Зустрічайте нову пісню пам‘яті вбитого русскім міром юного героя Дані Дідіка.
Ще один тиждень боротьби за надання імені 11 школі Харкова імені героя. Ще одна музична цеглинка в мур пам’яті хлопця.
Включайте «Подих Долі». Так працює пам’ять.
Дяка за підтримку РокРадіо UA
https://youtu.be/-M2S5KQtHyY
Ще один тиждень боротьби за надання імені 11 школі Харкова імені героя. Ще одна музична цеглинка в мур пам’яті хлопця.
Включайте «Подих Долі». Так працює пам’ять.
Дяка за підтримку РокРадіо UA
https://youtu.be/-M2S5KQtHyY
Брати і сестри. Вимушений вам зізнатися в страшному гріху. Під прикриттям письменника я їздив в Сполучені Штати Америки на секретні курси розбризкувачів вірусів над Україною.
Окрім усього мав секретну зустріч з Білом Гейтсом з приводу чіпування селян, а також будування 5G вишок в містах.
Однак повернувшись назад я все осознав і поняв, тож втік і тепер мене шукають ЦРУ і рептілоїди, однак тепер ви в безпеці. Зробіть шапки з фольги і оминайте білі полоси в небі. Дощ, сніг і сонце теж небезпечні.
Окрім усього мав секретну зустріч з Білом Гейтсом з приводу чіпування селян, а також будування 5G вишок в містах.
Однак повернувшись назад я все осознав і поняв, тож втік і тепер мене шукають ЦРУ і рептілоїди, однак тепер ви в безпеці. Зробіть шапки з фольги і оминайте білі полоси в небі. Дощ, сніг і сонце теж небезпечні.
Кияне, приходьте в п'ятницю палить москву і ховать хуйла. квіитки тут% https://ampulka.ua/blogs/events/2910
ampulka.ua
UKRAINIAN Київ
В усіх цих постах прихильників і противників вакцинації насправді звучить біль. Біль недовіри до нашої медицини як такої і перенесення недовіри на медицину світову. Біль нерозуміння процесів, розуміння тупої брехні з боку чиновників, біль відчуття, що насправді державі на тебе глибоко насрать.
Мені легше. Я досить давно вирішив, що моє життя це лише моя відповідальність і намагаюся всі біди сприймати з точки зору виживання. В разі будь-якого катаклізму я шукаю інформацію, розпитую професіоналів в певній темі, одним словом рухаюсь в напрямку який дозволить мені залишитися живим.
Отже, відчувши на новий рік на власній шкурі що таке ковід, я не просто хотів, я шукав як вакцинуватися. Саме тому першу вакцину отримав ще 20 березня.
Цей пост не намагання когось в чомусь переконати. Є протипоказання, є випадки коли титр антитіл після хвороби достатній, однак на це державі похуй, є просто вавки в головах, всі ми різні.
Мені не так важливо, що і як відчуваєте чи розумієте ви. Мені важливі життя і здоров’я моєї сім’ї. Тож дуже прошу, якщо почуваєтеся зле, не швендяйте де попало, сидіть вдома. А головне дягайте маску в приміщеннях і тримайте до мене дистанцію. І живіть довго і щасливо.
Невсеремось.
Мені легше. Я досить давно вирішив, що моє життя це лише моя відповідальність і намагаюся всі біди сприймати з точки зору виживання. В разі будь-якого катаклізму я шукаю інформацію, розпитую професіоналів в певній темі, одним словом рухаюсь в напрямку який дозволить мені залишитися живим.
Отже, відчувши на новий рік на власній шкурі що таке ковід, я не просто хотів, я шукав як вакцинуватися. Саме тому першу вакцину отримав ще 20 березня.
Цей пост не намагання когось в чомусь переконати. Є протипоказання, є випадки коли титр антитіл після хвороби достатній, однак на це державі похуй, є просто вавки в головах, всі ми різні.
Мені не так важливо, що і як відчуваєте чи розумієте ви. Мені важливі життя і здоров’я моєї сім’ї. Тож дуже прошу, якщо почуваєтеся зле, не швендяйте де попало, сидіть вдома. А головне дягайте маску в приміщеннях і тримайте до мене дистанцію. І живіть довго і щасливо.
Невсеремось.
Подивився як Міхалок пояснював чому переїбав п’яного дурбая на концерті. То шо переібав то норм. Лоханувся, позвав на сцену, сам дурак. Інша річ, ви послухайте як він розмовляє той міхалок. Як формулює думки. Це піздєц. Браток на марші.. шкода. Де дівся Сірожа шо був колись?
Зустрічайте нову пісню пам‘яті вбитого русскім міром героя Дані Дідіка.
Час від часу в коментах під дописами про Даню я бачу коменти штибу «жалка канєшна мальчіка, толька что он там дєлал?»
Звісно, тим, хто таке пише неможливо пояснити що робив підліток який всім серцем любив Батьківщину на мирній Ході Гідності в першу річницю Майдану. Та мабуть і не потрібно. Потрібно говорити з тими, чиї когнітивні навички і критичне мислення не в зародку.
Завдяки Дані і таким як він, ми живемо в Україні, а не в черговому імперському квазіутворенні. І наш борг, це борг пам‘яті. У випадку Данила це школа, явка має носити його ім‘я. Процес іде. А наразі - пісня.
Дяка за підтримку РокРадіоUA
https://youtu.be/QjhPvlPdNmo
Час від часу в коментах під дописами про Даню я бачу коменти штибу «жалка канєшна мальчіка, толька что он там дєлал?»
Звісно, тим, хто таке пише неможливо пояснити що робив підліток який всім серцем любив Батьківщину на мирній Ході Гідності в першу річницю Майдану. Та мабуть і не потрібно. Потрібно говорити з тими, чиї когнітивні навички і критичне мислення не в зародку.
Завдяки Дані і таким як він, ми живемо в Україні, а не в черговому імперському квазіутворенні. І наш борг, це борг пам‘яті. У випадку Данила це школа, явка має носити його ім‘я. Процес іде. А наразі - пісня.
Дяка за підтримку РокРадіоUA
https://youtu.be/QjhPvlPdNmo
YouTube
Man from Light - Стус (марафон пам'яті Дані Дідіка "ТАК ПРАЦЮЄ ПАМ'ЯТЬ")
Рок-проєкт @Man from Light підтримує марафон пам’яті молодого українського патріота Дані Дідіка «ТАК ПРАЦЮЄ ПАМ’ЯТЬ» піснею на слова Василя Стуса.
Це складно уявити, але і в 20-ому, і навіть в у 21-ому сторіччі українцям все ще потрібно виборювати право…
Це складно уявити, але і в 20-ому, і навіть в у 21-ому сторіччі українцям все ще потрібно виборювати право…
Насправлі дуже мало людей є вишнькою на торті життя. Шоправда це не заважає декому себе вважати такою вишенькою не будучи нею.
Виростити порядну людину це важкий труд, а иростити виродка можна просто забивши на нього.
Я про харківського пацана на Інфініті і йооо сім‘ю, якшо шо
Виростити порядну людину це важкий труд, а иростити виродка можна просто забивши на нього.
Я про харківського пацана на Інфініті і йооо сім‘ю, якшо шо
Цифровий світ неначе велетенське озеро в яке впадає твій струмочок.
в звичному режимі все більш-менш нормально. Є течія, швидкість руху води, невеличкі водоспадики та заплави де можна вельми комфортно сидіти і втикати в цифровой пейзаж. Однак кількість підписників невблаганно збільшує рух води у струмочку і він потроху розростається в невеличку річечку.
Біда приходить коли раптом через приток інших струмочків вода піднімається раптово і високо. В моєму випадку, мова про пости які набирають понад тисячу реакцій.
В такі моменти фейсбук мабуть починає включати якісь свої алгоритми і показувати пост друзям друзів, а може й друзям тих друзів... Одним словом в такі моменти в мене з'являються коментарі штибу "пачєму ета в маєй лєнтє?", "Боже, чому я бачу матюки?", "кто ти, чудовіщє і откуда вилєзло?"
Звісно, я не можу не приймати правила гри соцмережі. Та ще маю недостатньо міцну броню щоб взагалі ігнорувати такі коменти. Час від часу я намагаюся відбиватися, час від часу когось просто баню... А потім іду на сторінки до "великих річок" де підписників в десятки а то і сотні разів більше і спостерігаю за водоспадами гівна.... отам страшне.
Після відвідин цифрових Ніагар моя річечка знову здаєтьс тихою і прекрасною. І так до нового сплеску...
Загалом я про що. Я не політик, щоб гребти електорат на сторінку і впарювати щось йому, я не "сілєбріті" шоб блищати як натерта монетка в очікуванні мільйонв надрочувать, я не ЗМІ, яке має донести інформацію до якомога більшої кількості людей.
Моя присутність в фб повязана з двома аспектами.
По-перше це своєрідний життєвий нотатник який дозволяє звільнити голову. Тут зафіксовані життєві діалоги, роздуми, рефлексії і навіть оповідання.
По-друге, це можливість час від часу згуртувати якусь частину людей для допомоги іншим і для промотування "українськості як стилю життя"... Інших функцій у моєї сторінки немає і придумувати їх не варто.
Гарного дня. Не хворійте, бережіть одне одного, допомагайте нужденним, оминайте довбойобів і не забувайте хто хуйло.
в звичному режимі все більш-менш нормально. Є течія, швидкість руху води, невеличкі водоспадики та заплави де можна вельми комфортно сидіти і втикати в цифровой пейзаж. Однак кількість підписників невблаганно збільшує рух води у струмочку і він потроху розростається в невеличку річечку.
Біда приходить коли раптом через приток інших струмочків вода піднімається раптово і високо. В моєму випадку, мова про пости які набирають понад тисячу реакцій.
В такі моменти фейсбук мабуть починає включати якісь свої алгоритми і показувати пост друзям друзів, а може й друзям тих друзів... Одним словом в такі моменти в мене з'являються коментарі штибу "пачєму ета в маєй лєнтє?", "Боже, чому я бачу матюки?", "кто ти, чудовіщє і откуда вилєзло?"
Звісно, я не можу не приймати правила гри соцмережі. Та ще маю недостатньо міцну броню щоб взагалі ігнорувати такі коменти. Час від часу я намагаюся відбиватися, час від часу когось просто баню... А потім іду на сторінки до "великих річок" де підписників в десятки а то і сотні разів більше і спостерігаю за водоспадами гівна.... отам страшне.
Після відвідин цифрових Ніагар моя річечка знову здаєтьс тихою і прекрасною. І так до нового сплеску...
Загалом я про що. Я не політик, щоб гребти електорат на сторінку і впарювати щось йому, я не "сілєбріті" шоб блищати як натерта монетка в очікуванні мільйонв надрочувать, я не ЗМІ, яке має донести інформацію до якомога більшої кількості людей.
Моя присутність в фб повязана з двома аспектами.
По-перше це своєрідний життєвий нотатник який дозволяє звільнити голову. Тут зафіксовані життєві діалоги, роздуми, рефлексії і навіть оповідання.
По-друге, це можливість час від часу згуртувати якусь частину людей для допомоги іншим і для промотування "українськості як стилю життя"... Інших функцій у моєї сторінки немає і придумувати їх не варто.
Гарного дня. Не хворійте, бережіть одне одного, допомагайте нужденним, оминайте довбойобів і не забувайте хто хуйло.