Мастейн в хату

⁃ Скільки її пам’ятаю, вона завжди годувала білок в парку.
⁃ І перед роботою, ще коли працювала, і особливо тепер, на пенсії.
⁃ Щоранку вона там і всі білки біля неї.
⁃ І не лише білки, а й голуби.
⁃ І навіть ворони. А ті дуже обережні.
⁃ Звісно, я чекала, що з карантином у неї будуть проблеми.
⁃ Хоч вона й була в масці.
⁃ Однак вік. Їй не можна виходити на вулицю Та ще й у парк.
⁃ Патрулі повсякчас проганяли її.
⁃ Навіть погрожували штрафом.
⁃ А вона все одно йшла годувати білок.
⁃ Саме тоді їй зустрівся цей хлопчик.
⁃ Поліцейський?
⁃ Так. Молодюсінький. Мабуть ще курсант. Він відвів її додому і пообіцяв щодня заходити брати корм і годувати білок.
⁃ Спочатку вона не вірила.
⁃ Так. Вона виходила на балкон і спостерігала, що робить хлопець.
⁃ Білки спочатку боялися. Та потім звикли.
⁃ Почали прилітати навіть ворони.
⁃ Вона абсолютно щаслива. Щоранку готує йому термос з кавою.
⁃ Кажуть, що хоче познайомити його з онучкою.
⁃ Так він же поліцейський?
⁃ Курсант. І взагалі, може ще й нічого не вийде.
⁃ З онучкою?
⁃ Ай ну тебе. Чому з онучкою? З поліцією.

#КарантиноДекамерон2020

Київ, Саксаганського.
Дівчина велосипедистка зачепила на тротуарі мужика. Від несподіванки сама ледь не впала. Той встиг притримати за раму.
- Дєвушка, ну от куда ви їдете?
- Дамой.
- То харашо шо дамой, но єслі б ви збили когото мєнєє гендерно толерантного то поїхали б щас в больніцу. Тротуар для одінадцатого номєра.
- Что?
- Тут пішоходи.

#КиєвеМій

Колись,коли ше був патлатий

Черговий день народження якого немає. Сьогодні Дані Дідіку міг би бути двадцять один рік.
В свої двадцять один я вже встиг назавжди уїхати з Конотопа, покататися Європою, пожити по любві на Донбасі, переїхати до Києва і почати його підкорювати.

Цілком можливо Данька теж багато б чого встиг. Однак йому не дали шансу. Троє виродків вбили його і трьох інших людей. Вбили прямо в рідному Харкові неподалік від дому і школи.

А потім хлопця зрадили ті, хто вчив бути сильним, мужнім і принциповим - вчителі. Педагогічний колектив на чолі з червоною директоркою, як ви там? Спали сьогодні добре? А вчора? Вам часом не снилися часи коли вам щойно виповнилося двадцять один? Чи так себе тоді уявляли в юності? Ви допускали, що доживете до часу коли порядна людина вам не подасть руки? Ви цього прагнули? Як там дзеркала, не тріскають я від ваших облич?

Ще одна зрада Дані і його сім’ї сталася на початку цього року, коли його вбивць віддали в запорєбрік. Ще раз. Наших полонених треьа забирати. Однак не ціною звільнення вбивць власних дітей. Керівництво країни яку так любив Данька виявилося слабким і безхребетним. Одним словом не бійцями.

І все ж, всупереч всьому описаному, пам’ять про Даню живе. Він став дійсно народним героєм. В місті Покрові є спортивна школа його імені. В Харкові його ім‘я авіаційний навчальний кадетський центр і пластовий курінь. Художники малюють його портрети, музиканти присвячують йому пісні. А значить нічого у тих, хто намагається затерти ім’я назавжди п’ятнадцятирічного героя не вийде. І рано чи пізно 11 школа Харкова носитиме його ім’я.

З днем народження, Даня. Вибач, що не вберегли. Та забути тебе ми не дамо точно.

Важливо

Продам чек з Велюра. Оригінал. Дорого. Только для состоятєльних господ, буржуа і крепкіх хозяйствіінніков.

Без торгу. 100% передплата. Возможна оцінка спіціаліста і доставка с охраною. Ніщєбродам не турбувать.

Доброго ранку, България

- Правда полягає в тому, що всі ми травмовані. Батьками, партнерами, друзями.
- Так Месір.
- Та так само правда, що коли нам про це сказати прямо, ми ніколи цього не зрозуміємо.
- І який вихід?
- Жити. Другого шансу все одно не буде.
#РусланВолодимировичБульгакофНакатіСоточку

Справжній майстер характерної ролі.

Одного разу, коли він хотів гримуватися перед фільмом, редисер сказав «Миколо, таку морду, як у тебе, Бог дає один раз в сто років, та й то на Великдень. Не псуй!».

«У-у, годувальниця моя!» - дивлячись у дзеркало перед виходом на сцену примовляв він б’ючи себе долонями по писку.

Його «Вітаю добірне товариство» у радіо виступах «Від суботи до суботи» впізнавали з перших звуків.

Життя било його нещадно. Нагла смерть дружини, двоє дочок на руках, пристрасть до алкоголя і... океан таланту.

Цікавий факт. Остання картина «Дід лівого крайнього» де він грав Трохима Івановича Бесараба так і не вийшла на великі екрани — за версією сценариста, її просто провалили: вся кіногрупа в часі зйомок регулярно вживала спиртне — причому в солідних кількостях; худрада картину не прийняла.

Він пішов 11 вересня 1974 року під час операції з видалення апендициту. Пішов лишивши нам ролі в фільмах «Украдене щастя», «Мартин Боруля», «Максим Перепелиця», «Шельменко-денщик», «За двома зайцями», «Вечори на хуторі біля Диканьки» «Вій», «Захар Беркут» та інших.
Його останні слова, котрі почули співробітники: «клоун йде на манеж».

Сьогодні б Миколі Федоровичу Яковченку - сто десять років. Є привід підняти келишок і подумати чи на повну живемо? Чи по максимуму беремо все від життя?

До речі. Коли по його смерті готували некролог в газету «Вечірній Київ», проте не змогли знайти ні однієї його офіційної фотографії — на знімках він або виконував роль, чи рибалив, або посміхався на усі зуби. Як на мене це дуже круто.

Срочно нужен спеціаліст по зомбі шоб увімкнуть мозок. Людина не може вийти з кризи.

Трударі, єднайтеся

⁃ А куди то дівчина пішла?
⁃ Та ж на третій поверх.
⁃ До отого тіхоні? Та буть не може!
⁃ Виходить може.
⁃ Інтіресно... Його й до карантину з дівчиною особо не побачиш було, а тут прям сама прийшла.
⁃ Діло молоде.
⁃ Та понятно, шо молоде. Та де вони познайомилися?
⁃ Може в парку.
⁃ Та щас! Він би в житті проти закону не пішов.
⁃ Мо де на роботі?
⁃ Де? Він в доставці на скутері ганяє. Мо збив її хіба. Но чого б тоді вона до нього сама ходила?
⁃ Ладно, розкажу, мені самій по секрету розказали. Вони десь разом маски шили для лікарні.
⁃ Хто?
⁃ Ну хто? Дід Піхто і баба з пістолєтом. Ці двоє. Дівчина. І наш цей з третього поверха.
⁃ А він шо, кравець?
⁃ Поняття не маю. Ти тоже не ТСН, а всі новості знаєш.
⁃ Ой не начинай.
⁃ Одним словом десь вони там були разом як волонтери. І любов.
⁃ Ти ба як буває? А до віруса мо на нього і уваги не звернула б?
⁃ Ну, це життя. Мо в нього голка длінна.
⁃ Шо?
⁃ Або товста.
⁃ Яка голка?
⁃ Ой да ну тебе! Якась ти сьодні заторможена наче Савік Шустер не на камеру.
⁃ Шо?
⁃ Та нічого. Жартую я.
⁃ А... понятно. А про маски де і шо шиють треба детально взнать. Мо й собі сходить якого діда пошукать?

#КарантиноДекамерон2020

Зустрічайте новий трек проекту «Так працює пам’ять». Ще одна пісня яка фіксує нашу увагу на постаті п’ятнадцятирічного хлопця який загинув, щоб ми жили далі.

Він міг стати спортсменом, вченим або актором. Однак найманці русского міра не дали йому такого шансу. А як поводиться місцева влада і його вчителі то взагалі сором.

Та життя штука дивна. Те, що сьогодні здається неможливим, завтра вже реальність, а післязавтра - історія. Школі імені Дані Дідіка неодмінно бути.
Так працює пам’ять.

Отже сьогодні панк. Врубайте Бетон.

https://youtu.be/tH56Nah1ueI

⁃ А шо це під ранок в нас за дурдом був в будинку?
⁃ Ти теж чула?
⁃ Та да, розбудили галасом.
⁃ Кумедія була в другому парадному.
⁃ Так шо сталося?
⁃ На першому поверсі товстуна знаєш?
⁃ Ну звісно.
⁃ Це він чудонув. Начитався, шо карантин вже послабили і вирішив піти в парк побігать. Зрання, щоб менше людей.
⁃ Ну?
⁃ Та ж і вийшов. Без маски. І побіг. А тут саме поліція у дворі стояла.
⁃ І шо?
⁃ Та дівчина патрульна йому крикнула, мовляв чого без маски!?
⁃ А він?
⁃ А він далі біжить. В навушниках, не чує.
⁃ От чудік.
⁃ А вона подумала шо мо злодій. Обчистив мо хату і тікає! І за ним!
⁃ І шо?
⁃ Наздогнала, за рукав смик, а той злякався, махнув рукою і їй по обличчу.
⁃ Ужас!
⁃ Вона його в момент заламала і пикою в асфальт. А він валує!
⁃ Та да, весь будинок прокинувся!
⁃ Ну звісно, так валувать! Кричав що вже послаблення і він не буде їм сімнадцять тисяч платить!
⁃ І чим закінчилося?
⁃ Та розібралися, що він не злодій. Відпустили. Попередили, шо маску треба й далі носить.
⁃ А шо тут поліція робила?
⁃ А в цієї дівчини в нашому будинку наречений живе.
⁃ Теж подіціянт?
⁃ Та ніби ні. Тренер.
⁃ Воно й видно, натренував, шо нашого товстуна мало не вграла.
⁃ Та нє, бізнес-тренер.
⁃ І такі тепер бувають?
⁃ Бувають.
⁃ Нда. Отак, одним любов, а попало третьому.
⁃ Та й не кажи. Оце тобі й послаблення.

#КарантиноДекамерон2020

Зустрічайте київський Symphonic Metal гурт IMMD з піснею «Спогад». Особисто я, коли наштовхнувся на їхні треки в інтернеті був дуже вражений, сподіваюся будете вражені і ви: і вокалом, і музикою, а ще щирістю і чуйністю цих металюг.

Врубайте голосно. Нехай почують ті «глухі согласні» з 11 школи Харкова, місцева влада і всі ті, хто робить все, аби про Даню Дідіка, якого вбив русскій мір, згадували якомога менше. Нехай чують і знають: рано чи пізно вони програють і школа носитиме ім‘я маленького героя.

Так працює пам’ять.


https://youtu.be/YY17pMmEnL4

Хепі бьо, Славко.