміє значно більше – понад 40 тис. слів. 🤓Тобто це пасивний словник.

Але ці відомості ну дуже умовні. 🤷‍♀️ Порахувати точно неможливо, оскільки словниковий запас залежить і від віку, і від освіти, і від професії, і від соціального середовища. 😲 Хтось знає понад 80 тис. слів, хтось за все життя не оволодіє й 30-ма тисячами.

👉Словниковий запас індивідуальний для кожної людини. І зростає він поступово. Педагоги підрахували, що у віці 2 – 2,5 років середній словник становить ~ 500 слів. 🧒 Щороку дитина засвоює більше слів і вже у віці 6-7 років орієнтовно володіє 2,5 – 3,5 тисячами. Активно зростає словниковий запас упродовж шкільних років. Середньостатистичний випускник загальноосвітньої школи активно вживає 5 – 6 тисяч слів і розуміє понад 20 тисяч.

👨🏻‍🎓Старанний студент університету за кожен рік навчання засвоює понад 3000 нових слів. Таким чином, мінімальний словниковий запас дорослої людини з дипломом уже орієнтовно дорівнює 35 тис. слів. 🎓

📚 Словник людини працездатного віку продовжує зростати, але повільно. Приблизно до 50 років людина здатна оволодіти ще 15 – 20 тисячами нових слів.

👉Цікаво те, що словниковий запас значно більший у тих людей, які багато читають і займаються самоосвітою. На його рівень також впливає професія, посада, середовище, спосіб життя.

Вважається, що після 50 – 60 років словниковий запас людини майже не збільшується або залишається на одному й тому ж рівні. 👴Це можна пояснити тим, що з віком пам'ять погіршується, а отже, засвоїти нові слова стає важче.🧠

До речі, щоб нормально розмовляти іноземною мовою (наприклад, будь-якою з європейських), достатньо вивчити лише 2000 – 3000 слів. 😉

Розкрию вам секретик. 😉 👇

Я – коректор. А мої колеги – держслужбовці. І я щодня виправляю помилки в їхніх листах, статтях, наказах та інших документах. 💁‍♀️ Ні, ні, я в жодному разі не хочу сказати, що мої колеги неграмотні. 🙅‍♀️ Та й до помилок я завжди ставлюсь з гумором. 🤣 Ну хто їх не робить.

Проблема тут інша. Держслужбовці мислять штампами, кліше й пишуть часом ну дуже складно. 😖От таки обов’язково потрібно «налити води», ускладнити й без того складне речення зайвими словами. 🤪 Часто це доходить до крайнощів.

Я ж з цим постійно борюсь. 💪Бо моє завдання – зробити тексти читабельними, простими й зрозумілими. 😇 А які «шедеври» мені доводиться редагувати, переглядайте в добірочці (авторську орфографію та пунктуацію збережено):

📌 Хоч одна помилка з боку державного службовця може тягнути до порушення прав на захист прав у суді (ви зрозуміли, до чого може призвести помилка? Я з першого разу – ні). 🤔

📌 У зв’язку із втратою необхідності у користуванні послугою по передачі SMS-повідомлень… ( і це лише початок речення!). 🤦‍♀️

📌 Винна Сторона відшкодовує іншій Стороні заподіяні таким невиконанням або неналежним виконанням збитки в порядку, передбаченому діючим законодавством України (класика жанру). 😩

📌 …всі права та обов’язки, що витікають з даного Договору... (куди вони витікають…) 🤯

📌 [Сторони] несуть ризик настання пов’язаних із цим несприятливих наслідків (Як можна нести ризик? У руках?) 😂

📌 Концепція передбачає класифікації посад, але самої методології немає і невідомо, що в результаті ми отримуємо. 🤷‍♀️

Посміхнулись?! 😆Помилок багато знайшли?

Не робіть так! Пожалійте тих, кому доведеться читати те, що ви написали. 🙏

Прагніть писати легко! І тоді вас почують і зрозуміють! Усім добра! 😘

Сьогодні чи то Всесвітній, чи то Міжнародний день поцілунків. 😘

Розповідати цікаві факти про поцілунки… не буду! 🙅‍♀️Але розкажу про те, як змінилось значення слова цілувати. 👇

📌 Цілувати – це торкатися губами до кого-, чого-небудь як вияв любові, дружби, поваги тощо. Але це зараз так. ☝️

Давнє ж цѣловати тлумачилось як "вітати", "здоровити", тобто бажати здоров’я. 👋 Воно пов’язане з прикметником цѣлъ – цілий, що колись мав значення "здоровий", "неушкоджений".

👉 Порівняйте: зцілювати (робити когось здоровим), цілитель.

Згодом у цѣловати розвинулось ще одне значення – присягати, торкаючись губами хреста чи ікони. Ну а потім, як ви розумієте, воно набуло того значення, яке ми всі чудово знаємо. 😙

P.S.: А, можливо, недарма ми кажемо: «Дай-но поцілую, і все загоїться»?! 🤔

Коли на адресу, а коли за адресою 🤔

📌 Коли ви маєте на увазі напрям, вживайте вислів "на адресу":

👉 Будь ласка, надсилайте документи на адресу: вул. Студентська, 12, м. Київ, 04050. 📨

📌 Коли ви маєте на увазі місце, вживайте вислів "за адресою":

👉 Контрактовий будинок розташований за адресою: вул. Межигірська, 1, Київ, 02000. 🏛

Все ще заплутано? 💁‍♀️ Тоді підказочка. 👇

Подумки поставте запитання "куди?", коли маєте на увазі напрям, і "де?", коли маєте на увазі місце. 😉

Порівняйте:
👉Звертайтеся (куди?) на адресу: вул. Київська, 35.
👉 Чекаємо на вас (де?) за адресою: вул. Хлібна, 7.

Разом і окремо ☝️

Сьогодні навчимось розрізняти однакові за звучанням слова, щоб не помилятись з їхнім написанням. ✍️

Порівняйте:
👉 Провести романтичний вечір у/двох. 🥰
👉 У/двох районах відремонтують дороги. 🚗

Як напишете у/двох у першому й другому реченнях? 🤔

Передусім потрібно пам’ятати, що у/двох може бути або прислівником, або прийменником з числівником. Прислівник удвох пишемо разом, а прийменник з числівником у двох – окремо. ☝️

А тепер як визначити, коли ж це прислівник, а коли ні? 👇

Ставимо запитання. Провести романтичний вечір (як?) – удвох. На це питання відповідає прислівник. Отже, пишемо разом. 😊

Дороги відремонтують (як?) районах – Ні! Ні! Ні!🙅‍♀️🙅‍♀️🙅‍♀️ Щось не те. 🤷‍♀️

У скількох? О! 😉 У скількох районах відремонтують? – У двох. А тут уже прийменник з числівником. Отже, пишемо окремо.

З рештою однакових за звучанням слів те саме:
📌живуть утрьох (ушістьох, увісьмох, удесятьох);
📌У трьох (шістьох, вісьмох, десятьох) школах…

Чисельний і численний☝️

Переконана, що ви вже сотні разів чули, яка ж різниця між цими паронімами, але 💁‍♀️ repetitio est mater studiorum (повторення – мати навчання), тому нагадую ще разочок. 😉

📌 Чисе́льний – це той, що стосується числа. А що може бути чисельним? 🤔 Аналіз, перевага, зростання, різниця тощо.

👉Чисельне зростання населення триватиме до 2050 року.
👉Чисельну перевагу жінок над чоловіками спостерігаємо з 34 років.

Цей прикметник насправді ми вживаємо зрідка (якщо ми, звісно, не математики й статистики). 🔢 А от численний ми вживаємо чи не щодня. 😊 У різних ситуаціях.

📌 Числе́нний – це такий, що наявний у великій кількості.

👉 Численна авдиторія (велика кількість людей), численні гості, численні жертви, численні досліди (усіх їх багато).

❗️До речі, численний, а не багаточисленний. Ну куди йому ще те "багато", він же й так у великій кількості. 😊

Отже, запам’ятовуємо: 🎓
👉численний – це про кількість, пишемо з подвоєнням, вживаємо часто, бо можна поєднувати майже з усім;
👉чисельний – це про числа, вживаємо тоді, коли оперуємо числами.

Липень та його інші назви ☀️

Назва місяця цілком логічна. Липень – час цвітіння липи (Ну, мабуть, у давнину липа цвіла пізніше, а не так, як зараз). 🤷‍♀️

Хоча є ще одна версія походження назви, згідно з якою слово липень утворено від давнього прикметника лѣпъ – гарний, відповідний, належний. 🤔 Тобто назву місяця можна тлумачити так: липень – гарний місяць (згадайте слова ліпший, найліпший). 😊

А ще липень називали так:
👉липець (липовий мед);
👉білець (час, коли вибілювали полотно);
👉грозовик, грозник;
👉дощовик;
👉косець, косень, сінокіс.

Білоруси та поляки також називають цей місяць липнем (біл. – ліпень, пол. – lipiec). А от якщо збираєтесь до Хорватії, 🇭🇷то не дивуйтесь… Липень там уже минув. 😳 Липнем хорвати називають червень (хорв. – lipanj). Ну а зараз там серпень (хорв. srpanj – липень). 😉

Про стереотипи 🤭

Ще в школі нам підсвідомо нав’язують певні штампи, ніби для того, щоб легше було щось запам’ятати чи орієнтуватися в чомусь. Наприклад, я ще з першого класу знала, що перед "що" потрібно завжди ставити кому. 🤔 Але чи справді завжди?

Подібних стереотипів багато. Звісно, часом вони спрацьовують і допомагають, але часом лише шкодять. 🤷‍♀️

Мої колеги залізобетонно знають, що кому перед "тощо" ставити не потрібно. 👌 І вони мають рацію, але… не знають, що розділові знаки ми ставимо не перед якимись конкретними словами, а для того, щоб виділити в реченні певні структурні компоненти. ☝️

І тому я часто чую запитання: «Поясни, чому ти в цьому реченні не доставила кому перед "тощо", а в цьому доставила?» 🧐

Порівняйте:
📌 … забезпечити однакове ставлення до всіх викривачів, незалежно від віку, статі, національності, віросповідання тощо (тут і справді кому перед "тощо" не ставимо, оскільки слово "тощо" ми вживаємо замість "і щось подібне").

📌 Працівники відділу зобов’язані дотримуватись Конституції України, законів України, Правил поведінки державного службовця, інструкцій та положень, що стосуються роботи відділу, тощо (тут кома не перед "тощо", а для виділення підрядної частини речення; заберіть підрядну частину – і кому вже ставити не потрібно). 😉

А нещодавно мене попросили пояснити, чому «після "але" виникає бажання поставити кому». Мабуть, знову ж таки спрацьовує якийсь стереотип. Або колись вам неправильно щось пояснили, або навели невдалий приклад, або ви неправильно щось зрозуміли. От і все. 💁‍♀️

👉Висновок: не прив’язуйте розділові знаки до слів. 🙅‍♀️ Знати всі правила не обов’язково, а зазубрювати навіть шкідливо. 🤯 Щоб правильно поставити розділові знаки в реченні, достатньо керуватись здоровим глуздом, логікою й елементарними знаннями з синтаксису. 😊 І успіх вам гарантовано! 😘

P.S.: Коли потрібно ставити коми, я пояснюватиму в наступних дописах. Очікуйте. ⏳

А чим керуєтесь ви, коли ставите розділові знаки? 🤔Можете писати коментарі.👇

Рубрика "Коли потрібно ставити коми" 🤔

Обіцяла розповісти про коми – і розповідаю. ✍️ Почнімо з найпростішого – з порівняльних зворотів. 👇

Порівняльні звороти, що введені в речення сполучниками як (як і), мов, мовби, наче, немов, неначе, ніби, ніж, буцімто, незалежно від позиції виділяємо комами. ☝️

💁‍♀️ Класичний приклад: Очі, мов зорі ясні.

Очі схожі на що? На зорі. Мов зорі ясні – це і є порівняльний зворот. І його обов’язково виділяємо комою. 😊

Ще приклади:
👉Ліс трепетав,тривожився, як велика, стомлена людина.
👉До хати, наче рятуючись, вбіг Миколка.
👉Усі, як один, вони повернулись до рідного краю.

🙅‍♀️ Коми перед порівняльними зворотами НЕ СТАВИМО:

📌 якщо порівняльний зворот є стійким словосполученням (фразеологічного типу):

👉голодний як вовк, мовчати як риба, почервоніти як рак, працювати як віл.

📌 Якщо перед порівняльним зворотом є слова майже, зовсім (цілком), просто, точно (точнісінько), достоту, буквально тощо або заперечення не:

👉Сонце вже припікає майже як улітку.
👉Усе в них не як у людей.

Також коми НЕ СТАВИМО у таких випадках:

📌 Якщо зворот, введений у речення за допомогою сполучника як, має значення "у ролі кого, у функції чого":

👉 Довженко як письменник (бо він і є письменником) Шевченко як художник (бо він і є художником);
👉 Розглядаємо вашу відповідь як згоду (відповідь є згодою).

📌 Якщо зворот є іменною частиною складеного присудка:

👉 Вона була для нього наче сонце (Не її порівнюють з сонцем, а вона і є для нього сонцем).

📌У реченнях з повторенням присудка або підмета:

👉 день як день; ніч як ніч; робив як робив.

Сподіваюсь, усе зрозуміло?! 😉

Чого являєшся?.. 🤷‍♀️

Коли я чую: «Іван Шевченко являється найкращим спеціалістом у місті» чи «Андрій Мельник являється представником позивача», то одразу хочеться запитати: «Як?» 🤔

💁‍♀️ Як це можна являтися найкращим спеціалістом? 🧐 В уяві? 😴 Уві сні? Як ще? 🤷‍♀️

А все тому, що дієслово являтися – це показуватися де-небудь, ставати доступним зорові, видним; поставати в уяві, в пам'яті; привиджуватися.

👉 Класичний приклад вживання цього слова – поезія Івана Франка "Чого являєшся мені у сні?"

Але, на жаль, багато мовців помилково вживають "являтись" у ролі зв’язки в складеному присудкові. 😔 Так не треба робити. 🙅‍♀️Замість цього використовуйте дієслово бути.

👉Іван Шевченко є найкращим спеціалістом у місті.
👉Андрій Мельник є представником позивача.

А ще можна так: 😉
👉Іван Шевченко – найкращий спеціаліст у місті.
👉Андрій Мельник – представник позивача.

Погоджуєтесь?

так - 👍, ні - 👎

Сьогодні я дізналась сумну новину. 😢 Приблизно 23 тисячі осіб не склали ЗНО з української мови! 🤭 Це кожен дванадцятий! 🧐 Ні, це не сумно. Це боляче.😖

Українська є рідною для більшості з вас! Знати її – ваш обов’язок.☝️ А вивчати не пізно в будь-якому віці! 😉

Українська – це моя любов.❤️ І я із задоволенням ділитимусь нею з вами на цьому каналі! Дякую, що залишаєтесь з @Gramotaua. 🙏 Ціную кожного!

Вивчатимемо українську разом! 😘

Продовжуємо рубрику «Коли потрібно ставити коми» ☝️

Сьогодні поговоримо про вставні конструкції. 👇

Вставними можуть бути слова, словосполучення й речення. А називають їх вставними тому, що вони не є членами речення і жодним чином з іншими членами речення не пов’язані. Розпізнати їх допомагає особлива інтонація. 😉

💁‍♀️ Вставні конструкції виділяємо комами у будь-якій позиції в реченні. А тепер про те, які ж конструкції можуть бути вставними:

📌 Які виражають упевненість або невпевненість у тому, про що йдеться: безумовно, безсумнівно, звісно, певна річ, щоправда, мабуть, може, певно, напевно, очевидно, здається, ймовірно, треба гадати тощо.

👉Дощ, мабуть, таки буде.

📌 Які виражають почуття мовця: на біду, на жаль, на щастя, грішним ділом, чого доброго, як на гріх тощо.

👉На щастя, нам вдалось усе владнати до вечора.

📌 Які вказують на послідовність викладу думок: наприклад, так, відповідно, отже, таким чином, словом, значить, зрештою, до речі тощо.

👉 До речі, а чим керуєтесь ви, коли ставите розділові знаки?

📌 Які вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, мовляв, на мою думку, гадаю, за повідомленням (когось / чогось) тощо.

👉Кажуть, він запізнюється.
👉 Як зазначає автор доповіді, ...
👉 На мою думку, потрібно наполегливо працювати.

📌Які вжито з метою привернути увагу співрозмовника: бач, віриш, даруйте, дозвольте, знаєш, погодься (погодьтеся), розумієш, слухай, уяви тощо.

👉 А я, бач, уже й зовсім забув про тебе.
👉 Вона, уяви, за рік відвідала аж двадцять країн.

Звісно, це не вичерпний перелік вставних конструкцій. ☝️І це зовсім не означає, що всі вони завжди вставні. 🙅‍♀️ Ну це ж не цікаво. Це ж мова. Ну має й ж бути якийсь підступ. 🤷‍♀️

❗️Тому будьте уважні! Пам’ятайте, що одні й ті самі конструкції можуть бути як вставними, так і звичайними членами речення.

Порівняйте:
👉Ці слова, до речі, викликають сумнів (вставна констрцкція).
👉Ці слова сказані до речі (до речі – тобто в потрібний момент).

Як запам'ятати, коли писати буквосполучення йо, а коли ьо 🤔

Вас часом теж накриває легенька розгубленість, 🙄 коли потрібно написати щось типу бульйон, мільйон чи район?

Чого мені лишень не траплялось: і бульон, і мілйон, і райьон. 🤷‍♀️

Насправді ж з написанням цих буквосполучень нічого складного немає. 😉

📌 Буквосполучення йо пишемо:
👉на початку слова (йогурт, йому);
👉на початку складу (мільйон, курйоз);
👉після літери на позначення голосного (район, войовничий).

📌Тепер про буквосполучення ьо (льон, льодовик, льох, сьомий).

Знак м’якшення (ь) – це "німа" літера. Вона не позначає жодного звуку, а тому ні на початку слова, ні на початку складу, ні після літери на позначення голосного бути не може. 🙅‍♀️ І на письмі ми використовуємо її лише для позначення м’якості попереднього приголосного. ☝️ У нашому випадку для позначення м’якості перед наступним о. Тому виникло ось таке буквосполучення – ьо.😊

А в словах типу мільйон, бульйон пишемо і знак м’якшення, і буквосполучення йо, тому що попередній склад закінчується пом’якшеним /л'/, а новий склад починається з /й/ + /о/. 😊

Про що розповідають наші прізвища 🤔

Ви ніколи не замислювались, як прізвища злегка натякають нам на те, ким були наші предки, звідки вони походили, чим займались, чим виділялись серед інших? 😊

Найчастіше вони утворювались:
📌 від імен (Петрук, Теклюк, Васильченко, Марійченко); 🙋‍♀️
📌від назв професій, роду занять (Коваль, Крамар, Мельник, Чумак);👩‍🎓
📌від місця проживання (Поліщук, Подолянчук, Заболотний, Київський); 🏞
📌від характерної риси чи вади носія (Грубий, Журило, Моторний, Мовчан) тощо.🤐

Не секрет, що найпопулярнішими українськими прізвищами є прізвища на -енко та -ук (-юк). Тож сьогодні з’ясуймо, що вони первісно означали. 😉👇

📌У ті часи, коли потреби офіційно документувати прізвища не було, членів однієї родини могли називати по-різному. Існує думка, що прізвища на -енко утворились внаслідок злиття двох суфіксів (-ен- + -ко-). І спочатку так пестливо називали чиїхось дітей. 🧒

👉Малого сина Василя називали Василенком, Степана – Степаненком, Дмитра – Дмитренком тощо. 🧐

❗️Згадайте, що суфікс -ен- ми вживаємо й для утворення назв дитинчат тварин: козеня (козенятко), зайченя (зайченятко), кошеня (кошенятко). Простежуєте аналогію? 💁‍♀️

📌 Суфікс -ук- (-юк-) також зменшено-пестиливий, і ось на що він міг вказувати:

👉на чийогось сина або онука (наприклад, був собі якийсь коваль. Отже, його син – коваленко, а онук – ковалюк або старший син – коваленко, а менший – ковалюк); 🔨
👉на учня чи помічника (наприклад, учень шевця – шевчук, ткача – ткачук, помічник маляра – малярук); 🎨
👉на місце проживання (наприклад, людина з міста – міщук, з Полісся – поліщук). 💁‍♀️

Ось так згодом ці назви й стали прізвищами. 😊