Forwarded from 𒋲𝗡𝗦𝗧𝗥𒋲
>США
>Зброю дістати нєхуй робити
>Опущєна хуйня вбила 6 чоловік
>Росія та окупований підорахією Крим
>Для того, щоб легально дістати зброю в цих єбєнях треба повторити подвиги Геракла та дістати меч короля Артура
>Росляков перехуярив 20+ людей в своїй шаразі, йобнута Казанська чурка вбила 9 чоловік в рандомній школі, лошара-студентик в якого батя жопочлєнєц дирляндії перестріляв 6 чоловік в шаразі, і міг-би перестріляти куди більше, якби йому ногу не відхуярили мусора, якийсь МКУшник перехуярив 19 чоловік з самодєла в школі в Іжевську.
>В пендостані небезпечно, там зброя!!!
>Зброю дістати нєхуй робити
>Опущєна хуйня вбила 6 чоловік
>Росія та окупований підорахією Крим
>Для того, щоб легально дістати зброю в цих єбєнях треба повторити подвиги Геракла та дістати меч короля Артура
>Росляков перехуярив 20+ людей в своїй шаразі, йобнута Казанська чурка вбила 9 чоловік в рандомній школі, лошара-студентик в якого батя жопочлєнєц дирляндії перестріляв 6 чоловік в шаразі, і міг-би перестріляти куди більше, якби йому ногу не відхуярили мусора, якийсь МКУшник перехуярив 19 чоловік з самодєла в школі в Іжевську.
>В пендостані небезпечно, там зброя!!!
👍4
Погані речі існують задля хороших, хороші - для собі подібних
Forwarded from ГалРайх /у/ ✙ | #УкрТг (Vasya Pupkin)
На прохання підписників.
Тогочасні московитські інтригани закидали йому: "якщо не повне співчуття сепаратному мареву, то якесь схвалення тенденцій щодо відокремлення Малоросії"
"На всякий пчих не навідповідаєшся, народився я в серці Малоросії — чернігівському Конотопі, тому не може раптом з мене вийти якийсь там тамбовець, могильовець чи калужанин, і звісно не бердичівець — кожному своє" - відповідав їм генерал Михайло Іванович Драгомиров, нащадок козацько-старшинського роду Драгомирецьких.
Прославлений полководець Російської Імперії не забував своє коріння, за спогадами його доброго друга українського історика Дмитра Багалія генерал розмовляв українською мовою та любив слухати українські народні пісні.
"Як щирий хохол М.І. розчулювався, слухаючи українських пісень. Бувало, В.М. Давидов як заллється піснею «Не гай, а Божий рай», у Драгомирова виступають сльози, і просить він повторити ще й ще"
Український драматург Микола Садовський називав Драгомирова "Таємним Никодимом українства". На посаді генерал-губернатора Київщини, Волині та Поділля Михайло Іванович дуже активно сприяв друку видань українською мовою, українському театру та україномовній початковій освіті. Генерал приятелював з українофільською інтелігенцією того часу, мав зв'язки зі "Старою Громадою" - просвітницькою українською організацією котра була заборонена Емським указом "царя-визволителя" Александра II.
Перечисляти заслуги генерала Драгомирова перед Україною можна дуже довго, але нажаль, він не зміг повноцінно ввійти в пантеон національних героїв України, зате уродженець Конотопа ввійшов в пантеон національних героїв Болгарії.
Талановитий полководець та військовий теоретик в бою поводився як справжній козак та не ховався за спинами підлеглих. В москвинсько-турецькій війні 1877—1878 займав пост командувача 14-ї піхотної дивізії, котра першою переправилась через Дунай.
Переправа дивізії Драгомирова через Дунай почалася близько 2-ї години ночі 15 червня і тривала під вогнем супротивника до 14-ї години. На той час турецькі війська було відкинуто від берега і захоплено місто Систов (Свиштов), що забезпечило переправу чотирьох корпусів основних сил. За блискучі та професійні військові дії Александр II нагородив Драгомирова орденом святого Георгія 3-го ступеня.
Наприкінці червня 14-та дивізія у складі Передового загону генерал-лейтенанта Гурко брала участь у взятті міста Тирново, потім у оволодінні гірськими перевалами. У період контрнаступу переважаючих сил противника на Балканах почалася героїчна оборона Шипкінського перевалу, в критичний момент Драгомиров привів резерв на допомогу російсько-болгарському загону Столєтова, який обороняв перевал. 12 серпня на Шипці Михайла Івановича було поранено в коліно правої ноги, після чого він відбув в Кишинів та не зміг більше командувати 14-ю дивізією по стану здоров'я.
Враховуючі широку поширеність прокацапських поглядів серед болгар, в заключення хотілося б спитати у болгарських русофілів: "Як воно, плювати на могилу герою вашої нації? Як воно, підтримувати знищення його мови та культури?"
#Altfa_Educationem
#Altfa_Oratio
Тогочасні московитські інтригани закидали йому: "якщо не повне співчуття сепаратному мареву, то якесь схвалення тенденцій щодо відокремлення Малоросії"
"На всякий пчих не навідповідаєшся, народився я в серці Малоросії — чернігівському Конотопі, тому не може раптом з мене вийти якийсь там тамбовець, могильовець чи калужанин, і звісно не бердичівець — кожному своє" - відповідав їм генерал Михайло Іванович Драгомиров, нащадок козацько-старшинського роду Драгомирецьких.
Прославлений полководець Російської Імперії не забував своє коріння, за спогадами його доброго друга українського історика Дмитра Багалія генерал розмовляв українською мовою та любив слухати українські народні пісні.
"Як щирий хохол М.І. розчулювався, слухаючи українських пісень. Бувало, В.М. Давидов як заллється піснею «Не гай, а Божий рай», у Драгомирова виступають сльози, і просить він повторити ще й ще"
Український драматург Микола Садовський називав Драгомирова "Таємним Никодимом українства". На посаді генерал-губернатора Київщини, Волині та Поділля Михайло Іванович дуже активно сприяв друку видань українською мовою, українському театру та україномовній початковій освіті. Генерал приятелював з українофільською інтелігенцією того часу, мав зв'язки зі "Старою Громадою" - просвітницькою українською організацією котра була заборонена Емським указом "царя-визволителя" Александра II.
Перечисляти заслуги генерала Драгомирова перед Україною можна дуже довго, але нажаль, він не зміг повноцінно ввійти в пантеон національних героїв України, зате уродженець Конотопа ввійшов в пантеон національних героїв Болгарії.
Талановитий полководець та військовий теоретик в бою поводився як справжній козак та не ховався за спинами підлеглих. В москвинсько-турецькій війні 1877—1878 займав пост командувача 14-ї піхотної дивізії, котра першою переправилась через Дунай.
Переправа дивізії Драгомирова через Дунай почалася близько 2-ї години ночі 15 червня і тривала під вогнем супротивника до 14-ї години. На той час турецькі війська було відкинуто від берега і захоплено місто Систов (Свиштов), що забезпечило переправу чотирьох корпусів основних сил. За блискучі та професійні військові дії Александр II нагородив Драгомирова орденом святого Георгія 3-го ступеня.
Наприкінці червня 14-та дивізія у складі Передового загону генерал-лейтенанта Гурко брала участь у взятті міста Тирново, потім у оволодінні гірськими перевалами. У період контрнаступу переважаючих сил противника на Балканах почалася героїчна оборона Шипкінського перевалу, в критичний момент Драгомиров привів резерв на допомогу російсько-болгарському загону Столєтова, який обороняв перевал. 12 серпня на Шипці Михайла Івановича було поранено в коліно правої ноги, після чого він відбув в Кишинів та не зміг більше командувати 14-ю дивізією по стану здоров'я.
Враховуючі широку поширеність прокацапських поглядів серед болгар, в заключення хотілося б спитати у болгарських русофілів: "Як воно, плювати на могилу герою вашої нації? Як воно, підтримувати знищення його мови та культури?"
#Altfa_Educationem
#Altfa_Oratio
Forwarded from ГалРайх /у/ ✙ | #УкрТг (Vasya Pupkin)
ГалРайх /у/ ✙ | #УкрТг
На прохання підписників. Тогочасні московитські інтригани закидали йому: "якщо не повне співчуття сепаратному мареву, то якесь схвалення тенденцій щодо відокремлення Малоросії" "На всякий пчих не навідповідаєшся, народився я в серці Малоросії — чернігівському…
Доповнення:
В складі імператорської армії яка діяла на Балканах в московитсько-турецькій війні 1877—1878 були багато підрозділів українського походження, а саме:
Малоросійський 10-й гренадерский полк
Сумський 1-й гусарський полк
Харківський 4-й уланський полк
Маріупольский 4-й гусарський полк
Волинський 53-й піхотний полк
Житомирський 56-й піхотний полк
Київський 9-й гусарський полк
Чугуєвський 11-й уланський полк
Ізюмський 11-й гусарский полк
Український 47-й піхотний полк
Охтирський 12-й гусарский полк
Звійсно, ці підрозділи не складались на 100% з етнічних українців, особливо після реформи 1874 року, але я виділив ті частини які з самого початку формувались з українських рекрутів.
Скільки етнічних українців було в різних московських, петербурзьких, тверських ітд полках, як і у всій "балканській" армії загалом - нам ще належить дізнатись.
В складі імператорської армії яка діяла на Балканах в московитсько-турецькій війні 1877—1878 були багато підрозділів українського походження, а саме:
Малоросійський 10-й гренадерский полк
Сумський 1-й гусарський полк
Харківський 4-й уланський полк
Маріупольский 4-й гусарський полк
Волинський 53-й піхотний полк
Житомирський 56-й піхотний полк
Київський 9-й гусарський полк
Чугуєвський 11-й уланський полк
Ізюмський 11-й гусарский полк
Український 47-й піхотний полк
Охтирський 12-й гусарский полк
Звійсно, ці підрозділи не складались на 100% з етнічних українців, особливо після реформи 1874 року, але я виділив ті частини які з самого початку формувались з українських рекрутів.
Скільки етнічних українців було в різних московських, петербурзьких, тверських ітд полках, як і у всій "балканській" армії загалом - нам ще належить дізнатись.