В наш час деякі комунікатори нагадують більярдні кулі які літають по столі спрчмовані чиєюсь рукою і мало розуміючи в яку гру грають.
⁃ Ало, добрий вечір, я від того.
⁃ Добрий.
⁃ З вами домовлялися з приводу читань нашим...
⁃ Так.
⁃ Дивіться, у мене є така ідея, залучити вас до двох напрямків.
⁃ Яких?
⁃ Ну спочатку ви там вірші почитаєте, чи шо ви там робите?
⁃ Я танцюю.
⁃ Що?
⁃ І повітряний гімнаст.
⁃ Серйозно?
⁃ Ні.
⁃ Я просто не знайома з вашою творчістю, та я опікуюся цим напрямком.
⁃ Це прекрасно.
⁃ Гм.
⁃ Гм.
⁃ Так і шо?
⁃ Давайте ми лишим все як ми домовлялися з тим, хто дав вам мій номер, а потім ви то подивитеся і вирішите.
⁃ Добре, тоді вас інша людина набере, бо вона першу зустріч робитиме. А я думатиму про два напрямки.
⁃ Думайте.
⁃ Гарного дня.
⁃ І вам.
Мені важко уявити, що я б дзвонив комусь не розуміючи хто це щоб щось організувать.
«Альо, @стернен ? Мені сказали, що ви спеціаліст по самообороні, я не дужа знайомий з вашим стилем боротьби. можете розказати нашим про джит кун до?»...

Чувак, ну блін? Ну ти ж обіцяв!

Це наше останнє фото разом. Ми летіли разом до Варшави, а далі я в США, а Петро в Канаду, де його мали передати родичам з рук в руки пацани з От Вінта.
Всю дорогу ми ржали. Це прекрасні спогади.

Звісно, я чув як Петро валить живяком. І на концертах Перкалаби і на Майдані.
Петро все життя був чистим неначе мала дитина. Востаннє ми говорили коли всі разом збирали йому гроші.
- Нічьо, боремося, прогнози нормальні. поборемо, - сказав ти мені.

Бувай, чувак. Без тебе і твоєї музики світ став тьмянішим.

Майже вклався. Нє. Пішов на кухню сьорбнуть водички. А там пляшка bushmils стоїть і хитро посміхається.

Налив. Випив. Згадав як я був в тому селі на півночі Ірландії як їздив на дорогу гігантів.

Ще налив. Випив Згадав, що вони ніби хизуються, що жоден католик не бере участі в виготовленні продукту.

Ще налив. Випив. Прочитав на пляшці, що вони варять віскі з 1608 року.
Поліз в вікіпедію. Почитав, що Томас Філіпс, який перший зварив тут віски, отримав ліцензію на дистилляцію від короля Якова першого.

Ще налив. Поліз читати про Якова. Виявилося, що він народився в Единбурзі. Згадав, Лохнес, чудовисько і що я туди не доїхав, що був лише в Глазго і згадав, що в Глазго в метро лише одна гілка по кільцю і воно третє яке побудували в світі.

Ще налив. Згадав, що київське метро хотів будувати ще уряд Скоропадсткого, однак не вийшло, і лише в 1960 році з’явилися перші п‘ять станцій.

Ще налив. Трошки. Згадав, що найкрутіша підземка, де часом потяги переганяють один одного в Нью Йорку.

Ще налив і згадав, як двічі зірвалося минулорічне турне в США. І зокрема в виступ в Йонкерсі, де дуже сильна наша громада. А ще там народився співак Чіп Тейлор, який жонатий на українці і тому має групу «Чіп Тейлор і Укравнці». А Чіп Тейлор це молодший брат Джона Войта який знімався ще в Перл Харборі і в трансформерах, а ще є батьком Анджеліни Джолі. А вона...

Хотів ще налить, но нема. Попив, блядь, водички. Піду спать. Добраніч.

Сьогодні прийшло нагадування, що у мого дружані, якого вже немає п‘ять років, міг би бути чергови день народження. Зайшов на сторінку, і, як казали на Донбасі, замерз.

Поміж слів пам‘яті і скорботи виринули кілька свіжих постів штибу «вітаю! Многая літа! Щастя!» Це при тому, що людина вже п’ять років не з нами.

Фейсбучна дружба часом дивна...

Скучили? На дроті UKI JOHN з новою піснею про справжнього патріота - Марвіна Джона Гімеєра з Колорадо - "Сrazy world".

https://www.youtube.com/watch?v=CliW_K5odcI&feature=youtu.be

Цей малюнок Дані мав усі шанси взвгвлі не з’явитися ніколи. Однак давайте про все по черзі.
Є у мене друг у Сибіру. @ konst Справжня людина і митець яких ще пошукати. Познайомилися ми з ним в часи Майдана. Він тоді в себе провів, як на мене геніальну акцію.

Спочатку він подав місцевій владі документи на проведення маршу «за федералізацію Сибіру». Ті відмовили. Причому Костя чесно намагався переконати чиновників, що слова «російська федерація» це не пустий звук і акція на їхню підтримку.
Після відмови, наступна заявка була на марш проти федералізації Сибіру. Чиновники взагвлі попливли в термінології і теж відмовили.

Насправді Костя проводив купу цікавих акцій в себе, приїздив до Києва щоб на власні очі глянуть шо у нас тут відбувається після Майдана і навіть мав виставку. Це один з тих людей, кого не треба ні в чому переконувати щодо України. Ну, оскільки він художник, то я весь час просив намалювати Даню.

Костя обіцяв, а потім пропадав, або пояснював, що все, що намалював йому не подобається. А одного разу навіть показав начерк олівцем, мовляв от ти Фома, я дійсно пробую.

Не так давно я знову написав Кості з запитаннями «ну шо?». Костя розповів, що у нього є задумка нової картини про Даню. Далі відбувся такий діалог.
⁃ А з тим малюнком, що ти показував, шо?
⁃ Нічого.
⁃ А можна я спробую довести до ума? А якщо тобі сподобається то викладемо.
⁃ Ну пробуй, - написав Костя, хоча я розумів що без особого ентузіазму.

Я сів і спробував. Розібрався з малюнком наскільки це дозволила якісить фотки з телефону, дещо «додумав» і вийшов ось такий малюнок - вітраж. Показав Кості і отримав вердикт: «Нєожиданно круто. Хороший совмєсний проект».

Тож маємо ще одну цеглинку в мурі пам‘яті маленького героя. Ми невпинно рухаємося до мети - 11 школа Харкова носитиме його ім‘я. Попри червону директорку, яка чомусь вважає, що вона може вирішувати як вшановувати пам’ять бо вона обіймає посаду, попри місцеву владу яка мовчить «на попє ровно».

Все буде. Дякую всім, кому небайдуже. Художники, приєднуйтеся.
Так працює пам‘ять.

Якщо можете допомогти "Службі розшуку дітей", я буду дуже дякувать. https://biggggidea.com/project/sluzhba-rozshuku-ditej-potrebue-vasho-dopomogi/?fbclid=IwAR3I-KKjGn8wbEbxNVt9MlwZ5suUCIUsSSOwMwVNuXAxc_8D1aH9R4pNNR0

Ахтунг, увага, атасьйон!

Десь у далекому космосі щось хруснуло, переломилося, і в результаті київська вистава «Чуваки не святкують, або Ukrainian» перенеслася на 26 лютого. Місце те саме, так само на 20:00, однак не субота, а п‘ятниця.

Я певен, що все, що відбувається - на користь. Всі квитки дійсні, а ще з кожним зв‘яжеться менеджер, бо ж це життя і варто ще раз все узгодить.

Всім, хто хотів, но ще не купив квитки, раджу це зробити вже. Бо квитків все менше. А команда Ampulka зробить все, щоб вечір п’ятниці 26 лютого ви запам’ятали назавжди.

https://ampulka.ua/blogs/events/ukrainian-kiyiv

Сюжет про виставу «Чуваки не святкують, або UKRAINIAN в Полтаві.

https://youtu.be/AV95bdgFPak

У Києві день помсти.
Бабусі та дідусі тих хто сміявся з їхнього невміння користуватися смартфонами, ржуть з вправності онуків з лопатами під час відгрібання ларьків з кавою.

Новий хітяра від UKI JOHN

https://youtu.be/mGkiVGFwXOk

Є речі про які приємно писати і все таке. А є речі. про які б я не писав ніколи, бо це боляче і навіть соромно.
Ковідний рік вдарив і по дитячій безпритульності, і по самому проекту "Служба розшуку дітей".
Звісно ми не кинемо те, що тягнемо вже 19 років. Звісно, ми весь час шукаємо підтримки. І звісно, ми розуміємо, що всім зараз нелегко.
Дуже прошу, приділіть пару хвилин, зайдіть на спільнокошт, прочитайте, зрозумійте що відбувається і на що ми збираємо кошти, і якщо можете допомогти, допоможіть.
https://biggggidea.com/.../sluzhba-rozshuku-ditej.../...
П.С. Побачите там заодно мене 19-ти річної давнини з дітьми, які вже мабуть своїх мають.

Цікавий сюжет про виставу "Чуваки не святкують, або Ukrainian з Харкова.
Отут дуже вловили суть.
https://www.youtube.com/watch?v=xy1TQ96OUsM

Красивий я і щур

Зустрічайте нову пісню проекту пам‘яті Дані Дідіка. Толока - поки молоді.

Зовсім скоро чергові сумні роковини які нагадують кожній нормальній людини про борг перед пам’яттю вбитого маленького героя разом з ще трьома українцями на мирному марші в мирному Харкові.

Лупаємо цю скелю протидії разом. Розповідайте про героїв тим, хто не знає про них. А особливо дітям.

11 школа Харкова має носити ім‘я Дані. Так працює пам‘ять.

https://youtu.be/hz5PEpYH9B0

Ладно, давайте чесно. В кого ще крім мене є десять пісень англійською?

Сім вже в ютубі, восьма записана і скоро буде, а дві наступного тижня запишу.

https://youtube.com/playlist?list=PLBRj0Iv1IShzfXR7TVJ3XoTpJo19-4BTk

Весь час маю фотку з усмішкою, бо ж а раптом?
Наразі без змін. Назад у камеру.

Я не є адвокатом Ріфа. І звісно ж не є ані прокурором ані суддею щоб коментувати процес. Та оскільки я намагаюся якомога частіше бути на судах, зокрема на апеляціях по мірі запобіжного заходу Андрія, то можу озвучити власні думки.

Отже у мене стійке враження, що весь цей судовий процес і зокрема тримання Андрія Антоненка в камері, чийсь серйозний пройоб на етапі досудового слідства. Хтось десь суворо щось проєбав, а оскільки найвищє начальство влаштувало шоу власної незамінності скориставшись цією справою, то на кону репутація.
А значить та ланка, яка винна в пройобі має робити все, щоб довести, що «у нас в службі не помиляються».

І отут дуже важливий аспект. Незрозуміло наскільки високо і близько до керівництва МВС ця ланка пройоба. Чим вище, тим менше шансів і на справедливість і навіть на дотримання законодавства. Ми бачимо, що в країні випускають на поруки або під домашній арешт чи під браслет дуже велику кількість людей підозрюваних не в менш серйозних злочинах. Та й двох інших підозрюваних у цій справі, Юлію і Яну не тримають в камері. А тут прям якась глуха непробивна стіна.

Тож залишається лише робити все, що можна аби Андрій хочаб не гнив у камері, тобто щоразу ходити на апеляціі. І користуватися правом на протест проти гнилушки-системи.

- Да, мама, пєрєкусіл, нє пєрєживай. Я ж нє сільно єл патамушта вдруг в туалєт. А у мєня ж білєт в туалєт бєсплатний на вакзалє толька с двєнадцяті ночі. Но я попросілся правда. Нормальная женщіна попалась, с поніманієм что у мєня чєрєз пятнадцать мінут уже бєсплатно і пустила бєз дєнєг.

Ви прослухали одну соту монолога сорокорічного чувака який сів у потяг з щоб доїхати з Києва до Хмельницького і о 3:45 набрав маму шоб не переживала. Спіть вже, полуношнікі.