♻️Чи може позичальник за кредитним договором, який не є учасником правовідносин поруки, висувати проти солідарної вимоги кредитора заперечення щодо припинення поруки⁉️(закінчення)

Окрема думка судді КЦС ВС від 03.06.2024 у справі № 161/8822/19

⭕️В цій справі Об`єднаній палаті потрібно було:

✂️відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 року у справі №465/3458/15-ц (провадження №61-19582св20);

📌вказати, що позичальник (боржник) за кредитним договором не є учасником правовідносин поруки, а тому він не може висувати проти солідарної вимоги кредитора заперечення щодо припинення поруки. Тому в разі, якщо в апеляційній скарзі, позичальник (боржник) за кредитним договором, вказує такий аргумент як припинення поруки, який є особистим запереченням поручителя, і поручитель таке рішення суду не оскаржує, то це є підставою для залишення рішення суду першої інстанції в частині вимог до поручителя без змін. Це пов`язано з тим, що функціональним призначенням права процесуального є «обслуговування» права матеріального, і процесуальне право не має містити механізму, який би дозволяв «обійти» правила матеріального закону щодо недопустимості позичальника (боржника) за кредитним договором, що не є учасником правовідносин поруки, заперечувати проти вимог кредитора висловленням аргументу, який є особистим запереченням поручителя. Натомість у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції поручитель може висувати як заперечення позичальника (боржника), так і його особисті заперечення, які випливають саме з відносин поручителя з кредитором (зокрема, щодо припинення поруки як з підстав, визначених у статті 559 ЦК України, так і з інших підстав (глава 50 ЦК України).

♻️Трохи про принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius)

📌Принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) вже й в постанові ВП ВС.

Постанова ВП ВС від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20

📍83. Так само суд апеляційної інстанції не може вийти і за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника (відповідача, який подав апеляційну скаргу). Зазначене узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще із часів римського права та існував у зв`язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

♻️Трохи про строки розгляду заяв у виконавчому провадженні

Постанова КЦС ВС від 30.05.2024 у справі № 365/74/16-ц

📚Як в доктрині, так і практиці касаційного суду, звертається увага на існування службових строків: (а) процесуальні дії суду та учасників судового процесу мають здійснюватися лише в рамках відповідних стадій судочинства, у послідовності та в межах певного часу, зокрема визначених процесуальних строків для учасників справи та строків судової діяльності, встановлених законом для суду (службові строки) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2020 року в справі № 178/14/20 (провадження № 61-9921св20)); (б) строки судової діяльності (службові строки) відрізняються від процесуальних строків за своєю сутністю. Вони не впливають на реалізацію суб`єктивних процесуальних прав сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі. Пропущення службового строку не знімає із суду обов`язку вчинити процесуальну дію або комплекс процесуальних дій (див., зокрема, Курс цивільного процесу: підручник за ред. В. В. Комарова. - Х. : Право, 2011. - С. 432) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 752/11324/14-ц (провадження № 61-11238св23)).

📒Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (стаття 1 Закону України «Про звернення громадян»). Дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» (частина перша статті 12 вказаного Закону).

📘Згідно з пунктом 3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

📙У частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

📍Заяви та клопотання сторін та інших учасників виконавчого провадження, пов`язані із виконанням судових рішень, зобов`язаний розглянути саме виконавець. Законом України «Про виконавче провадження» не встановлений строк розгляду заяв сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхніх клопотань у виконавчому провадженні, обов`язок розгляду яких покладений на виконавця (стаття 13 цього Закону «строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій»), і порядок розгляду таких заяв виключено зі сфери дії Закону України «Про звернення громадян».

📌Тому відповідні заяви та клопотання мають розглядатися у строки, які встановлюються виконавцем з урахуванням такої засади як розумність. Такий строк по своїй суті належить до службових строків, встановлений в Законі саме для виконавця. Цей строк не впливає на реалізацію суб`єктивних прав сторін, інших учасників виконавчого провадження.

📺📚Сьогодні трохи поговорили на вебінарі, організованому журналом "Право України", про конструкцію правочину в практиці касаційного суду.

📺📽На ютубі розміщено відео лекції Ернеста Вайнріба (Університет Торонто) «Reciprocal Freedom, Private Law and Public Right», прочитану в університеті Жирони.

📚Ернест Вайнріб є одним з провідних теоретиків деліктного права, досліджує теорією приватного права та відомий як прихильник принципу коригуючої справедливості в деліктному праві.

📚📖 На веб-сайті Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій опубліковано неофіційний переклад цікавого кейсу суду ЄС «справа Instituto dos Vinhos do Douro e do Porto» (T-659/14 від 18 листопада 2015 року) щодо оманливого характеру торговельних марок.

📚 20.06.2024 року опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності об’єктів критичної інфраструктури під час дії воєнного стану» від 22 травня 2024 року № 3723-IX.

🖌 Законом № 3723-IX, зокрема, статтю 150 ЦПК України доповнено частинами тринадцятою і чотирнадцятою такого змісту:

⛔️«13. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень про примусове відчуження майна під час дії воєнного стану, прийнятих відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

🚫14. Тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури; частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв)».

🔍У пункті 2 розділу II. Прикінцеві положення, вказано, що закон № 3723-IX застосовується виключно до господарських товариств, частки (акції, паї) яких були примусово відчужені в умовах воєнного стану до набрання чинності цим Законом.

❗️ Закон № 3723-IX набрав чинності 21.06.2024 року.

♻️Трохи про добру совість та іпотекодержателя, перекваліфікацію вимоги і давність (початок)

Ухвала ОП КЦС ВС від 03.06.2024 у справі № 466/3398/21

🌐У частині четвертій статті 26 Закону України «Про іпотеку» згадується про добру совість і її врахування в іпотечних відносинах.

❗️Іпотека є правом на чужу річ (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц).

⭕️Обміркувавши викладене та підстави передання справи на розгляд Об`єднаної палати з урахуванням принципу розумності, касаційний суд зауважує, що:

📌як принцип доброї совісті взагалі, так і його прояви (добросовісного іпотекодержателя), не можуть бути обмежені певною сферою (наприклад, не поширюватися при вирішенні спору про визнання недійсним договору іпотеки);

📍Законом України «Про іпотеку» не передбачено таких підстав припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку. Витребування майна від добросовісного набувача не припиняє основного зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки, якщо інше не передбачене договором. Закон не встановлює недійсність такого правочину (його нікчемність);

❗️в практиці касаційного суду неодноразово застосовувалася конструкція «добросовісного іпотекодержателя» і вказувалося про необхідність захисту інтересів добросовісного іпотекодержателя, який покладався на дані реєстру прав на нерухомість (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року в справі № 449/1154/14, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року в справі № 718/2468/18, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року в справі № 715/32/18, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року в справі 509/1157/18, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року в справі № 707/807/21);

‼️конструкція «добросовісного іпотекодержателя» (тобто того, який набув право іпотеки на підставі договору іпотеки із «не власником»), хоча й прямо не передбачена в приватному праві, але є проявом доброї совісті (пункт 6 статті 3 ЦК України). Якщо ЦК України допускає набуття права власності добросовісним набувачем (стаття 330 ЦК України) найбільш повного та абсолютного речового права (права власності) від неуповноваженої особи, то набуття такого права на чужу річ (обмеженого речового права) як права іпотеки, також має допускатися правопорядком;

ℹ️до обставин, які можуть свідчити, що іпотекодержатель міг знати, що іпотекодавець відноситься, зокрема: момент вчинення правочину; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняється договір іпотеки (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб). Для добросовісного іпотекодержателя має бути характерним такий стандарт поведінки, який притаманний середньому розумному та обачному іпотекодержателю. Конструкція «добросовісного іпотекодержателя», зокрема, має виключатися в тому разі, коли майно було вкрадене у власника або в особи, якій власник передав майно у володіння;

🆕власник, який за допомогою віндикаційного позову чи реституції повернув майно від неуповноваженого іпотекодавця «займає» місце останнього у відносинах іпотеки. Очевидно, що до власника, який задовольнив вимоги іпотекодержателя, переходить у порядку суброгації (частина третя статті 528 ЦК України) право вимагати з боржника виконання зобов`язання, яке було забезпечене іпотекою.

♻️Трохи про добру совість та іпотекодержателя, перекваліфікацію вимоги і давність (закінчення)

Ухвала ОП КЦС ВС від 03.06.2024 у справі № 466/3398/21

❇️Очевидно, що банк, при вчиненні договір іпотеки із невласником, покладався на дані реєстру прав на нерухомість, в яких власником зазначалася особа, яка, як з`ясувалося пізніше, у дійсності є невласником (причому відбувається це доволі штучно, як правило внаслідок застосування конструкції недійсності правочину).

✅У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду доволі чітко артикулювала, що добра совість враховується при набутті права на майно. І відсутність в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень зумовлює такий суровий наслідок для іпотекодержателя як припинення права іпотеки.

❎Натомість у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21), тобто за ситуації зворотної (коли б варто вести мову про збереження права іпотеки), Велика Палата робить протилежний по суті висновок.

❗️Тому практика вирішення спорів за позовом власника про захист його прав як власника нерухомого майна, обтяженого іпотекою на користь особи, з якою він не перебуває у зобов`язальних відносинах, має, як мінімум, враховувати добросовісність іпотекодержателя, який покладався на дані реєстру прав на нерухомість. Необхідність врахування конструкції «добросовісного іпотекодержателя» зумовлюється тим, що у протилежному випадку існують очевидні ризики непропорційного втручання у права добросовісного іпотекодержателя. Підхід Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21), що жодним чином не враховує конструкцію «добросовісного іпотекодержателя» та суперечить по суті висновкам, які зроблені у пункті 7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20).

‼️В українському правопорядку усталеним є те, що позов про оспорювання договору іпотеки (ресцисорний позов) не може кваліфікуватися як негаторний і до нього застосовується позовна давність.

❓Як відповідала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21) на аргумент щодо позовної давності до позовної вимоги про визнання недійсним договору іпотеки? Констатацією, що позовна вимога про визнання недійсним договору іпотеки є неефективною та перекваліфікацією вимоги та про скасування державної реєстрації обтяження як негаторного позову.

❓Чи може бути кваліфікація вимоги як неефективної (позов про визнання недійсним договору іпотеки) та перекваліфікація іншої вимоги (про скасування державної реєстрації обтяження) як негаторного позову підставою для «обходу» норм про позовну давність?

📌Вочевидь, ні. Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, навряд чи є прийнятним використання кваліфікації вимоги як неефективної (позов про визнання недійсним договору іпотеки) та перекваліфікації вимоги (про скасування державної реєстрації обтяження) як негаторного позову для нівелювання конструкції позовної давності. Такий підхід є очевидним «сюрпризом» для учасників справи, особливо на стадії касаційного провадження та не додає стабільності цивільного обороту.

✂️Тому без відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21), Об`єднана палата позбавлена можливості ухвалити остаточне рішення у цій справі.

♻️Чи може орган опіки і піклування пред`являти позов про оспорювання правочину (ресцисорний позов)⁉️

Постанова КЦС ВС від 13.06.2024 у справі № 214/65/20

📒Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

📘У статті 56 ЦК України визначено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

📗У статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено, що органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей, подання заяв, клопотань, позовів про захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

📔Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста статті 203 ЦК України).

🖌Касаційний суд вже звертав увагу, що будь-які правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей. Така вимога спрямована на створення можливостей для охорони майнових прав та інтересів вказаних осіб. Звичайно, діти за життя батьків (усиновлювачів), за винятком певних випадків, не мають відповідних прав на їх майно. Однак заради забезпечення недопущення порушення їх прав та інтересів і можливості реалізації батьками відповідних майнових прав щодо дитини (наприклад, на утримання дитини - стаття 180 СК України) передбачається, що при вчиненні будь-яких правочинів батьки мають враховувати права та інтереси дітей (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року в справі № 948/1158/19 (провадження № 61-14556св21)).

📍Ініціаторами (позивачами) звернення до суду з позовом про визнання оспорюваного правочину недійсним є насамперед сторона (сторони) цього правочину, хоча можуть бути будь-які інші заінтересовані особи. При цьому потрібно враховувати, що під особами, відповідно до частини першої статті 2 ЦК України, розуміються тільки фізичні та юридичні особи. До заінтересованих осіб в розумінні частини третьої статті 215 ЦК України належать і малолітні, неповнолітні чи непрацездатні діти сторони (сторін) правочину.

📌Орган опіки та піклування, з урахуванням змісту статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», може пред`являти позов про оспорювання правочину (ресцисорний позов), якщо він порушує права дітей-сиріт та/або дітей, позбавлених батьківського піклування. У такому разі дитина-сирота та/або дитина, позбавлена батьківського піклування, є заінтересованою особою в розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

♻️Трохи про підтвердження повноважень адвоката

Постанова КЦС ВС від 13.06.2024 у справі № 206/3940/23

❗️10 квітня 2023 року прийнято Закон України № 3022-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги», який набрав чинності 03 серпня 2023 року, пунктом 3 розділу I якого частину четверту статті 62 ЦПК України викладено в новій редакції.

📒Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України (в редакції вказаного Закону, яка була чинною на момент подання апеляційної скарги та постановлення оскарженої ухвали) повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України«Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

📘Повноваження адвоката підтверджуються дорученням центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреністю відповідно до вимог процесуального закону (частина друга статті 21 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» в редакції вказаного Закону, яка була чинною на момент подання апеляційної скарги та постановлення оскарженої ухвали).

✏️Відповідно до пункту 9 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

📍Повноваження адвоката як представника сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені будь-яким з наведених у частині четвертій статті 62 ЦПК України документів:довіреністю, ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

📌З 03 серпня 2023 року доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, є документом, що підтверджує повноваження адвоката та додаткового підтвердження не потребує.

🖌Копії доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, або довіреності фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, можуть посвідчуватись посадовою особою відповідного органу (установи), який прийняв таке рішення, або самим адвокатом.

​​✍🏻ПОСАДОВА ОСОБА ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ НЕ МОЖЕ БРАТИ УЧАСТЬ У РОЗГЛЯДІ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ ЯК ВІДПОВІДАЧ

⚖️Правова позиція ВС у справі № 511/1915/20
👨🏻‍⚖️Рішення ВС у справі № 511/1915/20 від 22.04.2024

Землевласниця звернулася до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконними дій голови правління садівничого товариства щодо відключення від електропостачання садового будинку.

Суди попередніх інстанцій відмови у задоволенні цього позову.

КЦС ВС не погодився з висновками судів, оскільки, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (абз.1 ч.1 ст.92 ЦК України).

У цій справі після відкриття судом першої інстанції провадження у справі позивачка подала до суду уточнену позовну заяву, якою фактично замінила відповідача: з голови правління садівничого товариства на садівниче товариство, залишивши при цьому незмінними підстави заявленого позову.

Позивачка не подавала клопотань про заміну неналежного відповідача. Водночас, суд першої інстанції продовжив розгляд справи до обох відповідачів та відмовив у позові як до голови правління товариства, так і самого товариства.

Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на неможливість посадової особи брати участь у розгляді цивільної справи як відповідача.

За таких обставин провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до голови правління садівничого товариства, підлягало закриттю.

❓Згодні з позицією ВС?

 👉 З аналізом судової практики у сфері приватного права можна також ознайомитись на телеграм-каналі «Трохи про приватне право» Василя Крата, судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за посиланням: https://t.me/glossema.

ZakonOnline - швидкий пошук судової практики

#Цивільна_процес #правова_позиція

​​Ділимося з вами інформацією щодо справ, переданих на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об’єднаних палат та судових палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 17 по 23 червня 2024 року.

Справи, передані на розгляд ВП ВС:

✅ Ухвалою ОП КЦС ВС від 3 червня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку ВП ВС щодо способу захисту володіючого власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право іпотеки іншої особи, з якою власник не перебував у зобов’язальних відносинах.

✅ Ухвалою КГС ВС від 4 червня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для уточнення висновку ВП ВС про те, що втрата релігійною громадою (організацією) статусу юридичної особи, яка зареєстрована в установленому законодавством порядку, є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 141 ЗК України.

✅ Ухвалою КЦС ВС від 6 червня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновків КЦС ВС та КАС ВС щодо порядку отримання матеріального забезпечення адвокатом на випадок безробіття.

✅ Ухвалою КАС ВС від 13 червня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо кількості термінів перебування на посаді керівника відповідного закладу вищої освіти у випадку дострокового припинення контракту з незалежних від особи причин.

Справи, передані на розгляд ОП КГС ВС:

✅ Ухвалою КГС ВС від 17 червня 2024 року на розгляд ОП КГС ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС про те, що визначальним при встановленні обставин правомірності набуття новим кредитором права вимоги за кредитними договорами, забезпеченими порукою, є факт сторнування (анулювання) на виконання постанови суду банком операції зі списання коштів поручителя.

Справи, передані на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС:

✅ Ухвалою КГС ВС від 22 травня 2024 року на розгляд ЗП КГС ВС передано справу для відступу від висновку КГС ВС щодо неможливості використання водних біоресурсів без обов’язкового отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об’єктів (їх частин), у тому числі й земель водного фонду (зокрема і під цими об’єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

♻️Чи може дід неповнолітньої особи подати заяву про видачу обмежувального припису❓

Постанови КЦС від 12.06.2024 року в справі № 306/2813/23

📒Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;

📌Аналіз наведених норм права дає підстави виснувати, що із заявою про видачу обмежувального припису може звернутися як особа, яка постраждала від домашнього насильства і якій виповнилося 14 років, так і дід неповнолітньої.

🖌У цій справі 20 листопада 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява про видачу обмежувального припису щодо постраждалої ОСОБА_1, яка підписана як самою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, так і її дідом ОСОБА_2.

📍Проте суд першої інстанції на викладене уваги не звернув та помилково повернув заяву, зазначивши, що її подано неуповноваженою особою, оскільки заявником зазначено неповнолітню ОСОБА_1 , а законним представником ОСОБА_2. Саме по собі помилкове зазначення в цій заяві ОСОБА_2 законним представником заявника не є підставою для повернення заяви, адже у цій справі і ОСОБА_1, і її дід ОСОБА_2 наділені повноваженнями звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо постраждалої ОСОБА_1. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не виправив помилки допущені районним судом, та безпідставно залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

♻️Трохи про визнання недійсними торгів з підстави визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису

Постанова ОП КЦС ВС від 03.06.2024 у справі № 587/2230/21

📒Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина перша та друга статті 273 ЦПК України).

📌Аналіз вказаних норм, з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), свідчить про те, що наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом саме на момент їх проведення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, в тому числі й щодо недійсності торгів, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

📍По своїй суті публічні торги мають бути найбезпечнішою підставою набуття майна, оскільки публічна процедура реалізації майна має гарантувати невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, набутого у такий спосіб. Очевидно, що використання як підстави для оспорення торгів визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суттєво підриває стабільність обороту та характеристику власне торгів як найбезпечнішої підстави набуття майна, за умови, що такої підстави недійсності не існувало в момент проведення публічних торгів.

✂️У зв`язку з викладеним ОП КЦС вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566 св 18) та від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870 св 18).

♻️ «Цивільний оборот любить тишу»: суддя ВС розповів про конструкцію правочину в практиці касаційного суду

📺Суддя Верховного Суду Василь Крат прочитав лекцію на онлайн-практикумі «Інститут правочину в юридичній доктрині та практика Верховного Суду».

⏳Суддя зазначив, що традиційно, як у доктрині приватного права, так і в національній судовій практиці, з урахуванням ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочин розуміється як юридичний факт. Тут можна ще згадати ст. 11 ЦК України, яка внормовує підстави виникнення цивільних прав та обов’язків. Це має важливе значення для розуміння того, коли можуть породжуватися відповідні наслідки, коли і де правочин піддається недійсності (недійсність має існувати в момент вчинення правочину) тощо.
За допомогою правочину набуваються, змінюються, або припиняються права та обов’язки в учасників цивільних правовідносин. Крім того, такий різновид правочину, як договір, є універсальним регулятором, який може внормовувати ті чи інші юридичні конструкції.

✳️Доповідач зауважив, що в постанові КЦС ВС від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц є визначення правочину та, зокрема, одностороннього правочину. До таких належать: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини та ін. Односторонні правочини є вольовими діями суб’єкта; вчиняються суб’єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов’язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків). Василь Крат акцентував, що у правочині має бути дія.

✅Наприклад, довіреність – це документ, а видача довіреності – односторонній правочин.  

❇️Також суддя зазначив, що правочини є каузальні та абстрактні. Це питання розглядав КЦС ВС у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 754/5554/16-ц. Суд вказав, що залежно від впливу підстави правочину на його дійсність правочини поділяються на каузальні та абстрактні. Каузальні правочини – правочини, для дійсності яких необхідна наявність певної підстави. Такими є більшість правочинів, урегульованих цивільним законодавством, зокрема купівлі-продажу, дарування, найму, комісії та ін. У разі відсутності або незаконності підстави можливе визнання відповідного правочину недійсним. Абстрактними є правочини, дійсність яких не залежить від їх підстави. До абстрактних правочинів належать, зокрема, видача векселя, гарантії, вчинення передавального напису (індосаменту).

🈁У цій справі КЦС ВС зробив висновок, що недійсність договору купівлі-продажу заставної, з урахуванням того, що вчинення передавального напису (індосаменту) є одностороннім абстрактним правочином, не впливає на дійсність вчинення передавального напису (індосаменту).

✏️У другому блоці Василь Крат розглянув питання, які є регулятори цивільних відносин та як відбувається регулювання.

ℹ️Він акцентував на пріоритеті норм ЦК України над нормами інших законів і нормативних актів та навів відповідну практику ВС. Зокрема, зауважив він, у постанові  КЦС ВС від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15‑ц вказано, що для вирішення колізії норм закону і ЦК України потрібно застосовувати ч. 2 ст. 4 ЦК України, яка закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів. Подібні висновки були зроблені і в інших постановах КЦС ВС. А 22 червня 2021 року у постанові у справі № 334/3161/17 Велика Палата ВС зробила висновок, що суперечність норм слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України.

📌При цьому доповідач зазначив, що «цивільний оборот любить тишу», в тому числі в регулюванні. Законодавець у ЦК України передбачив, що в разі бажання суб’єкта законодавчої ініціативи врегулювати цивільні відносини інакше, ніж у Кодексі, цей суб’єкт повинен одночасно запропонувати зміни до ЦК України. За словами Василя Крата, 20-річний досвід застосування Кодексу показав, що це правило відіграло важливу роль.