♻️Трохи з обговорень законопроекту № 6013: Огляд процесу реформи державних та комунальних підприємств з глобальних позицій тектонічних змін українського законодавства
📍Василь Крат зазначив, що прийняття законопроєкту навряд чи вплине негативно на судову практику. «Чи впливає інституційний вибір країни – як будуть організовуватися юридичні особи, на напрацювання судової практики? Вочевидь ні. Це цивілізаційний вибір країни», – сказав він. Суддя додав, що зменшення кількості юридичних осіб та приведення їх до одного загальнозрозумілого знаменника, навпаки, зумовлюватиме те, що як їх участь у цивільному обороті, так і судова практика буде більш передбачувана.
📌Суддя додав, що зменшення кількості юридичних осіб та приведення їх до одного загальнозрозумілого знаменника, навпаки, зумовлюватиме те, що як їх участь у цивільному обороті, так і судова практика буде більш передбачувана.
🔍Очевидно, що з конструкцією юридичної особи існує значна кількість проблем, які мають як матеріально-правовий, так і процесуальний прояв (наприклад, представництво та самопредставництво).
ℹ️Також доповідач запропонував поміркувати над пропозицією від учасників заходу оперувати конструкцією приватних і публічних юридичних осіб. Звернув увагу на те, що в 1925 році професор Лащенко Р. М. (Лащенко Р. Цивільне право: ч. 1: Вступ. Загальна частина. Річеве право. Виняткове право. Подєбради, 1925) вже пропонував саме так глобально розмежовувати юридичні особи.
❗️Крім того, суддя розповів про речові права у контексті дискусії щодо права ДП на майно (господарського відання, оперативного управління тощо), вказав на важливість ширшого питання – чи відкритий у нас перелік речових прав (numerus apertus), чи все ж таки закритий (numerus clausus). Тобто чи можемо ми конструювати якісь речові права, не передбачені в ЦК України. У європейських правопорядках ця дискусія триває досить давно. Наприклад, в Іспанії останнім часом існує підхід, що дозволяє обороту конструювати будь-які речово-правові конструкції (з урахуванням їх відкритого переліку numerus apertus).
📍Василь Крат зазначив, що прийняття законопроєкту навряд чи вплине негативно на судову практику. «Чи впливає інституційний вибір країни – як будуть організовуватися юридичні особи, на напрацювання судової практики? Вочевидь ні. Це цивілізаційний вибір країни», – сказав він. Суддя додав, що зменшення кількості юридичних осіб та приведення їх до одного загальнозрозумілого знаменника, навпаки, зумовлюватиме те, що як їх участь у цивільному обороті, так і судова практика буде більш передбачувана.
📌Суддя додав, що зменшення кількості юридичних осіб та приведення їх до одного загальнозрозумілого знаменника, навпаки, зумовлюватиме те, що як їх участь у цивільному обороті, так і судова практика буде більш передбачувана.
🔍Очевидно, що з конструкцією юридичної особи існує значна кількість проблем, які мають як матеріально-правовий, так і процесуальний прояв (наприклад, представництво та самопредставництво).
ℹ️Також доповідач запропонував поміркувати над пропозицією від учасників заходу оперувати конструкцією приватних і публічних юридичних осіб. Звернув увагу на те, що в 1925 році професор Лащенко Р. М. (Лащенко Р. Цивільне право: ч. 1: Вступ. Загальна частина. Річеве право. Виняткове право. Подєбради, 1925) вже пропонував саме так глобально розмежовувати юридичні особи.
❗️Крім того, суддя розповів про речові права у контексті дискусії щодо права ДП на майно (господарського відання, оперативного управління тощо), вказав на важливість ширшого питання – чи відкритий у нас перелік речових прав (numerus apertus), чи все ж таки закритий (numerus clausus). Тобто чи можемо ми конструювати якісь речові права, не передбачені в ЦК України. У європейських правопорядках ця дискусія триває досить давно. Наприклад, в Іспанії останнім часом існує підхід, що дозволяє обороту конструювати будь-які речово-правові конструкції (з урахуванням їх відкритого переліку numerus apertus).
Судова Влада України
Як реформувати державні та комунальні підприємства та чим має бути замінений ГК України: думками поділилися судді ВС
Суддя Верховного Суду в Касаційному господарському суді Олена Кібенко та судді ВС у Касаційному цивільному суді Дмитро Гудима і Василь Крат долучилися до обговорення проєкту Закону «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних…
Forwarded from Верховний Суд
Орган опіки та піклування може звертатися до суду з позовом щодо оспорення продажу квартири, право на користування якою збережено за дітьми, позбавленими батьківського піклування – КЦС ВС
Орган опіки та піклування може пред’являти позов про оспорювання правочину (ресцисорний позов), на підставі якого відчужено квартиру, право на користування якою було збережено за дітьми, позбавленими батьківського піклування, якщо такий правочин порушує права дітей-сиріт та/або дітей, позбавлених батьківського піклування. У такому разі дитина-сирота та/або дитина, позбавлена батьківського піклування, є заінтересованою особою.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Детальніше – https://is.gd/5b6y45.
Орган опіки та піклування може пред’являти позов про оспорювання правочину (ресцисорний позов), на підставі якого відчужено квартиру, право на користування якою було збережено за дітьми, позбавленими батьківського піклування, якщо такий правочин порушує права дітей-сиріт та/або дітей, позбавлених батьківського піклування. У такому разі дитина-сирота та/або дитина, позбавлена батьківського піклування, є заінтересованою особою.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Детальніше – https://is.gd/5b6y45.
📚Опубліковано огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими в травні 2024 року.
Трохи про приватне право🧐
ℹ️Сьогодні в АПУ відбувається захід: «Міжнародний арбітраж і судовий контроль: зміни, які давно на часі?» ❓Питання до обговорення: 1️⃣визнання та виконання рішень міжнародного арбітражу – лібералізація чи додаткові ризики? 2️⃣виконання рішень арбітражу –…
♻️Які законодавчі зміни щодо визнання та надання дозволу на виконання арбітражних рішень на часі: думками поділився суддя ВС
©️Чи слід надавати дозвіл на виконання арбітражного рішення, якщо у боржника немає майна в Україні, та яка процесуальна мета такого дозволу; чому для розгляду відповідних справ варто передбачити спрощене провадження; яка доля арбітражного застереження в договорі, визнаному фраудаторним, і про можливість перегляду відповідних справ палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду розповів суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Василь Крат на заході «Міжнародний арбітраж і судовий контроль: зміни, які давно на часі». Учасники дискусії обговорювали пропозиції щодо вдосконалення арбітражного законодавства України, які Українська Арбітражна Асоціація подала до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.
✅Суддя підтримав пропозицію вилучити із закону вимогу про подання суду оригіналу арбітражної угоди. При цьому він зауважив, що в ЦПК України, ГПК України вживається термін «угода», притаманний ЦК УРСР 1963 року. Водночас у проєкті змін до законодавства не передбачається його замінити. Натомість, акцентував доповідач, цей термін слід замінити на «правочин». Говорив суддя і про термінологію в нормі, яка передбачає закриття провадження у справі, якщо після відкриття провадження між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, якщо тільки суд не визнає, що така угода є очевидно (prima facie) недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. «Очевидно, що з точки зору матеріального закону такий правочин є нікчемним. Якщо говоримо про нікчемний арбітражний правочин, то треба так і зазначити в законі», – сказав Василь Крат. Він додав, що коли вважаємо за потрібне згадати в законі саме про процесуальну недійсність, то треба чітко так і написати, що є матеріальна недійсність, яка регулюється, зокрема, ЦК України, і є процесуальна, яка міститься в процесуальних нормах. Крім того, змінами передбачено, що звертатися до суду з позовом про недійсність арбітражної угоди не можна, що логічно. Але треба тут уточнити, що в цьому випадку йдеться про оспорюваність.
❇️Запропоновано внести зміни до ст. 42 КУзПБ. Зокрема, передбачається визначити, що в разі визнання правочинів боржника фраудаторними арбітражні (третейські) угоди, що містяться у відповідних правочинах боржника, є недійсними. Василь Крат зауважив, що ми завжди говоримо про автономність арбітражного застереження, а тут допускаємо таке суттєве втручання. При цьому звернув увагу, що фрауди є не тільки в конкурсному процесі. Тож постає питання, як бути з фраудами в позаконкурсному процесі, адже в них також можуть міститися третейські чи арбітражні застереження. Вимоги треба передбачити і в позаконкурсному оспорюванні.
ℹ️Передбачається внести зміни до ст. 403 ЦПК України щодо можливості передачі справ про визнання та виконання рішень МКАС, які розглянув касаційний суд як суд апеляційної інстанції, на розгляд палати, ОП КЦС ВС, ВП ВС. Доповідач зауважив, що це питання доцільно вирішити. Але внесенням змін лише у згадану статтю цього не досягнути. Варто подумати про внесення відповідних змін, в тому числі, в Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, сказав суддя, тут також не можна думати тільки про арбітраж. Є частина процесуальних рішень, які відповідно до ст. 389 ЦПК України в силу прямої вказівки закону не оскаржуються в касаційному суді. Якщо ми хочемо надати можливість касаційному суду, який розглядає справу як апеляційна інстанція, передавати справи на розгляд палати, ОП КЦС ВС, ВП ВС, таку саму можливість слід передбачити й для апеляційних судів (коли йдеться про відступ, правову проблему, неоднакове застосування норм права апеляційними судами). Адже в апеляційних судах може формуватися протилежна практика, яку необхідно узгодити.
©️Чи слід надавати дозвіл на виконання арбітражного рішення, якщо у боржника немає майна в Україні, та яка процесуальна мета такого дозволу; чому для розгляду відповідних справ варто передбачити спрощене провадження; яка доля арбітражного застереження в договорі, визнаному фраудаторним, і про можливість перегляду відповідних справ палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду розповів суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Василь Крат на заході «Міжнародний арбітраж і судовий контроль: зміни, які давно на часі». Учасники дискусії обговорювали пропозиції щодо вдосконалення арбітражного законодавства України, які Українська Арбітражна Асоціація подала до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.
✅Суддя підтримав пропозицію вилучити із закону вимогу про подання суду оригіналу арбітражної угоди. При цьому він зауважив, що в ЦПК України, ГПК України вживається термін «угода», притаманний ЦК УРСР 1963 року. Водночас у проєкті змін до законодавства не передбачається його замінити. Натомість, акцентував доповідач, цей термін слід замінити на «правочин». Говорив суддя і про термінологію в нормі, яка передбачає закриття провадження у справі, якщо після відкриття провадження між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, якщо тільки суд не визнає, що така угода є очевидно (prima facie) недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. «Очевидно, що з точки зору матеріального закону такий правочин є нікчемним. Якщо говоримо про нікчемний арбітражний правочин, то треба так і зазначити в законі», – сказав Василь Крат. Він додав, що коли вважаємо за потрібне згадати в законі саме про процесуальну недійсність, то треба чітко так і написати, що є матеріальна недійсність, яка регулюється, зокрема, ЦК України, і є процесуальна, яка міститься в процесуальних нормах. Крім того, змінами передбачено, що звертатися до суду з позовом про недійсність арбітражної угоди не можна, що логічно. Але треба тут уточнити, що в цьому випадку йдеться про оспорюваність.
❇️Запропоновано внести зміни до ст. 42 КУзПБ. Зокрема, передбачається визначити, що в разі визнання правочинів боржника фраудаторними арбітражні (третейські) угоди, що містяться у відповідних правочинах боржника, є недійсними. Василь Крат зауважив, що ми завжди говоримо про автономність арбітражного застереження, а тут допускаємо таке суттєве втручання. При цьому звернув увагу, що фрауди є не тільки в конкурсному процесі. Тож постає питання, як бути з фраудами в позаконкурсному процесі, адже в них також можуть міститися третейські чи арбітражні застереження. Вимоги треба передбачити і в позаконкурсному оспорюванні.
ℹ️Передбачається внести зміни до ст. 403 ЦПК України щодо можливості передачі справ про визнання та виконання рішень МКАС, які розглянув касаційний суд як суд апеляційної інстанції, на розгляд палати, ОП КЦС ВС, ВП ВС. Доповідач зауважив, що це питання доцільно вирішити. Але внесенням змін лише у згадану статтю цього не досягнути. Варто подумати про внесення відповідних змін, в тому числі, в Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, сказав суддя, тут також не можна думати тільки про арбітраж. Є частина процесуальних рішень, які відповідно до ст. 389 ЦПК України в силу прямої вказівки закону не оскаржуються в касаційному суді. Якщо ми хочемо надати можливість касаційному суду, який розглядає справу як апеляційна інстанція, передавати справи на розгляд палати, ОП КЦС ВС, ВП ВС, таку саму можливість слід передбачити й для апеляційних судів (коли йдеться про відступ, правову проблему, неоднакове застосування норм права апеляційними судами). Адже в апеляційних судах може формуватися протилежна практика, яку необхідно узгодити.
Судова Влада України
Які законодавчі зміни щодо визнання та надання дозволу на виконання арбітражних рішень на часі: думками поділився суддя ВС
Чи слід надавати дозвіл на виконання арбітражного рішення, якщо у боржника немає майна в Україні, та яка процесуальна мета такого дозволу; чому для розгляду відповідних справ варто передбачити спрощене провадження; яка доля арбітражного застереження в договорі…
♻️Трохи про прокурора, «старий» ЦК і орган місцевого самоврядування
Окрема думка судді КЦС ВС від 25.07.2024 у справі № 144/827/22
📚У ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою (див. постанову ОП КЦС від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19).
📍Ми рухаємось в напрямку того, щоб касаційний суд не був джерелом невизначеності судової практики і судові рішення касаційного суду були, розумно передбачуваними. Навіщо потрібна розумна передбачуваність судових рішень? Очевидно, що особа, чи фізична чи юридична, має можливість прогнозувати як буде вирішено її спір. Це одне з основних завдань, яке дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим.
📰Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації. Прокурор зазначав, що відповідно до даних сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0170761 ОСОБА_2 на підставі рішення Теплицької районної державної адміністрації від 08 квітня 1997 року № 92 надано право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Мишарівське» на території Маломочульської сільської ради розміром 2,94 в умовних кадастрових гектарах. Розпорядженням Теплицької районної державної адміністрації від 23 грудня 2004 року затверджено протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Маломочульської сільської ради від 23 грудня 2004 року передано у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та вирішено видати державні акти на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) на території Маломочульської сільської ради. Тому, на переконання прокурора, саме Маломочульська сільська рада була органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Крім того, з 11 грудня 2020 року розпочато процедуру реорганізації Маломочульської сільської ради шляхом приєднання до Теплицької селищної ради, отже Теплицька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Маломочульської сільської ради і на час звернення з позовом до суду є уповноваженим органом, що має вчиняти дії для переходу, земельної ділянки у власність територіальної громади.
📌Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася під час дії ЦК УРСР 1963 року.
✂️Очевидно, що прокурор з урахуванням змісту статті 555 ЦК УРСР 1963 року та висновків, зроблених в постанові ОП КЦС від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 позбавлений звертатися з позовом в інтересах органу місцевого самоврядування, оскільки у ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. За таких обставин, прокурор, за умови існування та належного обґрунтування відповідних підстав, міг звертатись до суду з позовом в інтересах держави (без визначення конкретного органу).
✅Тому касаційному суду, з урахуванням змісту статті 555 ЦК УРСР 1963 року та висновків, зроблених в постанові ОП КЦС від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19, належало оскаржені судові рішення скасувати та в позові прокурора відмовити.
Окрема думка судді КЦС ВС від 25.07.2024 у справі № 144/827/22
📚У ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою (див. постанову ОП КЦС від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19).
📍Ми рухаємось в напрямку того, щоб касаційний суд не був джерелом невизначеності судової практики і судові рішення касаційного суду були, розумно передбачуваними. Навіщо потрібна розумна передбачуваність судових рішень? Очевидно, що особа, чи фізична чи юридична, має можливість прогнозувати як буде вирішено її спір. Це одне з основних завдань, яке дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим.
📰Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації. Прокурор зазначав, що відповідно до даних сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0170761 ОСОБА_2 на підставі рішення Теплицької районної державної адміністрації від 08 квітня 1997 року № 92 надано право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Мишарівське» на території Маломочульської сільської ради розміром 2,94 в умовних кадастрових гектарах. Розпорядженням Теплицької районної державної адміністрації від 23 грудня 2004 року затверджено протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Маломочульської сільської ради від 23 грудня 2004 року передано у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та вирішено видати державні акти на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) на території Маломочульської сільської ради. Тому, на переконання прокурора, саме Маломочульська сільська рада була органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Крім того, з 11 грудня 2020 року розпочато процедуру реорганізації Маломочульської сільської ради шляхом приєднання до Теплицької селищної ради, отже Теплицька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Маломочульської сільської ради і на час звернення з позовом до суду є уповноваженим органом, що має вчиняти дії для переходу, земельної ділянки у власність територіальної громади.
📌Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася під час дії ЦК УРСР 1963 року.
✂️Очевидно, що прокурор з урахуванням змісту статті 555 ЦК УРСР 1963 року та висновків, зроблених в постанові ОП КЦС від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 позбавлений звертатися з позовом в інтересах органу місцевого самоврядування, оскільки у ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. За таких обставин, прокурор, за умови існування та належного обґрунтування відповідних підстав, міг звертатись до суду з позовом в інтересах держави (без визначення конкретного органу).
✅Тому касаційному суду, з урахуванням змісту статті 555 ЦК УРСР 1963 року та висновків, зроблених в постанові ОП КЦС від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19, належало оскаржені судові рішення скасувати та в позові прокурора відмовити.
♻️Трохи про поділ майна подружжя і диспозитивність
Постанова КЦС ВС від 01.08.2024 у справі № 362/1505/18
📍Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).
❗️Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).
✅Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
ℹ️До складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).
🖌️Право вимоги, яке виникло на підставі договору позики, є подільним правом. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть визначити як буде здійснюватися спільне право вимоги, яке виникло на підставі договору позики, так і його поділ. За наявності спору, поділ права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, здійснюється судом. Касаційний суд констатує, що в СК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки для випадку, коли здійснюється судом поділ права вимоги, яке виникло на підставі договору позики. Подібною нормою є частина перша статті 71 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону. Тому суд при поділі права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, в тому числі й того, заборгованість за яким стягнена рішенням суду на користь іншого з подружжя, може визнати за іншим з подружжя частку в спільному праві вимоги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).
📌Касаційний суд зауважує, що процесуальний закон не містить виключень при розгляді спору про поділ спільного майна подружжя не враховувати предмет, підстави позову, та власне позовні вимоги, які заявив позивач.
Постанова КЦС ВС від 01.08.2024 у справі № 362/1505/18
📍Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).
❗️Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).
✅Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
ℹ️До складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).
🖌️Право вимоги, яке виникло на підставі договору позики, є подільним правом. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть визначити як буде здійснюватися спільне право вимоги, яке виникло на підставі договору позики, так і його поділ. За наявності спору, поділ права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, здійснюється судом. Касаційний суд констатує, що в СК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки для випадку, коли здійснюється судом поділ права вимоги, яке виникло на підставі договору позики. Подібною нормою є частина перша статті 71 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону. Тому суд при поділі права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, в тому числі й того, заборгованість за яким стягнена рішенням суду на користь іншого з подружжя, може визнати за іншим з подружжя частку в спільному праві вимоги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).
📌Касаційний суд зауважує, що процесуальний закон не містить виключень при розгляді спору про поділ спільного майна подружжя не враховувати предмет, підстави позову, та власне позовні вимоги, які заявив позивач.
♻️Чи підлягає оскарженню в апеляційному порядку ухвала про надіслання матеріалів заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви до іншого суду❓
Постанова КЦС ВС від 24.07.2024 у справі № 727/561/24
📍У частині першій статті 353 ЦПК України визначений перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Даний перелік ухвал є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
⛔️У цьому переліку відсутня ухвала про надіслання до іншого суду матеріалів заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
❗️Отже, оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
ℹ️Згідно частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
🖍️Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
❗️З огляду на наведене, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 березня 2024 року про надіслання матеріалів заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви до іншого суду, оскільки така не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Постанова КЦС ВС від 24.07.2024 у справі № 727/561/24
📍У частині першій статті 353 ЦПК України визначений перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Даний перелік ухвал є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
⛔️У цьому переліку відсутня ухвала про надіслання до іншого суду матеріалів заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
❗️Отже, оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
ℹ️Згідно частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
🖍️Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
❗️З огляду на наведене, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 березня 2024 року про надіслання матеріалів заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви до іншого суду, оскільки така не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Forwarded from Верховний Суд
Особливості визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави: роз’яснив КЦС ВС
Визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (п. 12 ч. 1 ст. 346 ЦК України) є підставою припинення права власності, а чинне законодавство не містить особливостей стягнення в дохід держави активів, визнаних необґрунтованими, якщо звертається стягнення на сам актив (зокрема, майно, майнові права), а не його вартість. Тому вартість набуття у власність такого активу має значення для кваліфікації його як необґрунтованого, а не для звернення стягнення активу в дохід держави.
Якщо звертається стягнення безпосередньо на необґрунтований актив (зокрема, майно, майнові права), у резолютивній частині судового рішення не потрібно зазначати його вартість або визначати певну суму грошових коштів, у межах якої має бути звернено стягнення на майно.
Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, переглядаючи рішення Вищого антикорупційного суду та постанову Апеляційної палати ВАКС.
Детальніше — https://is.gd/uBFoTW.
Визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (п. 12 ч. 1 ст. 346 ЦК України) є підставою припинення права власності, а чинне законодавство не містить особливостей стягнення в дохід держави активів, визнаних необґрунтованими, якщо звертається стягнення на сам актив (зокрема, майно, майнові права), а не його вартість. Тому вартість набуття у власність такого активу має значення для кваліфікації його як необґрунтованого, а не для звернення стягнення активу в дохід держави.
Якщо звертається стягнення безпосередньо на необґрунтований актив (зокрема, майно, майнові права), у резолютивній частині судового рішення не потрібно зазначати його вартість або визначати певну суму грошових коштів, у межах якої має бути звернено стягнення на майно.
Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, переглядаючи рішення Вищого антикорупційного суду та постанову Апеляційної палати ВАКС.
Детальніше — https://is.gd/uBFoTW.
♻️Хто може бути особою, якій завдано шкоди забезпеченим транспортним засобом❓
Постанова КЦС ВС від 01.08.2024 у справі № 950/2479/22
⚖️Обміркувавши викладене, з урахуванням принципу розумності, касаційний суд зауважує, що:
📍особою, яка завдала шкоди та відповідальність якої застрахована, може бути і не власник (не страхувальник, не особа, яка вчиняла договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зі страховиком) транспортного засобу, за умови правомірного володіння такою особою забезпеченим транспортним засобом;
📌власник транспортного засобу (страхувальник), який правомірно передав володіння забезпеченим транспортним засобом,а сам був його пасажиром, може бути особою, якій завдано шкоди забезпеченим транспортним засобом.
Постанова КЦС ВС від 01.08.2024 у справі № 950/2479/22
⚖️Обміркувавши викладене, з урахуванням принципу розумності, касаційний суд зауважує, що:
📍особою, яка завдала шкоди та відповідальність якої застрахована, може бути і не власник (не страхувальник, не особа, яка вчиняла договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зі страховиком) транспортного засобу, за умови правомірного володіння такою особою забезпеченим транспортним засобом;
📌власник транспортного засобу (страхувальник), який правомірно передав володіння забезпеченим транспортним засобом,а сам був його пасажиром, може бути особою, якій завдано шкоди забезпеченим транспортним засобом.
♻️Трохи про розірвання договору (початок)
1️⃣Постанова КЦС ВС від 14.02.2018 у справі № 520/15283/16
ℹ️Відповідно до положень статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
❗️Її тлумачення свідчить, що звертатися до суду з вимогою про розірвання договору може лише одна з його сторін, а не будь-хто інший.
2️⃣Постанова ВП ВС від 27.11.2018 по справі № 905/1227/17
❗️Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
3️⃣Постанова ОП КЦС ВС від 10.10.2019 у справі № 293/1011/16-ц
✳️Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
4️⃣Постанова КЦС ВС від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц
📍Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.
📌Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.
5️⃣Постанова КЦС ВС від 07.04.2020 у справі № 369/9613/16-ц
❗️В СК України не визначено підстав розірвання договору про поділ майна подружжя, тому не виключається розірвання такого договору внаслідок істотного порушення, чи в інших випадках, встановлених договором або законом.
6️⃣Постанова КЦС ВС від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц
💢Тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 - 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним.
1️⃣Постанова КЦС ВС від 14.02.2018 у справі № 520/15283/16
ℹ️Відповідно до положень статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
❗️Її тлумачення свідчить, що звертатися до суду з вимогою про розірвання договору може лише одна з його сторін, а не будь-хто інший.
2️⃣Постанова ВП ВС від 27.11.2018 по справі № 905/1227/17
❗️Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
3️⃣Постанова ОП КЦС ВС від 10.10.2019 у справі № 293/1011/16-ц
✳️Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
4️⃣Постанова КЦС ВС від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц
📍Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.
📌Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.
5️⃣Постанова КЦС ВС від 07.04.2020 у справі № 369/9613/16-ц
❗️В СК України не визначено підстав розірвання договору про поділ майна подружжя, тому не виключається розірвання такого договору внаслідок істотного порушення, чи в інших випадках, встановлених договором або законом.
6️⃣Постанова КЦС ВС від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц
💢Тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 - 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним.
Трохи про приватне право🧐
♻️Трохи про розірвання договору (початок) 1️⃣Постанова КЦС ВС від 14.02.2018 у справі № 520/15283/16 ℹ️Відповідно до положень статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.…
♻️Трохи про розірвання договору (продовження)
7️⃣Постанова КЦС ВС від 08.09.2021 у справі № 727/898/19
🔅У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782).
‼️Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.
8️⃣Постанова КЦС ВС від 24.11.2021 у справі № 357/15284/18
✳️Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.
⚠️При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору.
9️⃣Постанова КЦС ВС від 28.09.2022 у справі № 529/201/20
🖍️Тлумачення статті 651 ЦК України свідчить, що договір може бути розірваний на підставі рішення суду в разі, якщо він не розірваний за згодою (домовленістю) сторін або внаслідок односторонньої відмови від договору.
1️⃣0️⃣Постанова КЦС ВС від 24.05.2023 у справі № 756/420/17
❇️Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що:
✅сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору;
📌у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути момент одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.
1️⃣1️⃣Постанова ОП КЦС від 10.04.2023 в справі № 591/1419/20
📍Спадковий договір є нерозривно пов’язаним із його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач.
✅Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов’язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.
🖌За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.
1️⃣2️⃣Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 у справі № 756/3891/21
‼️Правом звертатися до суду з позовною вимогою про зміну або розірвання договору про заміну набувача за договором довічного утримання (догляду) наділена лише одна з сторін договору, а не будь-яка інша особа (зокрема, особа, яка вчинила такий односторонній правочин як згода відчужувача на заміну набувача в договорі довічного утримання (догляду).
7️⃣Постанова КЦС ВС від 08.09.2021 у справі № 727/898/19
🔅У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782).
‼️Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.
8️⃣Постанова КЦС ВС від 24.11.2021 у справі № 357/15284/18
✳️Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.
⚠️При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору.
9️⃣Постанова КЦС ВС від 28.09.2022 у справі № 529/201/20
🖍️Тлумачення статті 651 ЦК України свідчить, що договір може бути розірваний на підставі рішення суду в разі, якщо він не розірваний за згодою (домовленістю) сторін або внаслідок односторонньої відмови від договору.
1️⃣0️⃣Постанова КЦС ВС від 24.05.2023 у справі № 756/420/17
❇️Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що:
✅сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору;
📌у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути момент одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.
1️⃣1️⃣Постанова ОП КЦС від 10.04.2023 в справі № 591/1419/20
📍Спадковий договір є нерозривно пов’язаним із його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач.
✅Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов’язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.
🖌За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.
1️⃣2️⃣Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 у справі № 756/3891/21
‼️Правом звертатися до суду з позовною вимогою про зміну або розірвання договору про заміну набувача за договором довічного утримання (догляду) наділена лише одна з сторін договору, а не будь-яка інша особа (зокрема, особа, яка вчинила такий односторонній правочин як згода відчужувача на заміну набувача в договорі довічного утримання (догляду).
Трохи про приватне право🧐
♻️Трохи про розірвання договору (продовження) 7️⃣Постанова КЦС ВС від 08.09.2021 у справі № 727/898/19 🔅У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою…
♻️Трохи про розірвання договору (закінчення)
1️⃣3️⃣Постанова КЦС ВС від 14.12.2023 у справі № 759/12085/20
📌Сутність права на розірвання договору купівлі-продажу не дозволяє зробити висновок, що воно має особистий характер та пов`язане із особою спадкодавця. Тому касаційний суд зауважує, що право на розірвання договору купівлі-продажу входить до складу спадщини.
1️⃣4️⃣Постанова КЦС ВС від 23.05.2024 у справі № 518/520/20
⛔️В главі 33 ЦК не міститься окремих застережень щодо форми договору про встановлення емфітевзису.
Це свідчить про те, що за відсутності окремих приписів підлягають застосуванню загальні правила про форму правочину (статті 205 - 209 ЦК) та договору (стаття 639 ЦК України).
📛На рівні імперативної норми закону не передбачено вчинення договору про встановлення емфітевзису та/або його розірвання за домовленістю сторін в письмовій формі з нотаріальним посвідченням.
✅Сторони можуть домовитися про вчинення договору про встановлення емфітевзису та/або його розірвання за домовленістю сторін в письмовій формі з нотаріальним посвідченням.
❗️По своїй суті положення статті 654 ЦК України є диспозитивними. Про це свідчить, зокрема, загальна направленість норм договірного права в ЦК, як основному регуляторі приватних відносин, так і те, що в самій нормі законодавець допускає встановлення іншого правила такими регуляторами як договір, норма закону чи звичай ділового обороту.
📌Касаційний суд акцентує увагу, що недотримання правил диспозитивної норми не може зумовлювати такий «суровий» та «нищівний» наслідок для правочину (договору) як нікчемність. Тому якщо договір про встановлення емфітевзису був за домовленістю сторін укладений в письмовій формі з нотаріальним посвідченням, то правило статті 654 ЦК України не може бути кваліфікованим як вимога закону про нотаріальне посвідчення договору про розірвання договору про встановлення емфітевзису, недодержання якої відповідно до статті 220 ЦК України має наслідком нікчемність договору.
‼️Емфітевзис як речове право на чуже майно стає відносно самостійним і незалежним від договору, яким він встановлений. Підстави припинення речових прав на чуже майно визначаються лише законом. Договором про встановлення емфітевзису не можуть бути встановлені підстави припинення емфітевзису, що не передбачені як такі законом. Тому домовленість сторін договору про встановлення емфітевзису щодо його розірвання не має наслідком припинення емфітевзису як речового права на чуже майно, адже норми ЦК та ЗК України в редакції, чинній станом на 20 березня 2018 року, такої підстави припинення емфітевзису не передбачали.
1️⃣3️⃣Постанова КЦС ВС від 14.12.2023 у справі № 759/12085/20
📌Сутність права на розірвання договору купівлі-продажу не дозволяє зробити висновок, що воно має особистий характер та пов`язане із особою спадкодавця. Тому касаційний суд зауважує, що право на розірвання договору купівлі-продажу входить до складу спадщини.
1️⃣4️⃣Постанова КЦС ВС від 23.05.2024 у справі № 518/520/20
⛔️В главі 33 ЦК не міститься окремих застережень щодо форми договору про встановлення емфітевзису.
Це свідчить про те, що за відсутності окремих приписів підлягають застосуванню загальні правила про форму правочину (статті 205 - 209 ЦК) та договору (стаття 639 ЦК України).
📛На рівні імперативної норми закону не передбачено вчинення договору про встановлення емфітевзису та/або його розірвання за домовленістю сторін в письмовій формі з нотаріальним посвідченням.
✅Сторони можуть домовитися про вчинення договору про встановлення емфітевзису та/або його розірвання за домовленістю сторін в письмовій формі з нотаріальним посвідченням.
❗️По своїй суті положення статті 654 ЦК України є диспозитивними. Про це свідчить, зокрема, загальна направленість норм договірного права в ЦК, як основному регуляторі приватних відносин, так і те, що в самій нормі законодавець допускає встановлення іншого правила такими регуляторами як договір, норма закону чи звичай ділового обороту.
📌Касаційний суд акцентує увагу, що недотримання правил диспозитивної норми не може зумовлювати такий «суровий» та «нищівний» наслідок для правочину (договору) як нікчемність. Тому якщо договір про встановлення емфітевзису був за домовленістю сторін укладений в письмовій формі з нотаріальним посвідченням, то правило статті 654 ЦК України не може бути кваліфікованим як вимога закону про нотаріальне посвідчення договору про розірвання договору про встановлення емфітевзису, недодержання якої відповідно до статті 220 ЦК України має наслідком нікчемність договору.
‼️Емфітевзис як речове право на чуже майно стає відносно самостійним і незалежним від договору, яким він встановлений. Підстави припинення речових прав на чуже майно визначаються лише законом. Договором про встановлення емфітевзису не можуть бути встановлені підстави припинення емфітевзису, що не передбачені як такі законом. Тому домовленість сторін договору про встановлення емфітевзису щодо його розірвання не має наслідком припинення емфітевзису як речового права на чуже майно, адже норми ЦК та ЗК України в редакції, чинній станом на 20 березня 2018 року, такої підстави припинення емфітевзису не передбачали.
Forwarded from Судова Практика ZAKONONLINE (Верховний Суд та ЄСПЛ)
✍🏻ДІД НЕПОВНОЛІТНЬОЇ ОСОБИ МАЄ ПРАВО ПОДАТИ ЗАЯВУ ПРО ВИДАЧУ ОБМЕЖУВАЛЬНОГО ПРИПИСУ
⚖️Правова позиція ВС у справі № 306/2813/23
👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 306/2813/23 від 12.06.2024
Суди попередніх інстанцій відмови у задоволенні заяви неповнолітньої дитини та її діда про видачу обмежувального припису. Суди вважали, що дід не має права звернутись до суду з відповідною заявою, оскільки не є законним представником неповнолітньої дитини.
КЦС ВС зауважив, що ст.18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Отже, із заявою про видачу обмежувального припису може звернутися як особа, яка постраждала від домашнього насильства і якій виповнилося 14 років, так і дід неповнолітньої.
Тому цій справі і неповнолітня дитина, і її дід наділені повноваженнями звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо постраждалої.
❓Згодні з позицією ВС?
ZakonOnline - швидкий пошук судової практики
#Цивільний_процес #правова_позиція
👉 З аналізом судової практики у сфері приватного права можна також ознайомитись на телеграм-каналі «Трохи про приватне право» Василя Крата, судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за посиланням: https://t.me/glossema.
⚖️Правова позиція ВС у справі № 306/2813/23
👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 306/2813/23 від 12.06.2024
Суди попередніх інстанцій відмови у задоволенні заяви неповнолітньої дитини та її діда про видачу обмежувального припису. Суди вважали, що дід не має права звернутись до суду з відповідною заявою, оскільки не є законним представником неповнолітньої дитини.
КЦС ВС зауважив, що ст.18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Отже, із заявою про видачу обмежувального припису може звернутися як особа, яка постраждала від домашнього насильства і якій виповнилося 14 років, так і дід неповнолітньої.
Тому цій справі і неповнолітня дитина, і її дід наділені повноваженнями звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо постраждалої.
❓Згодні з позицією ВС?
ZakonOnline - швидкий пошук судової практики
#Цивільний_процес #правова_позиція
👉 З аналізом судової практики у сфері приватного права можна також ознайомитись на телеграм-каналі «Трохи про приватне право» Василя Крата, судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за посиланням: https://t.me/glossema.
Forwarded from Верховний Суд
Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду та об’єднаних палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 5 по 11 серпня 2024 року.
Справи, передані на розгляд ВП ВС:
✅ Ухвалою ККС ВС від 1 серпня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо доступу до правосуддя осіб, які не володіють державною мовою.
✅ Ухвалою КЦС ВС від 1 серпня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо захисту авторського права на твори архітектури (проєкт і будівля «Квіти України»), які були створені в період із 1981 по 1985 рік, відповідно до ЦК України та Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Справи, передані на розгляд ОП КАС ВС:
✅ Ухвалою КАС ВС від 6 серпня 2024 року на розгляд ОП КАС ВС передано справу для відступу від висновку КАС ВС щодо відшкодування шкоди, завданої актом, який визнано неконституційним, за період дії відповідного акта до визнання його неконституційним.
Справи, передані на розгляд ОП КГС ВС:
✅ Ухвалою КГС ВС від 31 липня 2024 року на розгляд ОП КГС ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС про те, що після задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді чи колегії суддів у певній справі відповідний суддя чи судді, які були у складі відведеної колегії суддів, не можуть брати подальшу участь у розгляді такої справи та не повинні брати участь при її розподілі (перерозподілі) автоматизованою системою.
Справи, передані на розгляд ОП ККС ВС:
✅ Ухвалою ККС ВС від 1 серпня 2024 року на розгляд ОП ККС ВС передано справу для відступу від висновку ККС ВС щодо неможливості оскарження ухвал суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Справи, передані на розгляд ВП ВС:
✅ Ухвалою ККС ВС від 1 серпня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо доступу до правосуддя осіб, які не володіють державною мовою.
✅ Ухвалою КЦС ВС від 1 серпня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо захисту авторського права на твори архітектури (проєкт і будівля «Квіти України»), які були створені в період із 1981 по 1985 рік, відповідно до ЦК України та Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Справи, передані на розгляд ОП КАС ВС:
✅ Ухвалою КАС ВС від 6 серпня 2024 року на розгляд ОП КАС ВС передано справу для відступу від висновку КАС ВС щодо відшкодування шкоди, завданої актом, який визнано неконституційним, за період дії відповідного акта до визнання його неконституційним.
Справи, передані на розгляд ОП КГС ВС:
✅ Ухвалою КГС ВС від 31 липня 2024 року на розгляд ОП КГС ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС про те, що після задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді чи колегії суддів у певній справі відповідний суддя чи судді, які були у складі відведеної колегії суддів, не можуть брати подальшу участь у розгляді такої справи та не повинні брати участь при її розподілі (перерозподілі) автоматизованою системою.
Справи, передані на розгляд ОП ККС ВС:
✅ Ухвалою ККС ВС від 1 серпня 2024 року на розгляд ОП ККС ВС передано справу для відступу від висновку ККС ВС щодо неможливості оскарження ухвал суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Трохи про приватне право🧐
ℹ️Сьогодні в зумі відбулося засідання робочої групи Комітету з питань правової політики щодо опрацювання законопроектів, спрямованих на удосконалення механізму захисту права власності добросовісного набувача (законопроекти реєстр. номер 11134, 11185, 11233).…
ℹ️Сьогодні в зумі відбулося чергове засідання робочої групи Комітету з питань правової політики щодо опрацювання законопроектів, спрямованих на удосконалення механізму захисту права власності добросовісного набувача (законопроекти реєстр. номер 11134, 11185, 11233).
🖌️Зокрема, обговорювалося питання щодо внесення змін до ЦК стосовно поширення/ непоширення позовної давності на негаторний позов та встановлення для органів державної влади (зокрема, прокурора) і місцевого самоврядування спеціальної позовної давності та особливостей початку її перебігу.
🖌️Зокрема, обговорювалося питання щодо внесення змін до ЦК стосовно поширення/ непоширення позовної давності на негаторний позов та встановлення для органів державної влади (зокрема, прокурора) і місцевого самоврядування спеціальної позовної давності та особливостей початку її перебігу.
Трохи про приватне право🧐
ℹ️Сьогодні в зумі відбулося чергове засідання робочої групи Комітету з питань правової політики щодо опрацювання законопроектів, спрямованих на удосконалення механізму захисту права власності добросовісного набувача (законопроекти реєстр. номер 11134, 11185…
💢Чи застосовується позовна давність до негаторного позову❓
Anonymous Poll
31%
Так, але варто це прямо написати в ЦК.
67%
Ні, але потрібно це прямо написати в ЦК.
3%
Інший варіант в коментах.
Позовна_давність_в_сфері_недійсності_правочинів_2021.pdf
736 KB
🖌📚 Друзі, давно нічого не викладалося з літератури, а в обговореннях постало питання про нікчемність і позовну давність.
📍Тому ділюся своєю роботою «Позовна давність в сфері недійсності правочинів: ремарки до судової практики» із чудової збірки «Строки. Позовна давність: зб. ст. / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. – Харків : ЕКУС, 2021».
📍Тому ділюся своєю роботою «Позовна давність в сфері недійсності правочинів: ремарки до судової практики» із чудової збірки «Строки. Позовна давність: зб. ст. / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. – Харків : ЕКУС, 2021».
Forwarded from Верховний Суд
Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв’язку з необізнаністю спадкоємця про наявність заповіту, складеного на його ім’я – висновок ВП ВС
Необізнаність про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини лише для осіб, які не є спадкоємцями першої черги або кожної наступної черги, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/tDkd5K.
Необізнаність про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини лише для осіб, які не є спадкоємцями першої черги або кожної наступної черги, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду.
Детальніше – https://is.gd/tDkd5K.
♻️Чи допускається забезпечення позову про звільнення від сплати заборгованості зупинення стягнення у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення аліментів на утримання дітей⁉️
Постанова КЦС ВС від 25.07.2024 у справі № 565/1607/23
🔖Тлумачення пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, стосується випадків, коли стягнення здійснюється на підставі виконавчих документів, які видані уповноваженими органами. Тобто зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не поширюється на випадки оскарження виконавчого документу, виданого судом на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
📌Касаційний суд звертає увагу, що у частині третій статті 432 ЦПК України законодавець встановив спеціальні забезпечувальні заходи (зупинення виконання за виконавчим документом або заборона приймати виконавчий документ до виконання). Такі забезпечувальні заходи можуть застосовуватися судом, який розглядає заяву про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі виконавчого документу, чи про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Постанова КЦС ВС від 25.07.2024 у справі № 565/1607/23
🔖Тлумачення пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, стосується випадків, коли стягнення здійснюється на підставі виконавчих документів, які видані уповноваженими органами. Тобто зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не поширюється на випадки оскарження виконавчого документу, виданого судом на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
📌Касаційний суд звертає увагу, що у частині третій статті 432 ЦПК України законодавець встановив спеціальні забезпечувальні заходи (зупинення виконання за виконавчим документом або заборона приймати виконавчий документ до виконання). Такі забезпечувальні заходи можуть застосовуватися судом, який розглядає заяву про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі виконавчого документу, чи про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
♻️Трохи про борг та фраудаторний правочин
Постанова КЦС ВС від 24.07.2024 у справі № 362/2740/22
⛔️Касаційний суд відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суди не врахували, що відповідач ОСОБА_1 не брала коштів в борг у позивача та не укладала з позивачем правочину іпотеки або застави. Позивач їй сам без примусу помилково перерахував кошти в сумі 610 966,32 грн. Таким чином, взагалі не існує жодного закону або іншої норми права, які забороняють дарувати майно, якщо тобі помилково перерахували кошти.
📍Касаційний суд зауважує, що залежно від підстави виникнення зобов`язання вони поділяються на договірні і недоговірні. Договірне зобов`язання - виникає на підставі договору, який виражає загальну волю сторін на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру.
🖌Натомість недоговірне зобов`язання - виникає на підставі або правомірних односторонніх дій особи (правочинів чи юридичних вчинків), або неправомірних дій особи, наслідки за якими настають незалежно чи, навіть, всупереч їх волі. На відміну від договірних зобов`язань, зміст та наслідки недоговірних, як правило, визначаються імперативними приписами актів цивільного законодавства. Хоча це не виключає й застосування автономного регулювання на підставі договору (наприклад договір про відшкодування шкоди). До недоговірних зобов`язань відноситься, зокрема: зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави; реституційні зобов`язання; субсидіарні зобов`язання.
📘Сторонами як договірних, так і недоговірних зобов`язань є кредитор і боржник (частина перша статті 510 ЦК України).
📗Зміст як договірного, так і недоговірного зобов`язання складають права та обов`язки його суб`єктів. Суб`єктивне право, що належить управомоченій стороні у зобов`язанні, йменується правом вимоги, а суб`єктивний обов`язок зобов`язаної сторони називається боргом.
📌Касаційний суд підкреслює, що недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) як договірного, так і недоговірного зобов`язання «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику як в договірному, так і недоговірному зобов`язанні задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.
Постанова КЦС ВС від 24.07.2024 у справі № 362/2740/22
⛔️Касаційний суд відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суди не врахували, що відповідач ОСОБА_1 не брала коштів в борг у позивача та не укладала з позивачем правочину іпотеки або застави. Позивач їй сам без примусу помилково перерахував кошти в сумі 610 966,32 грн. Таким чином, взагалі не існує жодного закону або іншої норми права, які забороняють дарувати майно, якщо тобі помилково перерахували кошти.
📍Касаційний суд зауважує, що залежно від підстави виникнення зобов`язання вони поділяються на договірні і недоговірні. Договірне зобов`язання - виникає на підставі договору, який виражає загальну волю сторін на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру.
🖌Натомість недоговірне зобов`язання - виникає на підставі або правомірних односторонніх дій особи (правочинів чи юридичних вчинків), або неправомірних дій особи, наслідки за якими настають незалежно чи, навіть, всупереч їх волі. На відміну від договірних зобов`язань, зміст та наслідки недоговірних, як правило, визначаються імперативними приписами актів цивільного законодавства. Хоча це не виключає й застосування автономного регулювання на підставі договору (наприклад договір про відшкодування шкоди). До недоговірних зобов`язань відноситься, зокрема: зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави; реституційні зобов`язання; субсидіарні зобов`язання.
📘Сторонами як договірних, так і недоговірних зобов`язань є кредитор і боржник (частина перша статті 510 ЦК України).
📗Зміст як договірного, так і недоговірного зобов`язання складають права та обов`язки його суб`єктів. Суб`єктивне право, що належить управомоченій стороні у зобов`язанні, йменується правом вимоги, а суб`єктивний обов`язок зобов`язаної сторони називається боргом.
📌Касаційний суд підкреслює, що недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) як договірного, так і недоговірного зобов`язання «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику як в договірному, так і недоговірному зобов`язанні задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.