Київ, Володимирська.
Запустив дрона. Вітер чималий, тож слідкую уважно. Краєм ока поруч фіксую п’яне тіло.
- Братішка, - суне до мене.
- Відійдіть будь ласка, - кажу якомога спокійніше.
- Што?
- Ви мені заважаєте.
- Так ета, пару капєєк.
- Чувак, я тебе прошу, відійди, ти заважаєш.
- А шо ти тут снімаєш, да?
- Ви погано розумієте?
- Мнє проста пару капєєк.
Розвертаюся до нього.
- Пішов нахуй звідси. Швидко.
- Та я ж нічєво, проста паінтірісавался.
- Я тебе як людину просив? Не доходить? - роблю крок в цого бік.
- Даходіт. Я пашол...
- Бувай.
#КиєвеМій
Запустив дрона. Вітер чималий, тож слідкую уважно. Краєм ока поруч фіксую п’яне тіло.
- Братішка, - суне до мене.
- Відійдіть будь ласка, - кажу якомога спокійніше.
- Што?
- Ви мені заважаєте.
- Так ета, пару капєєк.
- Чувак, я тебе прошу, відійди, ти заважаєш.
- А шо ти тут снімаєш, да?
- Ви погано розумієте?
- Мнє проста пару капєєк.
Розвертаюся до нього.
- Пішов нахуй звідси. Швидко.
- Та я ж нічєво, проста паінтірісавался.
- Я тебе як людину просив? Не доходить? - роблю крок в цого бік.
- Даходіт. Я пашол...
- Бувай.
#КиєвеМій
Київ, вулиця Толстого.
На перехресті чекаючи світла дівчина говорить в телефон.
⁃ Ні мама, в церкву не ходила. Шо? Нє. На вибори не ходила. Шо? Спала. Всмислі? То вам заняться нічим то ви зранку вже скрізь. А в мене один вихідний. От і спала. Шо? До Оксани на манікюр. Да, важливіше. Хожу як бомжиха. Ото такий же й заміж з одним вихідним.
#КиєвеМій
На перехресті чекаючи світла дівчина говорить в телефон.
⁃ Ні мама, в церкву не ходила. Шо? Нє. На вибори не ходила. Шо? Спала. Всмислі? То вам заняться нічим то ви зранку вже скрізь. А в мене один вихідний. От і спала. Шо? До Оксани на манікюр. Да, важливіше. Хожу як бомжиха. Ото такий же й заміж з одним вихідним.
#КиєвеМій
ВАЖЛИВО!
Дійшла логічного завершення історія тривалістю маже в два тижні. 15 жовтня я попросив у вас допомоги в дуже серйозному зборі на ремонт УЗІ апарата для реанімації новонароджених ОХМАТДИТ. Спочатку мова йшла майже про двісті тисяч гривень. Я дуже переживав, що не знайду таку суму і навіть декому з вас дзвонив і писав залучаючись підтримкою.
Трошки більше ніж за добу майже вся сума була зібрана, а я тим часом шукав варіанти як зекономити і розумно розпорядитися вашими грошима. Паралельно з'явилася інформація про ще один несправний апарат в відділенні радіології.
Отже. За ремонт двох апаратів УЗІ для відділень реанімації новонароджених і радіології ОХМАТДИТ заплачено 105 000 (сто п’ять тисяч) грнивень.
Нам пощастило, бо ми з вами не мусили проводити тендери чи влаштовувати інші танці з бубнами - я знайшов сертифіковану компанію яка має право офіційно ремонтувати таке обладнання і надавати гарантію і заплатив гроші. Готівкою.
Я не буду зараз називати компанію бо зроблені дуже серйозні знижки, частина робіт виконана за їхній рахунок і це може бути неправильно сприйняте конкурентами. Головне, що всі гарантійні документи та акти виконаних робіт є у лікарів.
Було знято готівкою 110000 грн.
Після розрахунку решту повернуто на картку. В фіналі по залишку маємо таке: 76896+4017=80913 грн.
Ці гроші будуть поступово використані на інші потреби реанімації новонароджених ОХМАТДИТ (вже зараз потребують ремонту кілька апаратів ІВЛ) і на Меджибізький інтернат де вже днями буде проводитися вакцинація проти грипу.
Дяка всім до неба. Це був дуже напружений для мене збір. Однак все вийшло. Низький уклін і дяка кожному. хто долучився. Про всі трати які надалі будуть з залишку - звітуватиму окремо. Робімо добро, а там побачимо.
Дійшла логічного завершення історія тривалістю маже в два тижні. 15 жовтня я попросив у вас допомоги в дуже серйозному зборі на ремонт УЗІ апарата для реанімації новонароджених ОХМАТДИТ. Спочатку мова йшла майже про двісті тисяч гривень. Я дуже переживав, що не знайду таку суму і навіть декому з вас дзвонив і писав залучаючись підтримкою.
Трошки більше ніж за добу майже вся сума була зібрана, а я тим часом шукав варіанти як зекономити і розумно розпорядитися вашими грошима. Паралельно з'явилася інформація про ще один несправний апарат в відділенні радіології.
Отже. За ремонт двох апаратів УЗІ для відділень реанімації новонароджених і радіології ОХМАТДИТ заплачено 105 000 (сто п’ять тисяч) грнивень.
Нам пощастило, бо ми з вами не мусили проводити тендери чи влаштовувати інші танці з бубнами - я знайшов сертифіковану компанію яка має право офіційно ремонтувати таке обладнання і надавати гарантію і заплатив гроші. Готівкою.
Я не буду зараз називати компанію бо зроблені дуже серйозні знижки, частина робіт виконана за їхній рахунок і це може бути неправильно сприйняте конкурентами. Головне, що всі гарантійні документи та акти виконаних робіт є у лікарів.
Було знято готівкою 110000 грн.
Після розрахунку решту повернуто на картку. В фіналі по залишку маємо таке: 76896+4017=80913 грн.
Ці гроші будуть поступово використані на інші потреби реанімації новонароджених ОХМАТДИТ (вже зараз потребують ремонту кілька апаратів ІВЛ) і на Меджибізький інтернат де вже днями буде проводитися вакцинація проти грипу.
Дяка всім до неба. Це був дуже напружений для мене збір. Однак все вийшло. Низький уклін і дяка кожному. хто долучився. Про всі трати які надалі будуть з залишку - звітуватиму окремо. Робімо добро, а там побачимо.
Зустрічайте новий трек пам‘яті Дані Дідіка
Gránat - місяць.
Слухайте своє. Діліться своїм. Розповідайте про героїв. Так працює пам'ять https://www.youtube.com/watch?v=_b1T_3L5uIg
Gránat - місяць.
Слухайте своє. Діліться своїм. Розповідайте про героїв. Так працює пам'ять https://www.youtube.com/watch?v=_b1T_3L5uIg
YouTube
GRÁNAT - Місяць (проект "Так працює пам'ять")
Музичний проект "Так працює пам'ять" - присвята пам’яті Дані Дідіка, який загинув в результаті теракту біля харківського Палацу спорту під час маршу Єдності ...
Нате трошки Києва згори. Осінь вже в кожному кадрі.
Ну і музика Serge Pavkin надихає монтувать. Підписуйтеся на канал в ютубі і буде вам всякого відео багацько) https://youtu.be/3oOEfAi6vDI
Ну і музика Serge Pavkin надихає монтувать. Підписуйтеся на канал в ютубі і буде вам всякого відео багацько) https://youtu.be/3oOEfAi6vDI
YouTube
КИЄВЕ МІЙ 2
Share your videos with friends, family, and the world
Попри те, що віруючи люди це не афішують, а мо й не знають, свято Хелоуіна, принаймні один з його найактуальніших елементів, напряму пов’язане з церквою.
Мова про малих колядників, які ходять по хатах із криками «Trick or treat», «Відкупись, або зачарую» (дослівно: «зроблю фокус або пригощай»), тобто «погрожуючи» наробити всіляких «магічних неприємностей» мешканцям дому, якщо ті не дадуть чогось.
Цей дивний звичай, ніяк не пов'язаний з «днем померлих», став вже американським додатком до Хелловіну.
А від початку він походив з Англії, де з настанням англіканства в XVI-му столітті, почалися переслідування католиків.
В свою чергу католики, як справжні добрі самаритяни, змовилися і запланували висадити в повітря короля Якова І-го та весь Парламент. Однак тодішні Баканови-Авакови вибухівку знайшли, а організатора, Гая Фокса, повісили 5 листопада 1605 року. Цей день, Guy Fawkes’ Day, і дотепер є народним святом в Англії.
Саме відтоді підпиті гуляки в масках ходили вже в глуху ніч з 4-го на 5-е листопада по домах католиків і просили пива чи солодощів для продовження святкування. При цьому часто виговорювали «Trick or treat», «пригощай або буде фокус».
Традиція святкувати цей день переїхала до Америки разом з англійськими переселенцями. Та після революції була послана під три чорти разом з іншими англійськими святами. Та ходіння по домівках з цим «trick or treat» стало вже досить популярним. Зокрема у дітей, тож його перенесли на іншу ніч, саме на «Hallowe'en».
Мова про малих колядників, які ходять по хатах із криками «Trick or treat», «Відкупись, або зачарую» (дослівно: «зроблю фокус або пригощай»), тобто «погрожуючи» наробити всіляких «магічних неприємностей» мешканцям дому, якщо ті не дадуть чогось.
Цей дивний звичай, ніяк не пов'язаний з «днем померлих», став вже американським додатком до Хелловіну.
А від початку він походив з Англії, де з настанням англіканства в XVI-му столітті, почалися переслідування католиків.
В свою чергу католики, як справжні добрі самаритяни, змовилися і запланували висадити в повітря короля Якова І-го та весь Парламент. Однак тодішні Баканови-Авакови вибухівку знайшли, а організатора, Гая Фокса, повісили 5 листопада 1605 року. Цей день, Guy Fawkes’ Day, і дотепер є народним святом в Англії.
Саме відтоді підпиті гуляки в масках ходили вже в глуху ніч з 4-го на 5-е листопада по домах католиків і просили пива чи солодощів для продовження святкування. При цьому часто виговорювали «Trick or treat», «пригощай або буде фокус».
Традиція святкувати цей день переїхала до Америки разом з англійськими переселенцями. Та після революції була послана під три чорти разом з іншими англійськими святами. Та ходіння по домівках з цим «trick or treat» стало вже досить популярним. Зокрема у дітей, тож його перенесли на іншу ніч, саме на «Hallowe'en».
Оскільки в нас люди самі шукати інформацію не люблять, розкажу вам про ліхтар Джека. В цій історії прекрасно все. Особливо те, що за легендою Джек був гультяй і п’яниця.
Оскільки це відбувалося в темні часи, то в якись момент, коли клята печінка остаточно відмовила, по Джека прийшов сам Диявол. Лічно. Джек не розгубився і запропонував гостю піти в паб набухатися, мовляв все одно капці за ікону кидать, то хоч буде, що згадать.
Диявол був чи то тупий чи теж ласий до елю, однак вони пішли. Пішли і пиячили скільки могли.
В фіналі Джек сказав, що не має бабла аби заплатить за випите і запропонував дияволу перетворитися на монету.
- Тобі яка різниця? Я розплачуся, а ти потім з каси втечеш?
Диявол перетворився на монету, а Джек кинув її в кишеню до срібного хрестика який відбирав у нечистого силу.
В результаті Джек виторгував у диявола ще рік життя. А через рік знову надурив його, вигадавши історію з яблуками. Якщо коротко то це виглядало так.
- Ні за чим так не сумуватиму в пеклі, як за яблочками зі старої яблуньки, шо на краю города. Полізь зірви мені одненьке перед смертю бо мене вже ноги не носять.
Коли диявол поперся на дерево Джек надряпав на стовбурі хреста і той нк міг спуститися. Так він виторгуаав ще десять років життя які пив, гуляв і морально розкладався.
Коли печінка відмовила втретє, диявол вже до нього не прийшов. Джек помер, однак виявилося, що на небо його брати нема за які заслуги, а до пекла диявол не хоче бо задовбав. Тож в результаті Джек Джек став неприкаяною душею і почав блукати по землі. Наостанок диявол кинув йому зі сміхом вуглик з пекла, який мав освітлювати дорогу у вічній темряві.
Джек поклав вуглик в виїдену ріпу і пішов. І досі ходить. А оті всякі гарбузи то вже в гамериці потім придумали.
Отакі діла.
Оскільки це відбувалося в темні часи, то в якись момент, коли клята печінка остаточно відмовила, по Джека прийшов сам Диявол. Лічно. Джек не розгубився і запропонував гостю піти в паб набухатися, мовляв все одно капці за ікону кидать, то хоч буде, що згадать.
Диявол був чи то тупий чи теж ласий до елю, однак вони пішли. Пішли і пиячили скільки могли.
В фіналі Джек сказав, що не має бабла аби заплатить за випите і запропонував дияволу перетворитися на монету.
- Тобі яка різниця? Я розплачуся, а ти потім з каси втечеш?
Диявол перетворився на монету, а Джек кинув її в кишеню до срібного хрестика який відбирав у нечистого силу.
В результаті Джек виторгував у диявола ще рік життя. А через рік знову надурив його, вигадавши історію з яблуками. Якщо коротко то це виглядало так.
- Ні за чим так не сумуватиму в пеклі, як за яблочками зі старої яблуньки, шо на краю города. Полізь зірви мені одненьке перед смертю бо мене вже ноги не носять.
Коли диявол поперся на дерево Джек надряпав на стовбурі хреста і той нк міг спуститися. Так він виторгуаав ще десять років життя які пив, гуляв і морально розкладався.
Коли печінка відмовила втретє, диявол вже до нього не прийшов. Джек помер, однак виявилося, що на небо його брати нема за які заслуги, а до пекла диявол не хоче бо задовбав. Тож в результаті Джек Джек став неприкаяною душею і почав блукати по землі. Наостанок диявол кинув йому зі сміхом вуглик з пекла, який мав освітлювати дорогу у вічній темряві.
Джек поклав вуглик в виїдену ріпу і пішов. І досі ходить. А оті всякі гарбузи то вже в гамериці потім придумали.
Отакі діла.
Дуже часто можна почути, що Хелоуін має ірландське коріння. Та на сьогодні можна казати, що в теперішньому вигляді це просто калейдоскоп різних традицій.
Зокрема частина з костюмованим перевдяганням швидше за все походить з Франції де у четвертому-п’ятому сторіччі вирували страшні катаклізми на зразок чуми яка забрала чи не третину тодішньої європейської популяції.
Перед загрозюю гігнуть від тодішнього ковіду, люди все інтенсивніше обговорювали життя після смерті. Різні театралізовані вистави мали у своєму репертуарі постановки про смерть, про чистилище і про пекло, щоб нагадувати кожному про його смертність та про марноту і швидкоплинність життя.
Здебільшого вистави мали назви «Танець Смерті» чи «Танець Жаху». Згадка про це залишалася часто на стінах цвинтарів, на яких малювали середньовічні «графіті»: диявол на ланцюгу веде до могили чи то короля, чи то тодішнього Гепу, монаха, чи селянина.
Звичайно, у виставі також брали участь такі персонажі, як «диявол» чи «смерть». А от відьми, павуки і інша нечість, з’явилися в святкуванні пізніше - їх всунули едолугі американські маркетологі дев’ятнадцятого сторіччя.
Тоді були популярні листівки-запрошення, на яких для більшого ефекту «моторошності» почали поміщати у різних колажах відьом. А потім неосвічені фольклористи, не знаючи звідки взялася відьма, та й взагалі інші «страшні» персонажі, а лише чули, що це принесли ірландці, впровадили до свята «блукаючий вогник», тобто ліхтар Джека. Отаке.
Такі діла.
Зокрема частина з костюмованим перевдяганням швидше за все походить з Франції де у четвертому-п’ятому сторіччі вирували страшні катаклізми на зразок чуми яка забрала чи не третину тодішньої європейської популяції.
Перед загрозюю гігнуть від тодішнього ковіду, люди все інтенсивніше обговорювали життя після смерті. Різні театралізовані вистави мали у своєму репертуарі постановки про смерть, про чистилище і про пекло, щоб нагадувати кожному про його смертність та про марноту і швидкоплинність життя.
Здебільшого вистави мали назви «Танець Смерті» чи «Танець Жаху». Згадка про це залишалася часто на стінах цвинтарів, на яких малювали середньовічні «графіті»: диявол на ланцюгу веде до могили чи то короля, чи то тодішнього Гепу, монаха, чи селянина.
Звичайно, у виставі також брали участь такі персонажі, як «диявол» чи «смерть». А от відьми, павуки і інша нечість, з’явилися в святкуванні пізніше - їх всунули едолугі американські маркетологі дев’ятнадцятого сторіччя.
Тоді були популярні листівки-запрошення, на яких для більшого ефекту «моторошності» почали поміщати у різних колажах відьом. А потім неосвічені фольклористи, не знаючи звідки взялася відьма, та й взагалі інші «страшні» персонажі, а лише чули, що це принесли ірландці, впровадили до свята «блукаючий вогник», тобто ліхтар Джека. Отаке.
Такі діла.
Тисну вам, братва, роман на добрий сон.
Жив був в одній хаті мужик. Не бобер, но й не чорт. І от раз він пише своїй бабі маляву, мол «замастирь мені, старуха, колобка».
І приносить коногон отвєточку мол “Вечір в хату, часік в радость, колобка не замастирю, борошна і на пів тромбона нема».
Засумував мужик і знову маляву тіснув тіпа «старуха ти тут нє гоні пургу, а розпєдаль тему як доросла, а то вийду спитаю як з понімающєй».
Вопщім баба пошелестіла баняками і замастирила колобка на радість мужику. І принесла його з черговим грєвом.
Прийомщик хотів колобка швайкою проколоть шоб бува чого всередині не було, но колобок стрибнув зі стола і звалив потіхому.
Валить колобок вздовж баркаса до бараків, а на зустріч йому вертухай.
- Стій! - кричить колобку, - Стріляти буду!
- Ти шо, амбал, страх втратив, не бачиш акадєміка? Завали хлєбало, а то так заспіваю, що тебе й кум не відкачає! Від баби звалив, від прийомщика звалив, і від тебе звалю в п‘ять сєк!
І покотився далі. А назустріч йому баландьор.
- Стій, - кричить колобку, - а то урекаю.
- Сиш, ти чє тут базар тримаєш? Я колобок! Від баби звалив, від прийомщика звалив, від вертухая звалив, і від тебе, фраєрок, звалю.
І покотився далі. Котиться аж раптом назустріч йому бик коридорний.
- Стій, - каже колобку, - а то безтолковку відремонтую.
- Ти, баклан, думай з ким базариш! Я колобок. Від баби звалив, від прийомщика звалив, від вертухая звалив, від баландьора звалив і від тебе звалю без нещастя.
І покотився далі прямо в камеру до мужика.
- Нарешті - каже мужик, - я думав ти вже в бєга подався.
- Від баби звалив, від прийомщика звалив, від вертухая звалив, від баландьора звалив, від бика теж звалив. Лише б на хату до тебе, чесного мужика, швидше б заїхать.
- Правильний ти, колобок, навіть їсти тебе западло.
- Не жалій мене. У кожного своя доля і свій хрест.
І поставив на перо мужик колобка, метнув ніфєля пацанам і розділив його з братвою честь по честі. Вся хата імєла мужику благодарочку.
Тут і конєц роману. А хто слухав, перевір кармани.
Жив був в одній хаті мужик. Не бобер, но й не чорт. І от раз він пише своїй бабі маляву, мол «замастирь мені, старуха, колобка».
І приносить коногон отвєточку мол “Вечір в хату, часік в радость, колобка не замастирю, борошна і на пів тромбона нема».
Засумував мужик і знову маляву тіснув тіпа «старуха ти тут нє гоні пургу, а розпєдаль тему як доросла, а то вийду спитаю як з понімающєй».
Вопщім баба пошелестіла баняками і замастирила колобка на радість мужику. І принесла його з черговим грєвом.
Прийомщик хотів колобка швайкою проколоть шоб бува чого всередині не було, но колобок стрибнув зі стола і звалив потіхому.
Валить колобок вздовж баркаса до бараків, а на зустріч йому вертухай.
- Стій! - кричить колобку, - Стріляти буду!
- Ти шо, амбал, страх втратив, не бачиш акадєміка? Завали хлєбало, а то так заспіваю, що тебе й кум не відкачає! Від баби звалив, від прийомщика звалив, і від тебе звалю в п‘ять сєк!
І покотився далі. А назустріч йому баландьор.
- Стій, - кричить колобку, - а то урекаю.
- Сиш, ти чє тут базар тримаєш? Я колобок! Від баби звалив, від прийомщика звалив, від вертухая звалив, і від тебе, фраєрок, звалю.
І покотився далі. Котиться аж раптом назустріч йому бик коридорний.
- Стій, - каже колобку, - а то безтолковку відремонтую.
- Ти, баклан, думай з ким базариш! Я колобок. Від баби звалив, від прийомщика звалив, від вертухая звалив, від баландьора звалив і від тебе звалю без нещастя.
І покотився далі прямо в камеру до мужика.
- Нарешті - каже мужик, - я думав ти вже в бєга подався.
- Від баби звалив, від прийомщика звалив, від вертухая звалив, від баландьора звалив, від бика теж звалив. Лише б на хату до тебе, чесного мужика, швидше б заїхать.
- Правильний ти, колобок, навіть їсти тебе западло.
- Не жалій мене. У кожного своя доля і свій хрест.
І поставив на перо мужик колобка, метнув ніфєля пацанам і розділив його з братвою честь по честі. Вся хата імєла мужику благодарочку.
Тут і конєц роману. А хто слухав, перевір кармани.
Сьогодні днюха у Митця. Людини, завдяки якій в дев'яностих я виграв ящик коняку, який правда, мені так і не віддали.
Я забився, що напишу за два дні два оповідання які людина не зможе відрізнити від його. Так з'явилися "Нові пригоди кота Леопольда" і "Як пишуться вірші".
Набагато пізніше я почав читати їх на зустрічах. Ще набагато пізніше я розказав про цю історію Митцю в Купідоні. Він їв, пив, ніби слухав і навіть кивав, хоча будо видно, що його заїбали такі штимпи зі своїми історіями. В любому разі мені є за шо подякувать.
З днюшкою, Лесь Подерв'янський
Я забився, що напишу за два дні два оповідання які людина не зможе відрізнити від його. Так з'явилися "Нові пригоди кота Леопольда" і "Як пишуться вірші".
Набагато пізніше я почав читати їх на зустрічах. Ще набагато пізніше я розказав про цю історію Митцю в Купідоні. Він їв, пив, ніби слухав і навіть кивав, хоча будо видно, що його заїбали такі штимпи зі своїми історіями. В любому разі мені є за шо подякувать.
З днюшкою, Лесь Подерв'янський