Спогад про Херсон

як ти плював сухотний відблиск
у небо із легень, наповнених Дніпром.
і як втонулі йшли у море, себе відтявши від землі,
гвалтуючи свої життя і очі,
під тим мостом,
де сяють ночі
злі.

твої кохання розірвало
свинцем злиденним і холодним
між тих старих дерев,
болюча зірка рання
жертовником згоріла із дочок, синів твоїх.
веснянкою згорає крев,
рождена з пороху і всіх приречених на гріх,
що за порогами найшли нові слова,
щоб їми землю удобрить.

та іній всіх шляхів, могил твоїх умить
встає у спечених думках,
коли чужі обличчя й тротуари
згущають темряву в надмірних грудях наших.
Ти покидьок серед небес і трав
І травм,
батьків, дітей і скоєних торжеств.

Позаду нас лиш вікна і пляшки,
і марять в присмерках жовтаві мрії всіх цементових божеств.

гіркота, полишені картки.

лампадок світло
у янгола побитого в ногах
і з'їдяне собаче тіло
усіх світанків, що їх окроплено слізьми.

я помню всі хрести, якими був ти серед нас, якими наскрізь ми
прорізані були.

я помню страх і жаль, я помню як гидливо кожен
кидав від себе даль,
усміхнену і вкрай важливу
твоїх далеко вже не степових доріг.

вітер ридатиме над могилами,
вітер співатиме над головами,
вітер докорятиме нам,
бо ми не зробили нічого.

#віршики_на_великдень

🇫🇷CCE #камуфло