Єдине, що є хороше в Хавʼєрі Мілеї — хоч популістично, але він проукраїнський, на відміну від інших представників уряду Аргентини. Але як же смішить те, що його виставляють рятівником аргентинської економіки. Послухайте, що воно несе:

Компанія забруднює річку. І що? Де шкода? Вони можуть забруднювати скільки захочуть! Води достатньо. Ми почнемо турбуватися про це, коли виникне дефіцит.

Аргентинський Трамп виявився Трампом — дебілом.

Журналіст: Папа критикував людей, які "маніпулюють релігією заради політичної або військової вигоди". Ви думаєте, він говорить про вас?

Президент Трамп: "Папа повинен зрозуміти Іран — дуже просто — Іран не може мати ядерну зброю. Світ був би у великій небезпеці".

От тупий Папа! Не те що міністр війни США, який блядь цитує "Кримінальне чтиво", думаючи, що це реальна молитва!

Герт Вілдерс:

Моя промова в Мілані, Італія. Ми повинні вислати всіх кримінальних іммігрантів, які скоюють злочини, ґвалтують наших жінок і дочок та діють відповідно до законів шаріату.

Іслам не належить нам.

Наші коріння в Римі, Афінах і Єрусалимі. А не в Мецці.

Айм соу соррі, а до чого тут Єрусалим, максимально поляризоване мультикультурне місто?

Так, це той самий ультраправий, який не зміг сформувати в Нідерландах уряд та програв рік тому вибори.

Зет-пропагандист розповідає, що не можна казати, що щось буде для ЗСУ другим Сталінградом. 80 років потому русаки дізналися, що перемогла тоді сторона, яка оборонялася.

Папа Лев XIV:

Коли симуляція стає нормою, це послаблює здатність людини до розрізнення. У результаті наші соціальні зв'язки замикаються в собі, утворюючи самореференційні ланцюги, які більше не викривають нас перед реальністю. Таким чином, ми починаємо жити в бульбах, непроникних один для одного. Відчуваючи загрозу з боку будь-кого, хто відрізняється від нас, ми перестаємо звикати до зустрічей та діалогу. Таким чином, поляризація, конфлікт, страх і насильство поширюються. На карту поставлено не просто ризик помилки, а трансформація наших відносин з істиною.

Сорі, але я буду його сюди кидати. Мені дуже подобається те, що він пише. Дуже красиво, правильно та мудро. І не видає крінжі на кшталт "ДАВАЙТЕ ПОМИРИМО РОСІЯН ТА УКРАЇНЦІВ"

Толя як завжди видає платину.

О, чудові новини для Трампа, бо тепер доведеться відшкодовувати тарифи!

• 20 квітня в США запустили першу фазу системи повернення мит, через яку імпортери та митні брокери можуть подати заявки на відшкодування тарифів, які суд визнав незаконними. Систему адмініструє U.S. Customs and Border Protection, а портал називається CAPE.

• Поштовхом стало рішення Верховного суду США від 20 лютого 2026 року, який постановив, що ці тарифи були запроваджені без належних конституційних повноважень президента. Йдеться про мита, введені під приводом надзвичайних повноважень.

• Масштаб дуже великий: за оцінкою, понад 330 тисяч імпортерів сплатили близько $166 млрд мит на більш ніж 53 млн поставок. Станом на середину квітня близько 56 497 імпортерів уже пройшли реєстрацію для можливого повернення приблизно $127 млрд.

• Не всі зможуть податися одразу. На першому етапі система охоплює лише частину кейсів — зокрема ті, де митні нарахування ще не були остаточно закриті або перебувають у вузькому часовому вікні після фінального оформлення.

• Гроші повертають бізнесу, а не споживачам. Право на компенсацію мають компанії, які напряму сплачували ці мита, або брокери, що робили це від їхнього імені. Звичайні покупці, навіть якщо фактично переплатили через вищі ціни, напряму подати заявку не можуть.

• Частина споживачів може побачити повернення лише опосередковано — якщо компанії самі вирішать передати ці кошти клієнтам. Наприклад, FedEx заявив, що планує повернути клієнтам відповідні суми після отримання відшкодування від держави; щодо ритейлерів на кшталт Costco ясності менше.

• Процес буде не миттєвим: якщо заявку схвалять, повернення коштів може зайняти 60-90 днів. Для малого бізнесу це проблема, бо їм важлива швидкість через тиск на обігові кошти.

• У день запуску були технічні труднощі, зокрема помилки із завантаженням документів і перевантаженням порталу, хоча система повністю не впала.

Ну шо, як там мита? Як там торгівельний дефіцит?

Памʼятаєте, до речі, як на початку року розповідали, що в американців якийсь супер військовий ШІ, який тепер дозволяє їм випереджати всю планету та всіх у війнах вигравати.

А шо там по ШІ? Шо казав про Іран? Як справи? Чо мовчимо?

Бо LLM-моделі піддакують людям, і це відомий факт. Так, від цього намагаються відходити, але тим не менш. Умовно якщо зараз політичне керівнитцво спробує оцінити загрози, і система просто видасть найбільш оптимістичний сценарій, де загрози мінімальні! Це нормальна історія, при чому вам дадуть хороші аргументи з цифрами та даними. А якщо вам і компʼютер каже, що ви маєте рацію, ви тим більш будете виконувати саме цей сценарій! А також ви будете йому ще більше довіряти! Воно ж не сперечається, не сумнівається, лише масштабує ваші думки, які можуть бути хибними.

І в підсумку супер-ШІ поводить себе так само, як чиновник у диктатурі. Боїться сказати правду. Все добре, ми всіх переможемо!

На початку квітня в русаків був отакий рекламний баннер. Сума виплат показується разом із гробовими. Ну як так? Ну хто таке допустив? Ай-ай-ай! Правду кажуть!

(1/2)

443 роки тому завершилася Лівонська війна. Не день-у-день (це буде 10 серпня), але це та війна, яку зараз згадують мало. А я згадую її кожного разу, коли нашу війну з РФ із чимось порівнюють.

Давно я казав, що із Зимовою війною не порівняти, бо подивіться на умови миру Фінляндії та СССР після Другої світової. Десь схожа Російсько-японська, але вона не стала критичною для Російської Імперії, так само як у Кримській війні вони визнали поразку та просто продовжили жити далі. Тут же вони не хочуть виходити з війни, бо вийти з війни тупо страшно, особливо враховуючи, які цілі були задекларовані на початку. Тож для мене найкращим порівнянням є Лівонська війна.

Отже, у 1558 році Іван IV Грозний, перший російський цар, між іншим, вирішив скористатися слабкістю Лівонського ордену та напасти на них. Формально казали, що причини релігійні, бо паскудні лівонці прийняли лютерантство та, відповідно, Бога, а ще знищували православні храми. Насправді ж причини війни — це боротьба за доступ до Балтики і спроба вибити з Лівонії данину та поступки, бо ті заборгували данину та притісняли російських купців у Ризі та Дерпті. А також 1557 року був укладений договір у Позволі між Лівонською конфедерацією та Польсько-литовською унією, і в пунктах договору був воєнний захист лівонців проти Москви.

За плечима в Івана — купа успіхів. У 1552 році вдалося захопити Казанське ханство, у 1556 — Астраханське ханство, у 1557 році вдалося поглинути Ногайську орду. У 1549 році він уперше скликав Земський собор, тобто обʼєднав усю московську еліту для вирішення важливих питань. У 1550 році був прийнятий Судебник — основний законодавчий акт Московського царства аж до 1649 року. Ще відбулася перебудова центрального управління й військової організації, та й із Європою звʼязки налагодили. Тобто все йшло добре.

І перші роки війни теж були успішними. На початку війни Москва швидко взяла Нарву й Дерпт, і перша фаза справді виглядала як успішний блискавичний наступ. Лівонська конфедерація швидко розпалася, і в 1561 році Лівонія перейшла під литовський захист, Курляндія відійшла Польщі, Естонія — Швеції, а острів Езель — Данії. І ось перші три держави продовжили війну проти Московії. І якраз у цьому й був стратегічний прорахунок.

Війна тривала близько 25 років, до 1583 року. Стратегічно Московія помилилася, хоча умови для атаки на лівонців були дуже хорошими. Населені пункти переходили туди-сюди, а вийти Іван не зміг, бо це означало б провал, а провалюватися перший російський цар не міг, це б зруйнувало його авторитет, а значить — поставило б під сумнів його владу. Тому війна продовжувалася.

(2/2)

Чи були задоволені бояри тим, що Московія увʼязалася в якусь війну, яку програє та не може з неї вийти? Точно ні. У 1564 році князь Андрій Курбський утік до Литви, це, до речі, перший дисидент у російській історії. Це було сильним ударом для Івана, і саме з цього він ввів опричнину — систему страт, конфіскацій земель тощо. Душив опозицію.

• У 1570 році опричне військо вторглося в Новгород, бо місцеву владу запідозрили в переговорах із Литвою. Літописи кажуть, що в середньому вбивали по 1.5 тисяч городян за день, а дні, коли вбивали 500-600 осіб, були щасливими. Жертви тільки в Новгороді оцінюються до 15 тисяч осіб (врахуйте, що тоді населення було значно менше).

• Владімір Старіцкій, останній реальний удільний князь із династичною вагою, у 1569 році був змушений прийняти отруту (форма страти) з дітьми, окремо вбили мати з дружиною. Причина? Його тепло прийняли в Костромі, і оточення Івана донесло про це царю, сказавши, що Старіцкій точно хоче зробити переворот.

• Іван Фьодоров-Чєлядін, дуже багатий воєвода, був страчений у 1568 році. Причина — підозра в змові. Фактично Іван хотів цією стратою показати, що хай еліта сидить тихо та не висловлюється проти війни, а допомагає Москві. Інакше — смерть. І це допомагало, війна продовжувалася, а опозиційних сил не було.

Фінальний період правління Івана називається Поруха. Це був час глибокого господарського спустошення — економічна криза, втеча селян, покинуті землі, падіння служилого землеволодіння. Для розуміння, було 70-98% покинутої орної землі в різних регіонах. Катастрофічна депопуляція та запустіння.

І саме тоді було оформлене кріпацтво. Тоді запроваджувалися "заповідні роки", а потім і повніші форми прикріплення селян до землі. Ще раніше селянам заборонили перехід у Юрʼїв день. Селяни стали кріпаками та це кріпацтво розтягнулося на 300 років. Саме через Лівонську війну.

А що ж сама війна? Поразку довелося прийняти. За миром у Ямі-Запольському 1582 року Москва повернула захоплені литовські території й відмовилася від претензій на Лівонію. А в 1583 році мир зі Швецією коштував їй кількох міст уздовж Фінської затоки — фактично єдиного виходу до Балтики. Грубо кажучи, це якби зараз вони втратили Усть-Лугу та Приморськ. Можете уявити масштаби втрат.

Забув сказати, що династія Рюриковичів теж померла через тупість Івана. У 1581 році Іван вбив свого єдиного повноцінно дієздатного спадкоємця, царевича Івана. Ще залишився цар Федір, але він був слабким та фактично не керував державою. Лінія Рюриковичів припинилася зі смертю Федора в 1598 році, і потім настали Смутні часи. Ці часи — інша історія, але московитам було погано.

А все — через бажання продовжити успішні 1550-ті та провести маленьку переможну війну. Війна затягнулася через політичні причини, вихід був неможливий, бо це підривало б авторитет монарха, і в підсумку все прийшло до економічної кризи, репресій, спустошення та катастрофи. При чому катастрофи еліта не бачила рівно до того моменту, поки ця катастрофа не настала.

Схоже на нинішню війну?

Знаєте, що мене найбільше бісить у питанні Ірану та потенційного ядерного удару по ньому?

Те, що ядерна зброя більше не табу. Сам факт того, що ядерний удар обговорюється, що це якийсь реальний сценарій, що його ймовірність більша за 0%. І колись же це станеться, хтось застосує ЯЗ. Спочатку це буде удар по полю, де знаходяться солдати. Потім маленьким зарядом по невеликому місту. Потім по великому. Потім так, щоб "всі попали в рай або здохли" (с).

Вдумайтеся. Доля мільярдів людей у руках двох старих підарасів та того, куди їх заведуть їхні хворі думки. Один підарас — із манією величі та бажанням стати царем всеросійським, другий — із деменцією, купою психологічних розладів та синдромом головного героя. Завдяки технологіям та найрозумнішим людям світу ми створили зброю, якою здатні один одного знищити, але сама система прийняття рішень щодо застосування цієї зброї керується ідіотами. От захотілося деменційному діду — і вгатимо по Києву. Правда це було ок десь 1000 років тому, коли найбільш смертоносною зброєю були лук та списи. Зараз масштаби інші.

Сумно, шо доступ до "ядерної кнопки" — в ось таких людей. І трохи стрьомно.

Подивився на 76-метрову тріумфальну арку з двома золотими орлами, золотою Леді Свободою, яку хоче поставити Трамп. Вона в 2 рази вище за Меморіал Лінкольна.

Питання — а кого Трамп переміг-то? Мадуро та Байдена?

Продовжую сміятися з русаків, які виють цілий 2026 рік про те, як погано расіюшка керується.

Слухайте, мавпенятки. Ви ж самі створювали саме таку РФ. Самі всіх вимагали посадити та заборонити. Вам говорили, що потім прийдуть за вами, що ви не будете елітою. Ви не вірили. Ну, ваше право. Могли б зараз визнати, що всралися, що в часи ШІ та техногігантів не побудуєш країну-гегемон на кістках, крові та залізі. Не буде ваша держава гегемоном, якщо вона все ключове купляє за кордоном.

Так ні, вони пропонують іти далі, просто цей пупін якийсь поганий, чи йому ніхто не каже правди, давайте або його замінимо на іншого пупіна, або ж донесемо до нього ПРАВДУ!

Дегенерати.

Ми дійшли до моменту, коли найголовнішим російським опозиціонером є Вікторія Боня, яку я знаю тільки за тим фактом, що вона дуже любила мутити з футболістами з Бразилії. Більше я нічого про неї не знаю.

І слухають же люди тим не менш!

Не написав важливу думку про російські спецоперації перед виборами на прикладі Угорщини. Напишу.

У русачків як має така операція працювати — прибуває Сурков, влаштовує якийсь шок-контент, шок-подію, яка перевертає все догори дригом, і всі раптом голосують не за того кандидата, якого підтримують, а з того, за якого сказали.

Проблема в тому, що це мертва стратегія через інтертність виборця. 90% виборців вирішили, за кого будуть голосувати, ще за тиждень до виборів. Внутрішньо так точно. Не буде такого, що за 2 дні до виборів вдається показати, що їхній улюблений кандидат — покидьок, а інший красунчик. Треба час, щоб він став непопулярним. Треба, щоб від нього відвикли. Скандал не допоможе.

Якщо чесно, обрання Зеленського була дуже сильною політтехнологією та операцією. Почалося з жорсткої критики влади та коментарів "Вову в президенти!", потім акуратно підсунули "Слугу Народа", щоб показати, яким той президент буде (і похеру, що насправді не буде), а потім уже майже в лоб говорили, що він піде на вибори, коли вже чимала кількість населення цього хотіла. Ось це — хороша операція по створенню кандидата. А не "приїхав Сурков та шось там зробив".

Розповім, що хоче Ізраїль зробити в Лівані.

У 1982 році Ізраїль вторгся в Ліван. Початковою офіційною метою була боротьба з ОВП (організація Ясіра Арафата), але згодом ізраїльські цілі розширилися до спроби перекроїти ліванську політичну систему й привести до влади уряд, готовий до миру з Ізраїлем. Лідером таких політсил зробили Башира Жмайєля. Він був обраний президентом 23 серпня 1982 року, а 14 вересня його вбили, зробили це сирійські агенти. Далі аж 18 років Ізраїль окуповував територію південного Лівану. Там командували християнські формування ліванської армії, якими фактично командував ЦАХАЛ та надавав їм озброєння.

У 2000 році Ізраїль повністю вийшов із Лівану, християнські формування зазнали поразки, і приблизно 1500 їхніх бійців і загалом близько 7000 залежних від них людей втекли до Ізраїлю. Та й загалом багато християн залишили Ліван після цього. І от зараз на тих самих християн Ізраїль хоче покластися під час бомбардувань. Проблема в чому — цих християн тупо мало. У провінції Набатія їх 12,22%, у провінції Південний Ліван — 21,76%. У середньому на півдні Лівану частка християн серед населення складає 17%. Нема того ресурсу, що був у 1982 році. Та й ті християни, що лишилися, точно не хочуть допомагати Ізраїлю робити руїни з Лівану.

Роззброїти "Хезболлу" поки не вдається та неясно, як ця війна розвиватиметься далі.

Ізраїль найняв Бреда Парскейла, колишнього радника Трампа, для проведення багатомільйонної кампанії, спрямованої на те, щоб вплинути на те, як Ізраїль зображають такі інструменти ШІ, як ChatGPT, Claude та Gemini.

Стратегія включає створення структурованих, фактичних веб-сайтів, розроблених таким чином, щоб їх могли знайти системи ШІ, збільшуючи шанси на те, що проізраїльський контент з'явиться у відповідях.

І після таких новин зазвичай обурюються, чому люди не дуже люблять Ізраїль. Ну да, ну да, чому ж.

І навздогін:

Під час адміністрації Трампа нові імміграційні настанови дозволяють чиновникам відмовляти у видачі грін-карт на основі певних політичних поглядів. Це включає участь у пропалестинських протестах або критику Ізраїлю, що може розглядатися як "негативні" фактори.

Правда, чому це підтримка Ізраїлю в США за останні роки лише падає? Чому це надсилання допомоги саме Ізраїлю активно висміюється американцями та вони обурюються від цього (скажу також, що щодо України такого немає)? Неясно, дива дивні. Антисемітизм, не інакше!