✙Херсонська Овочебаза✙

Forwarded from ГалРайх /у/ ✙ | #УкрТг (Vasya Pupkin)

На прохання підписників.

Тогочасні московитські інтригани закидали йому: "якщо не повне співчуття сепаратному мареву, то якесь схвалення тенденцій щодо відокремлення Малоросії"
"На всякий пчих не навідповідаєшся, народився я в серці Малоросії — чернігівському Конотопі, тому не може раптом з мене вийти якийсь там тамбовець, могильовець чи калужанин, і звісно не бердичівець — кожному своє" - відповідав їм генерал Михайло Іванович Драгомиров, нащадок козацько-старшинського роду Драгомирецьких.

Прославлений полководець Російської Імперії не забував своє коріння, за спогадами його доброго друга українського історика Дмитра Багалія генерал розмовляв українською мовою та любив слухати українські народні пісні.
"Як щирий хохол М.І. розчулювався, слухаючи українських пісень. Бувало, В.М. Давидов як заллється піснею «Не гай, а Божий рай», у Драгомирова виступають сльози, і просить він повторити ще й ще"

Український драматург Микола Садовський називав Драгомирова "Таємним Никодимом українства". На посаді генерал-губернатора Київщини, Волині та Поділля Михайло Іванович дуже активно сприяв друку видань українською мовою, українському театру та україномовній початковій освіті. Генерал приятелював з українофільською інтелігенцією того часу, мав зв'язки зі "Старою Громадою" - просвітницькою українською організацією котра була заборонена Емським указом "царя-визволителя" Александра II.

Перечисляти заслуги генерала Драгомирова перед Україною можна дуже довго, але нажаль, він не зміг повноцінно ввійти в пантеон національних героїв України, зате уродженець Конотопа ввійшов в пантеон національних героїв Болгарії.

Талановитий полководець та військовий теоретик в бою поводився як справжній козак та не ховався за спинами підлеглих. В москвинсько-турецькій війні 1877—1878 займав пост командувача 14-ї піхотної дивізії, котра першою переправилась через Дунай.

Переправа дивізії Драгомирова через Дунай почалася близько 2-ї години ночі 15 червня і тривала під вогнем супротивника до 14-ї години. На той час турецькі війська було відкинуто від берега і захоплено місто Систов (Свиштов), що забезпечило переправу чотирьох корпусів основних сил. За блискучі та професійні військові дії Александр II нагородив Драгомирова орденом святого Георгія 3-го ступеня.

Наприкінці червня 14-та дивізія у складі Передового загону генерал-лейтенанта Гурко брала участь у взятті міста Тирново, потім у оволодінні гірськими перевалами. У період контрнаступу переважаючих сил противника на Балканах почалася героїчна оборона Шипкінського перевалу, в критичний момент Драгомиров привів резерв на допомогу російсько-болгарському загону Столєтова, який обороняв перевал. 12 серпня на Шипці Михайла Івановича було поранено в коліно правої ноги, після чого він відбув в Кишинів та не зміг більше командувати 14-ю дивізією по стану здоров'я.

Враховуючі широку поширеність прокацапських поглядів серед болгар, в заключення хотілося б спитати у болгарських русофілів: "Як воно, плювати на могилу герою вашої нації? Як воно, підтримувати знищення його мови та культури?"
#Altfa_Educationem
#Altfa_Oratio

42 viewsLe Did, 05:41