Туш: він чи вона?🤔
Залежно від значення іменник туш може бути і жіночого роду, і чоловічого.
Фарбують вії тушшю. Як фарба для вій туш – іменник жіночого роду. 😉
У більярді ненавмисне торкання кулі називають тушем. У цьому випадку туш – іменник чоловічого роду.
🎼 Також іменником чоловічого роду туш буде й у значенні музичного привітання.
Залежно від значення іменник туш може бути і жіночого роду, і чоловічого.
Фарбують вії тушшю. Як фарба для вій туш – іменник жіночого роду. 😉
У більярді ненавмисне торкання кулі називають тушем. У цьому випадку туш – іменник чоловічого роду.
🎼 Також іменником чоловічого роду туш буде й у значенні музичного привітання.
Слово у скарбничку: квінтесенція🤔
Є така категорія книжних слів. У повсякденному мовленні вживати їх не потрібно: це різатиме вушка🗣👂, а от знати їхні значення, щоб розуміти мову науки, варто🎓. Тож сьогодні розберімо, що означає і коли доречно вживати слово квінтесенція. 👇
Квінтесенція – це те, що найважливіше, найголовніше. Це слово латинського походження, дослівно означає п’ята сутність (лат. quinta – п’ять essentia – сутність).
Річ у тім, що у філософії римлян квінтесенцією називали п’яту стихію, яка була основним елементом небесних тіл. Її протиставляли чотирьом земним стихіям – воді, вогню, землі й повітрю. Згодом значення слова дещо змінилось і стало означати найістотніше, найголовніше у будь-чому, зміст чогось. У такому переносному значенні квінтесенція – філософське поняття.
Окрім цього, слово квінтесенція вживають у хімії. 🧪 Нею називають згущений або найчистіший екстракт речовини. 😉
Є така категорія книжних слів. У повсякденному мовленні вживати їх не потрібно: це різатиме вушка🗣👂, а от знати їхні значення, щоб розуміти мову науки, варто🎓. Тож сьогодні розберімо, що означає і коли доречно вживати слово квінтесенція. 👇
Квінтесенція – це те, що найважливіше, найголовніше. Це слово латинського походження, дослівно означає п’ята сутність (лат. quinta – п’ять essentia – сутність).
Річ у тім, що у філософії римлян квінтесенцією називали п’яту стихію, яка була основним елементом небесних тіл. Її протиставляли чотирьом земним стихіям – воді, вогню, землі й повітрю. Згодом значення слова дещо змінилось і стало означати найістотніше, найголовніше у будь-чому, зміст чогось. У такому переносному значенні квінтесенція – філософське поняття.
Окрім цього, слово квінтесенція вживають у хімії. 🧪 Нею називають згущений або найчистіший екстракт речовини. 😉
Чому лікарі просять сказати «а-а-а»…
В українській мові є 6 голосних звуків. Це /а/, /е/, /и/, /і/, /о/, /у/. Активну участь у їхньому творенні бере язик. 👅При цьому він може рухатися як у горизонтальному, так і у вертикальному напрямах. 🤔
Наприклад, коли ми вимовляємо /і/, кінчик нашого язика упирається в нижні зуби, а спинка язика високо піднімається до твердого піднебіння.
Звук /и/ утворюється, коли кінчик язика трохи не досягає нижніх зубів, а спинка язика піднімається трохи вище середньої частини твердого піднебіння.
Звук /е/ утворюється, коли кінчик язика злегка опущений і не прилягає до нижніх зубів, а спинка язика просувається до середньої частини твердого піднебіння.
У творенні звуків /о/ та /у/ участь беруть ще й губи. 👄 Звук /у/ утвориться, якщо губи сильно витягнуться вперед, кінчик язика відтягнеться далеко назад, а його спинка високо підніметься до твердого піднебіння. Якщо ж ми округлимо і витягнемо губи, язик відтягнемо назад, а його спинку просунемо до середньої частини твердого піднебіння, то утвориться звук /о/.
І нарешті! Звук /а/. Він утворюється, коли язик сильно відтягується назад і глибоко опускається донизу. Недарма ж лікарі, 👩⚕️оглядаючи горло, просять вимовити саме /а/, а не будь-який інший звук. Лише тоді наш ротик розкривається найширше.
P.S.: Щоб перевірити, як саме працює ваш мовленнєвий апарат під час вимови голосних звуків, спробуйте повільно вимовити кожен звук. 😉
В українській мові є 6 голосних звуків. Це /а/, /е/, /и/, /і/, /о/, /у/. Активну участь у їхньому творенні бере язик. 👅При цьому він може рухатися як у горизонтальному, так і у вертикальному напрямах. 🤔
Наприклад, коли ми вимовляємо /і/, кінчик нашого язика упирається в нижні зуби, а спинка язика високо піднімається до твердого піднебіння.
Звук /и/ утворюється, коли кінчик язика трохи не досягає нижніх зубів, а спинка язика піднімається трохи вище середньої частини твердого піднебіння.
Звук /е/ утворюється, коли кінчик язика злегка опущений і не прилягає до нижніх зубів, а спинка язика просувається до середньої частини твердого піднебіння.
У творенні звуків /о/ та /у/ участь беруть ще й губи. 👄 Звук /у/ утвориться, якщо губи сильно витягнуться вперед, кінчик язика відтягнеться далеко назад, а його спинка високо підніметься до твердого піднебіння. Якщо ж ми округлимо і витягнемо губи, язик відтягнемо назад, а його спинку просунемо до середньої частини твердого піднебіння, то утвориться звук /о/.
І нарешті! Звук /а/. Він утворюється, коли язик сильно відтягується назад і глибоко опускається донизу. Недарма ж лікарі, 👩⚕️оглядаючи горло, просять вимовити саме /а/, а не будь-який інший звук. Лише тоді наш ротик розкривається найширше.
P.S.: Щоб перевірити, як саме працює ваш мовленнєвий апарат під час вимови голосних звуків, спробуйте повільно вимовити кожен звук. 😉
На боротьбу з відшкодуванням шкоди 👊
Тексти наукового та офіційно-ділового стилю рясніють тавтологією. 🤷♀️ Вам от, наприклад, не ріже вушка це недолуге «відшкодувати шкоду»? 🤔 Мені постійно хочеться виправити його червоною ручкою прямо в тексті.🖍 І байдуже, що це: закон, наказ, протокол, дисертація тощо. 😡
Це сміттячко потрібно вимітати. 🧹До речі, у дієслова відшкодувати є чудовий синонім компенсувати. А шкода має синоніми збиток, втрата.
📌 Краще сказати «компенсувати шкоду» або «відшкодувати збитки». 👌 Ці словосполучення жодним чином не змінюють зміст висловлювання. Навпаки вони є правильними. Крім того, звучать красиво. 😉
Тож дбайте про чистоту власного мовлення! 😊І позбувайтесь уже нарешті цих канцеляризмів! ✍️
#культура_мови
Тексти наукового та офіційно-ділового стилю рясніють тавтологією. 🤷♀️ Вам от, наприклад, не ріже вушка це недолуге «відшкодувати шкоду»? 🤔 Мені постійно хочеться виправити його червоною ручкою прямо в тексті.🖍 І байдуже, що це: закон, наказ, протокол, дисертація тощо. 😡
Це сміттячко потрібно вимітати. 🧹До речі, у дієслова відшкодувати є чудовий синонім компенсувати. А шкода має синоніми збиток, втрата.
📌 Краще сказати «компенсувати шкоду» або «відшкодувати збитки». 👌 Ці словосполучення жодним чином не змінюють зміст висловлювання. Навпаки вони є правильними. Крім того, звучать красиво. 😉
Тож дбайте про чистоту власного мовлення! 😊І позбувайтесь уже нарешті цих канцеляризмів! ✍️
#культура_мови
Щоразу, коли перебуваю за межами України, ✈️ вслухаюсь у розмови людей. 🗣Це вже звичка. І завжди радію, як дитя, 😃 коли десь за тисячі кілометрів від домівки чую рідне слово. Аж серце стукає сильніше. 💖 А ви погоджуєтесь з думкою Павла Грабовського? 👇
Дещо про правила написання складних прикметників 🤓 👇
Складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, пишемо разом, якщо числівник записуємо словами:
📌 двадцятип’ятирічний, триразовий, сорокаметровий, чотириденний, десятиповерховий. 😊
Якщо ж записуємо числівник цифрами, то такі слова пишемо через дефіс:
📌 25-річний, 3-разовий, 40-метровий, 4-денний, 10-поверховий. 😉
Складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, пишемо разом, якщо числівник записуємо словами:
📌 двадцятип’ятирічний, триразовий, сорокаметровий, чотириденний, десятиповерховий. 😊
Якщо ж записуємо числівник цифрами, то такі слова пишемо через дефіс:
📌 25-річний, 3-разовий, 40-метровий, 4-денний, 10-поверховий. 😉
Про любов 🥰
Чи знаєте ви, що слово любов має індоєвропейське коріння? 🤔
Цей іменник утворився від дієслова ljubiti (мати схильність, відчувати симпатію до когось), пов’язаний з прикметником ljubъ (приємний, милий, коханий).
До речі, від індоєвропейського кореня *leubh утворено чимало слів зі значенням бажати, збуджувати, подобатись тощо. Саме тому слова з цим коренем є в багатьох європейських мовах. 😉 Наприклад, у слов’янських мовах: біл. – любоў, любіць, рос. любовь, любить, болг. любя («люблю»), любов, серб. ljubiti («цілуватися»), хорв. ljubav, ljubiti, словен. ljúbiti. 😍
Також далеким родичем любові є таке латинське слово, як libido (лібідо, пристрасне бажання).
P.S.: про походження слова кохати ❤️ можете почитати ось тут: 👇
https://t.me/Gramotaua/30
Чи знаєте ви, що слово любов має індоєвропейське коріння? 🤔
Цей іменник утворився від дієслова ljubiti (мати схильність, відчувати симпатію до когось), пов’язаний з прикметником ljubъ (приємний, милий, коханий).
До речі, від індоєвропейського кореня *leubh утворено чимало слів зі значенням бажати, збуджувати, подобатись тощо. Саме тому слова з цим коренем є в багатьох європейських мовах. 😉 Наприклад, у слов’янських мовах: біл. – любоў, любіць, рос. любовь, любить, болг. любя («люблю»), любов, серб. ljubiti («цілуватися»), хорв. ljubav, ljubiti, словен. ljúbiti. 😍
Також далеким родичем любові є таке латинське слово, як libido (лібідо, пристрасне бажання).
P.S.: про походження слова кохати ❤️ можете почитати ось тут: 👇
https://t.me/Gramotaua/30
Замовляти зуби: обман і метод лікування 🦷
Коли ми кажемо: «Не замовляй мені зуби» або «Що ти мені зуби замовляєш», то маємо на увазі «не обдурюй», «не відволікай».
Цікаво те, що в давнину замовляння зубів було методом лікування. Тоді стоматологів ще не існувало, тож із зубним болем людям доводилось звертатись до знахарів🧙♀️ і волхвів 🧙♂️, які вміли полегшувати біль за допомогою магії. Знали вони різноманітні замовляння й заклинання, 🤫що начебто мали втамувати цей нестерпний зубний біль. 🤯
Власне, метод лікування полягав у тому, що людині просто навіювали, що у неї нічого не болить. 🙅♀️ А вона щиро починала цьому вірити.
Чи допомагав цей метод лікування? Запитання риторичне. 🤷♀️Навряд чи зубний біль можна вгамувати у такий спосіб… 🤔 Хіба що обманути, змусити людину не думати про біль. 😉
Тож не дивно, що вислів замовляти зуби набув іронічного забарвлення й почав асоціюватися з обманом.
Коли ми кажемо: «Не замовляй мені зуби» або «Що ти мені зуби замовляєш», то маємо на увазі «не обдурюй», «не відволікай».
Цікаво те, що в давнину замовляння зубів було методом лікування. Тоді стоматологів ще не існувало, тож із зубним болем людям доводилось звертатись до знахарів🧙♀️ і волхвів 🧙♂️, які вміли полегшувати біль за допомогою магії. Знали вони різноманітні замовляння й заклинання, 🤫що начебто мали втамувати цей нестерпний зубний біль. 🤯
Власне, метод лікування полягав у тому, що людині просто навіювали, що у неї нічого не болить. 🙅♀️ А вона щиро починала цьому вірити.
Чи допомагав цей метод лікування? Запитання риторичне. 🤷♀️Навряд чи зубний біль можна вгамувати у такий спосіб… 🤔 Хіба що обманути, змусити людину не думати про біль. 😉
Тож не дивно, що вислів замовляти зуби набув іронічного забарвлення й почав асоціюватися з обманом.
Іншомовні слова: подвоювати чи не подвоювати? 🤔
📌 Загальні назви іншомовного походження пишемо БЕЗ ПОДВОЄННЯ ЛІТЕР:
бароко, хобі, піца, спагеті, маса, шосе тощо.
Керуйтесь цим правилом, і ви не помилитись у 90% випадків. 😉
А тепер про ті 10% 👇
📌 Подвоєння літер можливе внаслідок збігу однакових літер на межі префікса і кореня:
сюрреалізм, імміграція, інновація.
📌А є слова, які просто пишемо з подвоєнням. 🤷♀️Перелік цих слів не великий, але й не малий. Тому раджу запам’ятати хоча б найчастіше вживані з них:
ванна, вілла, нетто, мадонна, панна, тонна тощо.
Погодьтесь, що ми вкрай рідко вживаємо такі слова, як мотто (девіз), мулла (мусульманський священик), бонна (вихователька дітей) тощо. Навіщо ж тоді перевантажувати мозок! 🤯Для таких випадків є орфографічний словник! 📚Правильність написання сумнівних слів перевіряйте саме за ним!
А от власні назви іншомовного походження (а також похідні від них загальні назви) пишемо З ПОДВОЄННЯМ:
Голландія (голландець), Марокко (марокканець), Песталоцці, Шиллер. 🤓
📌 Загальні назви іншомовного походження пишемо БЕЗ ПОДВОЄННЯ ЛІТЕР:
бароко, хобі, піца, спагеті, маса, шосе тощо.
Керуйтесь цим правилом, і ви не помилитись у 90% випадків. 😉
А тепер про ті 10% 👇
📌 Подвоєння літер можливе внаслідок збігу однакових літер на межі префікса і кореня:
сюрреалізм, імміграція, інновація.
📌А є слова, які просто пишемо з подвоєнням. 🤷♀️Перелік цих слів не великий, але й не малий. Тому раджу запам’ятати хоча б найчастіше вживані з них:
ванна, вілла, нетто, мадонна, панна, тонна тощо.
Погодьтесь, що ми вкрай рідко вживаємо такі слова, як мотто (девіз), мулла (мусульманський священик), бонна (вихователька дітей) тощо. Навіщо ж тоді перевантажувати мозок! 🤯Для таких випадків є орфографічний словник! 📚Правильність написання сумнівних слів перевіряйте саме за ним!
А от власні назви іншомовного походження (а також похідні від них загальні назви) пишемо З ПОДВОЄННЯМ:
Голландія (голландець), Марокко (марокканець), Песталоцці, Шиллер. 🤓
Ґрунтовий і ґрунтовний: у чому ж різниця? 🤔
Сьогодні розберемо ще одну пару слів, які дуже схожі за звучанням і написанням, але різні за значенням. 🤷♀️ З якими словами вони сполучаються – читайте нижче.👇
📌 Ґрунтовий – це прикметник до слова ґрунт (верхній шар земної кори). Ґрунтовими можуть бути води, дороги. 😊
📌 А ґрунтовний – це той, що характеризується повнотою, глибиною, вичерпністю. Ґрунтовними є знання 🎓(тобто глибокі, вичерпні), опис 📜(тобто докладний), розгляд 🔍 (тобто серйозний), зміна 😉(кардинальна).
Сьогодні розберемо ще одну пару слів, які дуже схожі за звучанням і написанням, але різні за значенням. 🤷♀️ З якими словами вони сполучаються – читайте нижче.👇
📌 Ґрунтовий – це прикметник до слова ґрунт (верхній шар земної кори). Ґрунтовими можуть бути води, дороги. 😊
📌 А ґрунтовний – це той, що характеризується повнотою, глибиною, вичерпністю. Ґрунтовними є знання 🎓(тобто глибокі, вичерпні), опис 📜(тобто докладний), розгляд 🔍 (тобто серйозний), зміна 😉(кардинальна).
Між підметом і 👀 присудком
Часто доводиться виправляти таку досить поширену помилку, як кома між підметом і присудком. 🤦♀️
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: коми між підметом і присудком ставити не потрібно ніколи. 🙅Але є випадки, коли між підметом і присудком потрібно ставити ТИРЕ. І ось вони: 👇
📌 якщо підмет і присудок виражені іменниками (рідше числівниками) у називному відмінку
Весна – молодість життя; 😀
Два плюс три – п’ять; 5️⃣
📌якщо підмет і присудок (або хоча б один з головних членів речення) виражені інфінітивом
Життя прожити – не поле перейти; 🤔
📌якщо перед присудком, вираженим іменником чи інфінітивом, є вказівні частки це, то, ось тощо
Кохання – це щастя для двох. 💝
❗️У решті випадків жодних розділових знаків між підметом і присудком ставити НЕ ПОТРІБНО!
P.S.: іноді тире між підметом і присудком ставимо факультативно (для інтонаційного виділення смислового навантаження підмета): Ти – небо! 😉
Часто доводиться виправляти таку досить поширену помилку, як кома між підметом і присудком. 🤦♀️
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: коми між підметом і присудком ставити не потрібно ніколи. 🙅Але є випадки, коли між підметом і присудком потрібно ставити ТИРЕ. І ось вони: 👇
📌 якщо підмет і присудок виражені іменниками (рідше числівниками) у називному відмінку
Весна – молодість життя; 😀
Два плюс три – п’ять; 5️⃣
📌якщо підмет і присудок (або хоча б один з головних членів речення) виражені інфінітивом
Життя прожити – не поле перейти; 🤔
📌якщо перед присудком, вираженим іменником чи інфінітивом, є вказівні частки це, то, ось тощо
Кохання – це щастя для двох. 💝
❗️У решті випадків жодних розділових знаків між підметом і присудком ставити НЕ ПОТРІБНО!
P.S.: іноді тире між підметом і присудком ставимо факультативно (для інтонаційного виділення смислового навантаження підмета): Ти – небо! 😉
Особливості відмінювання жіночих прізвищ 🙍
Відмінювання жіночих прізвищ має свої витребеньки. 🤦♀️ Тому запам'ятайте декілька нескладних правил. 👇
ВІДМІНЮЮТЬСЯ жіночі прізвища іменникового типу, які закінчуються на -а (-я):
📌 Оксана Зозуля – Оксани Зозулі... Ольга Шульга – Ольги Шульги – Ользі Шульзі …
ВІДМІНЮЮТЬСЯ жіночі прізвища прикметникового типу:
📌 Юлія Левицька – Юлії Левицької…, Марія Петрова – Марії Петрової…
НЕ ВІДМІНЮЮТЬСЯ жіночі прізвища іменникового типу, що закінчуються на приголосний або голосний о (а також іншомовні на е, є, у, ю, і, ї):
📌Надія Середюк – Надії Середюк…, Вікторія Коваленко – Вікторії Коваленко…Індіра Ганді – Індіри Ганді…
❗️Ніби все просто. Але є прізвища, утворені від присвійних прикметників, із суфіксами -ов, -ів (-їв), -ин, -ін (-їн). Річ у тім, що від деяких з цих прізвищ можна утворити форму жіночого роду, а від деяких – ні. Це залежить від традиції. 🤷♀️Щоб не заплутатись з відмінюванням саме жіночих прізвищ (бо чоловічі у будь-якому разі відмінюються), потрібно звернути увагу на їхні початкові форми. Якщо прізвище має форму жіночого роду – ВІДМІНЮЄМО. Якщо зберігає форму чоловічого – НЕ ВІДМІНЮЄМО! 😉
📌 Олег Гринчишин – Ольга Гринчишина (Гринчишиної, Гринчишиній…) Ілля Литвин – Ірина Литвина (Литвиної, Литвиній…);
📌 Михайло Ковалів – Інна Ковалів (Інни Ковалів…), Юрій Романишин – Ірина Романишин (Ірині Романишин…).
Відмінювання жіночих прізвищ має свої витребеньки. 🤦♀️ Тому запам'ятайте декілька нескладних правил. 👇
ВІДМІНЮЮТЬСЯ жіночі прізвища іменникового типу, які закінчуються на -а (-я):
📌 Оксана Зозуля – Оксани Зозулі... Ольга Шульга – Ольги Шульги – Ользі Шульзі …
ВІДМІНЮЮТЬСЯ жіночі прізвища прикметникового типу:
📌 Юлія Левицька – Юлії Левицької…, Марія Петрова – Марії Петрової…
НЕ ВІДМІНЮЮТЬСЯ жіночі прізвища іменникового типу, що закінчуються на приголосний або голосний о (а також іншомовні на е, є, у, ю, і, ї):
📌Надія Середюк – Надії Середюк…, Вікторія Коваленко – Вікторії Коваленко…Індіра Ганді – Індіри Ганді…
❗️Ніби все просто. Але є прізвища, утворені від присвійних прикметників, із суфіксами -ов, -ів (-їв), -ин, -ін (-їн). Річ у тім, що від деяких з цих прізвищ можна утворити форму жіночого роду, а від деяких – ні. Це залежить від традиції. 🤷♀️Щоб не заплутатись з відмінюванням саме жіночих прізвищ (бо чоловічі у будь-якому разі відмінюються), потрібно звернути увагу на їхні початкові форми. Якщо прізвище має форму жіночого роду – ВІДМІНЮЄМО. Якщо зберігає форму чоловічого – НЕ ВІДМІНЮЄМО! 😉
📌 Олег Гринчишин – Ольга Гринчишина (Гринчишиної, Гринчишиній…) Ілля Литвин – Ірина Литвина (Литвиної, Литвиній…);
📌 Михайло Ковалів – Інна Ковалів (Інни Ковалів…), Юрій Романишин – Ірина Романишин (Ірині Романишин…).
Що можна виміряти оком? 🧐
А чи знаєте ви, що у давнину наші предки міряли оком не лише тоді, коли оцінювали щось?
Оком, наприклад, вимірювали горілку. 😲
Як саме? 🤔Просто. Бо око – це застаріла назва міри об'єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнювала 1-1,5 л. А ще оком називали пляшку такої ж місткості. 🤣
Цікаво те, що слово око як міра об’єму нічого спільного з органом зору не має. Це омоніми. І мають вони абсолютно різне походження. 🤷♀️
📌 Як орган зору слово око має індоєвропейське коріння (від слова oku – бачити).
📌 У значенні міри ваги й об’єму око ми запозичили з турецької мови, 😮у якій слово okka означає міру ваги і зводиться до арабського ukija (порівняйте з лат. uncia – унція).
До речі, оком 👁міряли аж до впровадження метричної системи. Та сьогодні це лише історизм, хоча подекуди його і зараз можна почути у мовленні людей похилого віку. 😉
#застарілі_слова #цікаві_словечка
А чи знаєте ви, що у давнину наші предки міряли оком не лише тоді, коли оцінювали щось?
Оком, наприклад, вимірювали горілку. 😲
Як саме? 🤔Просто. Бо око – це застаріла назва міри об'єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнювала 1-1,5 л. А ще оком називали пляшку такої ж місткості. 🤣
Цікаво те, що слово око як міра об’єму нічого спільного з органом зору не має. Це омоніми. І мають вони абсолютно різне походження. 🤷♀️
📌 Як орган зору слово око має індоєвропейське коріння (від слова oku – бачити).
📌 У значенні міри ваги й об’єму око ми запозичили з турецької мови, 😮у якій слово okka означає міру ваги і зводиться до арабського ukija (порівняйте з лат. uncia – унція).
До речі, оком 👁міряли аж до впровадження метричної системи. Та сьогодні це лише історизм, хоча подекуди його і зараз можна почути у мовленні людей похилого віку. 😉
#застарілі_слова #цікаві_словечка
Коли прийменник ПО вживати правильно 🤔
Існування прийменника по в українській мові заперечувати не потрібно. Він є, хоч і трапляється у словосполученнях зрідка. 🤷♀️
Уникніть канцелярщини! Зробіть ваше мовлення красивим! 😉І запам’ятайте 6 випадків, коли прийменник по є цілком нормативним: 👇
📌коли йдеться про місце дії (ходити по кабінетах);
📌коли йдеться про мету дії (іти по хліб);
📌коли йдеться про час дії (зустрітися по обіді);
📌коли йдеться про кількість чогось (дати кожному по бубликові);
📌коли йдеться про спосіб дії (читати по складах);
📌коли йдеться про напрям діяльності (поратися по господарству).
Існування прийменника по в українській мові заперечувати не потрібно. Він є, хоч і трапляється у словосполученнях зрідка. 🤷♀️
Уникніть канцелярщини! Зробіть ваше мовлення красивим! 😉І запам’ятайте 6 випадків, коли прийменник по є цілком нормативним: 👇
📌коли йдеться про місце дії (ходити по кабінетах);
📌коли йдеться про мету дії (іти по хліб);
📌коли йдеться про час дії (зустрітися по обіді);
📌коли йдеться про кількість чогось (дати кожному по бубликові);
📌коли йдеться про спосіб дії (читати по складах);
📌коли йдеться про напрям діяльності (поратися по господарству).
Чим же збірні числівники такі особливі 🧐
📌Позначають кількість як сукупність, як єдине ціле:
двоє, десятеро, шістнадцятеро, двадцятеро, тридцятеро. 💪
📌Утворюються лише від основ таких числівників, як 2 – 20 і 30 (від числівника 50, наприклад, утворити збірний числівник уже не вдасться). 🤷♀️
📌Ніколи не бувають компонентами складених кількісних числівників. Не можна сказати сто двадцять п’ятеро. 🙅Це помилка.
📌 Двоє, троє, четверо і п’ятеро мають ще й пестливі форми: двійко, трійко, четвірко, п’ятірко. 😉
📌 У непрямих відмінках зберігають форми відповідних кількісних числівників: десятеро – десятьох – десятьом... 🤔
📌 Поєднуються лише з іменниками – назвами істот (двоє учнів👫, п’ятеро курчат🐥 ),іменниками, які мають лише форми множини (троє штанів👖), а також з особовими займенниками (їх було двадцятеро). 😲
📌До збірних також належать числівники обоє, обидва, обидві. 😀
📌Позначають кількість як сукупність, як єдине ціле:
двоє, десятеро, шістнадцятеро, двадцятеро, тридцятеро. 💪
📌Утворюються лише від основ таких числівників, як 2 – 20 і 30 (від числівника 50, наприклад, утворити збірний числівник уже не вдасться). 🤷♀️
📌Ніколи не бувають компонентами складених кількісних числівників. Не можна сказати сто двадцять п’ятеро. 🙅Це помилка.
📌 Двоє, троє, четверо і п’ятеро мають ще й пестливі форми: двійко, трійко, четвірко, п’ятірко. 😉
📌 У непрямих відмінках зберігають форми відповідних кількісних числівників: десятеро – десятьох – десятьом... 🤔
📌 Поєднуються лише з іменниками – назвами істот (двоє учнів👫, п’ятеро курчат🐥 ),іменниками, які мають лише форми множини (троє штанів👖), а також з особовими займенниками (їх було двадцятеро). 😲
📌До збірних також належать числівники обоє, обидва, обидві. 😀
Я умиваю руки 🙌
Люблю вивчати фразеологізми. Так цікаво дізнаватись, як з прямого значення звичайного вислову утворюється нове переносне (алегоричне). 🤔 От і з умиванням рук теж є одна історія. 👇
Сьогодні ми так говоримо, коли хочемо ухилитися від відповідальності чи погодитися з чимось, що нам не подобається, а от у давнину був і справді такий єврейський обряд умивання рук. Щоб підтвердити свою непричетність до участі у якихось діях (наприклад, злочині), євреї демонстративно вмивали руки водою. 😲
Власне, сам вислів походить з Біблії. Він набув популярності після відомого євангельського сюжету про Понтія Пилата, який, намагаючись уникнути відповідальності за розп’яття Христа, публічно умив свої руки перед народом й сказав: «Я не винний у крові Його». ✋️🤚
P.S.: А вам цікаво дізнаватись про походження слів та висловів?😉
Люблю вивчати фразеологізми. Так цікаво дізнаватись, як з прямого значення звичайного вислову утворюється нове переносне (алегоричне). 🤔 От і з умиванням рук теж є одна історія. 👇
Сьогодні ми так говоримо, коли хочемо ухилитися від відповідальності чи погодитися з чимось, що нам не подобається, а от у давнину був і справді такий єврейський обряд умивання рук. Щоб підтвердити свою непричетність до участі у якихось діях (наприклад, злочині), євреї демонстративно вмивали руки водою. 😲
Власне, сам вислів походить з Біблії. Він набув популярності після відомого євангельського сюжету про Понтія Пилата, який, намагаючись уникнути відповідальності за розп’яття Христа, публічно умив свої руки перед народом й сказав: «Я не винний у крові Його». ✋️🤚
P.S.: А вам цікаво дізнаватись про походження слів та висловів?😉
Черевики з черева? 🤔 Отакої! 😲
Що ж, хотіли дізнаватись про походження слів? Тоді будь ласка. ☺️
Залюбки розповім вам про знайоме нам усім слово черевик – невисоке взуття на шнурках або ґудзиках. І як би сьогодні це дивно не звучало, але походить воно від слова черево, тобто живіт, утроба.
А річ у тім, що перші черевики виготовляли з тонкої шкіри, знятої саме з черева тварини. Ось тому і назва така. Все просто. 😉
До речі, як вид взуття черевики відомі досить давно. Згадка про них є ще у літописі "Повість минулих літ", а саме слово добре відоме слов’янським мовам.
Порівняйте:👇
біл. – чаравік, рос. – черевик, пол. – trzewik, ч. – streěvíc.
Що ж, хотіли дізнаватись про походження слів? Тоді будь ласка. ☺️
Залюбки розповім вам про знайоме нам усім слово черевик – невисоке взуття на шнурках або ґудзиках. І як би сьогодні це дивно не звучало, але походить воно від слова черево, тобто живіт, утроба.
А річ у тім, що перші черевики виготовляли з тонкої шкіри, знятої саме з черева тварини. Ось тому і назва така. Все просто. 😉
До речі, як вид взуття черевики відомі досить давно. Згадка про них є ще у літописі "Повість минулих літ", а саме слово добре відоме слов’янським мовам.
Порівняйте:👇
біл. – чаравік, рос. – черевик, пол. – trzewik, ч. – streěvíc.
Посуд глинястий чи глиняний? 🏺
Слова глинястий і глиняний, безсумнівно, пов’язані зі словом глина. 🙂Але ці прикметнички мають різні значення. 🤷♀️
📌 Глинястий – це той, який містить у собі глину, багатий на глину або має колір глини. 😲
Глинястим може бути колір, ґрунт, намул.
📌 Глиняний – це той, що складається або вироблений з глини. 😉
Глиняною може бути печера, амфора, табличка, тарілка.
Слова глинястий і глиняний, безсумнівно, пов’язані зі словом глина. 🙂Але ці прикметнички мають різні значення. 🤷♀️
📌 Глинястий – це той, який містить у собі глину, багатий на глину або має колір глини. 😲
Глинястим може бути колір, ґрунт, намул.
📌 Глиняний – це той, що складається або вироблений з глини. 😉
Глиняною може бути печера, амфора, табличка, тарілка.
Просто про складні прислівники 😀
Є такі складні прислівнички, які утворені сполученням прийменника та іменника. Сьогодні спробую вам пояснити, коли їх потрібно писати разом, а коли окремо.
В українському правописі є дещо заплутане правило: складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником, пишемо разом, але якщо іменник, який входить до складу прислівника, зберігає своє лексичне значення й граматичну форму – тоді окремо. 😯І от як зрозуміти, коли іменник зберігає оті свої значення, а коли ні?! 🤔
Насправді все просто. 😊
Уявімо, що вам потрібно написати складний прислівник. Ви для себе з’ясували, що утворений він від прийменника та іменника. Круто. 💪 Тепер спробуйте між цим прийменником та іменником вставити прикметник, або займенник, або числівник. Якщо вдалось вам це зробити – пишіть прислівник окремо, якщо ні – разом! 👌
Порівняйте:
📌влітку, врешті, ввечері, напідпитку, посередині (аж ніяк не вийде щось вставити, погоджуєтесь?);
📌до (цього) обіду, до (її) смаку, на (гучну) славу, в (одну) ногу.
P.S.: якщо інформація вам корисна, ставте вподобайку! 🙏👇
Є такі складні прислівнички, які утворені сполученням прийменника та іменника. Сьогодні спробую вам пояснити, коли їх потрібно писати разом, а коли окремо.
В українському правописі є дещо заплутане правило: складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником, пишемо разом, але якщо іменник, який входить до складу прислівника, зберігає своє лексичне значення й граматичну форму – тоді окремо. 😯І от як зрозуміти, коли іменник зберігає оті свої значення, а коли ні?! 🤔
Насправді все просто. 😊
Уявімо, що вам потрібно написати складний прислівник. Ви для себе з’ясували, що утворений він від прийменника та іменника. Круто. 💪 Тепер спробуйте між цим прийменником та іменником вставити прикметник, або займенник, або числівник. Якщо вдалось вам це зробити – пишіть прислівник окремо, якщо ні – разом! 👌
Порівняйте:
📌влітку, врешті, ввечері, напідпитку, посередині (аж ніяк не вийде щось вставити, погоджуєтесь?);
📌до (цього) обіду, до (її) смаку, на (гучну) славу, в (одну) ногу.
P.S.: якщо інформація вам корисна, ставте вподобайку! 🙏👇
Як покликати Олега 🤔
Є дві форми кличного відмінка імені Олег: Олеже й Олегу.
Форму Олеже у сучасній українській мові часто ігнорують, вважають застарілою. Річ у тім, що у давній українській мові існував закон першої палаталізації (палаталізація – це пом’якшення 😉). Якщо коротко пояснити, то він полягав у чергуванні твердих приголосних /г/, /к/, /х/ з м’якими тоді ще шиплячими /ж/, /ч/, /ш/ у позиції перед голосними /і/, /и/, /е/.
Дія цього мовного закону давно припинилась. 🙅А у сучасній мові наслідки чергувань закріпились на письмі. ✍️ Звідси й випливає: Олег – Олеже.
Оскільки /г/, /к/, /х/ більше не можуть переходити у /ж/, /ч/, /ш/ перед голосними /і/, /и/, /е/, то сучасною формою кличного відмінку імені Олег має бути Олегу.
❗️ Але зверніть увагу на форму кличного відмінка слова друг – друже, яка є також наслідком отого давнього закону. І тут виникає логічне запитання: чому форму друже вживати правильно, а Олеже – ні? 🤷♀️
Відкидайте усі сумніви! Сміливо вживайте обидві форми цього імені! Обирайте ту, яка вам більше до вподоби. 😀 І не думайте про те, яка з них правильніша. Але маленька ремарочка: в офіційному-діловому стилі мовленні все ж віддавайте перевагу сучасній формі – Олегу.
Є дві форми кличного відмінка імені Олег: Олеже й Олегу.
Форму Олеже у сучасній українській мові часто ігнорують, вважають застарілою. Річ у тім, що у давній українській мові існував закон першої палаталізації (палаталізація – це пом’якшення 😉). Якщо коротко пояснити, то він полягав у чергуванні твердих приголосних /г/, /к/, /х/ з м’якими тоді ще шиплячими /ж/, /ч/, /ш/ у позиції перед голосними /і/, /и/, /е/.
Дія цього мовного закону давно припинилась. 🙅А у сучасній мові наслідки чергувань закріпились на письмі. ✍️ Звідси й випливає: Олег – Олеже.
Оскільки /г/, /к/, /х/ більше не можуть переходити у /ж/, /ч/, /ш/ перед голосними /і/, /и/, /е/, то сучасною формою кличного відмінку імені Олег має бути Олегу.
❗️ Але зверніть увагу на форму кличного відмінка слова друг – друже, яка є також наслідком отого давнього закону. І тут виникає логічне запитання: чому форму друже вживати правильно, а Олеже – ні? 🤷♀️
Відкидайте усі сумніви! Сміливо вживайте обидві форми цього імені! Обирайте ту, яка вам більше до вподоби. 😀 І не думайте про те, яка з них правильніша. Але маленька ремарочка: в офіційному-діловому стилі мовленні все ж віддавайте перевагу сучасній формі – Олегу.