💻🕹️Сьогодні на IIІ Форумі з трудового права поговорили трохи про трудові спори в ракурсі практики Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду

♻️Трохи про реквізицію

Постанова ВП ВС від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23

✅41. Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

📌42. Як у доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що:
1️⃣під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин;

2️⃣реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу;

3️⃣залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України);

4️⃣реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому - обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження;
право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб.

❗️Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення [див., зокрема: постанови Верховного Суду в складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2018 року в справі № 284/276/16-ц (провадження № 61-11070св18), від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23)].

‼️96. Збройні Сили України мають гостру потребу в забезпеченні матеріальними ресурсами, у тому числі автомобільною технікою, для належного виконання визначених перед ними завдань. Зазначене підтверджується листом командира військової частини НОМЕР_1 від 06 вересня 2022 року № 1822 (а. с. 114, том 1).

✏️97. Військова частина НОМЕР_1 підтвердила використання нею реквізованого автомобіля для виконання завдань по обороні України. У свою чергу, позивачка не навела переконливих аргументів на підтвердження того, що відчуження її автомобіля для потреб держави в умовах воєнного стану (з можливістю отримати належну грошову компенсацію) становитиме для неї надмірний тягар.

📝98. Втручання у право власності позивачки відповідає критерію законності, оскільки відбулося у чітко регламентованому, зрозумілому порядку, який діє в Україні з незначними змінами з 2012 року.

♻️Трохи про витребування майнового права і процесуальне правонаступництво (початок)

Постанова ВП ВС від 06.11.2024 у справі № 21/5005/2686/2012

🔍63. Майнові права є різновидом майна та мають спільний режим правового регулювання з іншими його видами, зокрема такими, як речі, гроші тощо. Отже, зазначені вище правові норми, які регулюють відносини повернення або витребування майна, також поширюють свою дію на відносини повернення або витребування майнових прав.

❇️64. Якщо майно (майнове право) було відчужено власником за недійсним (нікчемним) правочином, то він може повернути це майно в порядку реституції, передбаченому частиною першою статті 216 ЦК, лише у випадку, якщо воно продовжує перебувати у володінні особи, яка придбала його за таким правочином. У разі якщо таке майно (майнове право) було в подальшому відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то власник може витребувати це майно лише в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК. Якщо таке майно (майнове право) не підлягає витребуванню відповідно до статті 388 ЦК, то добросовісний набувач відповідно до статті 330 цього Кодексу набуває право власності на нього.

🔎65. Подібні висновки неодноразово висловлювала ВП ВС, зокрема, в постанові від 21 вересня 2022 року № 908/976/19, провадження № 12-10гс21. Так, у пункті 3.15 зазначеної постанови ВП ВС виснувала, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. До того ж правило частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

🔻68. Коли кредитор у спірному матеріальному зобов`язанні (цивільному, господарському тощо) відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК замінений внаслідок відступлення права вимоги, то суд в порядку процесуального правонаступництва замінює такого учасника справи, виконавчого провадження його правонаступником, про що постановляє ухвалу. Внаслідок цього процесуальні права та обов`язки у справі, виконавчому провадженні, які мав такий учасник переходять до його процесуального правонаступника.

🔺69. Перехід процесуальних прав і обов`язків у справі, виконавчому провадженні до процесуального правонаступника безпосередньо залежить від переходу до нього матеріальних прав та обов`язків, зокрема права вимоги у зобов`язанні внаслідок його відступлення.

🔶71. До переходу до кредитора права вимоги у зобов`язанні в порядку його витребування за статтями 387, 388 ЦК України таке право вимоги знаходиться у володінні набувача цього права вимоги, відповідно процесуальні права і обов`язки у справі, виконавчому провадженні також до кредитора як процесуального правонаступника не переходять.

♻️Трохи про витребування майнового права і процесуальне правонаступництво (закінчення)

Постанова ВП ВС від 06.11.2024 у справі № 21/5005/2686/2012

✳️72. Як встановлено судами попередніх інстанцій, права вимоги у зобов`язаннях за Кредитним договором, які були ПАТ «Омега Банк» відчужені за нікчемним договором від 31 грудня 2014 року з ФК «Іпотека Кредит», в подальшому були неодноразово перепродані, та останнього разу придбані ТОВ «Глобус-А» за договором № 27/07/1 від 27 липня 2017 року.

🖍73. На підставі цього ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року у справі № 21/5005/2686/2012 замінено стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент» на його процесуального правонаступника - ТОВ «Глобус-А».

🔗74. ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» дій, спрямованих на витребування від ТОВ «Глобус-А» зазначених прав вимоги у зобов`язаннях за Кредитним договором, не вчиняли.

🖇75. Отже, зазначені права вимоги у зобов`язаннях за Кредитним договором до ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» в порядку їх витребування від ТОВ «Глобус-А» не перейшли, відповідно процесуальні права і обов`язки у справі № 21/5005/2686/2012 та виконавчому провадженні також до цих осіб не перейшли.

📍76. За цих обставин суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України та дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Файненс Компані» про заміну позивача (стягувача) у справі.

🔎78. Натомість КЦС у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 752/3582/14-ц, ухвалах від 20 грудня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 20 січня 2022 року у справі № 1005/7134/2012 та КГС у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 31/287-10 зробили неправильні висновки щодо застосування норм статей 55, 442 ЦПК та статей 52, 334 ГПК у подібних правовідносинах, внаслідок чого були задоволені заяви ТОВ «Файненс Компані» про заміну позивача (стягувача) у наведених справах з тих підстав, що ПАТ «Омега Банк» відчужило права вимоги за нікчемним правочином, тому інші особи, які в подальшому придбали ці права вимоги за договорами купівлі-продажу, не могли їх отримати, відповідно ці особи (позивачі, стягувачі) підлягають заміні на їх процесуального правонаступника - ТОВ «Файненс Компані».

✂️79. Оскільки зазначені висновки щодо застосування норм статей 55, 442 ЦПК та статей 52, 334 ГПК у подібних правовідносинах не відповідають наведеним вище висновкам у цій справі, ВП ВС відступає від них.

♻️Трохи про емодзі та WhatsApp при надсиланні юридично-значимих повідомлень

🇩🇪Цікавий кейс розглянув Вищий земельний суд Мюнхена про використання емодзі та WhatsApp при надсиланні юридично-значимих повідомлень сторонами договору.

🖍19.11.2020 року сторони домовилися про «обов'язкове замовлення нового транспортного засобу» (комплект додатків позивача, також Додаток B 1; далі: договір купівлі-продажу) щодо автомобіля марки Ferrari, тип SF90 Stradale (далі: автомобіль). В договорі було передбачено, що зміни та доповнення до цього договору повинні бути зроблені в письмовій формі, щоб бути дійсними. Перший внесок у розмірі 50 000 євро плюс ПДВ, узгоджений у договорі купівлі-продажу, тобто 59 500 євро, і був сплачений позивачем у 2020 році. Згодом сторони провели детальну розмову за допомогою текстових повідомлень через службу миттєвих повідомлень WhatsApp. Відповідач написав позивачу 23.09.2021 року: «Доброго дня, пане А..., SF 90 Stradale, на жаль, переноситься на першу половину 2022 року. Ми не могли цього передбачити і не можемо на це вплинути. Принаймні, він буде там протягом наступного сезону. З повагою, ... P». Позивач відповів: «Ups 😬». І додав «Все одно дякую за інформацію. Чи є щось у письмовій формі? Хоча б підтвердження замовлення.

📍Вищий земельний суд Мюнхена 11.11.2024 скасував рішення суду першої інстанції про відмову в позові, та вважав, що відповідач має сплатити позивачу 59 500 євро плюс відсотки у розмірі дев'яти відсоткових пунктів понад базову відсоткову ставку, починаючи з 08.06.2022.

📖Суд, зокрема, вказав, що:

🔖спірним питання, чи були повідомлення WhatsApp у випадку письмової форми погодженими на законних підставах у встановлений законом строк. Для дотримання письмової форми, визначеної правочинами, якщо не передбачається інше волевиявлення, достатньо телекомунікаційної передачі. Це стосується всіх видів телекомунікацій, якщо повідомлення надсилаються символами, передача не здійснюється у формі мови (наприклад, телефоном, голосовою поштою або голосовим повідомленням). Поняття телекомунікаційної передачі не звужується до конкретних засобів, а навпаки, є свідомо відкритим для розвитку. Достатньо взаємної електронної або цифрової передачі даних, засоби, що використовуються в цьому процесі, можуть бути різними. Текст повинен бути надісланий таким чином, щоб його можна було постійно зберігати;

🖌вимоги довільної форми відповідно до § 127 BGB зберігають свою чинність і тоді, коли повідомлення подається у довільній формі також при передачі через WhatsApp текстового повідомлення або вкладення у вигляді текстового процесора або PDF-файлу чи достатньо якісної фотографії, але не голосового повідомлення WhatsApp або відео- чи аудіо-вкладення. Довговічність і відтворюваність надаються в повідомленнях або вкладеннях WhatsApp у заздалегідь описаній формі. З одного боку, слід враховувати, що історія чату регулярно зберігається в хмарі за допомогою резервного копіювання в додатку WhatsApp - якщо тільки ця функція не відключена, тобто зберігається постійно. З іншого боку, можна побачити, що - окрім опції «Видалити для всіх» - повідомлення, відкриті після відправника протягом короткого проміжку часу після відправника, більше не можуть бути «відхилені». Відтворення фізично можливе як через вираження (скріншот), так і в цифровому вигляді шляхом пересилання повідомлення;

⚠️думка про те, що месенджери переважно використовуються лише для швидкого обміну суто приватними новинами, а не для подання юридичних заяв, і що на першому плані буде емоційність приватних повідомлень, а не розглянута дія з відповідними правовими наслідками з огляду на нинішнє широке використання цієї форми електронної комунікації, також видається застарілим у правочинах і особливо спростовується справою, яка розглядається;

🔗абсолютно незалежно від того, чи було дотримано вимоги статті 127 BGB, процес спілкування сторін у чаті не відображає зміст, показаний відповідачем. Зокрема, позивач не сигналізував про свою згоду на продовження строків поставки до 30 червня 2022 року;

Суд, зокрема, зазначив, що:

✏️особа може оголосити свою волю за допомогою знаків, тобто також за допомогою цифрових піктограм - наприклад, емодзі. Їх часто використовують, щоб підкреслити, посилити або уточнити, в якому сенсі щось слід розуміти (наприклад, іронічно). У цій функції емодзі в цифровому дискурсі виконують такі ж функції, як інтонація, жести, міміка та інші фізично-мовні елементи в реальних розмовах. Іноді слова в реченні також замінюються емодзі. Чи хоче користувач емодзі висловити волю до зобов'язання, чи просто хоче передати свій настрій або емоційну позицію, є питанням інтерпретації.

❗️емодзі мають можливості для інтерпретації як знака, який має бути використаний; однак у цьому також відіграють роль лише ті, які одержувач може зрозуміти. Такі фактори, як національність і рідна мова, культурне походження, а також вік, стать або структура особистості, можуть впливати як на використання, так і на розуміння смайликів, причому особливо чітко це проявляється між віковими групами. Таким чином, смайлики створюють ризик непорозумінь і неправильних висновків, оскільки конкретно використовувані символи можуть ґрунтуватися на специфічному «соціолекті смайликів», який існує лише в межах певної групи. Посилання на розуміння емодзі можуть також випливати із супровідного тексту;

🔎емоціопедія та еможітерра вказують на його значення. Емодзі «Гримаса, що ріже обличчя» (Unicode: U+1F62C) 😬 в основному означає негативні або напружені емоції, особливо нервозність, збентеження, дискомфорт або збентеженість. Той факт, що сторони - індивідуально або через приналежність до певної соціальної групи - надають цьому одному значенню іншого значення, не представлений і не виражений іншим чином. Крім того, необхідно враховувати конкретний контекст, в якому було використано емодзі. Вираз «ups», використаний позивачем поруч, у кращому випадку можна розглядати як вигук здивування або подиву, і він не має жодного зв'язку зі схвалюючим висловлюванням. Наступне твердження позивача нічого не змінює в цьому питанні.

♻️Які способи захисту застосовуються при реструктуризації зобов`язань позичальника за договором про споживчий кредит❓

Постанова ОП КЦС ВС від 04.11.2024 у справі № 465/4230/22

📍Належний спосіб захисту порушеного права чи інтересу має відповідати змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий спосіб захисту має присікати порушення цивільних прав та/або інтересів чи відновлювати їх.

📌З метою проведення реструктуризації зобов`язань позичальника за договором про споживчий кредит, передбаченої Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», який набрав чинності 23 квітня 2021 року, належним способом захисту прав позичальника є вимога про зобов`язання кредитора провести реструктуризацію кредитної заборгованості, який відповідає пункту 5 частини першої статті 16 ЦК України (примусове виконання обов`язку в натурі), змісту відповідного права, характеру його порушення чи невизнання, не потребує пред`явлення додаткових вимог.

⛔️Натомість не є такими вимоги про визнання відмови банку незаконною, неправомірними дій банку та інші подібні, оскільки такі вимоги не призведуть до захисту прав позичальника.

​​✍🏻СПРАВИ З ЦІНОЮ ПОЗОВУ, ЯКА ПЕРЕВИЩУЄ ДВІСТІ П'ЯТДЕСЯТ РОЗМІРІВ ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ ДЛЯ ПРАЦЕЗДАТНИХ ОСІБ, НЕ МОЖУТЬ БУТИ РОЗГЛЯНУТІ ЗА ПРАВИЛАМИ СПРОЩЕНОГО ПОЗОВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

⚖️Правова позиція ВС у справі № 210/756/24
👨🏻‍⚖️Рішення ВС у справі № 210/756/24 від 31.10.2024

У цій справі позивачем заявлено позов про стягнення грошової компенсації моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві в розмірі 8 млн грн. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вирішив розглядати зазначену справу в порядку спрощеного позовного провадження через її малозначність.

КЦС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій на підставі п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України.

ВС наголосив, що згідно з п.5 ч.4 ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, у межах цієї справи спір виник про стягнення грошової компенсації моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві в розмірі 8 млн грн (тобто, ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а тому ця справа не могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження.

❓Згодні з позицією ВС?

ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики

#Цивільний_процес #правова_позиція

👉 З аналізом судової практики у сфері приватного права можна також ознайомитись на телеграм-каналі «Трохи про приватне право» Василя Крата, судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за посиланням: https://t.me/glossema.

​​Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд об’єднаних та судових палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 25 листопада по 1 грудня 2024 року.

Справи, передані на розгляд ОП КГС ВС:

Ухвалою КГС ВС від 21 листопада 2024 року на розгляд ОП КГС ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС, відповідно до якого забезпечення позову шляхом заборони гаранту здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами бенефіціара (боржника) не є втручанням у господарську діяльність гаранта в розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та такі заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють зазначені правовідносини.

Справи, передані на розгляд ОП ККС ВС:

✅ Ухвалою ККС ВС від 20 листопада 2024 року на розгляд ОП ККС ВС передано справу для відступу від висновку ККС ВС про те, що порушення правил територіальної підсудності при розгляді кримінального провадження не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не є підставою для скасування судового рішення.

✅ Ухвалою ККС ВС від 21 листопада 2024 року на розгляд ОП ККС ВС передано справу для відступу від висновку ОП ККС ВС, відповідно до якого апеляційні й касаційні скарги осіб, які мають право на оскарження судових рішень, повинні бути викладені державною мовою, а скарги, складені неукраїнською мовою, повертаються особі, яка її подала.

Справи, передані на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС:

Ухвалою КГС ВС від 21 листопада 2024 року на розгляд судової палати передано справу для відступу від висновку КГС ВС про те, що у спорі за позовними вимогами членів кооперативу про визнання недійсними рішень загальних зборів кооперативу суд має встановити дотримання вимог щодо повідомлення членів кооперативу про їх проведення, а також щодо ефективності такого способу захисту позивачів.

Друзі, нагадуємо, що 5 грудня 2024 року о 10:00 у Верховному Суді відбудеться міжнародна науково-практична конференція, організована спільно з ГО «Цивілістична платформа», на тему «Іпотечні читання».

Метою заходу є обговорення стану правового регулювання іпотеки в Україні, його теоретичного та практичного аспектів з огляду на сучасне законодавство, судову практику й перспективи розвитку.

У дискусії візьмуть участь судді Верховного Суду, Конституційного Суду України, міжнародні експерти, представники органів державної влади, наукової спільноти, нотаріату та адвокатури.

Захід відбудеться у приміщенні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за адресою: просп. Повітряних Сил, 28, м. Київ.

Акредитація представників медіа триватиме до 16:00 3 грудня 2024 року (тел.: (044) 591 09 87).

З програмою заходу можна ознайомитися тут – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/rizne/2024_12_02_Progr_ipot_chit_05_12.pdf.

Долучайтеся до перегляду трансляції конференції на ютуб-каналі Верховного Суду – https://www.youtube.com/@supremecourtua.

♻️Трохи про відвід і неповноважний склад суду

Постанова ОП КГС ВС від 15.11.2024 у справі № 910/21039/20

⁉️1. Перед Верховним Судом у цій справі постало таке питання: чи може з урахуванням змісту положень статей 32, 35, 36, 39, 40 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та частини 5 статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя (судді) після задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді (суддів) у певній справі брати подальшу участь у розгляді такої справи (в тому числі при її новому розгляді) з огляду на відсутність включення такої підстави до переліку випадків недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, передбаченого статтею 36 ГПК України, та, як наслідок, чи свідчитиме така повторна участь відведеного судді (суддів) про вирішення справи неповноважним складом суду, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд до відповідного суду (першої або апеляційної інстанції) згідно з пунктом 1 частини 1 статті 310 цього Кодексу?

📌44. Об`єднана палата наголошує на тому, що впродовж 2019- 2023 рр. на рівні касаційних судів цивільної та господарської юрисдикцій сформувалася усталена судова практика застосування норм процесуального права, які регулюють питання щодо недопустимості повторної участі в розгляді справи (в тому числі в її новому розгляді) судді після задоволення заяви про його відвід (самовідвід), неминучим наслідком чого є обов`язкове скасування судового рішення суду першої або апеляційної інстанції як ухваленого неповноважним складом суду із направленням справи на новий розгляд до суду тієї інстанції, який допустив відповідне істотне процесуальне порушення (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/3656/20, від 15.06.2023 у справі № 907/726/18 та постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 639/2960/17, від 04.05.2022 у справі № 2012/2-210/11, від 24.07.2023 у справі № 761/4147/15-ц).

❗️51. Підсумовуючи викладене вище, об`єднана палата вважає, що, виходячи із системного аналізу змісту положень 32, 35, 36, 39, 40 ГПК України та частини 5 статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддя (судді) після задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді (суддів) у певній справі не може брати подальшу участь у розгляді такої справи (в тому числі при її новому розгляді), незважаючи на відсутність включення такої підстави до переліку випадків недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, передбаченого статтею 36 ГПК України, оскільки така повторна участь раніше відведеного судді (суддів) свідчитиме про вирішення справи неповноважним складом суду, неминучим процесуальним наслідком чого згідно з пунктом 1 частини 1 статті 310 цього Кодексу є обов`язкове скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд до відповідного суду (першої або апеляційної інстанції), який допустив відповідне процесуальне порушення (див. пункт 1 цієї постанови).

📚Опубліковано огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими у вересні 2024 року.

♻️Трохи про річний строк на апеляційне оскарження та момент публікації рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень

Постанова ОП КЦС ВС від 04.11.2024 у справі № 405/4689/19
 
📝Особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження (див. пункт 168 постанови ВП ВС від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18).
 
📒Суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Доступ до окремих думок суддів через ЄДРСР забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку (частина третя статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

🖌️Об`єднана палата наголошує, що судові рішення касаційного суду повинні бути розумно передбачуваними. Навіщо потрібна розумна передбачуваність судових рішень? Очевидно, що особа, фізична чи юридична, має можливість прогнозувати як буде вирішено її спір. Це одне з основних завдань, яке дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року в справі № 346/2744/2).
 
📖Обміркувавши викладене, ОП КЦС зауважує, що:
 
📍особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження;
 
📌законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК не визначив, що під час її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень;
 
🖍️відсутність у рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК.
 
✂️З урахуванням висновків, зроблених у цій постанові, ОП КЦС відступає від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 757/24098/18-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 200/5831/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 376/602/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 757/2543/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 362/1426/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 361/3406/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року у справі № 757/54645/16-ц.

📚📖Проєкт JustTalk опублікував український переклад дослідження «Використання літературних та наукових джерел ЄСПЛ при ухваленні рішень» (The Use of Scholarship by the European Court of Human Rights).

📚📝Опубліковано щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду – за жовтень 2024 року.

Друзі!

Завтра «Іпотечні читання», тому презентую нову збірку «Трохи про право іпотеки».

Збірка містить дослідження заставного права опубліковане століття тому класиком української цивілістичної науки Ростиславом Лащенком. Публікація цього дослідження на нашому заході підкреслює вікову безперервність спадковості української правової традиції.

Тому, крім вибірки результатів аналізу судової практики касаційного суду в сфері іпотеки, збірка містить українську цивілістичну спадщину та окремі мої роботи дотичні до іпотеки.

Долучайтеся до перегляду трансляції конференції на ютуб-каналі Верховного Суду.

💻Іпотечні читання вже стартували https://www.youtube.com/live/y_7OPOD_Qe0?si=oI8urqQ7V1sDI-kf

⏳короткі враження про іпотечні читання