❄️ На дорогах ожеледь чи ожеледиця? 🤔
📌 Ожеледь – це тонкий шар льоду, який утворюється на гілках, дротах та будівлях внаслідок замерзання крапель дрібного дощу. Тобто це паморозь.
📌 Ожеледиця – це тонкий шар льоду на поверхні землі. Отже, ожеледиця – це коли дороги схожі на ковзанку.
Насправді принципову різницю в цих словах бачать лише синоптики. ☝️Словами "ожеледь" і "ожеледиця" вони називають різні атмосферні явища, адже процес їхнього утворення різний. Йде собі зимою дощик, 🌨 внаслідок зміни температури повітря крапельки замерзають – от і утворюється ожеледь. ☃️ Ожеледиця ж буває тоді, коли після потепління сніг тане, тече водичка, а потім внаслідок похолодання ця ж водичка замерзає. От на дорогах і ковзанка. ⛸
Звісно, грубою помилкою не буде, якщо випадково ви сплутаєте ожеледь з ожеледицею, але в офіційному спілкуванні значення цих слів потрібно розрізняти, аби не створити враження неосвіченої людини. 💁♀️
До речі, у Словнику Бориса Грінченка на позначення явища замерзання крапель на гілках зафіксовано слово ожеледець, а синонімом до ожеледиці подано слово ожеледа.
А от у тлумачному словникові ожеледиця й ожеледь – тотожні поняття. 🤷♀️
📌 Ожеледь – це тонкий шар льоду, який утворюється на гілках, дротах та будівлях внаслідок замерзання крапель дрібного дощу. Тобто це паморозь.
📌 Ожеледиця – це тонкий шар льоду на поверхні землі. Отже, ожеледиця – це коли дороги схожі на ковзанку.
Насправді принципову різницю в цих словах бачать лише синоптики. ☝️Словами "ожеледь" і "ожеледиця" вони називають різні атмосферні явища, адже процес їхнього утворення різний. Йде собі зимою дощик, 🌨 внаслідок зміни температури повітря крапельки замерзають – от і утворюється ожеледь. ☃️ Ожеледиця ж буває тоді, коли після потепління сніг тане, тече водичка, а потім внаслідок похолодання ця ж водичка замерзає. От на дорогах і ковзанка. ⛸
Звісно, грубою помилкою не буде, якщо випадково ви сплутаєте ожеледь з ожеледицею, але в офіційному спілкуванні значення цих слів потрібно розрізняти, аби не створити враження неосвіченої людини. 💁♀️
До речі, у Словнику Бориса Грінченка на позначення явища замерзання крапель на гілках зафіксовано слово ожеледець, а синонімом до ожеледиці подано слово ожеледа.
А от у тлумачному словникові ожеледиця й ожеледь – тотожні поняття. 🤷♀️
Германізми в українській мові 🇩🇪
А чи знаєте ви, що такі звичні нам слова, як дах, крейда, папір, цибуля, прийшли до нас з німецької мови? 🤔
Внаслідок тривалих історичних контактів українців з німцями нашу мову поповнили нові запозичення. Сьогодні в українській мові нараховують до 1,5 тис. німецьких словечок. Деякі з них уже втратили ознаки свого походження (кухня, ринок, цвях), деякі ж продовжують асоціюватись як чужоземні вкраплення (бундестаг, шпиталь, бюстгальтер). 🧐
Германізми потрапляли до нашої мови у різні періоди, переважно через посередництво польської та литовської мов. Активне проникнення німецьких слів у нашу мову почалось з прийняттям магдебурзького права. Чимало німецьких слів потрапило до української внаслідок перебування частини земель у складі Австро-Угорщини, а також під час Другої світової війни.
У яких же групах лексики німецьких запозичень найбільше? 💁♀️
📌військова лексика: гауптвахта, вербувати, жовнір, комісар; 👮♂️
📌професійна лексика: стельмах, ґвинт, бровар, дратва; 🍺
📌побутова лексика: балія, ринка, фіранка, шухляда; 🛁
📌кулінарна лексика: крендель, гуляш, пампух, вафлі, цукор; 🍩
📌будівельна лексика: дах, бляха, ґанок, льох, клямка;🏠
📌торгівельна лексика: ринок, гендель, ярмарок. 🎡
Німецькими запозиченнями є також і фразеологізми, зокрема такі вислови: шляк би його трафив, взяти на цугундер.
Розпізнати германізми дуже легко, адже для них характерні такі ознаки: 😉
👉 закриті склади у словах: верстат, фельдфебель;
👉звукоспосполучення шт на початку слова: штемпель, штамп;
👉 початковий ц: цех, цукор;
👉буквосполучення ей у середині слів: лейтмотив, капельмейстер;
👉нагромадження приголосних, важких для (нашої) вимови: ландшафт, шкварка.
А чи знаєте ви, що такі звичні нам слова, як дах, крейда, папір, цибуля, прийшли до нас з німецької мови? 🤔
Внаслідок тривалих історичних контактів українців з німцями нашу мову поповнили нові запозичення. Сьогодні в українській мові нараховують до 1,5 тис. німецьких словечок. Деякі з них уже втратили ознаки свого походження (кухня, ринок, цвях), деякі ж продовжують асоціюватись як чужоземні вкраплення (бундестаг, шпиталь, бюстгальтер). 🧐
Германізми потрапляли до нашої мови у різні періоди, переважно через посередництво польської та литовської мов. Активне проникнення німецьких слів у нашу мову почалось з прийняттям магдебурзького права. Чимало німецьких слів потрапило до української внаслідок перебування частини земель у складі Австро-Угорщини, а також під час Другої світової війни.
У яких же групах лексики німецьких запозичень найбільше? 💁♀️
📌військова лексика: гауптвахта, вербувати, жовнір, комісар; 👮♂️
📌професійна лексика: стельмах, ґвинт, бровар, дратва; 🍺
📌побутова лексика: балія, ринка, фіранка, шухляда; 🛁
📌кулінарна лексика: крендель, гуляш, пампух, вафлі, цукор; 🍩
📌будівельна лексика: дах, бляха, ґанок, льох, клямка;🏠
📌торгівельна лексика: ринок, гендель, ярмарок. 🎡
Німецькими запозиченнями є також і фразеологізми, зокрема такі вислови: шляк би його трафив, взяти на цугундер.
Розпізнати германізми дуже легко, адже для них характерні такі ознаки: 😉
👉 закриті склади у словах: верстат, фельдфебель;
👉звукоспосполучення шт на початку слова: штемпель, штамп;
👉 початковий ц: цех, цукор;
👉буквосполучення ей у середині слів: лейтмотив, капельмейстер;
👉нагромадження приголосних, важких для (нашої) вимови: ландшафт, шкварка.
Ситий голодного не розуміє... 🤷♀️
Чули таке прислів'я? А тепер спробуйте визначити, функції якої частини мови виконують слова "ситий" і "голодний" у цьому реченні? 🤔
1️⃣ прикметник
2️⃣ іменник
Голосуйте! Правильна відповідь уже завтра😉
Чули таке прислів'я? А тепер спробуйте визначити, функції якої частини мови виконують слова "ситий" і "голодний" у цьому реченні? 🤔
1️⃣ прикметник
2️⃣ іменник
Голосуйте! Правильна відповідь уже завтра😉
☝️Правильна відповідь! ✅
Cлова "ситий" і "голодний" у реченні «Ситий голодного не розуміє» виконують роль іменника. Правильний варіант 2️⃣😉 Як чудово, що ви все знаєте. 🎉
Чому так? 🤔
Річ у тім, що слова однієї частини мови можуть переходити в іншу. Перехід в іменники називається субстантивацією (від. лат. nomen substantivum – іменник). У розряд іменників найчастіше переходять прикметники та дієприкметники. Рідше – числівники та займенники. Погляньте на такі слова: операційна, майбутнє, минуле, набережна, пальне, шампанське, учительська. За граматичною формою це прикметники, але ми вживаємо їх у значенні іменників. ☝️
Тепер розглянемо наше прислів’я. Щоб визначити, до якої частини мови належить слово, потрібно правильно поставити запитання. ❓Керуємось логікою: не розуміє (хто?) ситий (кого?) голодного. На запитання хто? відповідає іменник. Отже, у цьому реченні слова "ситий" і "голодний" – іменники. Цікаво те, що прикметник повноцінно існувати без іменника не може, але за відсутності іменника в реченні прикметник усе ж бере на себе його функції. Ось так. 💁♀️
Субстантивація є повна й неповна. У нашому випадку субстантивація неповна, адже слова "ситий" і "голодний" є іменниками лише у цьому контексті, а поза ним це звичайнісінькі прикметники. 🤷♀️
Ще порівняйте:
📌коханий чоловік і мій коханий;
📌майбутнє покоління й наше майбутнє;
📌молодий чоловік і молодий (наречений).
P.S.: А про явище переходу іменників у числівники читайте 👉тут.
Cлова "ситий" і "голодний" у реченні «Ситий голодного не розуміє» виконують роль іменника. Правильний варіант 2️⃣😉 Як чудово, що ви все знаєте. 🎉
Чому так? 🤔
Річ у тім, що слова однієї частини мови можуть переходити в іншу. Перехід в іменники називається субстантивацією (від. лат. nomen substantivum – іменник). У розряд іменників найчастіше переходять прикметники та дієприкметники. Рідше – числівники та займенники. Погляньте на такі слова: операційна, майбутнє, минуле, набережна, пальне, шампанське, учительська. За граматичною формою це прикметники, але ми вживаємо їх у значенні іменників. ☝️
Тепер розглянемо наше прислів’я. Щоб визначити, до якої частини мови належить слово, потрібно правильно поставити запитання. ❓Керуємось логікою: не розуміє (хто?) ситий (кого?) голодного. На запитання хто? відповідає іменник. Отже, у цьому реченні слова "ситий" і "голодний" – іменники. Цікаво те, що прикметник повноцінно існувати без іменника не може, але за відсутності іменника в реченні прикметник усе ж бере на себе його функції. Ось так. 💁♀️
Субстантивація є повна й неповна. У нашому випадку субстантивація неповна, адже слова "ситий" і "голодний" є іменниками лише у цьому контексті, а поза ним це звичайнісінькі прикметники. 🤷♀️
Ще порівняйте:
📌коханий чоловік і мій коханий;
📌майбутнє покоління й наше майбутнє;
📌молодий чоловік і молодий (наречений).
P.S.: А про явище переходу іменників у числівники читайте 👉тут.
👋 Не часто щось рекламую, а тим паче рекомендую на каналі @Gramotaua. Але є один проєкт, який справді вартий вашої уваги. 👇
Це РІД – волонтерський проєкт, створений для покращення знань української мови й культури на теренах країни та поза її межами. ☝️
РІДні волонтери розробили мобільні додатки «РІД» та «Крамниця», за допомогою яких ви щодня можете вивчати смачні українські словечка, а ще дізнаватись багато цікавинок з історії, культури та етнографії України. 🤗
Завантажуйте мобільні додатки та збагачуйте свій словниковий запас:
🔸«Р.І.Д.»
Android: https://bit.ly/2PUnkgB
iOS: https://apple.co/2DocHzG.
🔸«КРАМНИЦЯ»
Android: https://bit.ly/2FMtFJw.
iOS: https://apple.co/2R3JJZk.
📲 Долучайтесь до РІДних у соцмережах:
👉Facebook: https://www.facebook.com/ridproject
👉Instagram: https://www.instagram.com/project_r.i.d
👉 SoundCloud: https://soundcloud.com/rid-music-ua
👉 LinkedIn: https://bit.ly/2pMNNFB
А також на канали:
👉Telegram: @projectrid
👉YouTube: https://bit.ly/2LZtQ96.
РІД – це команда молодих ентузіастів, які шанують своє минуле і будують майбутнє України. Вони активно організовують цікаві лекції на різноманітні теми, щоліта вирушають на фестивалі та закликають вивчати українську мову й глибше пізнавати її культуру. 😉 А найцікавіше те, що стати РІДним може кожен, хто бажає дізнатися більше про культуру, мову та історію своєї країни, а також допомогти у цьому іншим. 😊Просто заповніть Google-форму на сайті, і РІДні зв’яжуться з вами ✍️
Ставлю РІДним 👍 і всім рекомендую!!!
Це РІД – волонтерський проєкт, створений для покращення знань української мови й культури на теренах країни та поза її межами. ☝️
РІДні волонтери розробили мобільні додатки «РІД» та «Крамниця», за допомогою яких ви щодня можете вивчати смачні українські словечка, а ще дізнаватись багато цікавинок з історії, культури та етнографії України. 🤗
Завантажуйте мобільні додатки та збагачуйте свій словниковий запас:
🔸«Р.І.Д.»
Android: https://bit.ly/2PUnkgB
iOS: https://apple.co/2DocHzG.
🔸«КРАМНИЦЯ»
Android: https://bit.ly/2FMtFJw.
iOS: https://apple.co/2R3JJZk.
📲 Долучайтесь до РІДних у соцмережах:
👉Facebook: https://www.facebook.com/ridproject
👉Instagram: https://www.instagram.com/project_r.i.d
👉 SoundCloud: https://soundcloud.com/rid-music-ua
👉 LinkedIn: https://bit.ly/2pMNNFB
А також на канали:
👉Telegram: @projectrid
👉YouTube: https://bit.ly/2LZtQ96.
РІД – це команда молодих ентузіастів, які шанують своє минуле і будують майбутнє України. Вони активно організовують цікаві лекції на різноманітні теми, щоліта вирушають на фестивалі та закликають вивчати українську мову й глибше пізнавати її культуру. 😉 А найцікавіше те, що стати РІДним може кожен, хто бажає дізнатися більше про культуру, мову та історію своєї країни, а також допомогти у цьому іншим. 😊Просто заповніть Google-форму на сайті, і РІДні зв’яжуться з вами ✍️
Ставлю РІДним 👍 і всім рекомендую!!!
Що таке ляси (баляси) і чому їх точать? 🤔
Вислів "точити ляси (баляси чи баляндраси)" вживають у двох випадках:
📌 коли йдеться про беззмістовні довгі балачки;
📌 коли хтось веде веселу розмову про щось несерйозне.
Щоб зрозуміти, чому саме цей вислів асоціюється з балачками, з’ясуймо значення слова баляси. 👇
Баляси – це виточені фігурні стовпчики поручнів балкона, сходів.
Виготовленням балясів здавна займались токарі. 👱♂️Оскільки робота з виготовлення балясів не потребувала значної уважності й зосередженості, то, виточуючи баляси, майстри могли порозмовляти, пожартувати один з одним. 😂Очевидно, що вислів "точити баляси" і виникнув внаслідок спостереження за роботою цих майстрів. Як легко й невимушено виточують фігурки, так само й ллється розмова.
А вже слово ляси виникло внаслідок скорочення від баляси.
Баляндрасами також називались токарні вироби, схожі на сучасні кеглі.
P.S.: За іншою версією, слово баляси пов’язане з дієсловом балакати, яке походить з праслов’янського bal – розмовляти, базікати. А слово точити вживають ще й у значенні виділяти щось. Тож у буквальному розумінні точити баляси – це виділяти розмову, так би мовити, лити словами.
І справді, у людей, які люблять побалакати, розмова просто ллється. 😉
Вислів "точити ляси (баляси чи баляндраси)" вживають у двох випадках:
📌 коли йдеться про беззмістовні довгі балачки;
📌 коли хтось веде веселу розмову про щось несерйозне.
Щоб зрозуміти, чому саме цей вислів асоціюється з балачками, з’ясуймо значення слова баляси. 👇
Баляси – це виточені фігурні стовпчики поручнів балкона, сходів.
Виготовленням балясів здавна займались токарі. 👱♂️Оскільки робота з виготовлення балясів не потребувала значної уважності й зосередженості, то, виточуючи баляси, майстри могли порозмовляти, пожартувати один з одним. 😂Очевидно, що вислів "точити баляси" і виникнув внаслідок спостереження за роботою цих майстрів. Як легко й невимушено виточують фігурки, так само й ллється розмова.
А вже слово ляси виникло внаслідок скорочення від баляси.
Баляндрасами також називались токарні вироби, схожі на сучасні кеглі.
P.S.: За іншою версією, слово баляси пов’язане з дієсловом балакати, яке походить з праслов’янського bal – розмовляти, базікати. А слово точити вживають ще й у значенні виділяти щось. Тож у буквальному розумінні точити баляси – це виділяти розмову, так би мовити, лити словами.
І справді, у людей, які люблять побалакати, розмова просто ллється. 😉
Страшенно гарний, старі новини, розумний дурень, живий труп… 🤔 А ви вживаєте ці фрази у повсякденному мовленні?
Таке поєднання несумісних понять називається оксимороном (або оксюмороном). 🙃
Оксиморон (від лат. oxymoron від грец. οξύμωρον — «дотепне дурне») – це стилістична фігура, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється несподіваний експресивний ефект.
І це не лише літературно-поетичний прийом, на який можна натрапити у художній літературі. Так, так! Не потрібно розгортати збірку поезій, щоб спеціально відшукати оксиморон. 🙅♀️ Хоча саме у художній літературі його використовують навмисно, щоб підсилити виразність вислову, підкреслити образність думки та змусити замислитись над прочитаним. ☝️Але розмовне мовлення не менш образне та емоційне! Ми чи не щодня вживаємо оксиморони у повсякденному спілкуванні. І навіть не помічаємо цього. 🤷♀️
👉Довга мить, німий крик, невеликий натовп, чесний брехун — це все оксиморони. 💁♀️
Яскравим прикладом оксиморону є ось такий вислів: «Доброта – це те, що може почути глухий і побачити сліпий».
Усім добра! 😉🤗
Таке поєднання несумісних понять називається оксимороном (або оксюмороном). 🙃
Оксиморон (від лат. oxymoron від грец. οξύμωρον — «дотепне дурне») – це стилістична фігура, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється несподіваний експресивний ефект.
І це не лише літературно-поетичний прийом, на який можна натрапити у художній літературі. Так, так! Не потрібно розгортати збірку поезій, щоб спеціально відшукати оксиморон. 🙅♀️ Хоча саме у художній літературі його використовують навмисно, щоб підсилити виразність вислову, підкреслити образність думки та змусити замислитись над прочитаним. ☝️Але розмовне мовлення не менш образне та емоційне! Ми чи не щодня вживаємо оксиморони у повсякденному спілкуванні. І навіть не помічаємо цього. 🤷♀️
👉Довга мить, німий крик, невеликий натовп, чесний брехун — це все оксиморони. 💁♀️
Яскравим прикладом оксиморону є ось такий вислів: «Доброта – це те, що може почути глухий і побачити сліпий».
Усім добра! 😉🤗
Чому ми "не любимо" літеру ф 🤔
Відомо, що звук /ф/ чужий українській мові, запозичений. До речі, не лише в українській, а й у багатьох слов’янських мовах слів з питомим /ф/ немає.☝️ Ще у старослов’янську абетку літери ферт та фіту, які позначали звук /ф/ різного походження, було штучно введено, оскільки потрібно було перекладати тексти з грецької, латини та івриту, у яких цей звук був.
Але байдуже, якого походження був звук /ф/. Він не був рідним нашій вимові, а отже, його здавна всіляко намагались замінити іншими звуками чи звукосполученнями. І ось як. 👇
📌 Звуком /п/: Φιλιππος – Пилип, Στέφανος – Степан, Αθανάσιος – Опанас, flaska – пляшка, Kartoffel – картопля.
📌Звуком /х/: futro – хутро, fura – хура, Εὐθύμιος – Юхим, Θωμάς – Хома.
📌Звукосполученням /хв/: forta – хвіртка, а в говірках ще й Хведір, хвабрика, бухвет.
👉До речі, у передмові до Словника Бориса Грінченка зазначено, що укладаючи словник, враховано той факт, що більшість українців вимовляє звук ф як хв чи х, тому на літеру ф у словнику є лише ті слова, дублікатів яким з хв чи х немає. Саме тому у словнику можна натрапити на хвазана, хвабрику, хвактор тощо.
📌 Звуком /т/ найчастіше передавали звук /θ/ у словах, запозичених з грецької або через посередництво латинської мови: Θέκλα – Текля, Θεοδόσιος – Теодосій (Тодось), Θαδδαῖος – Тадей, а ще теологія, католицизм, сад Гетсиманський, Прометей, тематика, теорема, пантеон тощо.
💁♀️ Звук /ф/ існує в нашій мові вже сотні років. Але постійні спроби замінити його свідчать про намагання позбутись "чужинця". Він ніби й прижився в українській мові (принаймні вимовляти його нескладно), але водночас і ні. А літера ф є найменш уживаною. Якщо розгорнути словник, то марно шукати власне українські слова з літерою ф. Усі запозичені. 🤷♀️Ну от "не любимо" ми її чомусь.
P.S.: про вживання літер т і ф у словах грецького походження читайте тут: https://t.me/Gramotaua/308 😉
Відомо, що звук /ф/ чужий українській мові, запозичений. До речі, не лише в українській, а й у багатьох слов’янських мовах слів з питомим /ф/ немає.☝️ Ще у старослов’янську абетку літери ферт та фіту, які позначали звук /ф/ різного походження, було штучно введено, оскільки потрібно було перекладати тексти з грецької, латини та івриту, у яких цей звук був.
Але байдуже, якого походження був звук /ф/. Він не був рідним нашій вимові, а отже, його здавна всіляко намагались замінити іншими звуками чи звукосполученнями. І ось як. 👇
📌 Звуком /п/: Φιλιππος – Пилип, Στέφανος – Степан, Αθανάσιος – Опанас, flaska – пляшка, Kartoffel – картопля.
📌Звуком /х/: futro – хутро, fura – хура, Εὐθύμιος – Юхим, Θωμάς – Хома.
📌Звукосполученням /хв/: forta – хвіртка, а в говірках ще й Хведір, хвабрика, бухвет.
👉До речі, у передмові до Словника Бориса Грінченка зазначено, що укладаючи словник, враховано той факт, що більшість українців вимовляє звук ф як хв чи х, тому на літеру ф у словнику є лише ті слова, дублікатів яким з хв чи х немає. Саме тому у словнику можна натрапити на хвазана, хвабрику, хвактор тощо.
📌 Звуком /т/ найчастіше передавали звук /θ/ у словах, запозичених з грецької або через посередництво латинської мови: Θέκλα – Текля, Θεοδόσιος – Теодосій (Тодось), Θαδδαῖος – Тадей, а ще теологія, католицизм, сад Гетсиманський, Прометей, тематика, теорема, пантеон тощо.
💁♀️ Звук /ф/ існує в нашій мові вже сотні років. Але постійні спроби замінити його свідчать про намагання позбутись "чужинця". Він ніби й прижився в українській мові (принаймні вимовляти його нескладно), але водночас і ні. А літера ф є найменш уживаною. Якщо розгорнути словник, то марно шукати власне українські слова з літерою ф. Усі запозичені. 🤷♀️Ну от "не любимо" ми її чомусь.
P.S.: про вживання літер т і ф у словах грецького походження читайте тут: https://t.me/Gramotaua/308 😉
☝️ Чергування о, е з і
У деяких словах у вимові й на письмі відбувається чергування о, е з і:
📌 кінь – коні, мій-мого, пішохід – пішохода.
Це чергування є однією з характерних рис української мови. Чому ж воно відбувається? 👇
Річ у тім, що у давній українській мові всі склади були відкритими (закінчувались на голосний). 🤔 А голосні /о/, /е/ були повного й неповного творення. Ті, що були неповного творення, позначали літерами ь і ъ. Однак їхня вимова не була чіткою, і з часом вони занепали. Внаслідок занепаду утворились новозакриті склади. У цих складах голосні /о/, /е/ повного творення спочатку подовжились, а потім послідовно змінилися на /і/, який у давнину позначали літерою ѣ.
Уявімо, що раніше було слово столъ. Занепав ъ – стало стол. Далі /о/ подовжився, і стало стоул. Потім /оу/ видозмінився на /оі/ – стоіл. Згодом /оі/ перетворився на /і/. Тепер ми вимовляємо і пишемо стіл.
💁♀️Це чергування історичне, тобто у сучасній мові воно не відбувається. Але наслідки звукових змін, які відбувались у давній мові, сьогодні закріплені на письмі. ✍️
Тому в закритих складах пишемо і, а у відкритих о, е: Київ – Києва, промінь – промені, осінь – осені, слово – слівце, нога – підніжжя, гора – міжгір’я тощо.
Про те, чому у деяких словах /о/, /е/ не переходять в /і/, розповім уже незабаром! 😉
У деяких словах у вимові й на письмі відбувається чергування о, е з і:
📌 кінь – коні, мій-мого, пішохід – пішохода.
Це чергування є однією з характерних рис української мови. Чому ж воно відбувається? 👇
Річ у тім, що у давній українській мові всі склади були відкритими (закінчувались на голосний). 🤔 А голосні /о/, /е/ були повного й неповного творення. Ті, що були неповного творення, позначали літерами ь і ъ. Однак їхня вимова не була чіткою, і з часом вони занепали. Внаслідок занепаду утворились новозакриті склади. У цих складах голосні /о/, /е/ повного творення спочатку подовжились, а потім послідовно змінилися на /і/, який у давнину позначали літерою ѣ.
Уявімо, що раніше було слово столъ. Занепав ъ – стало стол. Далі /о/ подовжився, і стало стоул. Потім /оу/ видозмінився на /оі/ – стоіл. Згодом /оі/ перетворився на /і/. Тепер ми вимовляємо і пишемо стіл.
💁♀️Це чергування історичне, тобто у сучасній мові воно не відбувається. Але наслідки звукових змін, які відбувались у давній мові, сьогодні закріплені на письмі. ✍️
Тому в закритих складах пишемо і, а у відкритих о, е: Київ – Києва, промінь – промені, осінь – осені, слово – слівце, нога – підніжжя, гора – міжгір’я тощо.
Про те, чому у деяких словах /о/, /е/ не переходять в /і/, розповім уже незабаром! 😉
Де людей купа, не болить у пупа 😊
Це я про толоку. Знаєте таке слово? А, можливо, самі брали участь у ній? 🤔
Толока – це давній слов’янський звичай колективної праці, спрямованої на швидке виконання великої за обсягом роботи. На толоці працюють не за оплату, а за частування. Супроводжується толока піснями й жартами. Мабуть, саме тому й важка робота дається легше. 🤗
☝️До речі, це слово поширене у багатьох мовах. Ось, наприклад, у білорусів є талака, у поляків – tłoka, у болгар – тлака, у хорватів – tlaka.
А тепер з’ясуймо, звідки ж походить слово "толока".
Перше, з чим асоціюється толока, – це товкти, товктися, натовп. І недарма. Згідно з етимологічним словником української мови, слово толока походить від tolkti – товкти. І є припущення, що воно пов’язане зі словом tlok – тобто скупчення. Отже, толока – це місце, де збирається гурт.
Окрім спільної праці, слово толока в українській мові має ще й такі значення:👇
📌 залишене під пар поле, що служить пасовищем для худоби (а на пасовищі тварини товчуться); 😉
📌 ділянка біля села, де збиралася молодь гуляти (тобто також товклася). 😉
Це я про толоку. Знаєте таке слово? А, можливо, самі брали участь у ній? 🤔
Толока – це давній слов’янський звичай колективної праці, спрямованої на швидке виконання великої за обсягом роботи. На толоці працюють не за оплату, а за частування. Супроводжується толока піснями й жартами. Мабуть, саме тому й важка робота дається легше. 🤗
☝️До речі, це слово поширене у багатьох мовах. Ось, наприклад, у білорусів є талака, у поляків – tłoka, у болгар – тлака, у хорватів – tlaka.
А тепер з’ясуймо, звідки ж походить слово "толока".
Перше, з чим асоціюється толока, – це товкти, товктися, натовп. І недарма. Згідно з етимологічним словником української мови, слово толока походить від tolkti – товкти. І є припущення, що воно пов’язане зі словом tlok – тобто скупчення. Отже, толока – це місце, де збирається гурт.
Окрім спільної праці, слово толока в українській мові має ще й такі значення:👇
📌 залишене під пар поле, що служить пасовищем для худоби (а на пасовищі тварини товчуться); 😉
📌 ділянка біля села, де збиралася молодь гуляти (тобто також товклася). 😉
☝️Про виняткові обставини й виключне право
Досить часто словами "виключний", "виключно" зловживають.
🙅♀️А ось і типові помилки: виключні обставини, виключно уважний, виключний талант, на виключних умовах тощо.
А тепер дізнаймось про значення цих слів та з’ясуймо, у яких випадках потрібно вживати те чи те слово. 👇
📌Винятковий – це такий, який нечасто трапляється, особливий, надзвичайний.
👉Виняткові обставини (надзвичайні), виняткові здібності (особливі), виняткова ситуація (не часто трапляється), виняткова мужність (надзвичайна), на виняткових умовах (на особливих).
Відповідно й прислівник винятково теж потрібно вживати у значенні нечасто, надзвичайно.
👉Винятково обдарована людина, винятково ввічливий чоловік тощо.
📌Виключний – такий, що поширюється лише на кого-, що-небудь, єдиний.
Виключне право (право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу).🤔
І, відповідно, виключно – це те саме, що й лише, тільки.
👉 Цей погляд був виключно для нього.
Щоб не заплутатись з цими словами, то перед тим, як вжити одне з них, спробуйте замінити їх. 😉
Якщо вдається замінити словами особливий, надзвичайний, нечастий, (дуже, особливо, надзвичайно, нечасто) – вживайте винятковий (винятково), якщо ж вдається замінити словами єдиний (тільки, лише) – вживайте виключний (виключно).
Досить часто словами "виключний", "виключно" зловживають.
🙅♀️А ось і типові помилки: виключні обставини, виключно уважний, виключний талант, на виключних умовах тощо.
А тепер дізнаймось про значення цих слів та з’ясуймо, у яких випадках потрібно вживати те чи те слово. 👇
📌Винятковий – це такий, який нечасто трапляється, особливий, надзвичайний.
👉Виняткові обставини (надзвичайні), виняткові здібності (особливі), виняткова ситуація (не часто трапляється), виняткова мужність (надзвичайна), на виняткових умовах (на особливих).
Відповідно й прислівник винятково теж потрібно вживати у значенні нечасто, надзвичайно.
👉Винятково обдарована людина, винятково ввічливий чоловік тощо.
📌Виключний – такий, що поширюється лише на кого-, що-небудь, єдиний.
Виключне право (право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу).🤔
І, відповідно, виключно – це те саме, що й лише, тільки.
👉 Цей погляд був виключно для нього.
Щоб не заплутатись з цими словами, то перед тим, як вжити одне з них, спробуйте замінити їх. 😉
Якщо вдається замінити словами особливий, надзвичайний, нечастий, (дуже, особливо, надзвичайно, нечасто) – вживайте винятковий (винятково), якщо ж вдається замінити словами єдиний (тільки, лише) – вживайте виключний (виключно).
❗️Нове у правописі❗️
Попередня редакція Українського правопису побачила світ 1993 року. Вона була чинною протягом 26 років. ☝️Лише уявіть, скільки всього змінилось за цей час! З’явились нові поняття, а отже, й нові слова, правила написання яких не було врегульовано. 🤷♀️
У далекому 1993 році про інтернет ще не всі чули, а сьогодні ми є активними користувачами різних інтернет-платформ. Тому в Українському правописі 2019 року (п. 7 § 54) додано правила вживання великої літери у назвах сайтів. І ось вони: 👇👇👇
📌назви сайтів без родового слова пишемо з малої літери:
👉 фейсбук, твітер, гугл, інстаграм, медіум тощо;
📌назви сайтів з родовим словом пишемо з великої літери в лапках:
👉 мережа «Фейсбук», енциклопедія «Вікіпедія», сайт «Будинок іграшок» тощо;
📌назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої літери, але без лапок:
👉 Фейсбук додає нові елементи керування.
👉 Ґуґл підтвердив оновлення локального алгоритму.
👉 Україна ввела санкції проти Яндекса.
Попередня редакція Українського правопису побачила світ 1993 року. Вона була чинною протягом 26 років. ☝️Лише уявіть, скільки всього змінилось за цей час! З’явились нові поняття, а отже, й нові слова, правила написання яких не було врегульовано. 🤷♀️
У далекому 1993 році про інтернет ще не всі чули, а сьогодні ми є активними користувачами різних інтернет-платформ. Тому в Українському правописі 2019 року (п. 7 § 54) додано правила вживання великої літери у назвах сайтів. І ось вони: 👇👇👇
📌назви сайтів без родового слова пишемо з малої літери:
👉 фейсбук, твітер, гугл, інстаграм, медіум тощо;
📌назви сайтів з родовим словом пишемо з великої літери в лапках:
👉 мережа «Фейсбук», енциклопедія «Вікіпедія», сайт «Будинок іграшок» тощо;
📌назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої літери, але без лапок:
👉 Фейсбук додає нові елементи керування.
👉 Ґуґл підтвердив оновлення локального алгоритму.
👉 Україна ввела санкції проти Яндекса.
Лютий та його інші назви 🌪❄️
Назва другого місяця року утворилась внаслідок повної субстантивації прикметника лютий, тобто холодний, суворий, нещадний, жорстокий. (Про явище субстантивації читайте у дописі від 16 січня 2020 року: https://t.me/Gramotaua/355). 🤔
Ще у давнину люди помітили, що саме для цього періоду характерні сніговії й перемети,🌨 колючі морози й пронизливі вітри. 🥶Зима ніби лютує, що час її панування спливає. 🤷♀️
☝️ До речі, лютим цей місяць також називають і наші сусіди – поляки (Luty) та білоруси (люты).
За другим місяцем року ця назва закріпилась у ХІХ ст. Окрім неї, у народі побутували ще й такі: 👇
👉крутень (тобто вихор);
👉зимобор (бо зима бореться з весною);
👉казибрід (бо зима ніби сказилася);
👉межень (бо межа між зимою та весною);
👉лютень;
👉бокогрій.
А от у більшості європейських країн назва цього місяця походить від лат. Februarius, утвореного від імені давньоримського бога Фебрууса. 😉
Назва другого місяця року утворилась внаслідок повної субстантивації прикметника лютий, тобто холодний, суворий, нещадний, жорстокий. (Про явище субстантивації читайте у дописі від 16 січня 2020 року: https://t.me/Gramotaua/355). 🤔
Ще у давнину люди помітили, що саме для цього періоду характерні сніговії й перемети,🌨 колючі морози й пронизливі вітри. 🥶Зима ніби лютує, що час її панування спливає. 🤷♀️
☝️ До речі, лютим цей місяць також називають і наші сусіди – поляки (Luty) та білоруси (люты).
За другим місяцем року ця назва закріпилась у ХІХ ст. Окрім неї, у народі побутували ще й такі: 👇
👉крутень (тобто вихор);
👉зимобор (бо зима бореться з весною);
👉казибрід (бо зима ніби сказилася);
👉межень (бо межа між зимою та весною);
👉лютень;
👉бокогрій.
А от у більшості європейських країн назва цього місяця походить від лат. Februarius, утвореного від імені давньоримського бога Фебрууса. 😉
Як і коли виникли розділові знаки 🤔
Уявіть, як би ми сприймали текст, коли б у ньому не було розділових знаків? 🙄
Так, це складно. Але були часи, коли розділових знаків не існувало. Виникли вони не водночас з писемністю, а пізніше. І з’являлися поступово. ☝️
Батьком крапки вважають очільника бібліотеки Арістофана Візантійського. Якось він вирішив позначати крапками місця в тексті, де актори чи оратори мали зробити паузу. Залежно від її тривалості крапки ставили внизу, посередині чи вгорі рядка. Короткі фрагменти тексту виділяли крапками посередині, тобто вони виконували функції сучасної коми.😊
У XII столітті італійський письменник Бонкомпаньйо да Сінья запропонував вживати лише 2️⃣ розділові знаки: для паузи – скісну риску (/), і на позначення кінця речення – тире.
З розвитком книгодрукування виникла потреба упорядкувати розділові знаки. Під час друкування книг почали використовувати креску (/), крапку, двокрапку, крапку з комою. До речі, відтоді розділові знаки почали вживати за певними правилами, а не просто для оформлення пауз. Згодом замість крески почали вживати кому. ☝️
Під впливом західноєвропейської системи до кінця XVIII ст. сформувалась і українська пунктуація. Появу коми засвідчують ще староукраїнські пам’ятки XIV – XV ст., однак її функції тоді майже не відрізнялись від крапки. 🤷♀️
Містки (сучасні дужки) почали вживати з XVI ст. Наприкінці цього століття вперше згадується й двокрапка (у працях Лаврентія Зизанія та Мелетія Смотрицького). Тире почали послідовно вживати з XVII ст., а лапки – з XVIIІ ст. 💁♀️
Найпізніше в українській пунктуації з’явились окличник (!) та питальник (?) під впливом німецької пунктуаційної традиції. Накреслення знака питання утворилось від латинських літер Q та o, які додавали в кінці питального речення (o – внизу, Q – вгорі). Схожим чином виникло й накреслення знака оклику. Колись просто в кінці речення ставили латинський вигук Io, що означав захоплення й радість (а згодом o почали ставити під l).
Упорядкувати систему розділових знаків української мови всіляко намагались науковці кінця ХІХ – початку ХХ ст. Унормоване вживання розділових знаків вперше описане в Українському правописі (1928). ☝️
Сучасна пунктуаційна система української мови налічує 1️⃣1️⃣ розділових знаків – крапку, кому, кому з крапкою, двокрапку, крапки (три крапки), тире, лапки, дужки, знак питання, знак оклику й скісну риску. Правила їхнього вживання регулює Український правопис. 😊
А ви дружите з розділовими знаками? 😉
Уявіть, як би ми сприймали текст, коли б у ньому не було розділових знаків? 🙄
Так, це складно. Але були часи, коли розділових знаків не існувало. Виникли вони не водночас з писемністю, а пізніше. І з’являлися поступово. ☝️
Батьком крапки вважають очільника бібліотеки Арістофана Візантійського. Якось він вирішив позначати крапками місця в тексті, де актори чи оратори мали зробити паузу. Залежно від її тривалості крапки ставили внизу, посередині чи вгорі рядка. Короткі фрагменти тексту виділяли крапками посередині, тобто вони виконували функції сучасної коми.😊
У XII столітті італійський письменник Бонкомпаньйо да Сінья запропонував вживати лише 2️⃣ розділові знаки: для паузи – скісну риску (/), і на позначення кінця речення – тире.
З розвитком книгодрукування виникла потреба упорядкувати розділові знаки. Під час друкування книг почали використовувати креску (/), крапку, двокрапку, крапку з комою. До речі, відтоді розділові знаки почали вживати за певними правилами, а не просто для оформлення пауз. Згодом замість крески почали вживати кому. ☝️
Під впливом західноєвропейської системи до кінця XVIII ст. сформувалась і українська пунктуація. Появу коми засвідчують ще староукраїнські пам’ятки XIV – XV ст., однак її функції тоді майже не відрізнялись від крапки. 🤷♀️
Містки (сучасні дужки) почали вживати з XVI ст. Наприкінці цього століття вперше згадується й двокрапка (у працях Лаврентія Зизанія та Мелетія Смотрицького). Тире почали послідовно вживати з XVII ст., а лапки – з XVIIІ ст. 💁♀️
Найпізніше в українській пунктуації з’явились окличник (!) та питальник (?) під впливом німецької пунктуаційної традиції. Накреслення знака питання утворилось від латинських літер Q та o, які додавали в кінці питального речення (o – внизу, Q – вгорі). Схожим чином виникло й накреслення знака оклику. Колись просто в кінці речення ставили латинський вигук Io, що означав захоплення й радість (а згодом o почали ставити під l).
Упорядкувати систему розділових знаків української мови всіляко намагались науковці кінця ХІХ – початку ХХ ст. Унормоване вживання розділових знаків вперше описане в Українському правописі (1928). ☝️
Сучасна пунктуаційна система української мови налічує 1️⃣1️⃣ розділових знаків – крапку, кому, кому з крапкою, двокрапку, крапки (три крапки), тире, лапки, дужки, знак питання, знак оклику й скісну риску. Правила їхнього вживання регулює Український правопис. 😊
А ви дружите з розділовими знаками? 😉
Прізвище й фамілія 🤔
Слово фамілія – це калька. ☝️Але лише у тому випадку, якщо ви вживаєте його замість слова прізвище.
Найменування особи, набуте нею після народження, шлюбу тощо, яке вказує на спорідненість і передається з покоління в покоління, – це прізвище. 💁♀️Правильним є лише такий варіант.
Але це зовсім не означає, що слова фамілія в українській мові немає. 🙅♀️ Тлумачний словник пояснює його як рід (застаріле) і родина (діалектне).
Слово фамілія прийшло до нас з латинської мови, у якій familia – це сім’я, челядь, майно, родина. Також від нього утворено й прикметник фамільний – родовий, родинний.
Таким чином, слова фамілія та фамільний є абсолютними синонімами до українських слів рід, родина та родовий, родинний. 😊
Правильними є обидва варіанти:
📌 моя родина – моя фамілія; родовий герб – фамільний герб, родинний альбом – фамільний альбом.
☝️У більшості випадків раджу вживати саме українські слова. А варваризми вживайте лише тоді, коли потрібно передати колорит лексики минулих часів чи певної місцевості, у якій ці запозичення побутують. 😉
Слово фамілія – це калька. ☝️Але лише у тому випадку, якщо ви вживаєте його замість слова прізвище.
Найменування особи, набуте нею після народження, шлюбу тощо, яке вказує на спорідненість і передається з покоління в покоління, – це прізвище. 💁♀️Правильним є лише такий варіант.
Але це зовсім не означає, що слова фамілія в українській мові немає. 🙅♀️ Тлумачний словник пояснює його як рід (застаріле) і родина (діалектне).
Слово фамілія прийшло до нас з латинської мови, у якій familia – це сім’я, челядь, майно, родина. Також від нього утворено й прикметник фамільний – родовий, родинний.
Таким чином, слова фамілія та фамільний є абсолютними синонімами до українських слів рід, родина та родовий, родинний. 😊
Правильними є обидва варіанти:
📌 моя родина – моя фамілія; родовий герб – фамільний герб, родинний альбом – фамільний альбом.
☝️У більшості випадків раджу вживати саме українські слова. А варваризми вживайте лише тоді, коли потрібно передати колорит лексики минулих часів чи певної місцевості, у якій ці запозичення побутують. 😉
Відмінювання числівників на позначення десятків ☝️
Філологи кажуть, що грамотність людини можна перевірити за її вмінням правильно відмінювати числівники… 🤔😂
Система відмінювання числівників досить розгалужена. І найчастіше помиляються саме з відмінюванням десятків і сотень. 🤷♀️
Десятки відмінюємо за двома типами. 👇
📌 До першого належать 20 – 30, 50 – 80. Особливість їхнього відмінювання в тому, що вони відмінюються лише в другій частині, а в усіх непрямих відмінках мають паралельні форми.
Н.в. двадцять, шістдесят
Р.в. двадцяти (двадцятьох), шістдесяти (шістдесятьох);
Д.в. двадцяти (двадцятьом), шістдесяти (шістдесятьом);
З.в. двадцять (двадцятьох), шістдесят (шістдесятьох);
О.в. двадцятьма (двадцятьома), шістдесятьма (шістдесятьома);
М.в. на/у двадцяти (двадцятьох), шістдесяти (шістдесятьох).
📌До друго типу належать числівники 40 і 90. Якщо ви помітили, то вони не схожі на інші назви десятків. 💁♀️Відмінювати їх дуже легко, адже в усіх непрямих відмінках, крім знахідного, їхнє закінчення – -а. 😉
Зберігайте собі, щоб не помилитись. ↪️А про відмінювання числівників на позначення сотень розповім незабаром. Слідкуйте!
Чому сорок не схоже на інші назви десятків, читайте тут: https://t.me/Gramotaua/18
Філологи кажуть, що грамотність людини можна перевірити за її вмінням правильно відмінювати числівники… 🤔😂
Система відмінювання числівників досить розгалужена. І найчастіше помиляються саме з відмінюванням десятків і сотень. 🤷♀️
Десятки відмінюємо за двома типами. 👇
📌 До першого належать 20 – 30, 50 – 80. Особливість їхнього відмінювання в тому, що вони відмінюються лише в другій частині, а в усіх непрямих відмінках мають паралельні форми.
Н.в. двадцять, шістдесят
Р.в. двадцяти (двадцятьох), шістдесяти (шістдесятьох);
Д.в. двадцяти (двадцятьом), шістдесяти (шістдесятьом);
З.в. двадцять (двадцятьох), шістдесят (шістдесятьох);
О.в. двадцятьма (двадцятьома), шістдесятьма (шістдесятьома);
М.в. на/у двадцяти (двадцятьох), шістдесяти (шістдесятьох).
📌До друго типу належать числівники 40 і 90. Якщо ви помітили, то вони не схожі на інші назви десятків. 💁♀️Відмінювати їх дуже легко, адже в усіх непрямих відмінках, крім знахідного, їхнє закінчення – -а. 😉
Зберігайте собі, щоб не помилитись. ↪️А про відмінювання числівників на позначення сотень розповім незабаром. Слідкуйте!
Чому сорок не схоже на інші назви десятків, читайте тут: https://t.me/Gramotaua/18
❤️Сердечні фразеологізми ❤️
Кохання, радість, щастя, тривога, біль, туга, жаль, страх, гнів – усі емоції ми переживаємо серцем. Образ серця супроводжує усюди. І це чи не найкращим чином відображає народна мудрість, зокрема фразеологізми. 😉👇
Якщо нам людина подобається, то кажемо що вона припала до серця. 🤗 Взаємні почуття заполоняють наші серця, а від кохання серце і тане, і мліє, і палає… 🥰
Коханих чоловіків урочисто називають лицарями серця, але щоб ними стати, спершу потрібно протоптати стежку до серця, щоб серце заворушилось, а потім запалити серце коханням, щоб серце заговорило. 😍
А ще серце – це місце, де живе шосте чуття. 🤔 Серце віщує щось недобре, серцем розуміємо ми, коли про щось здогадуємось. Якщо тривога – беремось за серце, коли раптово стало неспокійно, кажемо тенькнуло щось в серці, коли хвилюємось, то серце тремтить, коли переживаємо, то серце крається, коли журимось, надриваємо серце, а коли розлючені, то здається, що ось-ось луснемо з серця. А як сильні почуття згасли, то серце заснуло. 😔
Коли морально страждаємо, наше серденько тліє, а коли нам спокійно, на серці одразу й відлягло. 🙂
А ще нам постійно кажуть довіряти серцю: обирати серцем кохану людину, за покликом серця шукати улюблене заняття, щоб потім не скрипіти серцем, що займаєшся чимось усупереч волі. 😟
Ми кажемо, що у добрих, чуйних людей велике серце. Доброзичливі люди – з відкритим серцем, небайдужі – з живим серцем, лагідні та ніжні – з м’яким серцем, а от пристрасні, запальні – з гарячим серцем. Бездушні та черстві – з кам’яним серцем, а непокірні дівчата мають серце з перцем. 🧡
Коли ми радіємо, серце грає, приємні події тішать серце, серце м’якне від злагоди, а гарний настрій сприяє, щоб на серці розгодинилося. 💜
Щоб запевнити когось у щирих намірах, ми кладемо руку на серце, а щоб зберегти в пам’яті найдорожче, кладемо його в самісіньке серце, адже тільки там усе залишається навіки.💖
Думаю, сердечних фразеологізмів і не перерахувати! 🧐 А які фразеологізми зі словом серце пригадуєте ви? 😘
Кохання, радість, щастя, тривога, біль, туга, жаль, страх, гнів – усі емоції ми переживаємо серцем. Образ серця супроводжує усюди. І це чи не найкращим чином відображає народна мудрість, зокрема фразеологізми. 😉👇
Якщо нам людина подобається, то кажемо що вона припала до серця. 🤗 Взаємні почуття заполоняють наші серця, а від кохання серце і тане, і мліє, і палає… 🥰
Коханих чоловіків урочисто називають лицарями серця, але щоб ними стати, спершу потрібно протоптати стежку до серця, щоб серце заворушилось, а потім запалити серце коханням, щоб серце заговорило. 😍
А ще серце – це місце, де живе шосте чуття. 🤔 Серце віщує щось недобре, серцем розуміємо ми, коли про щось здогадуємось. Якщо тривога – беремось за серце, коли раптово стало неспокійно, кажемо тенькнуло щось в серці, коли хвилюємось, то серце тремтить, коли переживаємо, то серце крається, коли журимось, надриваємо серце, а коли розлючені, то здається, що ось-ось луснемо з серця. А як сильні почуття згасли, то серце заснуло. 😔
Коли морально страждаємо, наше серденько тліє, а коли нам спокійно, на серці одразу й відлягло. 🙂
А ще нам постійно кажуть довіряти серцю: обирати серцем кохану людину, за покликом серця шукати улюблене заняття, щоб потім не скрипіти серцем, що займаєшся чимось усупереч волі. 😟
Ми кажемо, що у добрих, чуйних людей велике серце. Доброзичливі люди – з відкритим серцем, небайдужі – з живим серцем, лагідні та ніжні – з м’яким серцем, а от пристрасні, запальні – з гарячим серцем. Бездушні та черстві – з кам’яним серцем, а непокірні дівчата мають серце з перцем. 🧡
Коли ми радіємо, серце грає, приємні події тішать серце, серце м’якне від злагоди, а гарний настрій сприяє, щоб на серці розгодинилося. 💜
Щоб запевнити когось у щирих намірах, ми кладемо руку на серце, а щоб зберегти в пам’яті найдорожче, кладемо його в самісіньке серце, адже тільки там усе залишається навіки.💖
Думаю, сердечних фразеологізмів і не перерахувати! 🧐 А які фразеологізми зі словом серце пригадуєте ви? 😘
Фальшиві друзі перекладача 😲
Якщо ви колись перекладали англійське magazine, як магазин, французьке journal, як журнал, польське dywan, як диван тощо, тоді цей допис для вас. 😉👇
У різних мовах є такі підступні слова, які звучать (пишуться) однаково. Ну чи майже однаково. І цим же вводять нас в оману. Бо ми собі міркуємо як: схоже звучать – отже, і значення однакові. 😊Але так буває не завжди. Часом значення таких слів можуть суттєво відрізнятись. Такі слова називаються міжмовними омонімами, або фальшивими друзями перекладача (перекладаючи їх, можна заплутатись).
Міжмовна омонімія характерна і для близькоспоріднених, і для неспоріднених мов. 💁♀️Погляньте та переконайтесь:
🇬🇧англо-українські омоніми: artist – митець (а не артист), bucket – відро (а не букет), data – відомості (а не дата), intelligent – розумний (а не інтелігентний), novel – роман (а не новела);
🇫🇷французько-українські: gerbe – пучок (а не герб), lilas – бузок (а лілія), maison – будинок (а не масон);
🇵🇱польсько-українські: arbuz – кавун (а не гарбуз), chwila – мить (а не хвиля), hutnictwo – металургія (а не гутництво), pamiętnik – щоденник;
🇧🇬болгарсько-українські: година – рік ( а не година), живот – життя (а не живіт), майка – мати (а не майка);
🇧🇾білорусько-українські: выстава – виставка (а не вистава), заміж – замість (а не заміж), лічба – цифра (а не лічба), прыслоўе – прислівник (а не прислів’я);
Дуже цікавими є деякі хорватсько-українські та чесько-українські омоніми. Це просто курйоз на курйозі. 🤣
🇭🇷Хорватсько-українські: lipanj – червень (а не липень), srpanj – липень (а не серпень), listopad – жовтень (а не листопад). 🤪
🇨🇿Чесько-українські: červenec – липень (а не червень), kalhoty – штани (а не колготи), olovo – свинець (а не олово), úroda – урожай ( а не врода). 🤷♀️
А ще міжмовні омоніми вводять в оману мандрівників, 🎒які погано знають мову країни, якою подорожують, або сподіваються на свої залишкові знання і думають, що зрозуміють її. 😉
Якщо ви колись перекладали англійське magazine, як магазин, французьке journal, як журнал, польське dywan, як диван тощо, тоді цей допис для вас. 😉👇
У різних мовах є такі підступні слова, які звучать (пишуться) однаково. Ну чи майже однаково. І цим же вводять нас в оману. Бо ми собі міркуємо як: схоже звучать – отже, і значення однакові. 😊Але так буває не завжди. Часом значення таких слів можуть суттєво відрізнятись. Такі слова називаються міжмовними омонімами, або фальшивими друзями перекладача (перекладаючи їх, можна заплутатись).
Міжмовна омонімія характерна і для близькоспоріднених, і для неспоріднених мов. 💁♀️Погляньте та переконайтесь:
🇬🇧англо-українські омоніми: artist – митець (а не артист), bucket – відро (а не букет), data – відомості (а не дата), intelligent – розумний (а не інтелігентний), novel – роман (а не новела);
🇫🇷французько-українські: gerbe – пучок (а не герб), lilas – бузок (а лілія), maison – будинок (а не масон);
🇵🇱польсько-українські: arbuz – кавун (а не гарбуз), chwila – мить (а не хвиля), hutnictwo – металургія (а не гутництво), pamiętnik – щоденник;
🇧🇬болгарсько-українські: година – рік ( а не година), живот – життя (а не живіт), майка – мати (а не майка);
🇧🇾білорусько-українські: выстава – виставка (а не вистава), заміж – замість (а не заміж), лічба – цифра (а не лічба), прыслоўе – прислівник (а не прислів’я);
Дуже цікавими є деякі хорватсько-українські та чесько-українські омоніми. Це просто курйоз на курйозі. 🤣
🇭🇷Хорватсько-українські: lipanj – червень (а не липень), srpanj – липень (а не серпень), listopad – жовтень (а не листопад). 🤪
🇨🇿Чесько-українські: červenec – липень (а не червень), kalhoty – штани (а не колготи), olovo – свинець (а не олово), úroda – урожай ( а не врода). 🤷♀️
А ще міжмовні омоніми вводять в оману мандрівників, 🎒які погано знають мову країни, якою подорожують, або сподіваються на свої залишкові знання і думають, що зрозуміють її. 😉
Відмінювання числівників на позначення сотень ☝️
Обіцяла розповісти про особливості відмінювання сотень. 💁♀️Сказано – зроблено. 👇
📌100 відмінюємо, як 40 і 90, тобто в усіх непрямих відмінках, крім знахідного, у числівника сто закінчення -а. Усе просто. 😉
📌 Решта назв сотень відмінюються в обох частинах, а числівники 500 – 900 мають ще й паралельні форми в орудному відмінку.
Н.в.: двісті, сімсот;
Р.в.: двохсот, семисот;
Д.в.: двомстам, семистам;
З.в: двісті, сімсот;
О.в.: двомастами; семистами (сімомастами);
М.в.: на/у двохстах, семистах.
↪️ Зберігайте, щоб не помилятись! 😊
Обіцяла розповісти про особливості відмінювання сотень. 💁♀️Сказано – зроблено. 👇
📌100 відмінюємо, як 40 і 90, тобто в усіх непрямих відмінках, крім знахідного, у числівника сто закінчення -а. Усе просто. 😉
📌 Решта назв сотень відмінюються в обох частинах, а числівники 500 – 900 мають ще й паралельні форми в орудному відмінку.
Н.в.: двісті, сімсот;
Р.в.: двохсот, семисот;
Д.в.: двомстам, семистам;
З.в: двісті, сімсот;
О.в.: двомастами; семистами (сімомастами);
М.в.: на/у двохстах, семистах.
↪️ Зберігайте, щоб не помилятись! 😊
Сьогодні Міжнародний день рідної мови! За рішенням ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, його щорічно відзначають 21 лютого на підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності.😉
На жаль, Міжнародному дню рідної мови передувала трагічна історія. 😢21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту щодо заборони на використання в країні бенгальської мови. Тому в Бангладеші це день мучеників, полеглих за рідну мову. 😢
Минуло майже пів століття, аж поки на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО порушили мовне питання, що стало поштовхом для роздумів над проблемами збереження мов світу. ☝️
Порахувати точно, скільки мов існує у світі, надто складно. За твердженням науковців, їх нараховують майже 6000, і половині з них загрожує вимирання.😨 Особливо гостро ця проблема стосується мов, у яких немає писемності. 😔
Кожна мова прекрасна! 😇Бережіть свою рідну мову, любіть її, навчайте інших! 😊
А скільком з вас українська мова є рідною? Поставте 💙💛