На свята до Львова! 🚆

Наближається час різдвяних свят, коли кожен вірить у дива, загадує бажання та чекає на щось особливе! 🎄 У цей період багато хто полюбляє вирушати до атмосферних міст чи містечок. Ну, звісно, таким є Львів. А от чи правильно ви збираєтесь їхати до нього, зараз перевіримо. 🤔

От ви як кажете: поїду до Львову чи поїду до Львова?

Якщо до Львову – ви помиляєтесь! Більше не кажіть так! 😱🤐

Якщо до Львова – молодці! 😉 Це єдиний правильний варіант. 😀

А знаєте чому? – Бо Львів – то іменник чоловічого роду ІІ відміни. Іменники цієї відміни дуже підступні, адже у родовому відмінку можуть мати або закінчення -а (-я), або -у (-ю). Цим вони й заплутують нас. 🤷‍♀️

Але вихід є! Варто запам’ятати, що назви міст (та інших населених пунктів) у родовому відмінку однини матимуть закінчення -а (-я).

Отже, на свята до Львова! 👌

Грудень ❄️

Назва останнього місяця року походить від слів груда, грудка, груддя, тому що саме в цей час землю після осінніх дощів починав вкривати морозець, і ґрунтові дороги перетворювалась на замерзлі грудки, їздити якими було дуже важко.

До речі, грудень мав ще кілька народних назв: студень, хмурень, стужайло, вітрозим, зимник. ☃️

P.S.: У європейських країнах грудень здебільшого називають латинським словом December (лат. decem – десять). А річ у тім, що грудень і справді був десятим за рахунком місяцем.🤔 Колись, згідно з давнім календарем, рік починався з весни – з 1 березня, тому грудень, відповідно, і був десятим. Після реформи Цезаря початок року пересунувся на січень, а грудень став останнім – дванадцятим місяцем. 😉

Як правильно покликати Ігоря? 🙋‍♂️

Ім’я Ігор має форму кличного відмінка Ігорю. Закінчення -ю. 🤓

Форму Ігоре не вживайте! Це помилка, яка на жаль, заховалась навіть у такому важливому документі, як український правопис! 😱Ех, ніщо не ідеальне. 🤷‍♀️

📌Тож звертайтесь до Ігоря лише І-ГО-РЮ!

Будьте грамотними! Дбайте про чистоту мови! І пам’ятайте: усі іменнички нашої мови мають форми кличного відмінка, а отже, коли нам потрібно до когось (чи чогось) звернутись, просто вживаймо це слово у формі кличного відмінка! Це ж так мелодійно й красиво! 😉

Алфавіт, азбука, абетка 🆎

На позначення сукупності літер в українській мові є аж три слова: запозичене грецьке алфавіт, слов’янське азбука і рідненьке, власне українське абетка.

Слово алфавіт утворено від назв перших двох грецьких літер: α (альфа) і β (бета). Азбука – також від назв двох перших літер, але кириличних: а (азъ) і б (боукы). Ну, і як ви здогадались, абетку утворено від назв перших двох українських літер а (а) і б (бе). 🤓

Крім цього, у нашій мові слова азбука й абетка вживають на позначення книжки для початкового навчання, інакше – буквар! А от алфавіт має лише одне значення. Букварик цим словом аж ніяк не назвеш. 🤷‍♀️

P.S.: До речі, на позначення письмових знаків в українській мові є теж два слова: літера і буква. Вони цілком рівноправні. Різниця лиш у тому, що літера латинського походження, а буква – слов'янського. ❗️Однак потрібно бути уважними: у деяких висловах вживаємо тільки слово літера (людина з великої літери, перша літера алфавіту), а в деяких – лише буква (буква закону, від букви до букви). 😉

​​Словник Бориса Грінченка 🤓

Чи чули ви колись про Словник української мови Бориса Грінченка? 🤔

Це цікава пам’ятка українського словникарства, титанічна праця не одного покоління мовознавців. У Словнику вперше в історії відображено живе народне мовлення у всьому його багатстві та різноманітті! 😲 А ще це цінний документ з української діалектології. 😉

Про історію створення та унікальність Словника Бориса Грінченка читайте ось тут:👇👇👇
https://telegra.ph/Slovnik-Borisa-Grіnchenka-12-12

Хто така хупавка? 🤔

Хуп`авка (наголос на другому складі) – це вродлива, охайна, нарядна жінка (дівчина)! 👩

Знали? Якщо ні, то відтепер будете! 😀 А ще є таке пестливе – хупавочка! 😉

Слово це найчастіше трапляється у північних діалектах української мови.

Крім цього, хупавками називають жовтогарячі квіти із запашним ароматом, що чимось нагадують гвоздики.

Також є ще й прикметник хупавий, що означає красивий; нарядний, ошатний; тендітний, ніжний, гарний (про людину); чепурний, охайний.

#українська_говірка #цікаві_словечка

Про біль та нежить🤧

Ох уже ці два проблемні слова! 🙄Якби ж то лише їхні значення викликали неприємні емоції! Та ні, вони мучать нас ще й вибором правильної родової форми. 🤯

В українській мові слова біль та нежить чоловічого роду! Запам’ятайте! ❗️

📌 Біль головний, зубний, сильний, пекучий, гострий…
📌 Нежить раптовий, страшенний, затяжний…

А правильні відмінкові форми цих слів такі:
📌 Біль – болю – болю/болеві – біль – болем – на/у болі/болю – болю

📌Нежить – нежитю – нежитю/нежитеві – нежить – нежитем – на/у нежиті/нежитю – нежитю

Але якщо вам і це не допомагає, а в голові лиш одне запитання: «до болю чи до болі?», то не хвилюйтесь, а краще пригадайте слова з відомої пісні «…І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю…». І, можливо, це стане вам у пригоді! 😉

А взагалі не хворійте! Бережіть себе й своїх рідних! Здоров’я й добра вам усім! 😘

Відносно-якісні прикметники 🧐

Не сидиться відносним прикметничкам спокійно у своєму розряді. Тож гайда вони у гості до сусідів – якісних! 👣 Так і утворюється проміжний розряд відносно-якісних прикметників.

Розглянемо прикметник кам’яний. Він має таке значення: зроблений з каменю. Ми можемо сказати кам’яна стіна, кам’яний дім, кам’яний берег. І цей прикметник є відносним.

Але якщо скажемо кам’яне обличчя чи кам’яне серце, то чи справді вони зроблені з каменю? 🤔 Ні! Аж ніяк. У такому переносному значенні прикметник кам’яний вже стає якісним, тому що вказує на пряму ознаку, а не на зв'язок з предметом. Кам’яне обличчя – тобто без емоцій, кам’яне серце – без душі, жорстоке.

Порівняйте:
📌золота обручка – золоте слово;
📌малинове варення – малиновий відтінок помади;
📌шоколадний батончик – шоколадний колір;
📌сонячний промінь – сонячна людина;
📌ліричний вірш – ліричний настрій.

Відчуваєте різницю?

Найчастіше відносно-якісні прикметники входять до складу фразеологізмів. 😉

P.S.: Відносне чи якісне значення прикметника розкривається тільки у його поєднанні з іменником. 🤓Без іменника прикметник існувати просто не може, але про це читайте ось за цим посиланнячком: 👇https://t.me/Gramotaua/131

Ні пуху ні пера! 👻

Цей добре знайомий, але дещо дивний вислів для побажання удачі й успіху виник у ду-у-уже давні часи в осередку… мисливців. 😲 Тоді люди були надзвичайно забобонними й вважали, що під час полювання за мисливцем постійно стежать злі духи 👿, які всіляко намагаються нашкодити йому.

Щоб ввести в оману злих духів, обдурити їх, мисливцеві бажали навпаки – невдалого полювання: «Ні пуху ні пера!», тобто «не принести ні звіра, ні птаха». При цьому мисливець мав обов’язково промовити «До біса!».

Люди вірили, що, почувши ось таку розмову, злі духи заспокоються й не заважатимуть під час полювання! 😉

Згодом ці слова втратили первісне значення, але менш забобонними люди не стали. Тож тепер так говорять, коли бажають комусь успіху й удачі (щоб не наврочити). 🤣

3 найпопулярніші публікації

Сьогодні каналу @Gramotaua виповнюється 1 рік!!! 🎉🎁 Дякую за те, що цікавитесь, читаєте, ставите вподобайки, запитуєте, пишете зауваження та комліменти! ❤️ Усе це неймовірно надихає працювати для вас і надалі 😉

А за цей час ви найбільше вподобали ось такі дописи: 👇

📌 Неперекладні слова
https://t.me/Gramotaua/144

📌 Товариш
https://t.me/Gramotaua/96

📌 Фальшивий друг: слово наглий
https://t.me/Gramotaua/120

Рятівник і рятувальник: у чому ж різниця 🤔

Такі два схожі слова, такі близькі вони за значеннями, але різниця є. 👇

📌 Рятівником називаємо будь-яку людину, яка взагалі коли-небудь когось врятувала. 💁‍♂️

📌 А от рятувальник – це вже назва професії. Так називаємо лише тих, хто професійно займається порятунком. 👨‍🚒

Тож якщо вас хтось колись врятував на вулиці від злого собаки чи від падіння бурульки, то це був ваш рятівник! 😊

А рятувальників ми викликаємо за надзвичайних обставин. 🚒

Рятівником може бути кожен, а щоб стати рятувальником, потрібно здобути спеціальну освіту. 😉
#пароніми

Слова із сивиною 👨‍🦳

Слова, як люди. Одні народжуються, інші вмирають. Одні передаються з покоління в покоління і не втрачають актуальності, інші ж відходять у забуття… 🤔

Застарілими називають слова (а також їхні окремі значення) і словосполучення, які вийшли з активного вжитку. Поділяються вони на архаїзми й історизми.

Архаїзми – це лише застарілі назви предметів, явищ, понять, дій тощо. Все, що вони позначали, має сучасні відповідники.

📌 Перст тепер палець, десниця – права рука, ректи – промовляти, красний – гарний тощо.

Історизми – це застарілі слова, що позначали ті предмети чи явища дійсності, які вийшли з повсякденного вжитку назавжди:

📌 осавул, кирея, плахта, аршин, верста, управа, десяцький.

Але в мові, як і у житті, усе відносно, усе непередбачувано. Тож часом застарілі слова повертаються із забуття чи омолоджуються. 🤔

Наприклад, гривнею раніше називали срібний злиток чи мідну монету. Сьогодні ж це національна валюта України. 🤓 Козаком раніше називали лише вільну озброєну людину. Сьогодні ж козаками називаємо відважних, завзятих, хоробрих парубків чи чоловіків. 😉

Я, Ю, Є

Літери я, ю, є цікаві тим, що можуть позначати або один, або два звуки. Усе залежить від їхньої позиції у слові. 🤓

Найчастіше ці літери позначають один звук: я – [а], ю – [у], є – [е]. У такому разі вони вказують на пом’якшеність попереднього приголосного.
📌 Пісня, людина, ллється.

І лише у 4-х випадках літери я, ю, є позначають два звуки. Запам’ятати їх дуже легко: 😉

📌на початку слова:
яблуко, Юхим, Єгипет;

📌після апострофа:
м’ята, комп’ютер, прем’єра;

📌після знака м’якшення:
мільярд, Ньютон, Мольєр;

📌після голосного звука:
біологія, співаю, мріє

Що таке прикладка? 🤔

Ох уже цей синтаксис! Саме він змушує нас неабияк помучитись. І сьогодні з’ясуймо, що то за підводне каміння прикладка. 🧐

Прикладка – це член речення. Різновид означення. Вона також відповідає на запитання який?, але її особливість полягає в тому, що вона: 👇
📌 виражається іменником;
📌 дає предметові другу назву.

Н.: дівчина-красуня (ставимо запитання: дівчина яка?), гора Говерла (гора яка?), лікар-педіатр (лікар який?), газета «День» (газета яка?), місто Біла Церква (місто яке?), народ-волелюб (народ який?).

Отже, ось те друге слово й буде прикладкою.

❗️Однак якщо з двох іменників власна назва - це ім'я або прізвище людини, то прикладкою буде загальна назва.

Н.: учитель Віктор Іванович, студент Івасюк.

Зверніть увагу, що прикладка – це не пара слів, а лише друга назва одного й того ж поняття. ЇЇ, як і означення, підкреслюють у реченні хвилястою лінією. 😉
#труднощі_синтаксису

Особливості наголошування деяких прізвищ 👇❗️

Українські прізвища, які = загальним назвам, наголошуємо, як і їхні відповідники. 🤓

Це прізвища, утворені від назв професій, тварин, предметів, частин тіла тощо.

📌 Кова́ль – кова́ль (а не Ко́валь), Сте́льмах – сте́льмах, Бара́н – бара́н, Нога́ – нога́, (а не Но́га) Коза́к – коза́к, Кри́вда – кри́вда.

Навмисно змінювати наголос з метою відрізнити власну назву від загальної не потрібно. Це помилка. 🙅‍♀️

P.S. Якщо ж ви носій одного з таких прізвищ, але наголошуєте його не так, як відповідну йому загальну назву, то знайте: колись хтось ваше прізвище неправильно наголосив. Тож так і за традицією повелося. У такому разі у вашому прізвищі акцентуаційна помилка,🤷‍♀️ тобто порушення норм наголошування.

Принципи правопису 📚🖋

Написання слів в українській мові ґрунтується на 4-х принципах: 🧐
📌 фонетичний (як чуємо, так і пишемо)
Н.: книга, білет, купувати;

📌 морфологічний (коли написання слова відрізняється від його звучання)
Н.: сміється /с м’ і й е́ ц': а/, вокзал /в о ґ з а́ л/, зшити /ш: и́ т и/;

📌 традиційний, або історичний (коли написання слів не можна пояснити нормами сучасної
літературної мови, їх пишемо за усталеною традицією)
Н.: левада (ненаголошений е, який неможливо перевірити), тривога, блиск (буквосполучення -ри-, -ли-),
їжак, борщ (літери ї, щ, які позначають два звуки);

📌 диференційний (розрізнення слів, які однаково звучать)
Н.: Дуб (прізвище) – дуб (дерево), прекрасний – прикрасити, якби – як би.

Як з’явився силует? 🤔

Силует – це однотонне контурне зображення певного об’єкта. 👤 Цікаво те, що життя цьому словечкові дав ще у XVIII столітті французький генеральний контролер фінансів Етьєн де Сілуетт.

📌 За однією з версій, Сілуетт мав багато ворогів. Саме вони й замовили йому портрет у вигляді затемненого обрису. 🤷‍♂️
📌 За іншою ж версією, Сілуетт позував для одного художника, який мав написати картину для відомої галереї. 🎨 Але художник не встиг завершити роботу, тож на ній були лише контури. Таку картину згодом і назвали силуетом.

Як різновид графічної техніки слово силует почали активно вживати аж через століття. 😉

Соната vs сонет 🤔

І сонет, і соната – слова схожі. І це не дивно, бо обидва походять від латинського sonus – звук. Ці два слова є назвами творів. А от, власне, твори – різні. 👇

📌 Сонет – це канонічний ліричний вірш, що складається з 14-ти рядків: двох чотиривіршів та двох тривіршів. Має усталену схему римування. 📜

📌 Соната – це музичний твір, призначений для інструментального виконання. Складається з 3-х або 4-х частин. 🎹
#пароніми