Рядавой ламачєнка крєстовий паход закончіл. Усіку прігатовіцца.

Київ, метро Арсенальна.
На ескалаторі чую ззаду розмову.
- Іра нє малілась і забалєла.
Повертаюся. Стоять він і вона. Без масок, но вона в платочку. Перелякано дивляться на мене.
- А Вася молився, - кажу, - но його все одно побили.
- Кагда? - питає раптом він.
- Сьогодні.
Перехрестив їх широко і відвернувся. Думав на спину плюнуть. Но ні.

#КиєвеМій

Кубло з кумів і кагебістів,
перефарбованих уже
у стольному засіли місті
як партія ОПЗЖ....
(про заборону згадування медведчука у книзі про Стуса)

@like #7ffa440a4ffb6ecf9

І прийде день, коли одна людина скаже «заборонити книжку», а мільйони йому скажуть «пішов нахуй син поліція»!

Я вірю, що цим відео ви поділитеся з друзями і рознесете його по всіх кутках інтернету.
Це про нас. Про нашу пам'ять.
Про те, що можна бути людиною а не "малєнькім чєловєком". Про те, що можна прикривати собою іншим, а можна к флюгер крутитися за вітром бо "єсть что тєрять".
Це про героїв і про зрадників. Про неймовірний сум втрат і про жагу справедливості.
Це про "... і де б ти не був тепер, я пам'ятаю тебе".
Це про Даню Дідіка.
Включить. Послухайте. Вчергове зазирніть в очі дитини яку вбили, а потім зрадили. Розкажіть хлопця іншим. Не дайте місцевій владі Харкова і педколективу 11 школи поховати його вчинок під лахміттям власної нікчемності. Так працює пам'ять
https://www.youtube.com/watch?v=gjJCJTVQmVY

На туалетному папері
Він економив все життя
Навчили ще в есесесері
Газет не кидать у сміття.

Тим більше тоннами листівки
Під вибори усім сують.
Беріг зароблені копійки
Дурних не сіють, не оруть.

Розумний в виборчу атаку
Аагіток може назбирать
Шо можна витирати сраку
І рік і два і навіть п’ять.

І як прийде кінець бідаці
У морзі всім покаже він.
Відбиту фарбами на сраці
Історію партійних війн.

Рідкісне фото: Стус читає Вакарчука

Моє відділення укрпошти саме невмінозне в усій галактиці.
Відкриваю поштову скриньку, а там повістка. СРОЧНО явитися за отриманням міжнародної посилки.

Оскільки посилки з-за кордону я час від часу отримую, то нічого не підозрюючи мендлюю у відділення.
⁃ Щас, - жінка забирає папір і бодро дефілює до стілажа з посилками.
Через деякий час розумію, що щось не так.
⁃ А вона в вас велика?
⁃ І гадки не маю!
Жінка зве іншу співробітницю. Починають перетрушувать шафу вдвох.
⁃ Шось не так? - питаю.
⁃ Давайте телефон ми спитаємо у вашого поштальйона шо вона хотіла? І вам передзвонимо.
⁃ А я вдруге йтиму до вас?
⁃ Ну да.
⁃ А може ви таки розберетеся, шо відбувається, просто зараз?
Жінка пішла дзвонить листоноші.
⁃ А чого срочно? - долетіло з підробки? - не помниш? А хто должен помнить?
Стою і з останніх сил зберігаю дзен.
⁃ Навєрно ми її одправили назад, - нарешті повертається до мене жінка.
⁃ Навєрно?
⁃ Навєрно.
⁃ А хто ми?
Мовчить, крутить папірець в руках.
⁃ Є ж якісь документи, якщо ви відправили? Якого числа?
⁃ Я не знаю. Просто у вас тут написано «срочно» значить вже спливав термін.
⁃ А якого числа це «Срочно» було сформульовано.
⁃ Я не знаю.
⁃ А ким?
⁃ Навєрно вашим поштальйоном.
⁃ А він сам формулює, чи йому хтось дає інформацію по термінах?
⁃ Я не знаю.
⁃ І шо будемо робить?
Жінка ще деякий час втикає в папірець і зрештою йде ще до однієї співробітниці яка саме звільнилася.
⁃ Ось!
⁃ А там дивилася?
⁃ Нема.
⁃ А в отій коробці шо непонятно шо?
⁃ Теж нема.
⁃ Странно.
Нарешті в справу втручається наймолодша співробітниця. Бере папірець і шось вбиває собі цифри в телефон.
⁃ О! Знайшла!
⁃ От ти молодець! - скрикує та жінка, що спілкувалася зі мною від початку, - де?
⁃ На сайті укрпошти! - повертається до мене, - дивіться, тут пишуть, що ви її вже забрали!
⁃ Коли?
⁃ В вересні! - радісно додає вона.
⁃ Точно?
⁃ Ну так пишуть! А ви не забирали?
⁃ Я зустрічав кілька посилок, однак я ж не пам’ятаю всі номери.
⁃ А нада пам’ятать, - бурчить та жіночка, що шукала посилку.
⁃ А нашо ви мені прислали цей виклик?
⁃ То не ми, то поштальйон!
⁃ Тобто вона просто так принесла?
⁃ Нада було вам провірить перед тим як іти до нас.
⁃ Де?
⁃ На сайті. Ось бачите ж вона знайшла?
⁃ А ви, коли я прийшов де перевіряли?
⁃ У нас тут своя система.
⁃ А чому казали, що навєрно відпоавили назад? Дурня повна.
⁃ Не морочте голову, в нас роботи купа.
⁃ Я бачу.
Одним словом маю 30 хвилин згаяного життя і цей пост.

Київ, Паньківська.
Дві мами чекають дітей з секції.
⁃ А шо то на кутку за барельєф? - питає одна.
⁃ Вроді Леся Українка тут жила. Це ж центр, - видає друга.
⁃ Це хрущовка, якшо шо, - кажу.
⁃ І шо? - перепитує друга.
⁃ Та нічьо. Просто інформую.
#КиєвеМій

⁃ Привіт, командире!
⁃ Привіт!
⁃ Як ти?
⁃ Та всяке буває.
⁃ Шо ти? Де ти?
⁃ Працюю.
⁃ Де?
⁃ На будівництві. Сторожем.
⁃ Ой, йопт, командире!
⁃ Та норм. Не парся.
⁃ А я оце на мітинг!
⁃ Я теж хожу час від часу.
⁃ Наших бачиш?
⁃ Декого.
⁃ І шо?
⁃ Та шо? Норм. Живі і добре.
⁃ Не поважають нас, командире!
⁃ Хто?
⁃ Та всі!
⁃ Та чого? Мене на роботі поважають!
⁃ На якій роботі, командире, сторожем?
⁃ А ти ким хочеш буть? Міністром?
⁃ Ми ж воювали!
⁃ Воювали. Всі нормальні люди або воювали, або допомогали. Ти ж пам’ятаєш Пупсіка? Або Пижика?
⁃ Пижик це той, шо просився до нас хоч на кухню, бо нікуди не брали?
⁃ Він.
⁃ А Пупсіка ж після першого бою ми евакуювали в тил бо ковбасило як Тарасові хату.
⁃ Угу. Шоб ти знав, один вже депутат, а другий балотується від мразоти. І з таким самим добровольчим шевроном як і в нас на всіх плакатах.
⁃ Та ти шо?
⁃ От тобі й шо! А мені хоч очі повибивай від сорому!
⁃ Ну не всі ж такі?
⁃ Не всі. От підеш на мітинг і запитай хто тепер де?
⁃ В сенсі?
⁃ В сенсі хто де працює.
⁃ А до чого тут?...
⁃ А до того, що більшість з війни вже пару років як повернулася.
⁃ І шо?
⁃ От і спитай шо? Я одного дьорнув, мол іди до мене на будівництво, а він знаєш що сказав?
⁃ ?
⁃ Сказав шо єбав за десять тисяч карячитися, шо він не за те воював. А в самого маля, дружина і хата в кредиті!
⁃ Так а чим він не правий, командире? Він шо за подачки воював?
⁃ Я не знаю хто за шо воював. У нас не було стільки часу шоб розказувать хто за шо. Я знаю за шо я воював.
⁃ За шо?
⁃ Шоб на будівництві сторожем працювать.
⁃ Ну да!
⁃ Все ж краще ніж жити під триколоровими гандонами чи на підвалі гнить. Або взагалі в землі лежать.
⁃ Не розумію я тебе, командире.
⁃ Нічого. На все свій час.
⁃ Сорі. Мені вже час бігти!
⁃ Плюс.

#1000і1НічВійни #діалоги

Нічний Хрещатик

Будинок профспілок

Добраніч, блд!

Жив у нас на вулиці Вася пожежник. Веселий такий дядько у вічно засмальцьованому піджаку і вигорілій на сонці кепці.
⁃ Пожежник, йди партєйку в підкидного? - звали мужики.
⁃ Та нема часу! - біжу на роботу!
⁃ Дивися не перепрацюй, бо знаємо тебе.
Пожежник сміявмя і біг у справах.
⁃ Дядь Вась, - питали діти, - а ви справжній пожежник?
⁃ Та ні, то все люди придумали! Був у мене просто один випадок...
⁃ Розкажіть!
Пожежник поправляв кепку, закурював і робив трагічну мармизу.
⁃ Я ж в школі сторожем працюю. І були в нас якось вибори. Я всю п’ятницю й суботу готував спортзалу, розставляв з жінками столи, скриньки ті виставляв, монтував кабінки для голосування.
⁃ І шо?
⁃ І втомився як чорт. Вони то порозходилися на ніч перед неділею, а я лишився сторожувать. Сиджу, в очі неначе піску насипали, злипаються. Вже і каартал по тєліку подивився, і кави випив, а нічого не бере, відчуваю, шо засинаю.
Розповідаючи пожежник жестикулював і показував як його зморював сон.
⁃ Засну, думаю, а я ж матеріальновідповідальний. А раптом хто скриньку для голосування вкраде? А спати то хочеться? Ну я й вирішив, що ляжу хоч на годинку на матах в спортзалі.
Одним словам Вася закрив школу, засунув між ручками дверей швабру і заснув. І снилося йому, що він ніби капітан корабля у відкритому морі. І шторм, гром та блискавки! А він веде корабель уперед.
А тим часом зрання виборча комісія лупила в двері спортзали бо не могла відкрити дільницю.
⁃ Викликали вже й міліцію. Думали мене мо вбили. Ті спробували двері вибивать, но швабра крепка, не вийшло. Тоді один поліз по евакуаційній драбині у вікно. Саме в цей момент я прокинувся. І думав злодій. І як завалую з переляку.
Гучна історія була свого часу. Бо ж хотіли спочатку Василю приписати тероризм і зрив виборів. Но зрештою нічого не довели. Нема такого закону щоб втомлену людину карать.
⁃ Так а пожежник?
⁃ Та то ж люди ржали, мовляв спав міцно як пожежник, шо з пушки не розбудиш! І прилипло. Но пожежник ще нічого, красіво. Хоч не терористом назвали. Єдине, що більше мене під вибори в школі на ніч не лишають. І швабру на ніч технічки ховають.
#Ми

Ви не зможете допомогти всім. Ваше завдання не минати хочаб тих, кому можете.

Київ, Володимирська.
Запустив дрона. Вітер чималий, тож слідкую уважно. Краєм ока поруч фіксую п’яне тіло.
- Братішка, - суне до мене.
- Відійдіть будь ласка, - кажу якомога спокійніше.
- Што?
- Ви мені заважаєте.
- Так ета, пару капєєк.
- Чувак, я тебе прошу, відійди, ти заважаєш.
- А шо ти тут снімаєш, да?
- Ви погано розумієте?
- Мнє проста пару капєєк.
Розвертаюся до нього.
- Пішов нахуй звідси. Швидко.
- Та я ж нічєво, проста паінтірісавался.
- Я тебе як людину просив? Не доходить? - роблю крок в цого бік.
- Даходіт. Я пашол...
- Бувай.
#КиєвеМій

Київ, вулиця Толстого.
На перехресті чекаючи світла дівчина говорить в телефон.
⁃ Ні мама, в церкву не ходила. Шо? Нє. На вибори не ходила. Шо? Спала. Всмислі? То вам заняться нічим то ви зранку вже скрізь. А в мене один вихідний. От і спала. Шо? До Оксани на манікюр. Да, важливіше. Хожу як бомжиха. Ото такий же й заміж з одним вихідним.
#КиєвеМій

В ефірі психічно нестабільна рубрика «пєрєпісь з насєлєнієм». Перед виборами в людей вальти збиваються в купу з двох колод. Візуально на акаунті в людини все тихо і без коливань. Тож замазав авку. Мало лі шо там сталося?

Ну от, а я ще 13 жовтня казав шо так і буде.

https://www.facebook.com/100000029829152/posts/4734892243188390/?d=n

Автора фотки не знаю.

Колись один чувак починав кожне інтерв'ю словами "Я Андрій Миколайчук, автор пісні "піду втоплюсь я у річці глибокій..."

Коли мене будуть питати про ці часи я знатиму, що сказати... якшо не сидітиму, звісно.