Причина існування ПМР: слабкість молдавської держави при нейтральності всіх інших гравців в регіон. В першу чергу – України, котра притримувалась мовчазної згоди з сепарацією.

Проте часи змінилися. Тепер ПМР – недружній по відношенню до України регіон. Й тепер єдине, що утримує її існування – неможливість її реінтеграції з Молдовою, оскільки виборці з регіону знищать поточні політичні реалії Молдови. Регіон, розміром з один з районів України, став чемоданом без ручки, котрий ми не хочемо анексувати, а молдовани не хочуть ні віддавати, ні повертати. Це патова ситуація, проте цей пат тимчасовий – токсичність ПМР, його проросійська налаштованість робить існування цього утворення неможливим у вигляді анклаву. Статус-кво, що утримувався реаліями минулого, більше неможливий.

Їм доведеться домовитися з нами на наших умовах. Питання тільки – коли.

Протилежною, проте подібною ситуація є в Абхазії та Південній Осетії. Їх статус-кво був можливий тільки в умовах, коли РФ не йшла у вармонгерський ва-банк й не хотіла робити різкі рухи через незначні шматки землі. Проте цього статус-кво більше немає. Більш того – ослаблення Росії може призвести до втрати цих регіонів в майбутньому.

Росіяни зараз схильні до їх анексії тому що вони можуть поставити точку в історії з цима регіонами на свою користь, не зіштовхуючися з додатковими ризиками (вони вже їх всі пережили). Тому чутки, що це відбудеться вже скоро, мають під собою цілком реальне підґрунтя.

> Їм доведеться домовитися з нами на наших умовах. Питання тільки – коли.

Я обговорював це в коментарях, але розкрию додатково.

Молдова — не зацікавлена в поверненні ПМР. Проте вона, як не парадоксально, зацікавлена в максимально дружніх стосунках та сприянні "інтеграції" з регіоном на її умовах, котра не обов'язково буде мати під собою поглинання. Сепарація вже відбулася, ймовірно, вона незворотня.

Що заважає цим стосункам? Те, що ПМР має співставні або більш сильні збройні сили а також значну енергогенерацію, а Росія має там свій контингент та постачання газу в Молдову. Тобто, це Молдова була тим, на кого насправді можна було тиснути. Тепер ситуація змінилася.

ПМР може бути знищена військово навіть без сухопутної частини — придністровський анклав спокійно прострілюється українською артилерією, а також повністю залежить від транзиту через Молдову та Україну. Молдова, що звільняється від газового ярма та отримує електроенергію з України, може зі свого боку забезпечити блокаду, про Україну й так очевидно.

Що хочемо ми? Я вважаю, що наш кордон з Молдовою має бути демаркований по Дністру в цій ділянці — тобто, ПМР має бути поділена. Проте це нереалістичний сценарій розвитку, він не відповідає тим думкам, що вже сформувалися серед нашого та молдовського політичного керівництва. Тому є більш реалістичний сценарій: демілітаризація.

Військово та економічно блокований анклав має роззброїтися, розпустити збройні сили, передати нам озброєння та не втручатися в процес взяття в полон російського миротворчого контингенту. Після цього він буде спокійно та мирно жити, й напруга в регіоні моментально зведеться до нуля, а стосунки з сусідами одразу стати позитивними.