Українська поезія Донеччини

Цей матеріал по правді достойний внімання і поширення, поскільки це настояща перлина, яку не кажний зможе знайти, не знаючи, шо іменно шукать.

Журнал "Забой" виходив у 1923–1932 годах, сперва у Бахмуті, і также трохи одне времʼя у Луганську. Заснований цей журнал був руськими, но свій український розквіт получив у коротке времʼя політики "коренізації", коли місні донеччанські українськоязичні поети накінець получили свободу публікування. Українську поезію в «Забої» печатали Василь Іванів-Краматорський, Кость Герасименко, Микола Упеник, Дмитро Надіїн, а также інколи Володимир Сосюра, прозаїки Григорій Баглюк, Василь Грайворонський, Юліан Западинський, Фелікс Ковалевський.

Унікальність видання также полягала в тім, шо печатались переважно обичні завідські робочі.

Після зміни українізації на тотальну русифікацію у 30-х, журнал було репресовано, декого з редакції було даже розстріляно, декого зослано. Поскільки це були поети локального масштабу, про більшість з них ви даже не знайдете інхвормації на Вікіпедії.

У цьому одному пості розказать про всіх не вийде, тому хотю ограничиться Василем Іванівим-Краматорським, бо сам я, як автор цього каналу, краматорівець.

Про біограхвію Василя ізвісно очень мало. Його ім'я і дві хвамілії, скоріш усього, являються творчими псевдонімами. Ми не знаємо даже його дати нарождення, не кажучи вже про дату чи причину смерті. Хоча деякі істочники натякають, шо його доля тоже могла скластися трагічно, як і в остальних «Забойців». У пості прикріплено чи не єдине його наявне хвото. Але шо ми знаємо про нього, так це вірші, які він публікував у «Забою». Конєшно, зміст віршів не міг не бути просякнутий комуністичною ідеологією. Но було б дурним не замітить у його віршах тематику любові до рідного краю, країни, природи та батьків.

Слідуючі чотирі дні ми опублікуєм чотирі самі ізвісні поезії Василя

Хочеться висловить оддільну благодарність каналу Наші 20-ті за їхню роботу про українське письменництво тих годів, особенно Степу і Слобідщини

Підписаться